Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 489/5982/17
провадження № 61-4452св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2, Миколаївська міська рада
третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Юрлова Тетяна Григорівна
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Труби Клавдії Борисівни в інтересах ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання із чоловіком без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, усунення від спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Вона як спадкоємець четвертої черги звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Юрлової Т. Г. з заявою про прийняття спадщини, оскільки проживала разом із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.
Проте, 29 листопада 2017 року нотаріус їй відмовила у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки факт спільного проживання не підтверджено рішенням суду.
Вона проживала з померлим ОСОБА_3 однією сім`єю з лютого 1999 року, вони вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .
За спільні кошти 11 липня 2000 року ними придбано квартиру АДРЕСА_1, у якій вони спільно провели перепланування та ремонт, придбали меблі та предмети домашнього вжитку.
ОСОБА_3, з виходом на пенсію, тяжко хворів на злоякісне новоутворення лівої легені. Його здоров`я з року в рік погіршувалося. Однак, відповідач, який є рідним братом чоловіка, не надавав ніякої матеріальної допомоги на лікування, не провідував його та не телефонував, щоб поцікавитися про стан його здоров`я.
Після його смерті вона займалася похованням.
Встановлення факту спільного проживання однією сім`єю їй необхідно для визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання, оскільки шлюб між ними не було зареєстровано.
На підставі викладеного просила суд: встановити факт спільного проживання однією сім`єю не менше п`яти років, до часу відкриття спадщини, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з лютого 1999 року до ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1 ; усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 ; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2018 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що достатніх доказів того, що в період вказаний позивачем вона вела з ОСОБА_3 спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, разом працювали, отримували спільні доходи та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, матеріали справи не містять. Спірна квартира придбана ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 і є спільним майном подружжя відповідно до статті 60 СК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення місцевого суду адвокат Коренко Т. В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні вимог про встановлення факту спільного проживання скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Миколаївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Юрлової Т. Г., про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.
У решті позову змінено мотивувальну частину рішення з врахуванням підстав та обставин, наведених в цій постанові.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що нормами Кодексу про шлюб та сім`ю (далі - КпШС), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, не передбачалось таке поняття, як проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, тому відсутні підстави для встановлення факту спільного проживання у період з лютого 1999 року до 01 січня 2004 року.
Факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті останнього) позивачем доведено.
ОСОБА_3 з 30 червня 1973 року перебував у шлюбі з ОСОБА_4, який розірвано 25 липня 2000 року, тому нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 відповідно до статті 22 КпШС, а не статті 60 СК України, як помилково зазначив суд першої інстанції, є спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Факт проведення ремонту, перепланування у період проживання сторін однією сім`єю без шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року адвокат Труба К. Б. в інтересах ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у частині задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу і залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2018 року у цій частині.
У решті постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верхового Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, розʼяснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верхового Суду від 25 березня 2021 року касаційне провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника, витребувано із Бобринецької державної нотаріальної контори інформацію про заведення спадкової справи щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при вирішенні питання про залучення до участі у справі правонаступника, а також застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Враховуючи те, що відповідно до спадкової справи № 140-2020 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_5, її необхідно залучити до участі у справі, правонаступника відповідача.
Щодо поновлення касаційного провадження
Відповідно до статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
Оскільки обставина, яка викликала зупинення касаційного провадження усунута, колегія суддів вважає за необхідне поновити провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції встановлюючи факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 не правильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права; вважає, що акт проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі від 22 травня 2017 року (а. с. 22) є неналежним доказом, оскільки не завірений житлово-комунальним підприємством належним чином; не взяв до уваги докази, які підтверджують, що похованням свого брата ОСОБА_3 займався саме ОСОБА_2 .
У квітні 2019 року адвокат Коренко Т. В. в інтересах ОСОБА_3 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просила постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що відповідно до відмітки у копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 її шлюб з ОСОБА_7, зареєстрований 12 червня 1981 року, припинений 12 січня 1999 року.
ОСОБА_3 з 30 червня 1973 року перебував у шлюбі з ОСОБА_4, який розірвано 25 липня 2000 року (а. с. 62, 63).
На підставі договору купівлі-продажу від 11 липня 2000 року № 163, зареєстрованого на Українській біржі нерухомості, ОСОБА_3 придбав квартиру спільного заселення АДРЕСА_1, загальною площею 18,0 кв. м, що складається з однієї житлової кімнати площею 12,9 кв. м, у спільному користуванні коридор -1, вбиральня-ІІ, умивальник -ІІІ, кухня-ІУ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2008-2009 роках зазначена квартира була перепланована, а у 2014 році з врахуванням таких змін за ОСОБА_3 оформлено на неї право власності.
Як вбачається із технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 до неї приєднано частину коридору І - 2,2 кв. м, вбиральня ІІ - 0,9 кв. м., вмивальня ІІІ -1,0 кв. м., кухня ІУ - 9,8 кв. м, кладова УІ - 0,4 кв. м, кладова УІІ - 0,4 кв. м. У результаті приєднання приміщень спільного користування квартира АДРЕСА_1 стала ізольованою однокімнатною, загальною площею 28,0 кв. м, житловою площею -12,9 кв. м(а. с. 16-17).
Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 листопада 2014 року ОСОБА_3 на праві власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 28,0 кв. м., житловою площею 12,9 кв. м., коридор 1 у спільному користуванні з квартирою АДРЕСА_2 (а. с.20).
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а. с.13). Після його смерті відкрилася спадщина на зазначене нерухоме майно.
Відповідно до довідки ЖКП "Південь" від 30 травня 2017 року № 1690 ОСОБА_3 був зареєстрований за вказаною адресою з 11 серпня 2000 року по день смерті (а. с. 23).
Відповідно до акту від 22 травня 2017 року, у спірній квартирі проживає ОСОБА_1 (а. с. 22).
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 06 травня 2017 року № 497 ОСОБА_1 замовила та сплатила витрати на поховання на суму 5 400,00 грн (а. с. 25).
Із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Юрлової Т. Г. звернулася ОСОБА_1, як спадкоємець четвертої черги та ОСОБА_2 як спадкоємець другої черги. За заявами відкрито спадкову справу за № 18/2017.
Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з тим, що факт спільного проживання зі спадкодавцем не підтверджено рішенням суду, а ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку з тим, що не підтверджено родинні відносини зі спадкодавцем.