Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 345/4030/18
провадження № 61-4280св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Підмихайлівська сільська рада Калуського району,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2018 року у складі судді Юрчак Л. Б. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2019 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П, Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Підмихайлівської сільської ради Калуського району про визнання недійсним рішення ради та визнання недійсними записів реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням сесії Підмихайлівської сільської ради від 27 березня 2018 року затверджено проекти із землеустрою щодо відведення відповідачу ОСОБА_2 трьох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ділянки № НОМЕР_1 площею 0,2355 га, ділянки № НОМЕР_2, площею 0,1800 га та ділянки АДРЕСА_1 та передано їх у власність ОСОБА_2 . На підставі зазначених рішень останній зареєстрував право власності на вказані земельні ділянки, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач зазначала, що рішення сільської ради є незаконним, оскільки спірні земельні ділянки належали їх з відповідачем батьку - ОСОБА_3, який був головою колгоспного двору. Вона та відповідач є спадкоємцями ОСОБА_3 та співвласниками по Ѕ частині житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, тому вважала що і земельні ділянки, що перебували у користуванні батька повинні належати обом спадкоємцям, а не тільки ОСОБА_2 .
Позивач просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Підмихайлівської сільської ради від 27 березня 2018 року № 755, яким затверджено ОСОБА_2 проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в с. Бережниця Калуського району Івано-Франківської області, для ведення особистого селянського господарства, а саме: ділянки № НОМЕР_1, (кадастровий номер 2622885602:03:002:0090), площею 0,2355 га, ділянки № НОМЕР_2, (кадастровий номер 2622885602:03:002:0092), площею 0,1800 га, ділянки № НОМЕР_3, кадастровий номер 2622885602:03:002:0093), площею 0,1084 га, та передачі цих земельних ділянок у власність ОСОБА_2 ;
визнати недійсними та скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки для ведення особистих селянських господарств, що знаходяться в с. Бережниця Калуського району Івано-Франківської області, а саме: на земельну ділянки № НОМЕР_1, площею 0,2355 га, (кадастровий номер 2622885602:03:002:0090, номер запису про право власності 25684499, реєстраційний номер об`єкта 1529111426228); на земельну ділянку № НОМЕР_2, площею 0,1800 га, (кадастровий номер 2622885602:03:002:0092, номер запису про право власності 25684780, реєстраційний номер об`єкта 1529124426228); на земельну ділянку № НОМЕР_3, площею 0,1084 га, (кадастровий номер 2622885602:03:002:0093, номер запису про право власності 25684256, реєстраційний номер об`єкта 1529098926228).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2018 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Підмихайлівською сільською радою прийнято рішення в межах її компетенції та це рішення не порушує законних прав і інтересів позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження не надав позивачу можливості використати свої права, передбачені процесуальним законодавством, зокрема виклик свідків; спірні земельні ділянки були закріплені за колгоспним двором, а тому порушено її право на спадкування земельних ділянок, які були у користуванні її батька.
У червні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що рішенням сесії Підмихайлівської сільської ради від 27 березня 2018 року затверджено ОСОБА_2 проект із землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ділянки № НОМЕР_1 площею 0,2355 га, ділянки № НОМЕР_2 площею 0,1800 га та ділянки № НОМЕР_3 площею 0,1084 га в с. Бережниця Калуського району та передано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки кадастровий номер 2622885602:03:002:0090 для ведення особистого селянського господарства площею 0,2355 га, 2622885602:03:002:0092 для ведення особистого селянського господарства площею 0,1800 га, 2622885602:03:002:0093 для ведення особистого селянського господарства площею 0,1084 га.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 зареєстрував право власності на вказані земельні ділянки, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Калуського міськрайонного судуІвано-Франківської області від 21 травня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області встановлено, що будинковолодіння на АДРЕСА_2 відносилось до суспільної групи "колгоспний двір" та було зареєстроване на праві особистої власності за ОСОБА_3 (батьком сторін). Станом на 15 квітня 1991 року кожному із членів колгоспного двору якими були ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 належало по 1/3 частині в майні колгоспного двору. Після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина за законом на належну йому 1/3 частину будинку. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийнявши спадщину після смерті батька стали власниками по Ѕ частині вказаного будинковолодіння кожен.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 проведено реальний розподіл будинковолодіння та визначено порядок користування земельною ділянкою. За будинковолодінням на АДРЕСА_2 (який належить сторонам по Ѕ частині) закріплено земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Судом визначено порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту судової будівельно-технічної експертизи, згідно з яким за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 закріплено право користування земельними ділянками площею по 0,0852 га за кожним, а решту земельної ділянки залишено у спільному користуванні.
Відповідно до довідки Підмихайлівської сільської ради від 12 липня 2018 року № 179 за ОСОБА_3 до дня його смерті по відповідних контурах рахувалися чотири земельні ділянки площею 0,23 га, 0,09 га, 0,08 га, 0,21 га. Сільською радою відмічено, що земельна ділянка площею 0,08 га на даний час належить ОСОБА_5 (а. с. 22).
Ці земельні ділянки у власності ОСОБА_3 не перебували та не входили до складу спадщини яка відкрилася після його смерті.
ОСОБА_2 звернувся до Підмихайлівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.
Рішеннями Підмихайлівської сільської ради від 28 квітня 2009 року та 26 грудня 2011 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,52 га для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з довідкою Підмихайлівської сільської ради від 18 липня 2017 року встановлено, що ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 з 1997 року до 2011 року не зверталася до сільської ради з питанням щодо оформлення права на земельні ділянки які були у користуванні її батька, а також не зверталася протягом вказаного періоду зі скаргами з приводу того, що цими земельними ділянками користується її брат ОСОБА_4 .
Рішенням Підмихайлівської сільської ради від 18 листопада 2016 року № 357 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо надання їй у власність спірних земельних ділянок з тих підстав, що на ці земельні ділянки надано дозвіл на розробку проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З огляду на статтю 12 ЗК України, пункт 34 статті 26 та статтю 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та здійснюється на сесіях цих рад шляхом прийняття рішень.
Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною третьою статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому згідно з частиною четвертою статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Встановивши, що ОСОБА_1 своїм правом про надання їй у власність спірних земельних ділянок не скористалася, після смерті батька не зверталася до сільської ради з заявою про виділення їй цих земельних ділянок, а звернулася після того, як сільською радою було прийнято рішення про надання дозволу на розробку проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4, правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки рішенням ради не порушені законні права та інтереси позивача.
Крім того, позивач для реалізації свого права на отримання земельної ділянки для ведення селянського господарства вправі звернутися до Підмихайлівської сільської ради із відповідною заявою на загальних підставах в порядку, передбаченому ЗК України.
Доводи скарги про те, що суд першої інстанції розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження не надав позивачу можливості використати свої права, передбачені процесуальним законодавством, зокрема виклик свідків є безпідставними, оскільки ця справа не віднесена до категорії справ, які згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, справа була призначена до розгляду в судовому засіданні, а тому позивач не була позбавлена у встановленому законом порядку подати докази на підтвердження своїх позовних вимог, а судом першої інстанції обґрунтовано відхилено її клопотання про допит свідків які б могли підтвердили факт користування нею спірними земельними ділянками, оскільки на переконання суду сторонами представлено достатньо доказів для вирішення позову по суті, а пояснення свідків не можуть слугувати доказом неправомірності прийняття сільською радою рішення про затвердження ОСОБА_2 проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
Не знайшли свого підтвердження доводи скарги про те, що спірні земельні ділянки були закріплені за колгоспним двором, а тому порушено її право на спадкування земельних ділянок, які були у користуванні її батька, оскільки земельні ділянки не були приватизовані спадкодавцем, після його смерті повернулися у власність територіальної громади, а тому виділення їх ОСОБА_2 порушує право користування позивача, так як вона після смерті батька безпосередньо користувалася даними земельними ділянками, і спірні земельні ділянки були закріплені за колгоспним двором, членом якого вона була. Своїм правом щодо надання їй у власність спірних земельних ділянок позивач не скористалася, після смерті батька вона не зверталася до сільської ради з заявою про виділення їй цих земельних ділянок, а звернулася вже після того, як сільською радою було прийнято рішення про передачу спірних земельних ділянок відповідачу по справі.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.