ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2021 року
м. Київ
справа №640/9222/19
адміністративне провадження №К/9901/28743/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 (головуючий суддя: Собків Я.М., судді: Ганечко О.М., Земляна Г.В.) у справі №640/9222/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: Київський обласний військовий комісаріат, Луганський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), треті особи: Київський обласний військовий комісаріат (далі - Київський ОВК), Луганський обласний військовий комісаріат (далі - Луганський ОВК), в якому просив:
визнати неправомірними дії Міноборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги;
зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог пункту "б" частини першої статті 16-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, що діяла на момент встановлення ІІ групи інвалідності; далі - Закон №2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (у редакції, що діяла на момент встановлення ІІ групи інвалідності; далі - Порядок №975).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2019 позов задоволено частково:
визнано протиправним і скасовано рішення Міноборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.03.2019 №40, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності;
зобов`язано відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2019 та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2019.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визнано новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних силах з 28.04.1980 по 25.04.1982 та приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан з 20.11.1980 по 25.04.1982.
Згідно відомостей, зазначених у висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2229/Ж від 06.12.2013, описані ОСОБА_1 рубці у потиличній ділянці справа, у лівій надбрівній ділянці з переходом у проекцію голівки брови, на верхньому повіці правого ока, на передній поверхні правої вушної раковини у проекції ніжки завитка, у лівій підлопатковій ділянці є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду та могли бути спричинені у 1982 році.
Відповідно до інформації, зазначеної у витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №3152 від 12.12.2013, поранення (контузія) та захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
З інформації, зазначеної у довідці до акта огляду МСЕК серії 10ААВ № 429360 від 03.02.2014 вбачається, що ОСОБА_1 за результатами первинного огляду встановлено 3 групу інвалідності з 23.01.2014. Причиною інвалідності зазначено поранення (контузія) та захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до акту огляду МСЕК №157952 вперше 2 групу інвалідності позивачу встановлено з 04.01.2016 по 04.01.2017. За даними довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА №509027 від 21.02.2017, позивачу з 01.02.2017 встановлено 2 групу інвалідності безстроково. Причиною інвалідності зазначено поранення (контузія) та захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
У зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності позивач у березні 2016 року звернувся до Луганського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
Листом від 17.03.2016 №ВСЗ-150 ОГД-49 Луганський ОВК повідомив позивача про відмову в оформленні документів для призначенні одноразової грошової допомоги, мотивуючи це тим, що для прийняття рішення по суті питання потрібен документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Вважаючи відмову протиправною, позивач оскаржив її до Луганського окружного адміністративного суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 у справі №812/300/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2016, позов задоволено:
визнано неправомірними дії Луганського ОВК щодо відмови ОСОБА_1 у оформленні документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975;
зобов`язано Луганський ОВК прийняти документи ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності згідно постанови Уряду №975 та направити їх до комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби.
На виконання судового рішення у справі №812/300/16, Луганським ОВК на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України було скеровано заяву ОСОБА_1 разом із доданими до неї документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, а також висновок Луганського обласного військового комісаріату щодо виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до якого останній вважає, що прийняття рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 є неможливим.
За результатами розгляду заяви позивача, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом від 29.03.2019 №40, яким відмовлено ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що позивачем не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення, обов`язковість подання якого передбачено пунктом 11 Порядку №975. Заявнику роз`яснено, що наданий до заяви висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 06.03.2013 №2229/ж, який складено зі слів ОСОБА_2, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 12.12.2013 №3152, не є документами, що свідчать про обставини поранення.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, у нього виникло право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Стверджує, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію. Відповідно, на переконання позивача, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 12.12.2013 №3152 та висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від №2229/Ж від 06.12.2013 є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Міноборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, позивач не виконав вимоги Порядку №975 та не надав документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому підстав для призначення допомоги немає.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
З посиланням на преюдиційні обставини встановлені судовими рішеннями у справі №812/300/16 щодо право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, суд першої інстанцій констатував протиправність оскаржуваної відмови Міноборони України у призначенні та виплаті ОГД. Суд першої інстанцій також зазначив про те, що чинним законодавством не встановлена обов`язкова форма та назва документа, який повинен був подати позивач та який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Відповідно, за висновками суду першої інстанції, таким документом, у тому числі, може бути судове рішення, яким встановлено певні обставини стосовно позивача, та яке набрало законної сили і є обов`язковим для виконання на всій території України відповідно до вимог частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України. З урахуванням специфіки спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога Міноборони України про необхідність подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною. Суд апеляційної інстанції наголосив, що законодавством не визначено, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Водночас, за висновками суду апеляційної інстанції, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Щодо поданих позивачем на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва) документів, суд апеляційної інстанції вказав про таке: 1) протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії від 10.02.2015 №428, не містить відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; 2) висновки спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1982 році; 3) зміст витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 12.12.2013 №3152 свідчить про те, що такий зроблений на підставі висновку спеціаліста судово-медичної експертизи № 2229/Ж від 06.12.2013, у якому відомості про обставини поранення та контузії, встановлені зі слів позивача.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився із висновком відповідача про те, що ОСОБА_1 немає права на отримання одноразової грошової допомоги.
При ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції послався на правову позицію висловлену Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.04.2019 в справі №822/220/18.