Постанова
Іменем України
14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 760/33008/19
провадження № 61-5384св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
представник заявника -ОСОБА_2,
заінтересовані особи:приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шафаренко Жанна Юріївна, Київська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Сержанюка А. С., Слюсар Т. А.,
від 01 лютого 2021 року.
Короткий зміст заяви та її обґрунтування
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем, заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шафаренко Ж. Ю., Київська міська рада.
Заява обґрунтована тим, що з 2010 року вона почала проживати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартирі АДРЕСА_1, яка належала останній на праві власності. Заявниця вказувала, що родинних зв`язків між ними не було, однак вони жили однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет, яким розпоряджалися разом у відповідності до потреб та необхідних витрат. Зазначала, що у червні
2018 року внаслідок захворювання серця ОСОБА_3 потрапила на стаціонарне лікування до Київської міської клінічної лікарні № 6.
ОСОБА_1 стверджувала, що відвідувала її, купувала необхідні ліки та продукти харчування, що підтверджується копіями фіскальних чеків.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла у лікарні. Після смерті їй було передано тіло ОСОБА_3 для поховання, свідоцтво про смерть було видане також на підставі її заяви. Вона здійснювала організацію та проведення всіх необхідних похоронних ритуальних заходів. ОСОБА_1 звертала увагу на те, що продовжує мешкати у зазначеній квартирі, сплачує комунальні платежі, дбає про належний технічний стан квартири. 10 липня 2019 року приватним нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи, що підтверджують факт проживання однією сім`єю з померлою понад п`ять років до часу відкриття спадщини. Заявниця наголошувала на тому, що станом на 10 липня 2019 року заяв від інших спадкоємців ОСОБА_3 про прийняття спадщини не надходило, заповіт спадкодавцем не складався, отже, на її думку, родичі у померлої відсутні, а тому спадкоємців першої, другої та третьої черги спадкування за законом після її смерті немає.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 з 2010 року і по день її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва, у складі судді Шереметьєвої Л. А., від 03 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю з 2012 року і до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявницею доведено належними та допустимими доказами факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3, наявність спільного побуту та спільного відпочинку, придбання ними послуг та ведення спільного господарства.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено частково.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня
2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву
ОСОБА_1, заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шафаренко Ж. Ю., Київська міська рада,
про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем залишено без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з моменту смерті ОСОБА_3, з якою заявниця ОСОБА_1 нібито проживала однією сім`єю, пройшов рік, після спливу якого у територіальної громади м. Києва виникло право вимагати визнання спадщини відумерлою, тому суд апеляційної інстанції вважав, що між особами, які можуть претендувати на спадкове майно, виник спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що заява про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем подана в порядку окремого провадження з метою оформлення спадщини, а не для вирішення спору про право на спадщину. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, право на звернення до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою виникає з моменту відкриття спадщини, а не з моменту смерті спадкодавця, про що помилково було зазначено судом апеляційної інстанції. Заявник, посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 758/7094/19, від 16 січня 2018 року у справі 640/10329/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності спору про спадкування є передчасним.
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
У визначений судом строк відзиву на касаційну скаргу не надходило
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19 червня
2018 року, виданим відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві № НОМЕР_1.
Згідно з матеріалами спадкової справи від 02 липня 2018 року № 11/2018 заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 подала
ОСОБА_1 . Інші особи із заявами про прийняття спадщини не звертались.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шафаренко Ж. Ю. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3, в зв`язку з відсутністю доказів її проживання однією сім`єю з померлою.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пункті 3 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У порядку окремого провадження суд може розглянути і вирішити питання, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення, при цьому у заяві про встановлення такого юридичного факту обов`язково має бути зазначено, з якою метою заявнику необхідно встановити такий факт
(пункт 1 частини першої статті 318 ЦПК України).
У порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, оскільки метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення і безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.
Відповідно до положень частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
У відповідності до статтей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом частини першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1264 ЦК України в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з частинами першою-третьою статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня
2004 року тощо.
Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями.
Заяву про встановлення факту проживання однією сімєю зі спадкодавцем подано ОСОБА_1 до суду в порядку окремого провадження з метою прийняття спадщини з посиланням на те, що вона є єдиним спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3, проте нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відстуністюдоказів її проживання однією сім`єю з померлою.
Звернувшись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, заінтересована особа Київська міська рада зазначала, що надані заявницею докази не підтверджують факту спільного проживання зі спадкодавцем, тому просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви та апеляційної скарги заінтересованої особи встановлено, що існує спір про право на спадкування, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Посилання касаційної скарги на висновки, викладені у зазначених заявником постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у цих постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду