ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 820/2249/18
адміністративне провадження № К/9901/1944/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханова Р.Ф.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу №820/2249/18 за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №820/2249/18 (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Гуцал М.І., Бенедикт А.П.),
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулося до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Харківський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 10.05.2018 адміністративний позов задовольнив, стягнув з ОСОБА_1 заборгованість перед бюджетом у розмірі 11148,94грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 звернулась з апеляційною скаргою. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (а.с.46-49).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду, на підставі частини п`ятої статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, далі -КАС України).
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №820/2249/18, у якій скаржник, не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі. Додає, що суд не дав належної оцінки тому факту, що судом першої інстанції було прийнято до провадження та розглянуто саме позовну заяву податкового органу, а не заяву, що передбачена приписами статті 283 КАС України. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції невірно застосував до даних правовідносин спеціальні норми процесуального права, а саме частину п`яту статті 270 КАС України, тоді як до апеляційної скарги мали б застосовуватись загальні приписи КАС України. Просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду 14.06.2021 закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право, серед іншого, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (пункт 87.11 статті 87 ПК України).
Частиною першою-третьою, сьомою, восьмою статті 283 КАС України передбачено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо, зокрема, стягнення коштів за податковим боргом.
Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити:
1) найменування адміністративного суду;
2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника;
3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті;
4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;
5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;
6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.
У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.
Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів.
Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.
Розгляд заяви відбувається за участю органу доходів і зборів, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Водночас, згідно із частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Аналізуючи наведені приписи законодавства, колегія суддів зазначає, що провадження у справах за зверненнями органів доходів і зборів відрізняється від загального позовного провадження. Порядок розгляду такої категорії справ, ухвалення рішення та процедура апеляційного оскарження регулюється главою 11 Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ Кодексу адміністративного судочинства України.
Порядок розгляду справ за зверненням суб`єкта владних повноважень щодо погашення податкового боргу платників податків врегульовано також нормами Податкового кодексу України, якими, зокрема передбачено право контролюючого органу звертатися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи в загальному позовному порядку.
Положення Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України не містять імперативних норм щодо звернення контролюючого органу про стягнення коштів за податковим боргом виключно в порядку статті 283 КАС України або неможливості звернення в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 апеляційну скаргу відповідача на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі №820/2249/18 залишено без розгляду на підставі частини п`ятої статті 270 КАС України, у зв`язку з пропуском встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який не може бути поновлений відповідно до положень частини восьмої статті 283 КАС України.
Натомість з матеріалів адміністративної справи вбачається, що предметом оскарження у названій справі є стягнення податкового боргу.
Керуючись статтями 12, 171, 257-262 КАС України, та відкриваючи 29.03.2018 провадження у адміністративній справі №820/2249/18 за позовною заявою контролюючого органу, Харківський окружний адміністративний суд, крім іншого, відніс дану справу до категорії справ незначної складності та дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Постановляючи 10.05.2018 у порядку спрощеного позовного провадження рішення про задоволення позову, суд, керуючись статтями 246, 255, 257, 258, 262, 295 КАС України вказав, що рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення.
З матеріалів справи слідує, що позовна заява Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області не була подана до суду першої інстанції у відповідності до частини другої статті 283 КАС України, а відкриття та розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Аналізуючи обставини цієї справи Верховний Суд з`ясував, що суд апеляційної інстанції у спірній ухвалі помилково вказав про визначений статтею 283 КАС України особливий порядок оскарження рішення суду першої інстанції у справах за зверненням органів доходів і зборів, що стало підставою для позбавлення відповідача у справі права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Окрім того, суд касаційної інстанції враховує той факт, що позивач звернувся до суду першої інстанції саме з позовною заявою, а не з заявою, яка передбачена як спеціальна форма звернення до суду за правилами статті 283 КАС України.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 02.10.2018 справа №813/4815/17, від 01.10.2019 справа №824/1236/18, від 22.04.2021 справа №806/3055/18.
Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов передчасного висновку про залишення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі №820/2249/18 за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №820/2249/18 і направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України суд -