1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 387/1652/13

провадження № 61-4319св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінрайт",

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Імексбанк", ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2020 року у складі судді Майстер І. П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Дуковський О. Л., Письменний О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Фінрайт" (далі - ТОВ "ФК "Фінрайт") звернулося до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 10 січня 2013 року № 999-00034599/1 в сумі 62 956,23 грн.

На обґрунтування заяви зазначило, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року позов ПАТ "Імексбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10 січня 2013 року № 999-00034599/1 в сумі 62 956,23 грн задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Імексбанк" заборгованість за договором № 999-00034599/1 про надання кредиту від 10 січня 2013 року в сумі 62 956,23 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

31 березня 2020 року між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "ФК "Фінрайт" укладено договір про відступлення права вимоги № 126 (далі - Договір), відповідно до умов якого перше відступило останньому право вимоги по кредитному договору від 10 січня 2013 року № 999-00034599/1.

Пунктом 1 зазначеного Договору передбачено, що первісний кредитор (банк) відступає, а новий кредитор (ТОВ "ФК "Фінрайт") набуває права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаних у додатку до цього Договору.

Згідно додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 126 ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором від 10 січня 2013 року № 999-00034599/1.

Таким чином, ТОВ "ФК "Фінрайт" стало новим кредитором за кредитним договором від 10 січня 2013 року № 999-00034599/1.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року у цивільній справі № 387/1652/13-ц (провадження № 2/387/498/13) за позовом ПАТ "Імексбанк" м. Одеса до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в сумі 62 956,23 грн, а саме стягувача на ТОВ "ФК "Фінрайт".

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з доведеності заявником обставин щодо правонаступництва ним прав вимоги за кредитним договором від 10 січня 2013 року № 999-00034599/1.

Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

23 квітня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ПАТ "Імексбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10 січня 2013 року № 999-00034599/1 в сумі 62 956,23 грн.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Імексбанк" заборгованість за договором № 999-00034599/1 про надання кредиту від 10 січня 2013 року в сумі 62 956,23 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказане рішення набрало законної сили.

31 березня 2020 року між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "ФК "Фінрайт" укладено договір про відступлення права вимоги № 126, відповідно до умов якого перше відступило останньому право вимоги по кредитному договору від 10 січня 2013 року № 999-00034599/1.

Пунктом 1 зазначеного Договору передбачено, що первісний кредитор (банк) відступає, а новий кредитор (ТОВ "ФК "Фінрайт") набуває права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаних у додатку до цього Договору.

Згідно додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги від 31 березня 2020 року № 126 ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором від 10 січня 2013 року № 999-00034599/1.

Відповідно до пункту 14 Договору про відступлення права вимоги від 31 березня 2020 року № 126 він набирає чинності з дати його підписання сторонами.

Зазначений договір про відступлення права вимоги від 31 березня 2020 року № 126 недійсним не визнавався та є чинним.

Докази виконання ОСОБА_1 рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від12 листопада 2013 року відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Аналогічні приписи містяться у частині п`ятій статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому слід зазначити, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 року у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20).

Крім того, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 зазначено, що вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Суди встановили, що правонаступником по кредитному договору від 10 січня 2013 року № 999-00034599/1 ТОВ "ФК "Фінрайт" стало у відповідності до договора відступлення прав вимоги від 31 березня 2020 року № 126, який є чинним.

Таким чином, у справі наявні докази того, що ТОВ "ФК "Фінрайт"є правонаступником ПАТ "Імексбанк" у кредитному договору від 10 січня 2013 року № 999-00034599/1.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.


................
Перейти до повного тексту