Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 343/585/20
провадження № 61-1852св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне некомерційне підприємство "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу некомерційного підприємства "Обласний клінічний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради" на постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Томин О. О., від 21 грудня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до комунального некомерційного підприємства "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради" (далі - КНП "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради") про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 01 жовтня 2019 року він працював на посаді водія екстреної (швидкої) медичної допомоги Вигодського пункту постійного базування екстреної (швидкої) медичної допомоги Долинської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги КНП "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради". Наказами № 5 від 20 січня 2020 року та № 34 від 06 березня 2020 року роботодавцем до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани, а наказом № 110-тр від 10 березня 2020 року звільнено з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Позивач вважав дії роботодавця щодо застосування до нього дисциплінарних стягнень у вигляді оголошення догани та звільнення незаконними, оскільки свої обов`язки виконував належним чином, порушень трудового розпорядку не допускав. До його посадових обов`язків не входить заповнення подорожніх (маршрутних) листів, неналежне оформлення яких стало підставою для застосування дисциплінарних стягнень. Такі листи ведуться та контролюються механіком, а відомості про час виїзду і повернення з виклику вносить лікар. Крім того, застосовуючи до нього дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани, відповідач не вказав, який саме пункт посадової інструкції чи іншого нормативно-правового акту він порушив.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити: визнати незаконними та скасувати накази про застосування дисциплінарного стягнення № 5 від 20 січня 2020 року та № 34 від 06 березня 2020 року, наказ про звільнення із займаної посади № 110-тр від 10 березня 2020 року; поновити його на посаді водія екстреної (швидкої) медичної допомоги Вигодського пункту постійного базування екстреної (швидкої) медичної допомоги Долинської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги КНП "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради" та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 березня 2020 року до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області, у складі судді Керніцького І. І., від 11 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач неодноразово порушував свої посадові обов`язки, а тому накладення дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани та звільнення проведено з дотриманням вимог трудового законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ КНП "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради" № 110-тр від 10 березня 2020 року про звільнення
ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту третього частини першої
статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 з 11 березня 2020 року на посаді водія екстренної швидкої медичної допомоги першого класу Вигодського пункту постійного базування екстреної швидкої медичної допомоги Долинської станції екстреної швидкої медичної допомоги КНП "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради".
Стягнуто з КНП "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги
та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради" на користь ОСОБА_1 52 094, 90 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням всіх обов`язкових платежів.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Судове рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 5 464, 50 грн допущено до негайного виконання.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки позивач неналежно виконував свої посадові обов`язки, визначені інструкцією водія швидкої медичної допомоги, накази відповідача про накладення на нього дисциплінарних стягнень у виді доган прийняті з дотриманням вимог статей 147-149 КЗпП України, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання їх незаконними та скасування.
Разом із зазначеним апеляційний суд зауважив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 було звільнено фактично за порушення обов`язків, покладених на нього трудовим договором, за які до нього вже було застосовано дисциплінарні стягнення у виді догани, що відповідно суперечить положенням статті 147 КЗпП України та умовам, передбаченим у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України для звільнення працівника. При цьому посилання в наказі щодо створення позивачем напруженої атмосфери на робочому місці, обмови працівників та безпідставне звинувачення їх у неправомірних діях, звернення їх з цього приводу до роботодавця, не може вважатися порушенням трудової дисципліни і отже підставою для застосування дисциплінарного стягнення. Враховуючи положення частини другої статті 235 КЗпП України, із роботодавця на користь позивача вирішено стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
02 лютого 2021 року до Верховного Суду КНП "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати
постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року
і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 та (пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Відповідач стверджує, що до моменту звернення до суду із цим позовом, позивач накази про застосування до ного дисциплінарного стягнення не оскаржував, тобто погодився з ними. Враховуючи те, що застосовані до позивача дисциплінарні стягнення не були скасовані та не втратили юридичної сили за строком давності, наказ про його звільнення є обґрунтованим та прийнятим без порушення норм трудового законодавства. В наказі про звільнення відсутні посилання на створення відповідачем напруженої атмосфери на робочому місці, обмови працівників.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, який не може бути прийнятий до розгляду Верховним Судом, оскільки він не містить підпису особи, яка його подала.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом КП "Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" від 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 з 01 жовтня 2019 року був прийнятий на посаду водія екстреної (швидкої) медичної допомоги Долинського відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги північно-західного окружного відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги.
У зв`язку зі зміною організації структури підприємства, створенням у складі деяких структурних підрозділів Центру пункту постійного базування екстреної (швидкої) медичної допомоги, враховуючи бажання працівників, наказом КНП "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради" від 31 січня 2020 року № 50-тр "Про переведення працівників" позивача з 01 лютого 2020 року переведено із Долинської підстанції екстреної (швидкої) медичної допомоги Долинської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги у Вигодський пункт постійного базування в межах спеціальності та кваліфікації, обумовленої трудовим договором, з попереднім режимом роботи та умовами оплати праці.
17 січня 2020 року завідувачем Долинського відділення екстреної (швидкої) медичної допомогиСемковичем І. Б. складено доповідну записку про те, що під час перевірки подорожніх листів водіїв Вигодського пункту екстреної (швидкої) медичної допомогибули виявлені систематичні порушення при їх заповнені водієм ОСОБА_1, а саме: в подорожніх листах № 2831 від 20 грудня 2019 року, № 2851 від 23 грудня 2019 року, № 27 від 04 січня 2020 року, № 71 від 09 січня 2020 року, № 103 від 13 січня 2020 року, не заповнено та не відмічено усіх відповідних граф.
20 січня 2020 року позивач надав пояснення щодо цих порушень, зазначивши, що завідувач відділення зобов`язав водіїв заповнювати маршрутні листи олівцем з метою надання можливості виправлення показників спідометра та розрахунку палива. З урахуванням цього він неналежним чином веде первинну документацію.
На підставі вказаної доповідної записки в. о. директором КНП "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради" 20 січня 2020 року винесено наказ № 5, яким позивачу оголошено догану.
06 березня 2020 року наказом КНП "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради" № 34 ОСОБА_1 повторно оголошено догану за неналежне виконання функціональних обов`язків.
Виходячи зі змісту вказаного наказу, ОСОБА_1 порушено пункт 2.10 посадової інструкції водія. Зокрема, в подорожніх листах службового автомобіля № 295 від 06 лютого 2020 року, № 411 від 21 лютого 2020 року, № 475 від 29 лютого 2020 року не заповнено та не відмічено відповідні графи. Порушення виявлені 04 березня 2020 року під час перевірки подорожніх листів. Підставою для застосування дисциплінарного стягнення слугувала доповідна записка завідувача Долинською станцією екстреної (швидкої) медичної допомоги Семковича І. Б., пояснювальна записка ОСОБА_1, копії подорожних листів та посадової інструкції.
Відповідно до посадової інструкції водія швидкої медичної допомоги, затвердженої головним лікарем КЗ "Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", у своїй діяльності водій керується чинним законодавством України, рішеннями та розпорядженнями органів місцевої та виконавчої влади, директивними документами Міністерства охорони здоров`я України, місцевих органів управління охорони здоров`я і головного лікаря КЗ "Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", правилами дорожнього руху, інструкціями з охорони праці, пожежної безпеки, положенням про водія бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги та цією посадовою інструкцією.
Згідно з пунктом 2.10 посадової інструкції до завдань та обов`язків водія входить ведення встановленої обліково-звітної документації та подача після кожного виконаного маршруту виїзду шляхового листка керівнику бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги для підпису.
З цією посадовою інструкцією ОСОБА_1 ознайомлений 25 листопада 2019 року, про що свідчить його підпис.
Наказом № 110-тр від 10 березня 2020 року у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до частини першої статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
За правилами статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Порядок застосування дисциплінарного стягнення визначений у статті 148 КЗпП України, відповідно до якого до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як один із важливих елементів порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Відповідно до статей 148, 151 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.
На підставі належним чином встановлених обставин справи, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що позивач неналежно виконував свої посадові обов`язки, визначені інструкцією водія швидкої медичної допомоги, а тому роботодавцем правомірно, із урахуванням положень статей 147-149 КЗпП України, накладено на позивача дисциплінарні стягнення у виді доган.
Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України).
На передбаченій пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставі працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з часиною першою статті 147 КЗпП України належать: догана та звільнення.
Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.
У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Частиною другою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, дійшов обґрунтованого висновку, що позивача було звільнено з порушенням вимог пункту 3 частини першої статті 40, статті 147 КЗпП України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10 березня 2020 року завідувач Долинської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги Семкович І. Б. у доповідній записці проінформував директора КНП "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради" про те, що позивач систематично порушує посадову інструкцію, а саме відмовляється вести у встановленій формі звітно-облікову документацію. Доповідні з даного приводу неодноразово подавались на розгляд адміністрації і на даного водія накладались дисциплінарні стягнення. Також було повідомлено, що працівник створює напружену робочу атмосферу на робочому місці, постійно обмовляє працівників та безпідставно звинувачує їх у неправомірних діях. З цього приводу працівниками було оформлено відповідне звернення. Із урахуванням зазначеного, завідувач Долинської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги Семкович І. Б. просив вжити всіх належних заходів для попередження порушень в подальшому.
Наказ роботодавця від 10 березня 2020 року № 110-тр про звільнення ОСОБА_1 у відповідності до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України видано на підставі наказу про застосування дисциплінарного стягнення від 20 січня 2020 року № 5, наказу про застосування дисциплінарного стягнення від 06 березня 2020 року № 34, доповідної записки завідувача Долинської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги Семковича І. Б. від 10 березня 2020 року, пояснення ОСОБА_1 від 10 березня 2020 року, листа голови профспілкового комітету КНП "Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради" від 10 березня 2020 року № 17-03/20, протоколу засідання комісії по зверненню працівників Вигодського пункту постійного базування екстреної (швидкої) медичної допомоги Долинської підстанції екстреної (швидкої) медичної допомоги від 10 березня 2020 року № 2.
Встановлено, що ані у доповідній записці, ані в оскаржуваному наказі про звільнення не зазначено, який новий проступок (порушення посадових обов`язків) було вчинено позивачем після застосування до нього попередніх дисциплінарних стягнень, що стало підставою для його звільнення. Виходячи із недоведеності роботодавцем фактів вчинення працівником дисциплінарного проступку після 06 березня 2020 року, апеляційний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що роботодавцем було звільнено позивача за проступки, за які до нього вже було застосовано дисциплінарні стягнення у виді догани.
Враховуючи положення частини другої статті 235 КЗпП України апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, обчислено за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Суд апеляційної інстанції, повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують висновків апеляційного суду по суті спору та значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Висновки апеляційного суду, із урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Апеляційнимсудом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів (стаття 89 ЦПК України).
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду