ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15988/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіка" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 (головуючий - Чорногуз М. Г., судді Козир Т. П., Мальченко А. О.) у справі
за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп",
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарскої Ірини Анатоліївни,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВЕСТ ПАРТНЕРИ",
про визнання недійсними договорів та зобов`язання вчинити дії.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У серпні 2016 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Київська міськрада, Київрада) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" (далі - ТОВ "Преско-В"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп" (далі - ТОВ "Авалон Комерц Груп") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" (далі - ТОВ "Аурум Інвест") про: 1) визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011 (далі - договір купівлі-продажу від 29.12.2011, оспорюваний договір № 1), а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 260,10 м2 по вул. Оноре де Бальзака, 12а у Деснянському районі м. Києва (далі - спірне нерухоме майно, спірний об`єкт), укладеного між ТОВ "Преско-В" і ТОВ "Авалон Комерц Груп", посвідченого 29.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. та зареєстрованого у реєстрі за № 8376; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2015 (далі - договір купівлі-продажу від 25.07.2015, оспорюваний договір № 2), укладеного між ТОВ "Авалон Комерц Груп" і ТОВ "Аурум Інвест", посвідченого 25.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою I. A. та зареєстрованого у реєстрі за № 825; 3) зобов`язання ТОВ "Аурум Інвест" повернути Київській міськраді земельну ділянку площею 260,10 м2 по вул. Оноре де Бальзака, 12а у Деснянському районі м. Києва (далі - спірна земельна ділянка), привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд, посилаючись на положення статей 203, 215, 216, 228, 236, 261, 328, 375, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 116, 152, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) Київрадою як органом, державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме вимагати усунення порушень прав територіальної громади на землі комунальної власності, самостійно захист інтересів держави не здійснювався, заходи цивільно-правового реагування щодо повернення землі територіальній громаді не вживалися, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі вказаного органу місцевого самоврядування; 2) під час процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42015100030000066 від 28.04.2015, відкритому за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактом використання завідомо підробленого документу, виявлено, що на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у цивільній справі № 2-391/08 за позовом ТОВ "Преско-В" до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, державним реєстратором Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" Коломієць О. Г. 07.07.2011 прийнято рішення про державну реєстрацію за ТОВ "Преско-В" права власності на спірне нерухоме майно, тоді як відповідно до листа Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.03.2015 № 411/15-вих, справа № 2-391/08 розглядалася за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно (рішення від 18.08.2008), у зв`язку з чим відсутня підстава для державної реєстрації за ТОВ "Преско-В" права власності на спірний об`єкт; 3) спірний об`єкт нерухомості, на який зареєстровано право власності за ТОВ "Преско-В", є самочинним, оскільки: Київрада не приймала рішення про передачу спірної земельної ділянки Товариству чи іншим юридичним особам, документи, що посвідчують право користування земельними ділянками та надають право на виконання підготовчих і будівельних робіт по вул. Оноре де Бальзака, 12а у Деснянському районі м. Києва, не видавалися та не реєструвалися, за вказаною адресою не приймалися в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти, проектна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалася та до містобудівного кадастру не вносилася; 4) таким чином, ТОВ "Преско-В" самовільно зайняло спірну земельну ділянку і набуло право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості незаконно та не мало права його відчужувати; 5) строк позовної давності не пропущено, позаяк прокуратурі стало відомо про виявлені порушення після отримання листа Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.03.2015 № 411/15-вих у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42015100030000066 від 28.04.2015 за частиною 4 статті 358 КК України.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 (суддя Турчин С. О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 (головуючий - Кропивна Л. В., судді Алданова С. О., Смірнова Л. Г.), позов задоволено повністю у зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог.
4. Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 (головуючий - Данилова М. В., судді Алєєва І. В., Корсак В. А.) скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017, а справу № 910/15988/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
5. Зазначена постанова аргументована тим, що: 1) листи, на які посилаються суди попередніх інстанцій, не можуть бути належним та допустимим доказом підроблення вказаних судових рішень у цивільній справі, а отже не повинні братися господарським судом до уваги, оскільки підроблення таких рішень може доводитися іншими засобами доказування, зокрема в рамках кримінального провадження; 2) право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за TOB "Преско-В" у встановленому законодавством України порядку, чинним на момент такої державної реєстрації, відтак після такої реєстрації у ТОВ "Преско-В" виникло право власності на такий об`єкт, а тому спірний об`єкт не можна розглядати як об`єкт самочинного будівництва у розумінні частини 1 статті 376 ЦК України; 3) висновки судів про те, що TOB "Преско-В" є неналежним землекористувачем земельної ділянки, є передчасними з огляду на те, що ТОВ "Преско-В" до моменту продажу вказаного об`єкту нерухомого майна було належним користувачем спірної земельної ділянки, користувалося нею, вживало всіх необхідних дій для оформлення права користування такою земельною ділянкою і регулярно (у період з 2007 року по 2011 рік) сплачувало земельний податок.
6. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 (суддя Босий В. П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих мотивів, що: 1) прокурором і позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту підроблення рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали від 10.11.2010 у цивільній справі № 2-391/08, і проти збирання таких доказів, зокрема шляхом проведення відповідної експертизи прокурор та позивач заперечували; 2) прокурором і позивачем не доведено, а судом не встановлено як обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку (стаття 228 ЦК України), так і обставин, з якими положення статей 203, 215 ЦК України пов`язують можливість визнання оспорюваних договорів недійсними; 3) право власності на об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за TOB "Преско-В" у встановленому порядку, відтак після такої реєстрації у Товариства виникло право власності на такий об`єкт, а тому спірний об`єкт не можна розглядати як об`єкт самочинного будівництва, що виключає можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття; 4) знесення нерухомого майна є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, тоді як у матеріалах справи відсутні будь-які докази своєчасного реагування та притягнення контролюючими органами ТОВ "Аурум Інвест" до відповідальності з підстав самовільного будівництва ним нерухомого майна на спірній земельній ділянці; 5) зобов`язання ТОВ "Аурум Інвест" в примусовому порядку звільнити земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд, фактично означає знесення майна, належного цьому товариству на праві власності; 6) ТОВ "Аурум Інвест" не є у розумінні статті 212 ЗК України та статті 376 ЦК України особою, до якої може бути пред`явлена вимога про знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки у придатний до використання стан, оскільки вказане Товариство придбало вже збудоване майно за відплатним правочином.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 (головуючий - Мальченко А. О., судді Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову повністю.
8. Постанова мотивована посиланням на положення статей 15, 16, 203, 215, 216, 236, 228, 261, 328, 375, 376, 377 ЦК України, статей 116, 120, 125, 152, 212 ЗК України, статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 13, 53, 73, 74, 77, 79, 86, 236, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) на виконання частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор перед поданням позову у серпні 2016 року звернувся до позивача з листом від 19.08.2016 № 2815вих-16, в якому повідомив про намір здійснити представництво інтересів держави шляхом подання позовної заяви в інтересах держави в особі Київської міськради до ТОВ "Преско-В", ТОВ "Авалон Комерц Груп", ТОВ "Аурум Інвест" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та повернення земельних ділянок, вказуючи на невжиття заходів представницького характеру, спрямованих на захист інтересів держави. Отримання вказаного повідомлення позивачем не заперечується, проте Київрадою не було вжито жодних заходів для самостійного захисту зазначених інтересів держави, а також не надано відповіді на звернення Прокурора; 2) оскільки нежитлова будівля збудована на спірній земельній ділянці, що не була належним чином відведена ТОВ "Преско-В" для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, без введення спірного об`єкту в експлуатацію, право власності у ТОВ "Преско-В" або інших осіб на нежитлову будівлю не виникло, у зв`язку з чим і не могло бути реалізовано в частині розпорядження майном, зокрема, відчуження третім особам. Сама по собі державна реєстрація, на яку посилається ТОВ "Преско-В", не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою права власності, у зв`язку з чим не можна ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації; 3) відсутність у матеріалах справи доказів належного оформлення за ТОВ "Преско-В" речового права на спірну земельну ділянку, доказів отримання ним відповідного документа, який надає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту підтверджує доводи прокурора про те, що нежитлова будівля є самочинним будівництвом; 4) оскільки з Єдиного державного реєстру судових рішень та листа Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.03.2015 № 411/15-вих вбачається факт відсутності прийняття Гребінківським районним судом Полтавської області судових рішень у цивільній справі № 2-391/08 за позовом ТОВ "Преско-В" до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на майно, то станом на 29.12.2011 у ТОВ "Преско-В" не існувало законного права власності на спірне нерухоме майно та не існувало речового права на земельну ділянку, на якій знаходився спірний об`єкт, відтак право власності (за його відсутності) не могло бути передано ТОВ "Преско-В" за правочином на користь ТОВ "Авалон Комерц Груп", а у подальшому передано останнім на користь ТОВ "Аурум Інвест" за договором купівлі-продажу від 25.07.2015, як наслідок, оспорювані договори № 1 і № 2 суперечать положенням чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними, позаяк продавцем спірного нерухомого майна виступала особа без наявності права власності на таке майно; 5) доводи прокурора про те, що договір купівлі-продажу від 29.12.2011 є нікчемним як такий що порушує публічний порядок, правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки прокурором не доведено належними та допустимими доказами умислу сторін та інших обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку; 6) про порушення своїх прав позивач міг дізнатися лише після отримання листа Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.03.2015 № 411/15-вих, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності за заявленими позовними вимогами.
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2020 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Міщенко І. С.) касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Преско-В" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 910/15988/16 закрито на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
10. Ухвала Верховного Суду аргументована тим, що: 1) правовідносини у цій справі та справах № 910/15989/16 і № 819/478/17 не є подібними, що виключає врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2018 і від 27.05.2020 відповідно; 2) зміст оскаржуваної постанови переконливо свідчить про те, що апеляційний суд не лише послався, але й цілком обґрунтовано врахував під час вирішення спору правові висновки щодо питання застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладені у пунктах 77- 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, отже, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку, викладеного у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду, що у розумінні пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України є достатньою підставою для закриття касаційного провадження у справі № 910/15988/16.
11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 (головуючий - Чорногуз М. Г., судді Козир Т. П., Мальченко А. О.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Атіка" (далі - ТОВ "Атіка", Товариство) у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ТОВ "Атіка" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 910/15988/16 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення вказаної ухвали Товариство має право усунути недоліки, а саме надати до Північного апеляційного господарського суду докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами листом із описом вкладень третім особам і заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску процесуального строку.
12. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 відмовлено ТОВ "Атіка" у відкритті апеляційного провадження. Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 910/15988/16 разом з доданими до неї документами повернуто ТОВ "Атіка".
13. Зазначена ухвала мотивована посиланням на положення статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" і статей 2, 74, 86, 119, 234, 256, 261 ГПК України, застосовуючи які апеляційний суд дійшов висновку про неповажність наведених Товариством підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на те, що: 1) ТОВ "Атіка" звернулося з апеляційної скаргою 19.02.2021, тобто лише через 35 днів з дня, коли скаржнику стало відомо про існування оскаржуваних судових рішень; 2) адвокат скаржника не зазначає, з яких підстав він не мав можливості ознайомитись з текстом оскаржуваних судових рішень, які знаходяться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та звернутися з відповідною апеляційною скаргою в 20-денний строк з дня, коли йому стало відомо про існування таких рішень, тобто з 15.01.2021, при цьому посилання адвоката Товариства на те, що "лише після отримання матеріалів справи, що мало місце 04.02.2021 і підтверджується актом приймання-передачі від 04.02.2021, ТОВ "Атіка" отримало змогу ознайомитися з письмовими доказами, мотивами судів першої та апеляційної інстанцій, доводами Прокурора та сформулювати власну правову позицію і підготувати апеляційну скаргу" не може вважатися поважним, адже ГПК України не передбачено можливості поновлення строку з дня підписання акта приймання-передачі від 04.02.2021; 3) не вбачається існування обставин, які об`єктивно унеможливили звернення скаржника з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у 20-денний строк з дня, коли стало відомо про існування таких рішень, оскільки можливість такого звернення залежала виключно від волевиявлення самого скаржника та належного використання ним своїх процесуальних прав, визначених ГПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021, ТОВ "Атіка" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить цю ухвалу скасувати повністю та направити справу до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме положень статей 119, 256 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) у цьому випадку процесуальний строк на апеляційне оскарження повинен відраховуватися саме з 04.02.2021, тобто з моменту передачі відповідачем-3 за актом приймання-передачі Товариству матеріалів справи, в тому числі копій повного тексту оскаржуваних рішень, а не з моменту отримання можливості ознайомлення з ними в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР), позаяк ГПК України передбачає відлік процесуального строку на апеляційне оскарження саме з моменту отримання скаржником повного тексту рішення суду; 2) ураховуючи правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 372/4155/18, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, не встановив чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу; 3) ураховуючи правовий висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 1140/2209/18, апеляційний суд не взяв до уваги усіх доводів ТОВ "Атіка" щодо тривалості пропущеного строку, поведінку Товариства протягом цього строку щодо отримання повного тексту копій оскаржуваних судових рішень, та, відповідно, не оцінив їх у сукупності; 4) зважаючи на правовий висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 404/4551/19, суд апеляційної інстанції не врахував, що оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
16. Керівник Деснянської окружної прокуратури м. Києва у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній ухвалі.
Розгляд справи Верховним Судом
17. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Атіка" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі № 910/15988/16 та призначено здійснювати розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
18. Листом від 15.01.2021 ТОВ "Аурум Інвест" повідомило Товариство як орендаря про необхідність звільнення нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 12-А, задля можливості виконання ТОВ "Аурум Інвест" постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 910/15988/16.
19. 18.01.2021 ТОВ "Атіка" звернулось до ТОВ "Аурум Інвест" з листом (копія додавалася до заяви від 29.03.2021 про усунення недоліків), в якому Товариство повідомляє ТОВ "Аурум Інвест", що наразі воно ознайомилося з судовими рішеннями, наявними у відкритих джерелах, а саме у ЄДРСР, однак, ураховуючи той факт, що частина інформації є закритою, ТОВ "Атіка" позбавлене можливості сформувати власну правову позицію щодо подальшого вступу у справу № 910/15988/16, а тому потребує ознайомлення з усіма наявними у ТОВ "Аурум Інвест" матеріалами справи, в тому числі з копіями повного тексту оскаржуваних судових рішень.
20. У відповідь листом від 25.01.2021 ТОВ "Аурум Інвест" повідомило про відсутність фізичної можливості передати ТОВ "Атіка" такі матеріали справи у зв`язку з перебування директора ТОВ "Аурум Інвест" на самоізоляції через захворювання осіб, з якими вона спільно проживає, на коронавірус SARS-CoV-2.
21. У подальшому ТОВ "Атіка" повторно звернулося з листом від 29.01.2021, у якому просило ТОВ "Аурум Інвест" надати запитувані документи.
22. 19.02.2021 ТОВ "Атіка" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.02.2021 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 910/15988/16.
Позиція Верховного Суду
23. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
24. Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
25. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.
26. У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
27. Згідно з частинами 1, 2 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
28. Частиною 3 статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу.
29. За змістом частин 1, 3 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони (позивач і відповідач) та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (органи державної влади, органи місцевого самоврядування та прокурор - стаття 53 цього Кодексу).
30. Згідно з частинами 1, 3 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.
31. Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень статей 41, 254 ГПК України колегія суддів вважає, що до відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, така особа, на відміну від позивача, відповідача, третьої особи чи прокурора, взагалі не має процесуального статусу учасника справи.
32. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
33. Згідно з частиною 2 статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.
34. У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 сформульовано такий правовий висновок:
"Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги".
35. Однак з приписів вищенаведеної процесуальної норми не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, звільняє її саме від безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, саме незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченої частиною 2 статті 261 ГПК України, проте не звільняє від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України.
Отже, норми ГПК України підлягають застосуванню до всіх без виключення учасників судового процесу, а окремі норми визначають початок перебігу процесуального строку на оскарження судових рішень саме для осіб які не приймали участі у розгляді справи, а суд вирішив питання про їх права та інтереси, та передбачають можливість поновлення процесуального строку на оскарження судових рішень.
36. Схожі за змістом правові висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 5011-46/18261-2012, від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012 та, від яких (висновків) колегія суддів не вбачає підстав відступати.
37. В оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції достеменно встановив наявність підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини 1 статті 261 ГПК України), оскільки ТОВ "Атіка" звернулося з апеляційною скаргою 19.02.2021, тобто лише через 35 днів з дня (15.01.2021), коли скаржнику стало відомо про існування постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 910/15988/16 як остаточного судового рішення, на виконання якого орендовану Товариством будівлю необхідно звільнити.
Зазначена підстава не стосується того, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги, а є самостійною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Вказаний висновок суду апеляційної інстанції не суперечить правовим висновкам, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 (аналогічну правову позицію наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 910/12257/13 з подібними процесуальними правовідносинами).
38. При цьому скаржником як у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, так і у касаційній скарзі не обґрунтовано наявності обставин, що об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню Товариством апеляційної скарги у цій справі, а саме упродовж 20-ти днів починаючи з дня (15.01.2021), коли скаржник вже дізнався від відповідача-3 як орендодавця про ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020.
39. Відповідно до частин 1, 2 статті 2 та частини 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
40. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
41. Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов`язків, може звернутися до апарату відповідного суду з письмовою заявою про: 1) надання можливості ознайомитися із судовим рішенням у приміщенні суду; 2) надання можливості виготовити копії судового рішення за допомогою власних технічних засобів; 3) виготовлення копії судового рішення апаратом суду. У заяві особа повинна обґрунтувати, чому вона не змогла ознайомитися із судовим рішенням у Реєстрі, а також чому вона вважає, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов`язків.
42. Таким чином, повний текст судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення як учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, (частина 5 статті 242 ГПК України), так і оприлюднюється в ЄДРСР. При цьому Товариство помилково ототожнює учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, що не відповідає змісту положень статей 41 і 254 ГПК України.
43. За таких обставин касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду про те, що адвокат скаржника не зазначає, з яких підстав він не мав можливості ознайомитися з текстом оскаржуваних судових рішень, які знаходяться у вільному доступі в ЄДРСР, та звернутися з відповідною апеляційною скаргою у 20-денний строк з дня, коли йому стало відомо про існування таких рішень, тобто починаючи з 15.01.2021, при цьому посилання адвоката Товариства на те, що "лише після отримання матеріалів справи, що мало місце 04.02.2021 і підтверджується актом приймання-передачі від 04.02.2021, ТОВ "Атіка" отримало змогу ознайомитися з письмовими доказами, мотивами судів першої та апеляційної інстанцій, доводами Прокурора та сформулювати власну правову позицію і підготувати апеляційну скаргу" не може вважатися поважною причиною, адже ГПК України не передбачено можливості поновлення строку з дня підписання акта приймання-передачі від 04.02.2021.
44. Наведеним повністю спростовується твердження скаржника про те, що у цьому випадку процесуальний строк на апеляційне оскарження повинен відраховуватися саме з 04.02.2021, тобто з моменту передачі відповідачем-3 за актом приймання-передачі Товариству матеріалів справи, в тому числі копій повного тексту оскаржуваних рішень, а не з моменту отримання можливості ознайомлення з ними в ЄДРСР, позаяк ГПК України передбачає відлік процесуального строку на апеляційне оскарження саме з моменту отримання скаржником повного тексту рішення суду.
Адже таке твердження скаржника суперечить як змісту положень частин 1, 2 статті 256 ГПК України, у якій визначено день вручення повного судового рішення як підставу для обов`язкового поновлення пропущеного строку учаснику справи, до яких у розумінні статті 41 ГПК України не відноситься особа, яка не брала участі у справі, так і змісту норми частини 3 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень".
45. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" та від 14.10.2007 р. у справі "Трух проти України").
На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
46. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
47. Ураховуючи положення статей 86, 119, 236, 256, 161 ГПК України та статей 2, 3, 4, 9 Закону України "Про доступ до судових рішень", Верховний Суд вважає правильним висновок апеляційного суду про відсутність обставин, які об`єктивно унеможливили звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у цій справі у 20-денний строк з дня, коли скаржнику стало відомо про існування таких рішень, оскільки можливість такого своєчасного звернення залежала виключно від волевиявлення самого скаржника та належного використання ним своїх процесуальних прав, визначених ГПК України (схожий за змістом висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 902/560/20 та від 09.01.2020 у справі № 27/25б-908/4661/14).
48. Колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали без урахування правових висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 372/4155/18 та у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 1140/2209/18 і від 11.08.2020 у справі № 404/4551/19, з огляду на таке.
49. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
50. Так, на відміну від цієї справи, при постановленні оскаржуваної ухвали в якій апеляційний суд виходив з обставин пропуску Товариством як особою, яка не брала участі у справі (тобто не є учасником справи), 20-денного процесуального строку на апеляційне оскарження судових рішень господарського суду та недоведеності поважних причин пропуску цього строку, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 23.12.2020 у справі № 372/4155/18, якою було задоволено касаційну скаргу прокурора Київської області (учасника справи), ухвалу Київського апеляційного суду від 23.03.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження скасовано та справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, дійшов висновку про доведеність наявними у справі доказами факту подання прокуратурою Київської області апеляційної скарги у межах 30-денного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а саме в останній день цього строку - 12.02.2020.
51. Водночас, скасовуючи ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі з мотивів пропуску 10-денного строку апеляційного оскарження та направляючи справу № 404/4551/19 до цього ж апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.08.2020 виходив з того, що з апеляційною скаргою звернувся позивач (фізична особа), який не був присутній під час проголошення судового рішення, у зв`язку з чим статтями 251, 271 Кодексу адміністративного судочинства України на суд першої інстанції покладено обов`язок надіслати такому учаснику копію повного судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому Верховний Суд дійшов висновку про те, що справи цієї категорії є терміновими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, тому надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції обов`язку щодо невідкладного вручення (надсилання) їм копій судового рішення, тобто доведення до них змісту судового рішення. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин. Оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язку суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції мав перевірити дотримання судом першої інстанції порядку надсилання учасникам справи копії судового рішення, встановити дату отримання скаржником копії судового рішення та надати оцінку своєчасності подання ним апеляційної скарги після цієї дати.
52. У свою чергу, в основу постанови від 20.01.2021 у справі № 1140/2209/18, якою було задоволено касаційну скаргу позивача (фізичної особи), ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 скасовано та справу направлено до цього ж апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду, покладено висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що представник позивача подав апеляційну скаргу 09.11.2018, тобто з одноденним пропуском строку, і це свідчить про те, що він мав намір своєчасно виконати свій процесуальний обов`язок та діяв добросовісно, а тому позбавлення його права на апеляційне оскарження рішення за таких обставин є непропорційним. При цьому касаційна інстанція визнала поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження діагностовану 08.11.2018 хворобу представника позивача у виді посттравматичного артрозу лівого колінного суглоба, яка (хвороба) тривала протягом строку звернення до суду та є об`єктивною перешкодою, що не залежала від особи і потребувала певних зусиль.
53. Натомість у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив пропуск Товариством процесуального строку на апеляційне оскарження більш як на 2 тижні з дня, коли скаржнику стало достовірно відомо про існування оскаржуваних судових рішень.
54. Отже, у цій господарській справі та справах №№ 372/4155/18, 1140/2209/18, 404/4551/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.
55. Наведене, окрім різних строків на апеляційне оскарження, причин їх пропуску та фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, переконливо свідчить про неподібність процесуальних правовідносин у справі № 910/15988/16 і цивільній та адміністративних справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування своїх заперечень.
56. Крім того колегія суддів зауважує, що відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини 1 цієї статті (ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
57. Натомість посилання скаржника на неврахування апеляційним судом висновків, вміщених у постановах Верховного Суду, ґрунтується на помилковому ототожненні скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), яка (підстава) стосується виключно випадків оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, а саме оскарження рішення суду першої інстанції по суті спору після його апеляційного перегляду, та підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, що врегульовані окремо.
58. Разом з тим колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами керівника Деснянської окружної прокуратури м. Києва, обґрунтованість та відповідність яких нормам процесуального права підтверджується наведеними раніше висновками.
59. Оскільки апеляційну скаргу подано Товариством після закінчення встановленого процесуального строку та за умов недоведеності поважності причин його пропуску, що свідчить про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Атіка" згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 ГПК України.