Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 369/1873/18
провадження № 61-5016св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області,
відповідачі: Віта-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніган",
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконувача обов`язків прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2020 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області звернувся до суду з позовом до Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Віта-Поштова сільська рада), ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніган" (далі - ТОВ "Ніган"), про визнання недійсним рішення ради, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
На обґрунтування позову посилався на те, що за рішенням Віта-Поштової сільської ради у приватну власність ОСОБА_3 передана земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 3222481201:01:010:0089, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 . Надалі право власності за зазначену земельну ділянку перейшло до ТОВ "Ніган", яке відчужило спірне майно ОСОБА_2, який у свою чергу відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_5 . Відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем спірна земельна ділянка частково накладається на землі водного фонду, а саме на 25-метрову прибережну захисну смугу річки Сіверка та водні об`єкти, які розташовані у межах Віта-Поштової сільської ради. Згідно з викопіюванням з Генерального плану с. Віта-Поштова земельна ділянка знаходиться у межах Віта-Поштової сільської ради та накладається на 25-метрову прибережну смугу річки Сіверка. Відповідно до інформації Центральної геофізичної обсерваторії - річка Сіверка має статус природного водотоку, є лівою притокою річки Віта. Загальна площа водозбору річки Віта з урахуванням притоки річки Сіверка складає 238 кв. м. Згідно з класифікацією річок України річка Віта та її притока річка Сіверка належать до малих річок, прибережні захисні смуги становлять 25 м.
З урахуванням наведеного прокурор просив скасувати рішення Віта-Поштової сільської ради 21 сесії 5 скликання від 30 липня 2009 року, на підставі якого земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:010:0089, відведено у приватну власність ОСОБА_3, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та витребувати на користь територіальної громади с. Віта-Поштова з незаконного володіння ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення Віта-Поштової сільської ради від 30 липня 2009 року "Про затвердження проекту щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд", яким затверджено проєкт землеустрою та відведено у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3222481201:01:010:0089, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 . Витребувано на користь територіальної громади с. Віта-Поштова з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3222481201:01:010:0089, яка розташована на АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка до моменту передачі у власність ОСОБА_3 відносилась до земель водного фонду, а тому Віта-Поштова сільська рада не мала права передавати її у приватну власність. Відведенням у приватну власність спірної земельної ділянки порушено інтереси держави в особі територіальної громади як власника земельної ділянки, адже з комунальної власності протиправно вибула земельна ділянка водного фонду. Правовідносини, пов`язані з вибуттям об`єкта із державної власності у приватну, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого об`єкт вибув із державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2020 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року скасоване. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, оскільки на час ухвалення рішення суду першої інстанції власником спірної земельної ділянки був ОСОБА_4 . Позивач у суді першої інстанції подавав клопотання про заміну неналежного відповідача, проте суд першої інстанції у порушення частини п`ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не розглянув заяву позивача про заміну неналежного відповідача та вирішив спір про права та інтереси особи, які не була залучене до участі у справі. З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо залучення інших осіб до участі у справі, то апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з неналежністю відповідача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У березні 2020 року виконувач обов`язків прокурора Київської області (далі -прокурор) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що предметом спору є землі водного фонду, щодо яких законом встановлений спеціальний правовий режим - обмеження у цивільному обороті, як такі, що не можуть передаватися у приватну власність. Позивач подавав до судів першої та апеляційної інстанцій клопотання про заміну неналежного відповідача, проте суд першої інстанції зазначене клопотання не розглянув, а суд апеляційної інстанції залишив зазначене клопотання без задоволення. Суди попередніх інстанцій не врахували, що встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Відмова у задоволенні клопотання прокурора про залучення правонаступника, порушує основні засади, завдання та мету цивільного судочинства та породжує негативні наслідки для позивача.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора у цій справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 469/1393/16-ц щодо передачі земельної ділянки у власність та зміни цільового призначення; постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2180/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-14цс14 щодо відчуження земель із державної чи комунальної власності, що відносяться до прибережних смуг; постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15 щодо відчуження земель, що віднесені до земель водного фонду України; постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 910/1972/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076 щодо обов`язку встановлення судом належності відповідачів, дотримання правил правонаступництва.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Суди встановили, що рішенням Віта-Поштової сільської ради 21 сесії 5 скликання від 30 липня 2009 року "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд" затверджено проєкт землеустрою та відведено у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3222481201:01:010:0089 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 18).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27 вересня 2017 року право власності наземельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:010:0089, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1, набуто ТОВ "Ніган", на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 25 вересня 2017 року № 1, видавник: учасник ТОВ "Ніган" згідно з протоколом від 14 вересня 2017 року № 5, яким 20 жовтня 2017 року відчужено право власності на ділянку на користь ОСОБА_2, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 18 жовтня 2017 року № 2, видавник: ТОВ "Ніган", згідно з протоколом загальних зборів від 18 жовтня 2017 року № 7 (т. 1, а. с. 24-27).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки, кадастровий номер 3222481201:01:010:0089, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель іспоруд, яка розташована на АДРЕСА_1, є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 грудня 2017 року № 2091. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38507068 від 04 грудня 2017 року (т. 1, а. с. 122).
Згідно з інформацією Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 10 січня 2018 року № 01-01/9 спірна земельна ділянка, кадастровий номер 3222481201:01:010:0089, частково накладається на землі водного фонду, а саме на 25-метрову прибережну захисну смугу річки Сіверка та водні об`єкти, які розташовані в її поймі в межах Віта-Поштової сільської ради (т. 1, а. с. 29).
Відповідно до викопіювання з Генерального плану с. Віта-Поштова земельна ділянка, кадастровий номер 3222481201:01:010:0089 знаходиться у межах Віта-Поштової сільської ради та накладається на 25-метрову прибережну смугу річки Сіверка (т. 1, а. с.33).
Згідно з інформацією Центральної геофізичної обсерваторії від 09 листопада 2017 року № 17-08/2250 річка Сіверка має статус природнього водотоку, є лівою притокою річки Віта. Загальна площа водозбору річки Віта з урахуванням притоки річки Сіверка складає 238 кв. м. Згідно з класифікації річок України річка Віта та її притока річка Сіверка належать до малих річок, прибережні захисні смуги становлять 25 метрів (т. 1, а. с. 28).
Крім того, апеляційний суд встановив, що власником спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3222481201:01:010:0089, починаючи з 27 червня 2018 року є ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27 червня 2018 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а .с. 228-234).
Зазначені обставини судом першої інстанції враховані не були, процесуальні рішення щодо заміни неналежного відповідача не приймалися, незважаючи на те, що у матеріалах справи міститься відповідна інформація, а також, заява прокурора про заміну неналежного відповідача ОСОБА_1 на ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 117-126).
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
У разі пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Зазначені правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження
№ 14-61цс18); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
З аналізу положень статті 51 ЦПК України випливає, що заміна первинного відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.
Проте під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що у цій справі позивач подав заяву про заміну неналежного відповідача (т. 1,
а. с. 117-120), та у порушення норм процесуального права не розглянув її.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що вирішення судом першої інстанції спору за участі неналежного відповідача є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у позові порушує права позивача, оскільки прокурор у лютому 2018 року пред`явив позов до належного відповідача ОСОБА_1, який на момент пред`явлення позву був власником спірної земельної ділянки. Під час розгляду справи у суді першої інстанції власник земельної ділянки змінився, тому позивач, встановивши зазначені обставини та добросовісно виконуючи свої процесуальні обов`язки, звернувся до суду першої інстанції із відповідною заявою про заміну неналежного відповідача на ОСОБА_6 . Проте ця заява не була розглянута з вини суду першої інстанції. Надалі за апеляційною скаргою ОСОБА_6 рішення суду першої інстанції було скасоване з підстав неналежності відповідача.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій зазначеним вимогам не відповідають, оскільки судом першої інстанції не з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, зокрема не виконані приписи процесуального законодавства щодо встановлення належності відповідача під час вирішення спору по суті. Внаслідок порушення норм процесуального права суд першої інстанції ухвалив рішення про права ОСОБА_6, який на час вирішення спору був власником спірної земельної ділянки.
Водночас суд апеляційної інстанції відповідно до наданих йому законом повноважень не мав можливості усунути допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права
З урахуванням наведеного, рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки не встановлення попередніми судами фактичних обставин у цій справі за участі належних сторін, унеможливлює ухвалення судом касаційної інстанції остаточного рішення.