ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 826/11102/16
адміністративне провадження № К/9901/20736/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Беспалова О.О. (головуючий), суддів: Губської О.А., Парінова А.Б. у справі за його позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни (далі - уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У липні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду;
1.2 - зобов`язати уповноважену особу Фонду внести зміни до акцептованого реєстру кредиторів та включити кредиторські вимоги ОСОБА_1 згідно рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 червня 2015 року у розмірі 35712, 08 грн до акцептованого реєстру кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит",
1.3 - зобов`язати Фонд затвердити ці зміни.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 10 жовтня 2017 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 .
Зобов`язав уповноважену особу Фонду внести зміни до акцептованого реєстру кредиторів та включення кредиторські вимоги ОСОБА_1, згідно рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 червня 2015 року у розмірі 35712,08 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовив.
3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 січня 2018 року, скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову в цій частині.
У іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року залишив без змін.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено:
4.1 19 лютого 2013 року між позивачем та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у відділенні №64 філії "Центральне РУ" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", що розташовано в м. Борисполі по вул. Київський шлях, 84, був укладений договір №7304/3-13 про банківський строковий вклад (депозит) "Класік" в національній валюті строком на 3 місяці.
4.2 Згідно даного договору позивач вніс, а третя особа прийняла грошові кошти, як вклад в сумі 100000, 00 грн на строк з 19 лютого по 19 травня 2013 року, з нарахуванням процентів за ставкою 17% річних.
4.3 22 травня 2013 року позивач уклав з банком новий договір депозиту №16074/3-13 та вніс вклад у розмірі 115000, 00 грн на вкладний рахунок № НОМЕР_1 на строк з 22 травня по 22 серпня 2013 року з нарахуванням процентів за ставкою 16,5% річних.
4.4 Крім того, 21 липня 2014 року у тому ж відділенні банку між сторонами було укладено черговий договір банківського строкового вкладу (депозиту) "Класік" у національній валюті строком на 1 місяць, що підтверджується договором - заявою №300937/44383/1-14.
4.5 Згідно умов договору та квитанції №34 від 21 липня 2014 року позивач вніс на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 190000, 00 грн за ставкою 21% річних. Строк дії депозиту становив до 21 серпня 2014 року.
4.6 Додатковою угодою від 21 липня 2014 року до договору про банківський строковий вклад (депозит) №300937/44383/1-14 від 21 липня 2014 року, позивач доручив відповідачу всі нараховані проценти, що підлягають виплаті по депозитному вкладу згідно з договором перераховувати на власний картковий рахунок у філії АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
4.7 У подальшому, 22 вересня 2014 року сторони продовжили термін дії договору депозиту, шляхом відкриття поточного рахунку на суму 190000, 00 грн за ставкою 21,6% річних строком на 1 місяць, тобто до 22 жовтня 2014 року.
4.8 Факт зарахування коштів позивача в сумі 190000, 00 грн до депозитного рахунку підтверджується меморіальним ордером №189059501 від 22 вересня 2014 року, виданим банком.
4.9 Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 червня 2015 року (справа №359/3116/15-ц), що набрало законної сили 15 червня 2015 року, стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 суму внеску за договором банківського строкового вкладу (депозиту) №300937/58061/1-14 від 22 вересня 2014 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 216497, 08 грн, 3% річних від простроченої суми депозиту за весь час затримки в розмірі 2375,00 грн, проценти за час користування вкладом в сумі 6840, 00 грн, а всього 225 712 грн 08 коп.
4.10 За заявою позивача в управління ДВС Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавчі провадження.
4.11 На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 вересня 2015 року №171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській О.С.
4.12 20 жовтня 2015 року за заявою позивача виконавчі документи повернуто стягувачу, що не заперечується сторонами у справі.
4.13 6 листопада 2015 року позивачу в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду було виплачено 190000, 10 грн, що також не заперечується сторонами по справі та підтверджується виписками по особовому рахунку.
4.14 26 листопада 2015 року позивач повторно подав виконавчі листи для примусового виконання до відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.
4.15 27 листопада 2015 року Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного Головного територіального управління юстиції у місті Києві Нідзельською А. В. винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".
4.16 27 січня 2016 року вказані постанови отримано позивачем.
4.17 Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року №898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18 грудня 2015 року №230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".
4.18 Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та кредит" заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській О.С. на два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.
4.19 Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 1 вересня 2016 року №1703 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит". Згідно з зазначеним рішенням, всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та Кредит" делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Валендюку В.С. з 5 вересня 2016 року.
4.20 Інформація про ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" була розміщена 23 грудня 2015 року на офіційному сайті Фонду та опублікована у газеті "Голос України" №242 (6242) від 23 грудня 2015 року.
4.21 28 січня 2016 року позивач подав до тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заяву про задоволення вимог кредитора згідно виконавчого листа №2/359/1295/2015 на суму 35712, 08 грн.
4.22 Листом від 3 лютого 2016 року №3-037310/1574 уповноважена особа Фонду Чернявська О. С. повідомила позивача про пропуск строків на подання заяви про включення останнього до списку кредиторів.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. На касаційну скаргу відповідач подав відзив. На обґрунтування відзиву посилається на те, що рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
8. Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди попередніх інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
9. З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
10. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
12. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
13. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
14. У цій справі правовідносини стосуються невключення кредиторських вимог ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів, зобов`язання внести зміни до зазначеного реєстру на суму 35712, 08 грн та подання цих змін до Фонду про позивача як кредитора ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
15. Законом України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
16. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
17. За змістом статті 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
18. Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону №4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
19. Відповідно до частини п`ятої статті 34 Закону №4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
20. Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
21. За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
22. Таким чином за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
23. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
24. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
25. Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
26. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
27. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону №4452-VI, за рахунок коштів, одержаних у наслідок ліквідації та продажу майна банку.
28. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у пункті 4 частини першої статті 48 Закону №4452-VI.
29. Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У четвертій черзі задовольняються грошові вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.
30. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
31. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.
32. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
33. За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
34. Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між фізичною особою ОСОБА_1 та юридичною особою ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду.
35. Відповідно до статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
36. Згідно частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
37. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
38. Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у частині першій статті 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
39. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
40. Важливо, що на момент розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції, Верховним Судом України у постанові від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15 була висловлена правова позиція, яка полягає у наступному: оскільки відповідно до пункту 6 статті 2 Закону №4452-VI ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства, спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
41. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі №811/568/16, від 13 червня 2018 року у справі №826/21368/15, у постанові Верховного Суду, зокрема, від 31 жовтня 2018 року у справі №822/2513/16.
42. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.
43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
44. Згідно з частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 354-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -