ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2021 року
м. Київ
справа № 805/4928/16-а
адміністративне провадження № К/9901/32902/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів - Бившевої Л.І. Васильєвої І.А.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2017 (суддя - Бабіч С.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 (колегія суддів: Міронова Г.М., Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000651400 від 23.11.2016.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки відповідача є суб`єктивними і не ґрунтуються на перевірених первинних документах бухгалтерського обліку і податковій звітності позивача щодо господарських операцій з ТОВ "ТЕХПРОТЕКТ ПЛЮС" є невмотивованими. Придбане дизпаливо в такого контрагента була впроваджена ним у власній підприємницькій діяльності, що підтверджено актами списання.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000651400 від 23.11.2016.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновків про те, що реальність господарських операцій між позивачем та його постачальником підтверджується всіма належними документами первинного господарського обліку, а також доказами подальшого збуту товару. Натомість, як визначився суд апеляційної інстанції, встановлювати джерело поводження товару до його контрагента не входить до його обов`язків.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. Вказується, на доводи які аналогічні висновкам акту перевірки та доводам апеляційної скарги, які не підлягають додаткового зазначенню.
В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суд позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з 25.10.2016 по 02.11.2016, за результатами якої складено акт № 375/05-10-12-2/32276975 від 02.11.2016.
У висновках акту перевірки вказано на порушення ТОВ "Мединський і К" по відображених в бухгалтерському та податковому обліку підприємства за період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 операціях придбання товарів від контрагента ТОВ "ТЕХПРОТЕКТ ПЛЮС", встановлено обрив ланцюга постачання зазначених товарів, по яких відсутнє реальне (законне) джерело їх походження (відсутність в ланцюгу постачання фактичного виробника, імпортера чи посередника), транспортування і використання у власній господарській діяльності ТОВ "Мединський і К", внаслідок чого встановлено відсутність об`єктів оподаткування, які підпадають під визначення пп.14.1.36, пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, пп. "а"-"в" п.186.1 ст.186 ПК України, по яких по покупцю ТОВ "Мединський і К" були сформовані податкові зобов`язання контрагентом ТОВ "ТЕХПРОТЕКТ ПЛЮС". Перевіркою вказано на завищення податкового кредиту за липень 2016 року у розмірі 2000000 грн., в результаті чого завищено від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту звітного періоду.
Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області сформоване податкове повідомлення - рішення № 0000651400 від 23.11.2016 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2000000,00 грн.
Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Як встановлено судами, що відповідає матеріалам справи між позивачем (покупець) і ТОВ "ТЕХПРОТЕКТ ПЛЮС" (продавець) укладено договір №18/07 від 18.07.2016, згідно якого було відвантажено на адресу контрагента-покупця товар - дизельне паливо на суму ПДВ 2000000,05 грн.
Наявність відповідних договорів та відповідних первинних документів не заперечуються відповідачем, які долучені до матеріалів справи, зміст яких досліджений в судовому порядку судами попередніх інстанцій.
Судами також установлено, що не заперечується відповідачем, наявністю всіх належно оформлених супроводжуючих первинних документів згідно вказаних договорів, а саме: податкові, прибуткові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, актами списання товарів та інше.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріали справи містять докази реальності виконання відповідної угоди між позивачем та названим суб`єктом господарювання, тому визначені контролюючим органом порушення, які зазначені в акті перевірки є неприйнятними, які ґрунтуються на припущеннях і на непідтверджених перевіркою фактах.
Водночас, судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з названим Товариством, в більшості, ґрунтуються на податковій інформації стосовно останнього що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності у позивача первинних документів, які спростовують такі доводи.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, правильно зазначили, що податковим органом не здійснено та не надано суду висновків будь-якої перевірки, або інших належних та допустимих доказів щодо взаємовідносин контрагентів позивача з іншими постачальниками з метою дослідження ланцюга постачання палива, а відтак доводи відповідача є виключно припущеннями. При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що суд першої інстанцій у послідовності виявлених відповідачем в акті порушень досліджував їх і надавав їм відповідну оцінку.
Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права..
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,