Постанова суду № 465/3424/10 від 16.06.2021 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20 вересня 2007 року, а саме на нерухоме майно, що знаходиться...

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 465/3424/10-ц

провадження № 61-3038св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1,

представник заявника (боржника) - ОСОБА_2,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича,

заінтересована особа (стягувач) - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 09 червня 2020 року у складі судді Кузя В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А., заінтересована особа (стягувач) - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна").

Скарга мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. знаходиться виконавче провадження № 59270752 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3424/10, виданого 01 червня 2011 року Франківським районним судом м. Львова, про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20 вересня 2007 року, а саме на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з незавершеної будівництвом квартири № 1 готовністю 93 % та квартири № 3, земельної ділянки, загальною площею 0,0329 га, на якій знаходиться зазначена будівля, для погашення заборгованості за кредитним договором від 20 вересня 2007 року.

19 червня 2019 року суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на замовлення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. проведено оцінку 1/3 частки нежитлової будівлі під літерою А-2 (кафе-бар) загальною площею 313,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості від 21 червня 2019 року вартість об`єкту оцінки визначено у розмірі 644 438,00 грн без податку на додану вартість. Зі змістом цього звіту вона ознайомилася лише 28 серпня 2019 року.

Вважала оцінку, проведену суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 щодо об`єкта оцінки, заниженою, звіт про незалежну оцінку майна від 21 червня 2019 року таким, що не відповідає реальній вартості об`єкта оцінки, а рішення приватного виконавця Пиця А. А. щодо визначення вартості (оцінки) об`єкта оцінки - неправомірним. Суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не дотримано вимог стандартів і правил при проведенні оцінки об`єкту, зокрема не оглянуто цокольне приміщення площею 99,9 кв. м, що становить фактично третину площі оцінюваного об`єкту та за своїм призначенням використовується як ресторан. При проведенні оцінки не оглянуто і не взято до уваги приміщення веранди, яка розміщена з внутрішньої сторони будинку та використовується як частина ресторану з місцями для відвідувачів. Вказане призвело до суттєвого заниження вартості об`єкта оцінки.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. щодо визначення вартості майна відповідно до звіту оцінки майна, власником якого є вона, а саме: 1/3 частки нежитлової будівлі під літерою А-2 (кафе-бар) загальною площею 313,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов`язати провести повторну оцінку цієї частки нежитлової будівлі; зупинити реалізацію шляхом проведення електронних торгів державним підприємством "СЕТАМ" описаного та арештованого при здійсненні виконавчого провадження № 59270752 нерухомого майна, номер лоту № 370569, найменування лоту іпотека (нежитлова будівля загальною площею 313,3 кв. м, земельна ділянка площею 0,0329 га); визнати недійсною оцінку 1/3 частки нежитлової будівлі під літерою А-2 (кафе-бар) загальною площею 313,3 кв. м, що належить їй на праві власності, яка проведена 19 червня 2019 року суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 59270752.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Пиць А. А. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що приватним виконавцем експертній установі були надані усі необхідні матеріали стосовно об`єктів оцінки, звіт про оцінку майна від 22 травня 2019 року містить фотознімки об`єкта оцінки, що свідчить про те, що експертом здійснювався огляд об`єкта оцінки. Крім того, ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що висновок про проведення оцінки нерухомого майна є недійсним або необ`єктивним, а також доказів того, що звіт про оцінку майна складений з порушенням вимог законодавства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 09 червня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, від 19 вересня 2019 року у справі № 796/165/2018, від 11 грудня 2019 року у справі № 235/5307/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 551/1136/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано, що проведена суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 оцінка майна не відповідає вимогам Національного стандарту № 1, а вказаний звіт про оцінку майна не можна вважати достатньо обґрунтованим та об`єктивним. Суди не врахували, що оспорений звіт призводить до реалізації описаного майна за істотно заниженою ціною, що завдає суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю. Також вказує на неврахування судами висновку експерта судової оціночно-будівельної експертизи від 11 березня 2020 року № 7. Крім того, не погоджується із висновками суду в частині розподілу судових витрат.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. перебує виконавче провадження № 59270752 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3424/10, виданого 01 червня 2011 року Франківським районним судом м. Львова, про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20 вересня 2007 року, а саме на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з незавершеної будівництвом квартири № 1 готовністю 93 % та квартири № 3, земельної ділянки, загальною площею 0,0329 га, на якій знаходиться зазначена будівля, для погашення заборгованості за кредитним договором від 20 вересня 2007 року.

05 червня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, згідно з якою здійснено опис і арешт майна ОСОБА_1, а саме: 1/3 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером: 4611200000:06:041:0003, площею 0,0329 га.

Постановою приватного виконавця від 05 червня 2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для визначення вартості вищевказаного майна.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості від 21 червня 2019 року вартість об`єкту оцінки визначено у розмірі 644 438,00 грн без податку на додану вартість.

На адресу боржника ( ОСОБА_1 ) приватним виконавцем скеровано повідомлення про визначення вартості майна від 08 липня 2019 року.

Відповідно до протоколу від 16 серпня 2019 року № 426166 торги за ринковою оцінкою експерта не відбулись. Оцінка майна боржника виявилась вищою від запропонованої учасниками торгів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України").

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі орган і в і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За змістом частин першої-третьої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

За приписами частини п`ятої цієї статті виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

У частині третій статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт), регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження.

При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до статті 36 Національного стандарту оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільше повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Досліджуючи проведену суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у межах процедури виконавчого провадження оцінку майна - 1/3 частки нежитлової будівлі літ. А-2 (кафе-бар) загальною площею 313,3 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд встановив, що в оскаржуваному звіті зазначено місцезнаходження і площу нерухомого майна, враховано його індивідуальні особливості - призначення, забезпечення електро- і теплопостачанням та водогоном, матеріал, із якого збудовано приміщення, та його стан; суб`єктом оціночної діяльності наведено аналіз ринку нерухомості і аналіз інформації про продаж подібного нерухомого майна з детальним описом обраних аналогів.

Належних і достатніх доказів невідповідності вказаного звіту вимогам закону та наявності у ньому недоліків й заниження вартості майна скаржником суду не надано.

Посилання заявника на неврахування висновку на правильність висновків суду не впливають, оскільки відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 10 березня 2021 року у справі № 363/1075/20 і від 25 березня 2021 року у справі № 450/1858/15, звіт проведений на замовлення боржника не може бути підставою для оскарження дій приватного виконавця з визначення вартості майна.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При оцінці звіту від 19 червня 2019 року судами взято до уваги, що торги за визначеною у цій оцінці ціною не відбулися, оскільки оцінка майна боржника виявилась вищою від запропонованої учасниками торгів, що свідчить про відсутність завищення ціни.

З указаного вбачається, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою нерухомого майна, разом з тим, відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, від 19 вересня 2019 року у справі № 796/165/2018, від 11 грудня 2019 року у справі № 235/5307/16-ц, ід 22 січня 2020 року у справі № 551/1136/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, є необґрунтованими, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать вказаним висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про безпідставне стягнення зі ОСОБА_1 на користь приватного виконавця витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними, оскільки відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Оскільки до постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 представником приватного виконавця було надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув ці кошти із заявника.

Таким чином, доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

................

Перейти до повного тексту