Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 758/2170/20
провадження № 61-14134 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: акціонерне товариство "Укрсиббанк", товариство з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія";
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" на постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк"), товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" (далі - ТОВ "Українська металургійна компанія"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг" (далі - ТОВ "Авто-Холдінг"), про визнання договору факторингу частково недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 03 травня 2007 року між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Авто-Холдінг" в особі директора ОСОБА_1 укладено кредитний договір, до якого у подальшому неодноразово укладались додаткові угоди.
20 листопада 2017 року між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" укладено договір факторингу № 81/FAA (далі - договір факторингу), відповідно до якого АТ "Укрсиббанк" відступило на користь ТОВ "Українська металургійна компанія" права грошової вимоги за кредитним договором, а саме: увесь обсяг заборгованості боржника ТОВ "Авто-Холдінг".
Додатковою угодою від 15 грудня 2017 року № 2 до договору факторингу внесено зміни, а саме: викладено у новій редакції пункти 1.1. та 1.10. договору факторингу.
Відповідно до абзацу 5 пункту 1.1. договору факторингу (у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2) передбачено, що укладенням цього договору клієнт також безумовно, безвідклично і остаточно відступає фактору усі та будь-які існуючі та можливі права вимоги за недоговірними зобов`язаннями боржника та будь-яких пов`язаних із ним осіб (включаючи вимоги щодо відшкодування будь-якої шкоди та вимоги, що можуть бути пред`явлені в майбутньому), що виникли та/або виникнуть з кредитного договору та/або договорів забезпечення або у зв`язку з ним/ними, як до сторін кредитного договору та/або договорів забезпечення, включаючи (без обмеження) всі вимоги у зв`язку з наданням неправдивої інформації, шахрайством та злочинною змовою, і незалежно від того, чи права вимоги регулюються законодавством та/або юрисдикцією України, законодавством та/або юрисдикцією Англії або будь-якою іншою системою права.
Абзацом 2 пункту 1.1. договору факторингу (у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2) передбачено, що з дати переходу права вимоги до фактора переходять всі процесуальні права клієнта за усіма судовими справами та кримінальними провадженнями, що зазначені у пункті 1.10. та додатку № 4 до цього договору та стосуються кредитного договору та договорів забезпечення.
Вважає, що зміни до договору факторингу у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2 суперечать чинному законодавству, є незаконними, несправедливими, недобросовісними.
На підставі договору факторингу можливо відступити тільки ті права вимоги, які виникають із договірних зобов`язань. Предметом договору факторингу не можуть бути права вимоги, які виникають із недоговірних зобов`язань.
Боржником за договором факторингу може бути тільки набувач послуг чи товарів за первинним договором.
Позивач була директором ТОВ "Авто-Холдінг", підписувала кредитний договір та додаткові угоди до нього, право вимоги за яким АТ "Укрсиббанк" підступив ТОВ "Українська металургійна компанія", у тому числі, щодо недоговірних зобов`язань відповідно до договору факторингу у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2.
Вважає, що уклавши договір факторингу відповідачі незаконно створили підставу для її відповідальності перед ТОВ "Українська металургійна компанія" за недоговірними зобов`язаннями.
ТОВ "Українська металургійна компанія", керуючись договором факторингу, звернулось до слідчого управління головного управління Національної поліції у м. Києві з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення щодо заволодіння ТОВ "Авто-Холдінг" та групою компаній "АІС" шляхом зловживання довірою кредитними коштами ТОВ "Авто-Холдінг" за кредитним договором із АТ "Укрсиббанк".
Постановою слідчого управління головного управління Національної поліції у м. Києві від 05 квітня 2018 року ТОВ "Українська металургійна компанія" визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12013110000001043, за фактом заволодіння шляхом обману грошовими коштами АТ "Укрсиббанк" в особливо великому розмірі (частина четверта статті 190 КК України).
Позивача 20 листопада 2019 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, у кримінальному провадженні № 12013110000001043.
Вважає, що оспорюваними умовами договору факторингу ТОВ "Українська металургійна компанія", як новому кредитору за кредитним договором, а також, як потерпілому в кримінальному провадженні № 12013110000001043, у якому позивач набув статусу підозрюваного, фактично надано право вимагати від неї належного та реального виконання недоговірних зобов`язань з відшкодування майнової шкоди в порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними з моменту укладення умови абзацу 5 та 2 пункту 1.1. договору факторингу, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" 20 листопада 2017 року № 81/FAA у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року у складі суддіЛаріонової Н. М. у відкритті провадження відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір підвідомчий господарському суду, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у відкритті провадження відмовлено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних між особою кредитора. Закон не містить вичерпного переліку таких зобов`язань. Отже, в недоговірних зобов`язаннях, зокрема, тих, які виникають у зв`язку з наданням неправдивої інформації, шахрайством та злочинною змовою (а саме такі вимоги були відступлені банком на користь ТОВ "Українська металургійна компанія" за договором факторингу), не допускається заміна кредитора, оскільки такі зобов`язання нерозривно пов`язані з особою директора. Предметом договору факторингу та договору про відступлення права вимоги не можуть бути права, які виникають з недоговірних зобов`язань. На момент укладення кредитного договору та додаткових угод до нього ОСОБА_1 була директором ТОВ "Авто-Холдінг", тобто, посадовою особою, уповноваженою здійснювати від імені товариства юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин. При цьому позивачка вказувала, що вона була пов`язаною з ТОВ "Авто-Холдінг" особою на момент укладення кредитного договору та додаткових угод до нього, укладала від імені ТОВ "Авто-Холдінг" кредитний договір та додаткові угоди до нього з АТ "УкрСиббанк". Отже, позивач належить до пов`язаних з ТОВ "Авто-Холдінг" осіб, вимоги до яких за недоговірними заповзаннями були відступлені банком на користь ТОВ "Українська металургійна компанія" на підставі договору факторингу. Вищенаведене свідчить про те, що позивач звернулась до суду з цим позовом, як фізична особа, з метою захисту своїх прав, свобод та законних інтересів, а не прав та інтересів ТОВ "Авто-Холдінг". Тому висновки суду першої інстанції про те, що даний спір відноситься до господарської юрисдикції, є передчасними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ТОВ "Українська металургійна компанія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року скасувати й залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказував на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 758/2170/20 із Подільського районного суду м. Києва.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано вимоги статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України, а також не враховано, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсними пунктів договору факторингу цілком підпадають під юрисдикцію господарських судів, оскільки сторонами оскаржуваних договорів є лише юридичні особи, а визнання недійсними таких договорів вирішується включно за правилами господарського судочинства.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи
03 травня 2007 року між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Авто-Холдінг" в особі директора ОСОБА_1 укладено кредитний договір, до якого у подальшому неодноразово укладались додаткові угоди.
Суд першої інстанції зауважив, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у цій справі до відповідачів саме як директор ТОВ "Авто-Холдінг", при цьому предметом позову є договір факторингу від 20 листопада 2017 року № 81/FАА, укладений між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія", за яким останньому банк відступив заборгованість ТОВ "Авто-Холдінг" за зазначеним кредитним договором.
Абзацом 5 пункту 1.1. договору факторингу (у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2) передбачено, що укладенням цього договору клієнт також безумовно, безвідклично і остаточно відступає фактору усі та будь-які існуючі та можливі права вимоги за не договірними зобов`язаннями боржника та будь-яких пов`язаних із ним осіб (включаючи вимоги щодо відшкодування будь-якої шкоди, та вимоги, що можуть бути пред`явлені в майбутньому), що виникли та/або виникнуть з кредитного договору та/або договорів забезпечення або у зв`язку з ним/ними, як до сторін кредитного договору та/або договорів забезпечення, включаючи (без обмеження) всі вимоги у зв`язку з наданням неправдивої інформації, шахрайством та злочинною змовою, і незалежно від того, чи права вимоги регулюються законодавством та/або юрисдикцією України, законодавством та/або юрисдикцією Англії або будь-якою іншою системою права.
Пунктом 1.10. договору факторингу погоджено, що фактор підтверджує, що йому відомо про судові справи, виконавчі провадження та кримінальне провадження № 12013110000001043, що зазначені у додатку до цього договору.
Також, вказаним договором визначено, що з дати переходу права вимоги до фактора переходять всі процесуальні права клієнта за усіма судовими справами та кримінальним провадженням, що зазначені у пункті 1.10. та додатку № 4 до цього договору та стосуються кредитного договору та договорів забезпечення.