ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 910/10580/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,
та представників
позивача: Морозова О.В.,
відповідача-1: не з`явились,
відповідача-2: Кушнір О.В., Солонина І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Портал"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021
у справі № 910/10580/20
за позовом Акціонерного товариства "Банк Портал"
до:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс-Ремонт";
2) Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2020 року Акціонерне товариство "Банк "Портал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс-Ремонт" та Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод", у якому просило суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу №5/2017 від 23.05.2017, укладений між ТОВ "Укртранс-Ремонт" та ТДВ "Коростенський щебзавод"; зобов`язати ТДВ "Коростенський щебзавод" повернути належному власнику майно-магістральний тепловоз моделі М62 № 1271-1, 1986 року випуску.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем-1 був укладений договір №1523-КЛ про відкриття кредитної лінії від 23.09.2015, в забезпечення виконання зобов`язань за яким був укладений договір застави №25 від 29.04.2016, згідно з яким відповідач-1 передав в заставу банку тепловоз двосекційний типу 2М62, заводський №1271, рік побудови 1986. Однак в подальшому між відповідачами було укладено спірний договір купівлі-продажу №5/2017 від 23.05.2017 майна, яке перебуває в заставі банку, без отримання його письмової згоди, чим порушено п.2.1.8 договору застави.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 (суддя Демидов В.О.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу №5/2017 від 23.05.2017, укладений між ТОВ "Укртранс-Ремонт" та ТДВ "Коростенський щебзавод", та зобов`язано ТДВ "Коростенський щебзавод" повернути ТОВ "Укртранс-Ремонт" майно - магістральний тепловоз моделі М62 №1271-1, 1986 року випуску, отримане за договором купівлі-продажу №5/2017 від 23.05.2017.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 (колегія суддів у складі: Козир Т.П. - головуючий, Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.) рішення місцевого господарського суду скасоване та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Судами обох інстанцій встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Банк "Портал", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Банк "Портал", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранс-Ремонт" (позичальником) 23.09.2015 укладено договір №1523-КЛ про відкриття кредитної лінії, з урахуванням додаткових угод до нього, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію і надав йому грошові кошти в межах загальної суми, яка не перевищує 45 000 000,00 грн. на строк з 23.09.2015 по 22.03.2019 включно, а позичальник зобов`язався своєчасно повернути банкові отриману за кредитною лінією суму грошових коштів і щомісячно сплачувати проценти за користування кредитною лінією у розмірі 26% річних у строки, визначені договором та додатковими угодами до нього.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором кредиту, між банком та ТОВ "Укртранс-Ремонт" 29.04.2016 укладено договір застави №25, відповідно до умов якого заставодавець передає в заставу банку належне йому нерухоме майно, а саме: тепловоз двохсекційний типу 2М62, заводський №1271, рік побудови 1986, у складі: секція А, заводський №5476 (рама тепловозу заводський №5474, рама переднього візку ТЭМ2.35.05.0001 зав. №449, рама заднього візку ТЭМ2.35.05.0001 зав. №459), секція Б заводський №5475 (рама тепловозу заводський №5475, рама переднього візку ТЭМ2.35.05.0001 зав. №456, рама заднього візку ТЭМ2.35.05.0001 зав. №425), адреса стоянки: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, балансовою вартістю 11 960 000 грн., і оціночною вартістю 10 800 000 грн. з ПДВ відповідно до "Звіту про незалежну оцінку магістрального тепловозу 2М62 №1271 (секція А, секція Б), виконаного СПД-ФО Стеценко В.А. на дату оцінки 04.11.2015.
Пунктом 2.1.8 договору застави встановлено, що заставодавець без письмової згоди заставодержателя не має права здійснювати дії, пов`язані із зміною права власності на предмет застави чи його частини, його обтяження будь-якими зобов`язаннями, у тому числі: відчуження, відступлення, спільну діяльність, тощо. Правочини, вчинені (укладені) всупереч цьому пункту, є недійсними з моменту їх вчинення.
Відповідно до договору застави обтяження заставою предмету застави внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, про що свідчить Витяг №49532392 від 05.05.2016: застава рухомого майна на підставі договору застави №25 від 29.04.2016, об`єкт обтяження: тепловоз двохсекційний типу 2М62, рік побудови 1986, у складі: секція А, секція Б, номер об`єкта №1271, обтяжувач: ПАТ "Банк "Портал", боржник: ТОВ "Укртранс-Ремонт", зареєстровано 05.05.2016 о 17:31:13 за №15809114. Реєстратор: Філія міста Києва та Київської області Державного підприємства "Національні інформаційні системи".
23.05.2017 між ТОВ "Укртранс-Ремонт", як продавцем, та ТДВ "Коростенський щебзавод", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №5/2017, за яким продавець продає, а покупець купує переобладнаний магістральний тепловоз моделі М62 №1271-1, 1986 року випуску.
Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу, загальна вартість тепловоза становить 4500000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 750000,00 грн.
Згідно з п. 8.1 договору купівлі-продажу, зазначений у цьому договорі тепловоз нікому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом, не переданий в заставу, в управління, в оренду (лізинг) чи безоплатне користування, не придбаний з відстрочкою або розстрочкою платежу, не є предметом обтяження, в податковій заставі і під забороною (арештом) не перебуває, права третіх осіб щодо тепловоза відсутні, будь-які судові спори відносно тепловоза відсутні, спільної діяльності, відносно вказаного тепловоза не укладено договір комісії, не існує жодних довіреностей, за якими треті особи наділені повноваженнями від імені продавця розпоряджатись тепловозом.
Згідно з п. 3.4 договору купівлі-продажу №5/2017 від 23.05.2017 право власності на тепловоз переходить від продавця до покупця з дати підписання акта прийому-передачі.
На виконання умов договору відповідач-2 сплатив відповідачу-1 грошові кошти в загальній сумі 4 500 000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Факт переходу права власності на майно до ТДВ "Коростенський щебзавод" за вказаним правочином підтверджується актом прийому-передачі №1 від 31.08.2017 за договором №5/2017 від 23.05.2017, видатковою накладною №8 від 31.08.2017.
За твердженням позивача, відповідач-1 всупереч умовам п. 2.1.8 договору застави без згоди позивача переобладнав та продав майно, яке знаходилося під заставою у останнього, чим порушив майнові права банку, у зв`язку з чим останній звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом у даній справі.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з їх доведеності та обґрунтованості. При цьому відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача-2 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд дійшов висновку, що саме з 31.08.2017 відповідач-2 набув право власності на переобладнаний магістральний тепловоз, а тому позивач не міг раніше цієї дати знати про порушення своїх прав. Отже, звертаючись до суду 21.07.2020 з цим позовом, позивач не пропустив позовну давність.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази реєстрації змін у відомостях про обтяження рухомого майна, яке було початковим предметом обтяження, а саме: тепловоз двохсекційний типу 2М62, заводський №1271, рік побудови 1986, у складі: секція А, заводський №5476 (рама тепловозу заводський №5474, рама переднього візку ТЭМ2.35.05.0001 зав. №449, рама заднього візку ТЭМ2.35.05.0001 зав. №459), секція Б заводський №5475 (рама тепловозу заводський №5475, рама переднього візку ТЭМ2.35.05.0001 зав. №456, рама заднього візку ТЭМ2.35.05.0001 зав. №425), а тому на магістральний тепловоз моделі М62 №1271-1, 1986 року випуску, який, як стверджує позивач, переобладнаний з тепловозу двосекційного типу 2М62, заводський №1271, рік побудови 1986, не поширюється обтяження за договором застави №25 від 29.04.2016, і не створює жодних правових наслідків для ТДВ "Коростенський щебзавод" у розумінні ст.ст. 12, 13 та 19 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що переобладнаний магістральний тепловоз моделі М62 №1271-1, 1986 року випуску, який був предметом договору купівлі-продажу №5/2017 від 23.05.2017, є саме однією зі складових тепловоза двосекційного типу 2М62, заводський № 1271, рік побудови 1986, у складі: секція А заводський № 5476 (рама тепловозу заводський № 5474, рама переднього візки ТЭМ2.35.05.0001 зав. № 449, рама заднього візку ТЭМ2.35.05.0001 зав. № 459), секція Б заводський № 5475 (рама тепловозу заводський № 5475, рама переднього візки ТЭМ2.35.05.0001 зав. № 456, рама заднього візку ТЭМ2.35.05.0001 зав. № 425), що був предметом застави за договором застави №25 від 29.04.2016, укладеним між AT "Банк "Портал" та TOB "Укртранс-Ремонт". Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину, а також не доведено наявності його порушених прав та інтересів оспорюваним договором. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, заява про застосування позовної давності до спірних правовідносин не застосовувалася судом.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на помилковість висновків апеляційного суду та неврахування того, що оскільки відповідач-1 не повідомив позивача про те, що ним здійснено перетворення (переобладнання) предмета застави, реєстрація змін в предметі обтяження не була обов`язковою для позивача в силу ст. 13 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". При цьому дізнавшись про переобладнання і продаж предмета застави, після встановлення покупця, який придбав складові частини предмета застави, позивач одразу звернувся до суду.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 13 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 19 та з ч. 1 ст. 103 цього Закону.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.05.2021 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 10.05.2021.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 12.05.2021 від відповідача-2 надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 07.05.2021, у якому він просить відмовити у її задоволенні та залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Ухвалою від 25.05.2021 відкладено розгляд касаційної скарги на 15.06.2021.
До Верховного Суду 26.05.2021 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення, у яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Частинами 1-3 ст. 4 Закону України "Про заставу" встановлено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.
Статтею 9 Закону України "Про заставу" передбачено, що законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов`язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.
Аналогічне положення міститься і у ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України, відповідно до якої заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами договору застави, а саме п. 2.1.8, заставодавець без письмової згоди заставодержателя не має права здійснювати дії, пов`язані із зміною права власності на предмет застави чи його частини, його обтяження будь-якими зобов`язаннями, у тому числі: відчуження, відступлення, спільну діяльність, тощо. Правочини вчинені (укладені) всупереч цьому пункту є недійсними з моменту їх вчинення.
Судами обох інстанцій встановлено, що позивач відповідного дозволу на відчуження майна, що перебуває під його заставою за договором застави, відповідачу-1 не надавав, що також підтвердив і сам відповідач-1, і не встановлено обставин надання згоди на переобладнання предмету застави.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо після реєстрації обтяження відповідне рухоме майно внаслідок переробки, приєднання, поділу, виділення або іншим чином перетворилося в інше за своїми ознаками рухоме майно, обтяження рухомого майна, яке було початковим предметом обтяження, поширюється на рухоме майно, в яке воно перетворилося або невідокремлюваною частиною якого воно стало, за умови реєстрації змін у відомостях про обтяження в порядку, встановленому статтею 13 Закону. Пріоритет такого обтяження встановлюється з моменту реєстрації відповідних змін у відомостях про обтяження.
Зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають реєстрації у встановленому цим Законом порядку, якщо вони стосуються заміни предмета обтяження або будь-яких змін у складі предмета обтяження, у тому числі таких, що сталися внаслідок переробки, приєднання, поділу, виділення або іншого способу перетворення одного виду рухомого майна в інший (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 статті 13 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяжувач зобов`язаний зареєструвати зміни у відомостях про зареєстроване обтяження протягом п`яти днів із моменту набрання чинності правочином, на підставі якого відбулися зазначені зміни. Боржник або інші особи, права яких були порушені внаслідок невиконання цього обов`язку, мають право вимагати від обтяжувача відшкодування завданих збитків.
Водночас, у разі якщо зміна відомостей про обтяження відбулася за ініціативою боржника без відома обтяжувача, обтяжувач зобов`язаний зареєструвати відповідну зміну відомостей про обтяження протягом п`яти днів із дня отримання від боржника письмового повідомлення про таку зміну відомостей. Якщо таке повідомлення не було отримане обтяжувачем, він не несе відповідальності за відсутність реєстрації зміни відомостей про обтяження.
Враховуючи викладене, щодо підстави відкриття касаційного провадження у даній справі, колегія суддів зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач-1 не повідомив позивача про те, що ним здійснено перетворення (переобладнання) предмета застави, реєстрація змін в предметі обтяження не була обов`язковою для обтяжувача в силу ст. 13 цього Закону.
У зв`язку з викладеним, висновки апеляційного суду про те, що у матеріалах справи відсутні докази реєстрації змін у відомостях про обтяження рухомого майна, яке було початковим предметом обтяження, а тому на магістральний тепловоз моделі М62 №1271-1, 1986 року випуску, переобладнаний з тепловозу двосекційного типу 2М62, заводський №1271, рік побудови 1986, не поширюється обтяження за договором застави №25 від 29.04.2016, а тому не створює жодних правових наслідків для ТДВ "Коростенський щебзавод" у розумінні ст.ст. 12, 13 та 19 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" - є помилковими.
Щодо висновків апеляційного господарського суду про те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що переобладнаний магістральний тепловоз моделі М62 №1271-1, 1986 року випуску, який був предметом договору купівлі-продажу №5/2017 від 23.05.2017, є саме однією зі складових тепловоза двосекційного типу 2М62, заводський № 1271, рік побудови 1986, у складі: секція А заводський № 5476 (рама тепловозу заводський № 5474, рама переднього візки ТЭМ2.35.05.0001 зав. № 449, рама заднього візку ТЭМ2.35.05.0001 зав. № 459), секція Б заводський № 5475 (рама тепловозу заводський № 5475, рама переднього візки ТЭМ2.35.05.0001 зав. № 456, рама заднього візку ТЭМ2.35.05.0001 зав. № 425), що був предметом застави за договором застави № 25 від 29.04.2016, укладеним між AT "Банк "Портал" та TOB "Укртранс-Ремонт", то Верховний Суд вважає їх помилковими з урахуванням того, що відповідач-2 не заперечував проти такого переобладнання під час розгляду справи в суді першої інстанції, а сам відповідач-1 у відзиві на позов підтвердив, що ним дійсно без відповідної згоди банку було відчужено за спірним договором вищевказане рухоме майно відповідачу-2.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає помилковими висновки апеляційного суду як про відсутність правових підстав для задоволення позову, так і про недоведеність наявності порушених прав та інтересів позивача оспорюваним договором.
Разом з тим, оскільки в чинному законодавстві України відсутні норми, які б прямо встановлювали недійсність правочину (нікчемність правочину), за яким заставодавцем здійснено відчуження предмета застави без згоди заставодержателя іншій особі, Верховний Суд зазначає про помилковість висновку місцевого господарського суду про те, що договір купівлі-продажу №5/2017 є недійсним в силу закону через те, що він був укладений всупереч вимогам п. 2.1.8 договору застави, ч. 2 ст.17 Закону України "Про заставу" та ч. 2 ст. 586 ЦК України, оскільки вказані правові норми не встановлюють нікчемність правочинів, за якими заставодавцем здійснено відчуження предмета застави без згоди заставодержателя іншій особі, а тому вказаний договір підлягає визнанню недійсним як оспорюваний, за результатами встановлених обставин справи, на підставі ст. 215 ЦК України.
В свою чергу, оскільки на підтвердження факту отримання придбаного відповідачем-2 за спірним договором товару до матеріалів справи було надано копію видаткової накладної №8 від 31.08.20179, відповідно до якої продавець передав покупцю магістральний тепловоз моделі М62 №1271-1, 1986 року випуску, після капітального ремонту в обсязі КР-2 - 1 шт., вартість якого складає 4 500 000,00 з ПДВ грн., відповідач-2 відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України зобов`язаний повернути відповідачу-1 магістральний тепловоз моделі М62 №1271-1, 1986 року випуску, після капітального ремонту в обсязі КР-2 - 1 шт. як належному власнику.
Що ж до заяви відповідача-2 про застосування позовної давності, то колегія суддів зазначає, що аналіз норм права Глави 19 ЦК України щодо "інституту позовної давності" в сукупності із нормами ГПК України, що обмежують повноваження касаційного суду в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин, не дають Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного визначення обставин дати початку перебігу строку позовної давності, однак не обмежують його у перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку.
Касаційний суд має право лише здійснити перевірку застосування судами правових норм Глави 19 ЦК України на предмет правильності такого застосування встановленим обставинам.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що саме з 31.08.2017 (дата підписання акта приймання-передачі) відповідач-2 набув право власності на переобладнаний магістральний тепловоз моделі М62 №1271-1, 1986 року випуску, після капітального ремонту в обсязі КР-2, на підставі п. 3.4 договору купівлі-продажу №5/2017 від 23.05.2017, а тому позивач не міг раніше цієї дати знати про порушення своїх прав (з урахуванням п. 3.4. договору купівлі-продажу №5/2017 від 23.05.2017, відповідно до умов якого право власності на тепловоз переходить від продавця до покупця з дати підписання акту прийому-передачі).
Отже, звертаючись до суду 21.07.2020 з позовом у даній справі, позивач не пропустив позовну давність.
Відповідно до ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Таким чином, колегія суддів вважає законним рішення місцевого господарського суду про задоволення позову, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга Акціонерного товариства "Банк Портал" підлягає задоволенню, постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 - скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 - залишенню в силі з підстав, викладених у цій постанові.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Суд задовольняє касаційну скаргу, скасовує оскаржувану постанову апеляційного і залишає в силі рішення місцевого господарського суду, судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 139 204 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -