ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 460/7419/20
адміністративне провадження № К/9901/5795/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 460/7419/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації
про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року (головуючий суддя: Друзенко Н. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Макарика В. Я., суддів: Бруновської Н. В., Матковської З. М.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства;
- зобов`язати Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
- зобов`язати Управління соціального захисту населення Сарненськоїрайонної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 17 липня 2018 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказала на те, що проживає в населеному пункті, який розташований та території зони гарантованого добровільного відселення, а тому вона має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації у нарахуванні та виплаті позивачу відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 31 березня 2020 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства; зобов`язання Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати; зобов`язання Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 17 липня 2018 року по 31 березня 2020 року - залишено без розгляду.
5. Залишаючи позов в частині без розгляду суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом 01 жовтня 2020 року, тобто частина вимог щодо призначення та виплати щомісячної грошової допомоги перебуває за межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Поряд з цим, впродовж двох років, починаючи з 17 серпня 2018 року ОСОБА_2 не висувала відповідачу жодних претензій з приводу ненарахування і невиплати їй відповідної грошової допомоги, хоча достеменно знала про цей факт.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права. Так судами не враховано, що про виплату допомоги в неповному розмірі позивачу стало відомо лише з листа відповідача від 07 серпня 2020 року № 01/5-14-8878. Поряд з цим, судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано позицію Верховного Суду викладену у постанові у справі № 635/7878/16-а.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 22 лютого 2021 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.
9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 лютого 2021 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
10. Ухвалою Верховного суду від 22 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 17 червня 2021 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
13. Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Частиною другою статті 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
15. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
16. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
17. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
18. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19, в якій відступаючи від висновків про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальних спорах слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період, Суд зазначив наступне.
22. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
23. Згідно з частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
24. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
25. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
26. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
27. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
28. Поряд з цим, слід звернути увагу, що щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її виплата та розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про нарахування та виплати такого щомісячної грошової допомоги.
29. Так, Закон України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет на 2008 рік", Закон України від 16 січня 2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет на 2014 рік" та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, набранням чинності (прийняттям) яких ОСОБА_1 обґрунтовує відновлення свого права на отримання спірної допомоги в розмірах, передбачених безпосередньо ст. 37 Закону № 796-ХІІ, були офіційно оприлюднені в загальнодоступних джерелах, а тому про прийняття таких законів та рішень позивач повинна була дізнатися та, відповідно, з дати набрання ними чинності (їх прийняття) розпочинається шестимісячний строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами.
Посилання ОСОБА_1 на те, що про порушення своїх прав вона дізналася з листа відповідача від 07 серпня 2020 року № 0-1/5-14-8878 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки такий лист був наданий на письмове звернення позивача від 30 липня 2020 року, що вже саме по собі вказує на ту обставину, що впродовж двох років, починаючи з 17 серпня 2018 року позивач не зверталась до відповідача з приводу ненарахування і невиплати їй відповідної грошової допомоги, хоча достеменно знала про цей факт.
30. За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.
31. Така правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005964.
32. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
33. Щодо посилання позивача у касаційній скарзі на правову позицію висловлену Верховним Судом України від 15 вересня 2020 року у справі № 635/7878/16-а, то в цьому випадку колегія суддів Верховного Суду констатує, що позивачем було невірно зроблено посилання на цей правовий висновок, з огляду на предмет регулювання правових відносин у тій справі, який пов`язаний безпосередньо з пенсійним забезпеченням та відповідним правовим регулюванням тої категорії справ, що є відмінним від предмету та правового регулювання цього адміністративного позову.
34. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,