Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 643/7876/18
провадження № 61-18535св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - служба у справах дітей по Московському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей по Московському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на неповнолітню дитину, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - служба у справах дітей Московського району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батька, який проживає окремо від неї,
за касаційною скаргою адвоката Говтвяниці Марії Василівни як представника ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 червня 2020 року у складі судді Харченко А. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Котелевець А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши який просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі 930 грн, щомісяця, до досягнення нею повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, визначеного на дитину відповідного віку, починаючи з дати подання позовної заяви, також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 11 червня 2011 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 листопада 2013 року. У шлюбі народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 не виявляє уваги до своєї доньки, не займається її вихованням, відмовляється від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує її матеріально та жодним іншим способом не виявляє батьківського піклування про свою доньку. При цьому позивач зі свого боку будь-яких перешкод відповідачу щодо спілкування з донькою не чинила.
Вона намагалася налагодити контакт між відповідачем та дитиною, однак результату немає. У свою чергу, позивач надає всі необхідні умови для забезпечення своєї доньки в матеріальному аспекті і сприяє повноцінному моральному розвитку дівчинки.
Зараз вона вийшла заміж та створила сім`ю з чоловіком, який добре ставиться до доньки, піклується про неї та доглядає її та має намір в подальшому її вдочерити.
Крім того, позивач з донькою проживають у комфортабельній двокімнатній квартирі, де дитина має місце для навчання та відпочинку. За таких умов вважають, що є всі законні обставини для позбавлення відповідача стосовно неповнолітньої доньки батьківських прав з підстав, що він не виконує своїх обов`язків з виховання та утримання дитини.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у вихованні і вільному спілкуванні з донькою шляхом визначення таких годин особистого спілкування з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 : перша, третя субота або неділя місяця з 09:00 до 18:00 за місцем проживання дитини; два тижні у період літніх канікул на території проживання батька дитини; необмежене спілкування з донькою, особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та інших видів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування батька та доньки; зобов`язати ОСОБА_1 за два дні до дня його зустрічі з донькою засобами телефонного, поштового, або електронного зв`язку надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а в разі настання таких змін повідомляти його про це особисто на наступний день з дня настання таких обставин, стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, в якому народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати з ОСОБА_1 . Фактично з моменту розлучення між сторонами виникли непорозуміння щодо його участі як батька у вихованні доньки, відвідуванні, створювалися штучні перешкоди відповідачем та особами, які проживають разом з донькою, для нормального спілкування його з донькою. Востаннє позивач бачився з дитиною 24 лютого 2016 року, коли приїздив з м. Кременчука до м. Харкова на прохання відповідача ОСОБА_1 у територіальний підрозділ ЦНАП Московського району м. Харкова для надання письмового дозволу на зміну місця реєстрації проживання неповнолітньої дитини, оскільки подальше майже трирічне перебування дитини на території м. Харкова без позначки про місце реєстрації надалі ускладнило б життя самої дитини.
19 червня 2014 року він звертався до служби у справах дітей Московського району управління у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною. За результатами звернення з ОСОБА_1 було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення перешкоджання вільному спілкуванню батька з дитиною. Проте можливості спілкування з дитиною у м. Кременчуці за місцем його проживання йому не було надано у зв`язку з тим, що дитина була надто малою і їй би було складно залишатись без матері на тривалий проміжок часу. Після роз`яснювальної бесіди певний час колишня дружина дозволяла йому бачитися з донькою в м. Харкові, і принаймні раз на місяць протягом одного вихідного дня він проводив час з донькою.
Після укладення шлюбу з ОСОБА_4 відповідач порадила йому домовлятися про зустріч з донькою з її чоловіком.
23 листопада 2016 року комісія управління служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради прийняла рішення № 793, яким йому визначено такий порядок участі у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 та у її вихованні : перша, третя субота місяця з 9:00 до 18:00 за місцем проживання дитини та два тижні у період літніх канікул на території проживання батька дитини. З моменту прийняття рішення, відповідач його ігнорує, продовжує чинити перешкоди у спілкуванні батька з донькою та участі у її вихованні. Він є психічно і фізично здоровою людиною, на обліку в наркологічному чи психіатричному диспансерах не перебуває, шкідливих звичок не має, перебуває у другому шлюбі з ОСОБА_6 та виховує 10-річного пасинка, беручи активну участь у його всебічному розвиткові, отже, перешкод для спілкуванні з донькою від першого шлюбу ОСОБА_3, які могли б на неї негативно вплинути, немає.
Ураховуючи наведене просив зустрічний позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Московський районний суд м. Харкова рішенням від 23 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 930 грн, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи з 15 червня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнув з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. В решті позову відмовив.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково. Усунув ОСОБА_2 перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановив порядок його участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою, визначивши такий час: перша, третя субота місяця з 09:00 до 18:00 за місцем проживання дитини та два тижні у період літніх канікул на території проживання батька дитини. В решті позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала належних і допустимих доказів невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, винної поведінки щодо ухилення від виховання дитини; свідомого нехтування ним своїми обов`язками не встановлено, тому підстав для позбавлення відповідача батьківських прав немає. Оскільки дитина проживає з матір`ю, з батька підлягають стягненню аліменти на її утримання. ОСОБА_2 слід усунути перешкоди у спілкуванні з донькою шляхом встановлення порядку його участі у вихованні дитини на підставі рішення органу опіки та піклування.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Харківський апеляційний суд постановою від 15 жовтня 2020 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 червня 2020 року
залишив без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не було предметом апеляційного перегляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 11 грудня 2020 року, ОСОБА_1 фактично просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в частині відмови в задоволенні її позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав, ухвалити нове рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських правщодо його малолітньої доньки.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, є необґрунтованими і незаконними.
Відповідач за первісним позовом не піклується про фізичний розвиток дитини, не забезпечує для неї медичного догляду, не створює умов для отримання нею освіти, хоча позивач будь-яких перешкод у спілкуванні його з донькою не чинила, а неодноразово намагалася налагодити їх стосунки, однак це не дало результату, оскільки ОСОБА_2 не виявив бажання зустрітись із колишньою родиною.
Суди не докладно дослідили законодавство про позбавлення батьківських прав та його зміст, практику судів вищої інстанції та практику Європейського суду з прав людини, в результаті чого порушили принцип верховенства права, один із ключових принципів здійснення цивільного судочинства.
Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, а тому переглядаються Верховним Судом лише в цій частині (статті 400 ЦПК України).
09 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, який мотивований тим, що рішення судів є законними і обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм процесуального права і правильним застосуванням норм матеріального права.
ОСОБА_1, зловживаючи своїми правами, з 2013 року одноосібно і протиправно взяла на себе роль компетентного державного органу з розлучення дитини з батьком, як вона помилково вважає і стверджує, що це в якнайкращих інтересах дитини. Складність їх справи полягає у великій відстані між постійними місцями проживання того з батьків, хто мешкає з дитиною, і того, який мешкає, окремо від неї. Від дня розлучення в листопаді 2013 року і до лютого 2016 року він регулярно, буквально "з боями", виривав у матері поодинокі зустрічі з донькою. Доказами того слугують звернення до органів опіки та піклування і заяви до органів правопорядку, наявні в матеріалах справи. Він місяць в місяць з моменту розлучення у 2013 році надсилав аліменти на утримання дитини, аж до зникнення позивача з дитиною у 2016 році.