ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 927/201/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвокатського об`єднання "Чернігівська обласна колегія адвокатів"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021р.
у складі колегії суддів: О. О. Євсіков - головуючий, С. О. Алданова, О. В. Попікова
та на додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 05.01.2021р.
суддя: М. О. Демидова
за позовом ОСОБА_1
до
1. Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради;
2. Державного реєстратора Управління адміністративних послуг Вербового Олександра Петровича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - адвокатське об`єднання "Чернігівська обласна колегія адвокатів"
про визнання протиправним рішення та дій державного реєстратора, скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити дії
за участю представників:
від позивача: не з`явилися,
від відповідача-1: не з`явилися,
від відповідача-2: не з`явилися,
від третьої особи: О.Г. Розмовенко
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин, що передували прийняттю оскаржуваних рішень
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.12.2020 у справі №927/201/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, Державного реєстратора Управління адміністративних послуг Вербового Олександра Петровича, про визнання протиправними рішення і дії державного реєстратора; скасування державної реєстрації; зобов`язання державного реєстратора внести запис до реєстру; стягнення моральної шкоди та розпуск (ліквідацію) адвокатського об`єднання відмовлено у повному обсязі.
В судовому засіданні 16.12.2020 до закінчення судових дебатів у справі представником адвокатського об`єднання "Чернігівська обласна колегія адвокатів" Авраменком Г.М. було заявлено усне клопотання про стягнення з позивача у справі у випадку відмови у задоволенні позову судових витрат третьої особи на професійну правничу допомогу. Також безпосередньо в судовому засіданні Авраменком Г.М. надано суду договір про надання правничої допомоги від 06.04.2020, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Розмовенко О.Г., квитанцію до прибуткового касового ордеру №2 від 06.04.2020 на суму 3700 грн.
2. Короткий зміст додаткового рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Додатковим рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.01.2021 у справі №927/201/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021, у задоволенні усної заяви АО "Чернігівська обласна колегія адвокатів" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3700,00 грн відмовлено.
Судові рішення мотивовані з посиланням на ст. 124 ГПК України та тим, що разом із першою заявою по суті спору АО "Чернігівська обласна колегія адвокатів" не подало ані договору про надання правничої допомоги, ані попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, зокрема, і витрат на професійну правничу допомогу. В процесі судового розгляду справи третя особа також не подала жодного письмового клопотання або заяви щодо розміру її витрат на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
АО "Чернігівська обласна колегія адвокатів", не погоджуючись із додатковим рішенням та постановою, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення та постанову, ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивача на користь АО "Чернігівська обласна колегія адвокатів" 3700 витрат на правничу допомогу.
Скарга обґрунтована п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції не застосовано висновок Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 21.05.2020 у справі №922/2167/19 щодо застосування ст. ст. 124, 126 ГПК України.
Також скаржник вказує, що Верховний Суд неодноразово робив правові висновки про те, що при відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та при ненаданні про це відповідних доказів стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, суд не може самостійно за власною ініціативою зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, від 08.04.2019 у справі №922/619/18, від 08.04.2019 у справі №922/619/18, додаткові постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 24.01.2019 у справі №910/15944/17). З огляду на те, що позивачем не було надано клопотання про зменшення розміру витрат, скаржник вважає, що у суду була відсутня можливість самостійно розглядати питання співмірності витрат на правничу допомогу та відмовляти у її стягненні.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити подану касаційну скаргу без задоволення та без розгляду.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, за ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено судами, в судовому засіданні 16.12.2020 до закінчення судових дебатів у справі представником АО "Чернігівська обласна колегія адвокатів" Авраменком Г.М. було заявлене усне клопотання про стягнення з позивача у справі у випадку відмови у задоволенні позову судових витрат третьої особи на професійну правничу допомогу. Також безпосередньо в судовому засіданні Авраменком Г.М. суду надано договір про надання правничої допомоги від 06.04.2020, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Розмовенко О.Г., квитанцію до прибуткового касового ордеру №2 від 06.04.2020 на суму 3700 грн.
Судами встановлено, що до договору від 06.04.2020 про надання правничої допомоги, наданої представником АО "Чернігвська обласна колегія адвокатів", додано "Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги третій особі - АО "Чернігівська обласна колегія адвокатів" у об`єднаній господарській справі № 927/201/20 з урахуванням мінімальних ставок гонорару (рішення Ради адвокатів Чернігівської області № 57 від 16.02.2018)".
Суди встановили, що до виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) належать, зокрема, клопотання про продовження строку та об`єднання справ в одне провадження, складання заяви про часткову відмову від клопотання, складання детального опису витрат на правничу допомогу, консультації щодо оплати гонорару клієнту готівкою.
Відмовляючи в задоволенні заяви АО "Чернігівська обласна колегія адвокатів" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суди керувалися приписами ст. 124 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
За положеннями ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/9784/18.
З огляду на приписи ст. ст. 42, 50 ГПК України обов`язок подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат для забезпечення дотримання, у тому числі, принципу змагальності, поширюється як на позивача та відповідача, так і на третіх осіб, які мають процесуальні права та обов`язки, встановлені ст. 42 цього Кодексу.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що третя особа разом із першою заявою по суті спору не подала ані договору про надання правничої допомоги, ані попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, зокрема, і витрат на професійну правничу допомогу. Також не подала жодного письмового клопотання або заяви щодо розміру її витрат на професійну правничу допомогу.
Вказані обставини стали підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат на підставі ч. 2 ст. 124 ГПК України.
Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не встановив в діях судів першої та апеляційної інстанцій порушень приписів ст. ст. 124, 126 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконного рішення.
При цьому висновки господарських судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, не суперечать висновку, що викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
Так у додатковій постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №922/2167/19 зазначено, що застосування відповідних положень ст. 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.
Господарські суди у даній справі врахували конкретні обставини справи та дійшли висновку про можливість застосування ч. 2 ст. 124 ГПК України.
Крім того висновки про право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі, коли учасник справи під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18.
Також у додатковій постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, на яку посилається скаржник, процитовано ст. 126 ГПК України та зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Проте Верховний Суд повторно звертає увагу, що ст. 124 ГПК України передбачено право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у відповідних випадках і саме цим правом скористався суд першої інстанції. Тому відхиляються і аргументи скаржника щодо ненадання позивачем клопотання про зменшення розміру витрат, оскільки витрати у даному випадку не зменшувалися судами.
Таким чином, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підстава не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду.