Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 553/3090/17
провадження № 61-5022св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Подільська районна у місті Полтаві рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави, у складі судді Крючко Н. І., від 15 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Бондаревської С. М., Пікуля В. П., від 25 лютого 2021 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Подільська районна у місті Полтаві рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником 12/25 частин садиби по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка під домоволодінням позивача та відповідача перебуває у спільному користуванні з частками - 12/25 та 13/25 відповідно. Рішенням Ленінського районного народного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року було визначено порядок користування земельною ділянкою по фактичному користуванню - ОСОБА_2 земельну ділянку площею 280 кв. м, а йому земельну ділянку площею 270 кв. м.
Вказував, що відповідач самовільно захопив та користується частиною земельної ділянки площею 10,8 кв. м, що належить йому на праві приватної власності, самовільно встановив межі, що не відповідають встановленому порядку користуванню земельною ділянкою.
ОСОБА_1 зазначав, що висновком експертного земельно-технічного дослідження № 1553 від 25 жовтня 2017 року встановлено, що площа фактичного користування його земельної ділянки складає 259,2 кв. м, а ОСОБА_2 - 290,8 кв. м. Площа земельної ділянки відповідача збільшилася на 10,8 кв. м, що призвело до зменшення площі його земельної ділянки. Експерт дійшов висновку, що фактичний порядок користування земельною ділянкою між співвласниками не відповідає порядку користування, встановленому рішенням Ленінського районного народного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року. Експертом запропоновано варіант визначення порядку користування земельною ділянкою у відповідності до схеми розподілу згідно висновку технічної експертизи від 15 грудня 1987 року.
Позивач вважав, що фактичний порядок користування земельною ділянкою, що склався між сторонами, не відповідає висновку технічної експертизи від 15 грудня 1987 року та рішенню Ленінського районного народного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року, внаслідок чого йому створені істотні перешкоди у користуванні належною земельною ділянкою, порушено його права та законні інтереси, як власника землі.
Із урахуванням зазначеного позивач просив позов задовольнити, усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки відповідно до рішення Ленінського районного народного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 15 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2013 року у справі № 1616/2911/2012 здійснено поділ в натурі домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, відповідно до фактичного користування, між сторонами. Відповідачем вказане рішення суду виконано шляхом реєстрації права на нерухоме майно у відповідних органах та оформлено право власності на самостійний об`єкт нерухомості з присвоєнням нової адреси. Позивачем не зареєстроване право власності на окрему одиницю нерухомого майна, частини домоволодіння. Окрім того, факт вчинення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачем, в установленому законом порядку, належними і допустимими доказами не доведений.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 вересня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порядок користування спірною земельною ділянкою не може бути встановлений між сторонами у справі, оскільки позивачем не зареєстроване право власності на окрему одиницю нерухомого майна - частину домоволодіння. Окрім того, експертом у висновку додаткової земельно-технічної експертизи № 2061 від 09 грудня 2019 року наведені протилежні висновки тим, що зазначені у висновку земельно-технічної експертизи № 2208 від 18 березня 2019 року, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх неналежними доказами з огляду на їх суперечливість як між собою, так і по відношенню до матеріалів справи й зібраних доказів. Позивачем не доведений факт вчинення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 вересня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального
і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 686/15301/15-ц та від 30 квітня 2020 року у справі № 234/13165/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Заявники вказують також на відсутність висновку Верховного Суду щодо
питання застосування норм права у подібних правовідносинах
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) при дослідженні судом висновків експертів та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявники стверджують, що площа земельної ділянки ОСОБА_1 фактично зменшилася на 14 кв. м, а площа земельної ділянки ОСОБА_2 збільшилася на 11 кв. м в порівнянні з площами, які виділялися співвласниками домоволодіння рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року. Вважають, що висновки експерта не суперечать один одному, а навпаки, висновок за наслідками додаткового експертного дослідження тільки уточнює та роз`яснює аспекти, які не були дослідженні під час первісного дослідження. При вирішенні спору судами не було надано належної оцінки доказам, які мають суттєве значення для її правильного вирішення. Суди також послалися на судові рішення, які були скасовані постановою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 553/3520/15-а, а провадження у справі закрито. Заявники посилаються на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції завчасно на адресу суду було направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання представника позивача, однак суд безпідставно відхилив вказане клопотання, пославшись на затягування розгляду справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Подільська районна у місті Полтаві рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що суди дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій. Вказує, що суд першої інстанції об`єктивно не задовольнив клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи, враховуючи розумні строки розгляду справи, а також те, що позов було подано, ще у 2017 році. Позивач затягував судовий розгляд справи, зловживав своїми процесуальними правами.
У поданій відповіді на відзив ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 посилаються на те, що відповідач не навів належних контраргументів на доводи касаційної скарги, які б свідчили про помилковість тверджень позивача щодо наявності підстав для скасування судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач ОСОБА_1 є власником 12/25 частин садиби по АДРЕСА_1, у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 квітня 1998 року.
Відповідно до рішення виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих м. Полтави № 329 від 25 жовтня 1955 року проведено відвід садибної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 550 кв. м, під індивідуальне житлове будівництво забудовнику ОСОБА_4 .
Згідно договору купівлі-продажу від 13 жовтня 1982 року відповідач ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 13/25 частин будинку з частиною надвірних будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 550 кв. м, та складається в цілому з будинку літ. "А-1", загальною жилою площею 41,70 кв. м, сараїв "Б", "Д", уборної "Г", "д 1" та огорожі "№1".
У відповідності до вказаного договору в користування відповідача за договором перейшли: кімната 2-5 площею 15,6 кв. м, кімната 2-4 площею 3,3 кв. м, кухня 2-3 площею 6,0 кв. м, веранда ІІІ площею 6,5 кв. м, кладова ІV площею 1,4 кв. м, сарай "Б", уборна "Г". В загальному користуванні огорожа № 1.
Зазначений правоустановчий документ зареєстровано 18 жовтня 1982 року у Полтавському міському бюро технічної інвентаризації за № 73 у реєстровій книзі № 60.
У відповідності до технічної експертизи від 15 грудня 1987 року визначено порядок користування земельною ділянкою, з урахуванням того, що домоволодіння перебуває у спільній частковій власності.
Згідно рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2013 року у справі № 1616/2911/2012 здійснено поділ в натурі домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, відповідно до фактичного користування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2013 року виконано, здійснено поділ в натурі домоволодіння відповідно до фактичного користування, в результаті чого відповідач ОСОБА_2 має у своїй власності окреме нерухоме майно, якому присвоєно окрему адресу: АДРЕСА_1 . Позивачем право власності на виділену йому частину домоволодіння не зареєстровано.
Судами встановлено, що земельна ділянка між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично розподілена, кожен з власників будинків користується відповідною частиною земельної ділянки, яка огороджена.
У відповідності до довідки управління Держгеокадастру у м. Полтаві Полтавської області від 20 січня 2016 року у користуванні ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка площею 338 кв. м, збільшення земельної ділянки відбулось за рахунок земель комунальної власності (землі запасу).
Відповідно до даних, що містяться у правоустановчих документах сторін, домоволодіння розташоване на земельній ділянці загальною площею 550 кв. м, яка відповідно до довідки ПП ПБТІ "Інвентаризатор" № 4973 від 07 березня 2013 року виділена на підставі рішення Ленінського районної ради народних депутатів трудящих № 387 від 20 грудня 1955 року, за домоволодінням рахується також надлишок землі площею 50 кв. м.
Порядок користування земельною ділянкою площею 550 кв. м визначено рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року, яким ОСОБА_1 виділено в користування земельну ділянку площею 270 кв. м, яка на схемі варіанту № 1 висновку технічної експертизи від 15 грудня 1987 року зафарбована синім кольором, а ОСОБА_2 земельну ділянку площею 280 кв. м, яка на схемі варіанту № 1 висновку технічної експертизи від 15 грудня 1987 року зафарбована зеленим кольором.
Судами встановлено, що зазначене рішення суду було виконано сторонами, порядок користування земельною ділянкою встановлений на місцевості, та ці обставини визнавались сторонами.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2014 року встановлено, що за домоволодінням закріплено земельну ділянку площею 550 кв. м, порядок користування даною земельною ділянкою визначений рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року, при цьому на час розгляду справи розмір земельної ділянки збільшений та становить 626 кв. м.
Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 1051 від 30 грудня 2013 року, виконаного судовим експертом Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертизім. засл. проф. Бокаріуса, площа земельної ділянки становить 626 кв. м, у користуванні ОСОБА_2 перебуває частина цієї ділянки площею 335,1 кв. м, у ОСОБА_1 - площею 290,9 кв. м. Зазначеним висновком експерта визначено, що площа земельної ділянки, якою користується кожен із співвласників домоволодіння, збільшилася порівняно з площею земельної ділянки, яка виділялась у користування рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року. У висновку експерта зазначено, що межі земельних ділянок не змінювалися, позаяк вона з трьох сторін обмежена територіями інших домоволодінь, розбіжності у розмірі земельної ділянки можуть бути пов`язані виключно з більш точними замірами, ніж це робилось в 1988 році. За даним домоволодінням тривалий час рахувались надлишки земельної ділянки площею 50 кв. м.
У відповідності до висновку судової земельно-технічної експертизи № 2208 від 18 березня 2019 року згідно кадастрового плану, виконаного ФОП ОСОБА_5 у 2019 році, у фактичному користуванні співвласників домоволодіння знаходиться земельна ділянка площею 547 кв. м, що на 3 кв. м менше площі, яка виділялася рішенням Ленінського райнарсуду м. Полтави від 04 березня 1988 року.
З 547 кв. м. земельної ділянки, у фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка площею 256 кв. м, у фактичному користуванні ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка площею 291 кв. м (додаток № 5).
У вказаному висновку зазначено, що фактичний порядок користування земельною ділянкою не відповідає порядку користування, що встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року. Не відповідність полягає в тому, що площа земельної ділянки ОСОБА_1 зменшилася на 14,0 кв. м, а площа земельної ділянки ОСОБА_2 збільшилася на 11,0 кв. м.
Експертом вказано, що запропонувати варіанти розподілу земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1, загальною площею 550 кв. м, у відповідності до порядку користування, встановленому рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року, неможливо.
Виходячи з фактичної забудови та площі земельної ділянки, враховуючи вимоги пункту 6.1.41 ДБН Б2.2-12:2018, на розгляд суду запропоновано варіант порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з максимально наближеними площами земельних ділянок, що зазначені в рішенні Ленінського районного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року (додаток № 6).
У висновку додаткової земельно-технічної експертизи № 2061 від 09 грудня 2019 року, наданому тим же експертом, зазначено, що площа земельної ділянки ОСОБА_1 зменшилася на 14 кв. м, а площа земельної ділянки ОСОБА_2 збільшилася на 11,0 кв. м, в порівнянні з площами, які виділялися співвласникам домоволодіння рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року, в результаті наступного:
- внаслідок невідповідності фактичної лінії розподілу земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з лінією розподілу цієї земельної ділянки відповідно до схеми до варіанту № 1 "Заключення технічної експертизи від 15 грудня 1987 року";
- по причині зміни конфігурації фактичної лінії межі земельної ділянки зі сторони проїзду;
- внаслідок складання кадастрового плану земельної ділянки із застосуванням точних методів вимірювання земельних ділянок співвласників домоволодіння та використання спеціальних приладів при визначенні фактичних розмірів меж та площ земельних ділянок, порівняно з кресленням схеми до варіанту №1 "Заключення технічної експертизи" від 15 грудня 1987 року.