Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 459/2162/19
провадження № 61-5630св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матус Мирослава Зіновіївна,
заінтересована особа (боржник)- товариство з обмеженою відповідальністю "Гравіс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс" на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 27 січня 2020 року у складі судді Жураковського А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Приколоти Т. І., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Червоноградський МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області) Матус М. З., заінтересована особа (боржник) - товариство з обмеженою відповідальністю "Гравіс" (далі - ТОВ "Гравіс").
Скарга мотивована тим, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 28 січня 2016 року у цивільній справі № 459/3705/15-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 06 червня 2018 року, задоволено позов ОСОБА_1 та заборонено ТОВ "Гравіс" здійснювати розвантаження товарів зі сторони житлового будинку по АДРЕСА_1, крім того, товариство зобов`язано перенести місце розвантаження товарів у відповідності з вимогами пункту 55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі.
25 липня 2018 року на виконання цього судового рішення Червоноградським міським судом Львівської області видано виконавчий лист в частині зобов`язання ТОВ "Гравіс" вчинити дії щодо перенесення місця розвантаження товарів.
Постановою державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 04 червня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59267282, разом з тим, постановою державного виконавця від 20 червня 2019 року вказане виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Вказувала, що рішення суду не виконано, виконавче провадження закінчено передчасно та з порушенням встановленого законом порядку, при цьому боржником продовжується розвантаження товарів під вікнами її квартири.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірною постанову державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Матус М.З. від 20 червня 2019 р. про закінчення виконавчого провадження № 59267282 та зобов`язати останнього продовжити виконавче провадження.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 27 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано постанову державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Матус М. З. від 20 червня 2019 року про закінчення виконавчого провадження № 59267282 неправомірною.
Зобов`язано державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ЗМУ МЮ (м. Львів) Матус М. З. відновити виконавче провадження.
Роз`яснено Червоноградському МВ ДВС ЗМУ МЮ (м. Львів) обов`язок, який встановлений статтею 453 ЦПК України, повідомити суд і скаржника про результати виконання ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на даний час рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 січня 2016 року фактично не виконане, акт державного виконавця від 19 червня 2019 року не свідчить про виконання боржником судового рішення. Таким чином, державним виконавцем було передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження без вчинення усіх дій, передбачених Закону України "Про виконавче провадження" для виконання рішення суду, що є підставою для визнання постанови державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області про закінчення виконавчого провадження неправомірною та зобов`язання останнього відновити виконавче провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс" на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 27 січня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ТОВ "Гравіс", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, оскільки розгляд скарги було здійснено за відсутності боржника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки була ухвала без виклику боржника у виконавчому провадженні, за неповного з`ясування обставин справи. ТОВ "Гравіс" як боржника у виконавчому провадженні не було повідомлено ні про відкриття провадження у справі, ні про судове засідання, що є грубим порушенням вимог частини першої статті 450 ЦПК України, що позбавило товариство можливості надати суду докази фактичного виконання судового рішення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 28 січня 2016 року у справі № 459/3705/15-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року, задоволено позов ОСОБА_1 .
Заборонено ТОВ "Гравіс" здійснювати розвантаження товарів зі сторони житлового будинку по АДРЕСА_2 .
Зобов`язано ТзОВ "Гравіс" перенести місце розвантаження товарів у відповідності з вимогами пункту 55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі від 16 квітня 1991 року.
На підставі зазначеного рішення суду в частині зобов`язання ТОВ "Гравіс" вчинити дії 25 липня 2018 року Червоноградським міським судом Львівської області видано виконавчий лист, який був пред`явлений до виконання у Червоноградський міський відділ ДВС ГТУЮ у Львівській області.
Постановою державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 04 червня 2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 459/3705/15-ц, виданого Червоноградським міським судом Львівської області 25 липня 2018 року.
Постановою державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Матус М. З. від 20 червня 2019 року виконавче провадження № 59267282 з примусового виконання виконавчого листа № 459/3705/15-ц, виданого Червоноградським міським судом Львівської області 25 липня 2018 року, про зобов`язання ТОВ "Гравіс" перенести місце розвантаження товарів у відповідності з вимогами пункту 55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі від 16 квітня 1991 року закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Підставою винесення вказаної постанови від 20 червня 2019 року є акт державного виконавця від 19 червня 2019 року, яким останній зобов`язав керівника ТОВ "Гравіс" перенести місце розвантаження товарів від житлового будинку у відповідності з вимогами пункту 55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі від 16 квітня 1991 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ТОВ "Гравіс" підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України").
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі орган і в і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.
Відповідно до пункту 10 розділу ІХ зазначеної Інструкції у разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена Закону України "Про виконавче провадження".
Зокрема прийняттю постанови про закінчення виконавчого провадження передує складання акта про виконання боржником рішення суду.
З урахуванням вказаного, встановивши, що фактично судове рішення не виконано, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що виконавче провадження не може бути закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державним виконавцем не вчинено усіх дій з примусового виконання судового рішення, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Вказане узгоджується із правовими висновками, висловленими Верховним Судом у постановах від 03 липня 2020 року у справі № 619/798/15-ц і від 03 березня 2020 року у справі № 545/1151/16-ц.
При цьому колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що судом першої інстанції у порушення вимог частини першої статті 450 ЦПК України не було повідомлено заявника (боржника у виконавчому провадженні) про розгляд цієї справи. Разом з тим, вказана обставина не дає підстав суду касаційної інстанції стверджувати про порушення прав заявника, оскільки із матеріалів справи вбачається, що останній скористався своїм правом на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції і під час апеляційного перегляду цього судового рішення мав можливість подати суду докази виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 січня 2016 року. Однак, таких доказів матеріали справи не містять. Крім того, представник ТОВ "Гравіс" був присутнім в судових засіданнях 03 грудня 2020 року, 11 лютого 2021 року та давав пояснення, відповідав на питання головуючого, таким чином відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду