Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 2027/13773/2012
провадження № 61-8226 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Харківська міська рада;
особа, яка подала апеляційну скаргу, - приватне акціонерне товариство "Проектно-конструкторського технологічного експериментального інституту машинобудування";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлові будівлі.
Позовна заява мотивована тим, що вона побудувала за власні кошти та власними силами нежитлові будівлі по АДРЕСА_1, по АДРЕСА_2 .
З огляду на те, що будівництво виконано без проектної документації, вона позбавлена можливості оформити право власності на вказану нерухомість.
У зв`язку із викладеним, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на вказані нежитлові будівлі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2012 року визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові будівлі, а саме: по АДРЕСА_3, загальна площа якої складає 99,5 кв. м; по АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 38,5 кв. м; по Новаторському в`їзду, 1/3 літера "В-1", загальна площа якої складає 63,1 кв. м; по АДРЕСА_2, загальна площа якої складає 64,3 кв. м.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій
Не погодившись із вказаним рішенням суду, у лютому 2019 року приватне акціонерне товариство "Проектно-конструкторського технологічного експериментального інституту машинобудування", особа, яка не брала участі у справі, подало апеляційну скаргу.
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Проектно-конструкторського технологічного експериментального інституту машинобудування" задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2012 року в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_3, загальна площа якої складає 64,3 кв. м скасовано. У задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2012 року в апеляційному порядку не переглядалось. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 20 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Харківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Проектно-конструкторського технологічного експериментального інституту машинобудування" (далі - ПрАТ "Проектно-конструкторського технологічного експериментального інституту машинобудування") задоволено.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_3, загальна площа якої складає 64,3 кв. м, скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні ПрАТ "Проектно-конструкторський технологічний експериментальний інститут машинобудування", то рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки цього товариства, яке не було залучено до розгляду справи. При цьому, положеннями ЦПК України апеляційному суду не надано права залучення для участі у справі осіб, які не брали участь у справі в суді першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий судовий розгляд.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/17, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України), крім того цю справу в апеляційній інстанції розглянуто неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 2027/13773/2012 із Московського районного суду м. Харкова.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, щодо якої у суду не було відомостей про вручення їй повістки, чим порушив право позивача на справедливий судовий розгляд. У період з 05 березня 2020 року по 12 березня 2020 року вона була тимчасово непрацездатна, що підтверджується відповідними доказами. Крім того, з огляду на викладені обставини, позивач не могла реалізувати своє право на правничу допомогу.
На переконання позивача, суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ПрАТ "Проектно-конструкторський технологічний експериментальний інститут машинобудування" строк на апеляційне оскарження рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2012 року, оскільки останнє не могло не знати про ймовірне порушення його права у зв`язку з будівництвом.
На думку заявника, ПрАТ "Проектно-конструкторський технологічний експериментальний інститут машинобудування", яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Проектно-конструкторський технологічний експериментальний інститут машинобудування", починаючи з 2007 року, в порушення вимог статті 125 ЗК України, не вчинив дій спрямованих на належне оформлення документів про право користування земельною ділянкою та, фактично, використовує її без правовстановлюючих документів.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У липні 2020 року ПрАТ "Проектно-конструкторський технологічний експериментальний інститут машинобудування" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Нежитлова будівля по АДРЕСА_3, загальна площа якої складає 64,3 кв. м, знаходиться на земельній ділянці, яка відповідно до державного акту серія ХР-36-01-001563 надана відкритому акціонерному товариству "Проектно-конструкторський технологічний експериментальний інститут машинобудування", правонаступником якого є ПрАТ "Проектно-конструкторський технологічний експериментальний інститут машинобудування" у постійне користування для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд на підставі рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 12 березня 1997 року № 180.
Нежитлове приміщення по АДРЕСА_3, загальна площа якої складає 64,3 кв. м, є самочинним будівництвом, згоди на його спорудження користувач або власник земельної ділянки не надавали, дані про звернення позивача до відповідних уповноважених органів відсутні.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною першою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За вимогами частин другої, третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Частиною другою статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.
Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Вирішуючи спір, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться у правомірному користуванні ПрАТ "Проектно-конструкторського технологічного експериментального інституту машинобудування", тому рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2012 року вирішено питання про права та обов`язки товариства, яке не було залучено до участі у справі.
Судом встановлено, що позивачем не дотримано визначеної законодавством процедури прийняття до експлуатації новоствореного нерухомого майна та порядку проведення державної реєстрації та оформлення права власності на нього, а також виділення земельної ділянки для будівництва об`єктів нерухомого майна.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог.
Посилання заявника на те, що її не було належним чином повідомлено про судове засідання, призначене на 10 березня 2020 року, не можуть бути прийняті судом, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Так, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення 02 березня 2020 року ОСОБА_1 судової повістки про судове засідання, призначене на 10 березня 2020 року (а. с. 59, т. 2),.
Таким чином, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд справи.
Посилання касаційно скарги на те, що ПрАТ "Проектно-конструкторський технологічний експериментальний інститут машинобудування" не вчинило дій спрямованих на належне оформлення документів про право користування земельною ділянкою, безпідставні, оскільки при будівництві нежитлової будівлі ОСОБА_1 було достеменно відомо, що земельна ділянка, на якій нею здійснюється будівництво, не була відведена їй у власність чи користування для проведення вказаного будівництва.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачами норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду