Постанова
Іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 639/4998/18
провадження № 61-4288св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - Харківська міська рада,
заінтересована особа - Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 травня 2020 року у складі колегії суддів:
Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року Харківська міська рада звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади міста Харкова, заінтересована особа - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Заява мотивована тим, що відповідно до інформації відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції від 20 серпня 2018 року № 22499/08.01-04-06 виявлено актовий запис про смерть № 10732 від 26 липня 2017 року, складений Харківським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, відносно ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2009 року на праві власності належала квартира
АДРЕСА_1 .
У встановлені законом строки спадщина після смерті ОСОБА_3 прийнята не була. Отже у заявника виникли всі підстави для звернення до суду з даною заявою.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 02 жовтня 2018 року заяву задоволено.
Визнано відумерлою спадщину квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Передано відумерлу спадщину - квартиру АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що квартира АДРЕСА_1 є відумерлою спадщиною.
Крім того, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для передачі у комунальну власність територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 травня 2020 року провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справи - ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 02 жовтня 2018 року у справі за заявою Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади міста Харкова, заінтересована особа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, закрито.
Закриваючи апеляційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 362 ЦПК України, апеляційний суд виходив із того, що рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 02 жовтня 2018 року не вирішувалися питання права чи обов`язків ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
15 березня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 травня 2020 року та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Заявник вказує, що він є спадкоємцем п?ятою черги спадкування за законом.
Доводи інших учасників справи
23 квітня 2021 року Харківська міська рада через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу харківського апеляційного суду від 12 травня 2020 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 12 травня
2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жовтневого районного суду міста Харкова.
20 квітня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Одним з елементів права на справедливий судовий розгляд є право на розгляд справи незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.
Відкривши апеляційне провадження і призначивши справу до розгляду у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції забезпечив право заявника на перевірку його аргументів, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначав, що він є спадкоємцем п`ятої черги за законом після смерті його двоюрідної сестри.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 20 березня 2020 року у справі № 639/2185/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Васікова Л. Є., про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, - відмовлено.
Апеляційний суд встановивши, що рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 02 жовтня 2018 року не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов?язки ОСОБА_1, дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою особи, яка не брала участі у справи - ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від
02 жовтня 2018 року у справі за заявою Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади міста Харкова, заінтересована особа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність порушення норм процесуального права апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали.