ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 918/1174/20
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представників сторін: Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" - Штогрін В.С., Щербака Є.М., Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології" - Клецького А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут"
на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.02.2021
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021
у справі № 918/1174/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології"
до Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут"
про відкриття провадження у справі про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології" (далі - ТОВ "Газотурбіні технології", кредитор) звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" (далі - ПрАТ "Укренергозбут", боржник).
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
ТОВ "Газотурбіні технології" в обґрунтування поданої заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Укренергозбут" та на підтвердження грошових вимог до боржника подало копію договору № Б-10-292/1 від 25.05.2010, копію акту приймання-передачі векселів від 25.06.2010, копії додаткових угод до договору № Б-10-292/1 від 25.05.2010, копії виписок по рахункам, копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.11.2019, копії актів звірки взаєморозрахунків.
Судами встановлено, що 25.05.2010 між ТОВ "Газотурбінні технології" (заявник/продавець) та ЗАТ "Укренергозбут" (боржник/покупець) був укладений договір №Б-10-292/1 купівлі-продажу векселів (далі - договір), а саме: АА 2109249, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" (ідентифікаційний код: 32344793); АА 2109250, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" (ідентифікаційний код: 32344793). Всього два векселі загальною номінальною вартістю 137 938 200, 00 грн (п. 1.1. Договору).
Договірна вартість продажу векселів 137 838 300,00 грн (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 2.3. Договору, покупець зобов`язаний сплатити договірну вартість векселів продавцю на поточний рахунок продавця, вказаний в п. 8, не пізніше 30 червня 2012 року з наступним призначенням платежу: "За прості векселі з іменним індосаментом згідно договору №Б-10-292/1 від 25 травня 2010 року, без ПДВ".
Продавець зобов`язаний передати покупцю векселі, відповідно акту прийому-передачі, не пізніше 25.05.2010. Право власності на векселі переходить від продавця до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі векселів (п.п. 2.4., 2.5. Договору).
Згідно до п. 3.1. Договору за невиконання або виконання неналежним чином сторонами своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України та даним договором.
Відповідно до п. 3.2. договору, за прострочення виконання своїх зобов`язань, передбачений п. 2.3. цього договору, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми прострочення, за кожний календарний день прострочення платежу. За прострочення виконання своїх зобов`язань, передбачених п. 2.4. цього договору, продавець сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми прострочення, за кожний календарний день прострочення платежу (п. 3.3. Договору).
Договір вважається укладеним та набирає чинність моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.06.2012, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.
Відповідно до додаткової угоди від 15.12.2011 до Договору, сторонами погоджено наступні зміни, а саме викладено п. 2.3. договору у такій редакції: "Покупець зобов`язується перерахувати грошові кошти... не пізніше 25 грудня 2012 року", та п. 5.1. договору у такій редакції: "договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2012 року".
Додатковою угодою від 17.12.2013 до Договору сторонами погоджено наступні зміни, а саме викладено п. 2.3. договору у такій редакції: "Покупець зобов`язується перерахувати грошові кошти... не пізніше 25 грудня 2014 року", та п. 5.1. договору у такій редакції: "договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2014 року".
Згідно додаткової угоди від 17.12.2014 до Договору, сторонами погоджено наступні зміни, а саме викладено п. 2.3. договору у такій редакції: "Покупець зобов`язується перерахувати грошові кошти... не пізніше 25 грудня 2015 року", та п. 5.1. договору у такій редакції: "договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2015 року".
У додатковій угоді від 17.12.2015 до Договору, сторонами погоджено наступні зміни, а саме викладено п. 2.3. договору у такій редакції: "Покупець зобов`язується перерахувати грошові кошти... не пізніше 25 червня 2017 року", та п. 5.1. договору у такій редакції: "договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 червня 2017 року".
Відповідно до додаткової угоди від 25.06.2017 до Договору, сторонами погоджено наступні зміни, а саме викладено п. 2.3. договору у такій редакції: "Покупець зобов`язується перерахувати грошові кошти... не пізніше 31 грудня 2019 року", та п. 5.1. договору у такій редакції: "договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2019 року".
Згідно акту прийому-передачі векселів від 25.05.2010 ТОВ "Газотурбінні технології" передало, а ЗАТ "Укренергозбут" прийняло прості векселі загальною номінальною вартістю 137 938 200,00 грн.
Однак, ПрАТ "Укренергозбут" взяті на себе зобов`язання відповідно до Договору виконало не в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед ТОВ "Газотурбінні технології" у розмірі 4 628 245,00 грн.
Зазначене стало підставою для звернення ТОВ "Газотурбінні технології" до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Укренергозбут".
Разом з тим, судами встановлено, що 01.11.2019 між ТОВ "Газотурбінні технології" та ПрАТ "Укренергозбут" підписано акт взаєморозрахунків за Договором, згідно якого заборгованість станом на 01 листопада 2019 року складає 22 753 837,00 грн.
15.11.2019 між ПрАТ "Укренергозбут" та ТОВ "Газотурбінні технології" було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої сторони погодили, що залишок зобов`язання (заборгованості) ПрАТ "Укренергозбут" перед ТОВ "Газотурбінні технології", яке виникло за Договором, становить 4 628 245,00 грн.
18.11.2019 між ТОВ "Газотурбінні технології" та ПрАТ "Укренергозбут" підписано акт взаєморозрахунків за Договором, згідно якого заборгованість станом на 18.11.2019 складає 4 628 245,00 грн.
Станом на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заборгованість за Договором складає 4 628 245,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по рахунках ТОВ "Газотурбінні технології" в період з серпня 2010 року по листопад 2019 року, платіжними дорученнями, актами взаєморозрахунків за Договором та угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.11.2019.
Крім того, у відповідності до п.3.2 Договору заявником (кредитором) за несвоєчасне виконання зобов`язань нараховано боржнику пеню в сумі 709 917,14 грн.
З наведеного, судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість ПрАТ "Укренергозбут" перед ТОВ "Газотурбіні технології" підтверджена належними та допустимими доказами, долученими до матеріалів справи, та складає 5 338 162,14 грн.
Короткий зміст ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.02.2021 (суддя Войтюк В.Р.), крім іншого, відкрито провадження у справі № 918/1174/20 про визнання банкрутом ПрАТ "Укренергозбут"; визнано вимоги кредитора ТОВ "Газотурбіні технології" у розмірі 5 338 162, 14 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником його майна арбітражного керуючого Гуцал Т.М.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 (колегія суддів: Коломис В.В. - головуючий, Саврій В.А., Миханюк М.В.) апеляційну скаргу ПрАТ "Укренергозбут" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.02.2021 у справі №918/1174/20 залишено без змін.
Судові рішення обґрунтовані наявністю правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Укренергозбут" за вимогами ТОВ "Газотурбінні технології" на суму 5 338 162,14 грн, які не погашені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (до 05.02.2021), зважаючи на відсутність доказів, що беззаперечно свідчать про наявність спору про право у вимогах ініціюючого кредитора, заявлених на підставі договору №Б-10-292/1 купівлі-продажу векселів від 25.05.2010 та додаткових угод до нього, а саме заперечень боржника щодо вказаних вимог у вигляді позову (позовів) щодо оспорення дійсності правочинів, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора, який (які) пред`явлено до кредитора до моменту його звернення (17.12.2020) із заявою про відкриття щодо боржника справи про банкрутство в порядку статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Також, апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апелянта щодо неправомірної відмови судом першої інстанції у задоволенні заяви про відвід судді Войтюка В.Р., оскільки наведені в ній обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також не підтверджують упередженість та необ`єктивність судді Войтюка В.Р. при розгляді цієї справи. За висновком суду, підстави для відводу судді Войтюка В.Р. від розгляду даної справи зводяться виключно до незгоди заявника з процесуальними діями та рішеннями судді (у тому числі й відмова у задоволенні клопотань), що в силу приписів частини четвертої статті 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ПрАТ "Укренергозбут" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.02.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 918/1174/20 скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, зокрема статтей 36, 39 КУзПБ, статей 236, 237 ГПК України.
У якості підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає не врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19, від 19.12.2019 у справі № 369/16532/18, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 26.05.2020 у справі № 925/1005/18, від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19 від 19.12.2019 у справі № 369/16532/18, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 26.05.2020 у справі № 925/1005/18, від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17, від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19, від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.
Окремо скаржник стверджує про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки постановлена суддею, якому було заявлено вмотивований відвід (пункт 4 частини другої статті 287, пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України).
Доводи інших учасників справи
Ініціюючий кредитор у справі - ТОВ "Газотурбіні технології" подав відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Укренергозбут", в якому просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржувану постанову на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, оцінивши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Предметом судового розгляду є питання правомірності відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Укренергозбут" за заявою ТОВ "Газотурбіні технології".
З урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд керується наступним.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
Відповідно до частини першої-третьої статті 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
Згідно із положеннями частини п`ятої статті 39 КУзПБ, за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: відкриття провадження у справі про банкрутство; відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Верховний Суд звертає увагу на те, що завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Підставою для відмови у відкритті провадження у справі положення частини шостої статті 39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
Методом встановлення наявності чи відсутності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Можливість боржнику подати відзив на заяву про відкриття провадження у справі та викласти свої заперечення щодо вимог заявника (заявників) надана положеннями статті 36 КУзПБ.
Верховний Суд зауважує, що заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
При цьому, Верховний Суд зауважує, що у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.
Зазначені правові висновки, викладеною у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19.
Колегія суддів враховує також судову практику Верховного Суду з цього питання, на яку посилається скаржник, та зазначає наступне:
- у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 369/16532/18, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 26.05.2020 у справі № 925/1005/18, від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17 зазначено, що наявність між учасниками господарських правовідносин певних суперечностей або конфлікту, які вони не можуть врегулювати самостійно, і які відповідно до діючого законодавства мають вирішуватися в порядку позовного провадження, однозначно свідчить про наявність спору про право;
- у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20 наведено висновок про те, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі;
- у постанові від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20 зазначено, що при наявності відзиву боржника, поданого в порядку статті 36 КУзПБ, на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з запереченнями щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, що не були предметом судового розгляду та щодо яких відсутнє судове рішення, з доданням доказів необґрунтованості вимог такого заявника (за наявності), господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), а на підставі положень частини шостої статті 39 КУзПБ відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги кредитора не є безспірними та свідчать про наявність спору про право;
- у постанові від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20 містяться правові висновки, зокрема, щодо того, що законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Отже, на дату проведення підготовчого засідання усі суперечності між кредитором та боржником з приводу їх прав та обов`язків мають бути ними усунені самостійно або вирішені в судовому порядку з ухваленням судового рішення. Вимоги ініціюючого кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили би прострочення виконання грошового зобов`язання боржника. У такому разі безспірність не слід обов`язково пов`язувати (ототожнювати), ставити в залежність, з наявністю судового рішення;
- у постанові від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19 касаційний суд зазначає, що достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора. Неврахування судами факту існування двох спорів про право, є такими помилками, які порушують принцип пропорційності господарського судочинства.
З огляду на викладене, колегія судів враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо правозастосування статті 39 КУзПБ, згідно якої встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та зазначено вище, заява ТОВ "Газотурбіні технології" про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Укренергозбут" обґрунтована неспроможністю останнього погасити наявну заборгованість на загальну суму 5 338 162,14 грн, яка виникла на підставі Договору (купівлі-продажу векселів).
Відкриваючи провадження у справі № 918/1174/20 про банкрутство ПрАТ "Укренергозбут" ухвалою від 05.02.2021, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що заборгованість боржника перед кредитором підтверджена належними та допустимими доказами, долученими до матеріалів справи, не спростована боржником та не погашена у повному обсязі до підготовчого засідання суду (до 05.02.2021).
Суди також зазначили про відсутність доказів, що беззаперечно свідчать про наявність спору про право у вимогах ініціюючого кредитора, заявлених на підставі договору №Б-10-292/1 купівлі-продажу векселів від 25.05.2010 та додаткових угод до нього, а саме заперечень боржника щодо вказаних вимог у вигляді позову (позовів) щодо оспорення дійсності правочинів, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора, який (які) пред`явлено до кредитора до моменту його звернення (17.12.2020) із заявою про відкриття щодо боржника справи про банкрутство в порядку статті 34 КУзПБ.
Зі змісту касаційної скарги вбачається незгода ПрАТ "Укренергозбут" із висновками судів про відсутність спору щодо грошових вимог ініціюючого кредитора, враховуючи, що 26.01.2021 боржник звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "Газотурбінні технології" про визнання додаткових угод недійсними. Окрім того, боржник зазначав, що додані заявником документи викликали сумніви щодо їх достовірності, в зв`язку із чим 04.02.2021 Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.02.2021 № 12021105100000477.
Однак, Верховний Суд вважає такі доводи скаржника про те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами щодо наступного:
- Договір №Б-10-292/1 купівлі-продажу векселів від 25.05.2010, на підставі якого виникла заборгованість, є чинним, що не оспорюються сторонами;
- 01.11.2019 між боржником та кредитором підписано акт взаєморозрахунків за Договором, згідно якого заборгованість на цю дату складає 22 753 837,00 грн;
- 15.11.2019 між ТОВ "Газотурбінні технології" та ПрАТ "Укренергозбут" укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої сторони погодили, що залишок зобов`язання (заборгованості) боржника за Договором становить 4 628 245,00 грн;
- 18.11.2019 між боржником та кредитором підписано акт взаєморозрахунків за Договором, згідно якого заборгованість на цю дату складає 4 628 245,00 грн;
- позов боржника до ініціюючого кредитора про визнання додаткових угод до Договору недійсними, на яких ґрунтуються грошові вимоги, заявлені як підстава для відкриття щодо боржника справи про банкрутство подано 26.01.2021 після прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (22.12.2020), тобто позов заявлено після прийняття судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- на дату проведення підготовчого засідання 05.02.2021 були відсутні відомості про відкриття компетентним судом, до якого звернувся боржник, провадження у справі з розгляду спору щодо дійсності укладених між боржником та ініціюючим кредитором додаткових угод;
- дійсність додаткових угод, які оспорює боржник підтверджена проведенням останнім на виконання цих угод 50 платежів упродовж 7 років після укладення першої додаткової угоди та 16 платежів упродовж 2 років після укладення останньої додаткової угоди. На виконання умов договору боржником упродовж 10 років систематично виконувались його умови і проведено 66 платежів (перший 02.08.2010, останній 06.05.2019);
- 04.02.2021, тобто після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, боржником подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.02.2021№ 12021105100000477. У повідомлені боржник зазначав, що акти звірок від 01.11.2019 та 18.11.2019, а також угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.11.2019, містять ознаки підроблення, які полягають в тому, що останні керівником боржника не підписувалися, печатка підроблена та вказані документи відсутні у боржника. Разом з тим, судами обох інстанцій встановлено, що керівник боржника, який підписував зазначені документи, ні до правоохоронних органів, ні до суду з заявою про те, що вони ним не підписувались і його підписи підроблені, не звертався;
- будь-які службові розслідування, перевірки з приводу відсутності у боржника зазначених актів звірок та угоди не проводились, у колишнього керівника боржника, який підписував вказані документи, пояснення не відібрані;
- ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження вказаних обставин того, що у боржника відсутні документи про проведення перерахувань грошових коштів за Договором в період з 2010 по 2019 роки, не надано;
- боржником не подано суду свого розрахунку (контррозрахунку) заборгованості, тоді як проведення оплати векселів згідно договору є його зобов`язанням та саме він повинен надавати докази вказаних обставин, а не кредитор, який виконав свої зобов`язання ще 25.05.2010. Не надано боржником і пояснень причин збільшення (а не зменшення) ним розміру заборгованості шляхом заперечення укладення угоди про зарахування зустрічних зобов`язань;
- боржником не ставиться під сумнів належне виконання кредитором зобов`язань відповідно до договору, а повідомленням в правоохоронні органи та поданням позову лише ставиться під сумнів розмір його заборгованості в сторону її збільшення, а не зменшення.
З урахуванням наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність доказів, що беззаперечно свідчать про наявність спору про право у вимогах ініціюючого кредитора, заявлених на підставі Договору № Б-10-292/1 купівлі-продажу векселів від 25.05.2010 та додаткових угод до нього.
Окрім того, суди встановили, що відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 16.08.2018 у справі 757/32791/18-к зазначено, що: ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року, якою задоволено частково клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Паршутіна А.Б., та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках ПАТ "УКРЕНЕРГОЗБУТ" (код ЄДРПОУ 30167642) № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, ТОВ "ПРОМІНЕК" (код ЄДРПОУ 31087034) № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, що відкриті в ПАТ "КБ"АКОРДБАНК" (МФО 380634), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, буд. 6, з забороною розпоряджатися грошовими коштами, що містяться на вказаних рахунках, та грошовими коштами, які в подальшому надходитимуть на вказані рахунки за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, залишити без зміни, а апеляційні скарги представника ПАТ "УКРЕНЕРГОЗБУТ" та ТОВ "ПРОМІНЕК", адвоката Рекун А.І., - без задоволення.".
За висновком судів, вказаний факт свідчить про відсутність можливості боржника виконувати свої фінансові зобов`язання перед кредиторами.
У постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 Верховний Суд дійшов висновку, що у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур, передбачених КУзПБ, для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відтак зважаючи на вказані обставини, місцевий господарський суд за результатами проведення підготовчого засідання, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Укренергозбут" за вимогами ТОВ "Газотурбінні технології", підтвердженими належними та допустимими доказами та не погашеними боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Натомість, доводи скаржника спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права та зводяться до переоцінки доказів та встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, що в силу положень статті 300 ГПК виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Оцінюючи доводи скаржника про недотримання апеляційним судом правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів також враховує, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18) зазначено, що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
Тож доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховано правових висновків щодо застосування статті 39 КУзПБ у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20 та від 03.09.2020 у справі №910/16413/19, колегією суддів відхиляються, оскільки фактичні обставини цієї справи та вказаних різняться, зокрема через наявність у даних справах на момент звернення ініціюючого кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та на час постановлення ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника відкритого позовного провадження, в межах якого вирішувався спір про право, результати якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора.
У постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20 колегія суддів погодилася з правомірністю скасування апеляційним господарським судом ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, враховуючи наявність спору про право між сторонами. Судом враховано, що низка встановлених обставин справи в цілому та своїй послідовності свідчить про наявність спору про право стосовно заявлених вимог ініціюючого кредитора до боржника, про що свідчить, зокрема, ініціювання справи про банкрутство на підставі договору оренди приміщення від 01.11.2019 № 12/19 та акту приймання-передачі нерухомого майна в оренду від 01.11.2019, підписаного зі сторони ТК ТзОВ фірма "Харків - Москва" Ковальовим С.В., повноваження якого як директора товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з`явились з 28.10.2019 та послідовно і беззаперечно не визнаються зі сторони боржника, як і не визнається факт укладення цього договору, його виконання та наявність будь-яких договірних відносин з ініціюючим кредитором.
Натомість, у справі, що розглядається, суди встановили, що Договір № Б-10-292/1 купівлі-продажу векселів від 25.05.2010, на підставі якого виникла заборгованість, є чинним, що не оспорюється сторонами, боржником не ставиться під сумнів належне виконання кредитором зобов`язань відповідно до Договору, а повідомленням в правоохоронні органи та поданням позову про визнання додаткових угод до Договору недійсними лише ставиться під сумнів розмір заборгованості боржника за цим Договором в сторону її збільшення, а не зменшення.
З наведеного, посилання скаржника на зазначені вище постанови Верховного Суду є помилковими, оскільки їх прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених у справі, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідні судові рішення.
Аргументи скаржника щодо неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 369/16532/18, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 26.05.2020 у справі № 925/1005/18, від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Щодо наведених у касаційній скарзі посилань на постанову Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду) від 19.12.2019 у справі № 369/16532/18, що містить висновки щодо тлумачення правової категорії "спір про право", колегія суддів зазначає, що предметом позову у вказаній справі є встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем, при чому касаційний суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що факт, про встановлення якого просить позивач, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження (частина четверта статті 315 Цивільного процесуального кодексу України).
Як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 предметом позову є визнання протиправними дій Товариства щодо сплати податку з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО) за працівників на рахунок сільської ради; зобов`язання відповідача сплачувати ПДФО на доходи працівників до селищного бюджету у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України. Тобто предметом дослідження у цій справі були податкові відносини, а об`єктом касаційного оскарження були судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України, оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Спір у справі належить до юрисдикції адміністративного суду.
У постанові від 26.05.2020 у справі № 925/1005/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування постанови та рішення судів попередніх інстанцій та закриття провадження у справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області до Державного підприємства "Черкаський консервний комбінат" про зобов`язання включити кредиторські вимоги Фонду по сплаті капіталізованих платежів у сумі 1 512 753, 40 грн до проміжного ліквідаційного балансу, оскільки такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У справі № 910/13233/17 предметом спору було визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, при чому у постанові від 29.01.2019 касаційний господарський суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що спірний виконавчий напис був вчинений нотаріусом за відсутності оригіналу кредитного договору та документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника, з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, та статей 88, 89 Закону України "Про нотаріат".
Таким чином, у вказаних постановах Верховного Суду у справах № 369/16532/18, № 922/4206/19, № 925/1005/18, № 910/13233/17, № 922/1174/20, на які посилається у касаційній скарзі ПрАТ "Укренергозбут", та у справі № 918/1174/20, яка розглядається, не є подібними предмет спору та фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права.
За доводами касаційної скарги ПрАТ "Укренергозбут" судове рішення в суді першої інстанції постановив суддя, якому боржником було заявлено відвід, підстави якого (відводу) скаржник вважає обґрунтованими (пункт 4 частини другої статті 287, пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування вказаної заяви, заявник посилався на приписи статей 35, 38 ГПК України та зазначав, що 01.01.2021 о 15 год. 42 хв. повноважним представником заявника направлено на електронну адресу представника боржника пояснення по справі № 918/1174/20, які засобами поштового зв`язку та на електронну адресу останньому не надходили. 02.02.2021 представнику боржника стало відомо, що в матеріалах справи № 918/1174/20 наявні додатки до пояснень заявника в кількості 132 аркушів. У зв`язку із наведеними обставинами заявлено перше клопотання про ознайомлення із матеріалами справи та відкладення розгляду справи. У зв`язку із ознайомленням із доданими документами судом було оголошено перерву до 14 год. 00 хв. На думку представника боржника, враховуючи викладене суд надав менше трьох годин для опрацювання документів бухгалтерського обліку та договорів загальною кількістю документів 132 аркуші. Окремо зазначав, що клопотання в частині відкладення розгляду справи у зв`язку із наданням додаткового часу для подання заперечень щодо пояснень заявника та опрацювання додатків проігноровано судом. Після оголошеної перерви о 14 год. 00 хв. представник боржника звернув увагу, що копії документів до пояснень на 132 аркушах належним чином не завірені, копію додаткових пояснень із додатками було надіслано на електронну адресу представника заявника до початку судового засідання. Враховуючи викладене для надання належним чином засвідчених копій заявником суд знову оголосив перерву до 16 год. 00 хв. Після перерви заявник усунув недолік подав новий пакет документів до якого долучив нові докази. У зв`язку із наведеними обставинами в ході судового засідання у справі № 918/1174/20 користуючись своїм правом, яке передбачене статтею 42 ГПК України, повноважний представник боржника подала друге клопотання щодо надання матеріалів справи для ознайомлення та відкладення розгляду справи, у зв`язку із наявністю у матеріалах справи належним чином завірених копій документів в кількості 132 аркуші та нових додаткових документів в кількості 80 аркушів та наданням додаткового часу для подачі заперечень щодо пояснень заявника. Однак, суд проігнорував клопотання в частині відкладення розгляду справи та надав одну годину для ознайомленнями із новими документами в кількості 80 аркушів. Вказані обставини свідчать про односторонній розгляд справи, необ`єктивність і упередженість розгляду суддею Войтюком В.Р. справи № 918/1174/20.
Згідно зі статтею 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (недопустимість повторної участі у розгляді справи). До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Проте, апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що в силу частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, у тому числі й відмова у задоволенні клопотань, не може бути підставою для відводу.
Більш того, колегія суддів враховує той факт, що розгляд справи по суті, за результатом якого постановлено оскаржену ухвалу, відбувся 05.02.2021, що свідчить про те, що у представника боржника була можливість скористатись передбаченим статтею 42 ГПК України правом щодо ознайомлення з матеріалами справи.
З наведеного, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про безпідставність доводів скаржника щодо неправомірної відмови судом першої інстанції у задоволенні заяви про відвід судді Войтюка В.Р., оскільки наведені в ній обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 35 ГПК України, а також не підтверджують упередженість та необ`єктивність судді Войтюка В.Р. при розгляді даної справи.
Отже, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, зокрема й через неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не знайшли свого підтвердження за касаційним розглядом справи.