Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 456/3506/16-ц
провадження № 61-19287св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Кузиком Володимиром Івановичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Савуляка Р. В., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 18 жовтня 1986 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року шлюб розірвано.
14 листопада 2015 року ОСОБА_2 придбав транспортний засіб марки "Citroen Jumpy", 1999 року випуску, кузов НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, видане 14 листопада 2015 року.
Вважає, що зазначений транспортний засіб фактично набутий під час шлюбу за спільні кошти, а тому належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності. Зазначає, що перебуваючи у шлюбі, вони були на заробітках в Італії та за спільно зароблені кошти ними і було придбано вказаний автомобіль.
Окрім цього, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, ними було придбано: автомобіль марки "ГАЗ-24", 1976 року випуску, кузов № НОМЕР_4, шасі № НОМЕР_5, чорного кольору, р.н. НОМЕР_6, та гараж № НОМЕР_7, який знаходиться на території військової частини № 68506 в м. Стрий.
Оскільки сторони не досягнули домовленості щодо поділу майна подружжя, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.
На підставі викладеного, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просила визнати автомобіль марки "Citroen Jumpy", 1999 року випуску, кузов НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та провести наступний поділ об`єкта спільної сумісної власності подружжя: визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на автомобіль марки "Citroen Jumpy" та виділити це майно в натурі; визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на автомобіль марки "ГАЗ-24", 1976 року випуску, кузов № НОМЕР_4, шасі № НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_6, та гараж № НОМЕР_7, який знаходиться на території військової частини №68506 у м. Стрий; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 різницю у вартості майна в розмірі 117 436 грн, яке залишиться у власності ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 січня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано автомобіль марки "Citroen Jumpy", 1999 року випуску кузов НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, спільною сумісною власністю подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля марки "Citroen Jumpy", 1999 року випуску кузов № НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля марки "Citroen Jumpy".
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля марки "ГАЗ-24", 1976 року випуску, кузов № НОМЕР_4, шасі № НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_6 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля марки "ГАЗ-24".
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне майно з огляду на презумпцію спільності майна подружжя є спільною сумісною власністю.
Не погодившись з таким рішенням частково, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в частині вирішення позовних вимог про визнання автомобіля марки "Citroen Jumpy" спільною сумісною власністю подружжя та його поділу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року рішення місцевого суду скасовано в частині:
визнання автомобіля марки "Citroen Jumpy", 1999 року випуску кузов НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя;
визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину автомобіля марки "Citroen Jumpy", 1999 року випуску кузов № НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 ;
визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину автомобіля марки "Citroen Jumpy", 1999 року випуску кузов № НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 .
Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний автомобіль марки "Citroen Jumpy" був придбаний відповідачем 14 листопада 2015 року не за час шлюбу, тому відсутні правові підстави для визнання його об`єктом права спільної сумісної власності та визнання за позивачем права власності на Ѕ частину спірного автомобіля.
Рішення в частині позовних вимог щодо поділу автомобіля марки "ГАЗ-24" та гаражу в апеляційному порядку не оскаржувалося і апеляційним судом в силу статті 367 ЦПК України не переглядалося.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кузик В. І., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, уточнивши вимоги, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На думку заявника, апеляційний суд не врахував, що норма статті 60 Сімейного кодексу України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
09 березня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18 жовтня 1986 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вказане судове рішення набрало законної сили 09 листопада 2015 року.
Відповідно до відповіді начальника ТСЦ 4645 РСЦ МВС у Львівській області Надбережного В. В., відповідно до Єдиного державного реєстру МВС України, станом на 09 вересня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано на праві приватної власності транспортний засіб марки "Citroen Jumpy", 1999 року випуску кузов НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 видано 14 листопада 2015 року в ТСЦ 4645 РСЦ МВС у Львівській області.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.