ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/1053/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача-1 - Бабко Ю. О. (у порядку самопредставництва),
позивача-2 - не з`явилися,
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - не з`явилися,
прокуратури - Ющенко М. А. (посвідчення від 04.06.2021 № 064732),
розглянув касаційну скаргу виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2021 (головуючий - Коваль Л. А., судді Мороз В. Ф., Чередко А. Є.) у справі
за позовом військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України,
2) Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652)
до: 1) Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ"
про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У травні 2017 року військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міноборони України, Міністерство, позивач-1) і Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) (далі - ДП МОУ "Запорізький автомобільний ремонтний завод", Підприємство, позивач-2) до Господарського суду Запорізької області з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (далі - Кирилівська селищна рада, Орендодавець, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ" (далі - ТОВ "Грін-Тур-АГ", Товариство, Орендар, відповідач-2) про: 1) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007, реєстраційний № 90 (далі - договір оренди від 24.01.2007, оспорюваний договір), укладеного між відповідачами щодо земельної ділянки площею 1,0 га, кадастровий номер 2320355400:01:004:0037, яка знаходиться у межах смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (далі - спірна земельна ділянка); 2) зобов`язання Товариства повернути Міністерству спірну земельну ділянку зі складанням акта прийому-передачі, з посиланням на положення статей 203, 215, 216, 386 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 19, 20, 21, 77, 78, 84, 90, 95, 116, 140, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 2, 4, 6, 15 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) Кирилівська селищна рада незаконно передала ТОВ "Грін-Тур-АГ" в оренду спірну земельну ділянку за рахунок земель державної власності, які за цільовим призначенням належать до земель оборони, що встановлено судовими рішеннями у справах № 908/2808/13 і № 908/2846/13; 2) на порушення вимог пунктів 4, 10 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040, Міноборони України та ДП МОУ "Запорізький автомобільний ремонтний завод" не вжили заходів представницького характеру з питань захисту інтересів держави на частину земель Підприємства, розташованих на території смт Кирилівка, у зв`язку з чим Прокурором повідомлено Міністерство як суб`єкта владних повноважень про необхідність представництва військовою прокуратурою інтересів держави у формі звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 (суддя Азізбекян Т. А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (головуючий - Дучал Н. М., судді Геза Т. Д., Мартюхін Н. О.), позов задоволено повністю.
4. Рішення та постанова аргументовані незаконністю передачі Кирилівською селищною радою в оренду ТОВ "Грін-Тур-АГ" спірної земельної ділянки, яка належить до земель оборони, що підтверджується чинними судовими рішеннями у справах № 908/2808/13 і № 908/2846/13. При цьому суд першої інстанції зазначив, що строк позовної давності не сплив.
5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 (головуючий - Дроботова Т. Б., судді Пільков К. М., Чумак Ю. Я.) касаційну скаргу ТОВ "Грін-Тур-АГ" задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі № 908/1053/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
6. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що, обмежившись посиланням на незаконність передачі Кирилівською селищною радою в оренду відповідачеві спірної земельної ділянки державної форми власності, яка за категорією належить до земель оборони, господарські суди попередніх інстанцій достеменно не дослідили та не з`ясували обставин щодо дійсного місця розташування земельної ділянки, яка є предметом спору у цій справі, визначення її фактичних меж, конфігурації, координат поворотних точок; належним чином не встановили, чи накладається/не накладається спірна земельна ділянка та чи входить/не входить вона до складу земель оборони, а саме земельної ділянки, яка згідно з державним актом на право постійного користування землею від 1981 року серії Б № 012923 раніше надавалася у постійне користування попередникові ДП МОУ "Запорізький автомобільний ремонтний завод", а отже достеменно не з`ясували і меж порушеного чи навпаки права позивачів оспорюваним договором, що у даному випадку має суттєве значення для вирішення цього спору з огляду на предмет і підстави заявленого позову.
7. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 (головуючий - Проскурякова К. В., судді Зінченко Н. Г., Корсун В. Л.) позов задоволено.
8. Зазначене рішення аргументоване тим, що оскільки рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення майнового комплексу ТОВ "ГРІН-ТУР-АГ", на підставі якого було укладено договір оренди від 24.01.2007, визнано недійсним згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 у справі № 908/2808/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015, то оспорюваний договір також підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить положенням частини 1 статті 317 ЦК України, частини 5 статті 20 і частини 5 статті 116 ЗК України, статті 4 Закону України "Про оренду землі" та статей 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони", що зумовлює обов`язок ТОВ "Грін-Тур-АГ" повернути земельну ділянку Міністерству шляхом складання акта прийому-передачі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції також зазначив, що прокурором заявлено цей позов на захист інтересів держави в особі позивачів з огляду на відсутність жодних заходів з боку Міноборони України та ДП МОУ "Запорізький автомобільний ремонтний завод", як землекористувача за державним актом серії Б № 012923 від 1981 року, спрямованих на захист інтересів держави на частину земель Підприємства, розташованих на території смт Кирилівка, оскільки Міністерство є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а позивач-2 є державним підприємством, заснованим на державній власності та підпорядкованим Міноборони України в силу пункту 1.1 Статуту ДП МОУ "Запорізький автомобільний ремонтний завод".
9. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2021 скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 та ухвалено нове рішення про залишення позову Прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
10. Постанова мотивована відсутністю обґрунтування Прокурором визначених законом підстав для представництва і захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, недотриманням ним положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та недоведеністю неможливості реалізації захисту інтересів держави безпосередньо органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки: 1) з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, для вирішення питання та перевірки обґрунтованості доводів наявності обставин, які перешкоджають самостійному здійсненню позивачами захисту прав та інтересів, слід враховувати необхідність дотримання Прокурором обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (позивача) та дотриматися розумності строку для відповідного реагування компетентним органом; 2) дійшовши висновку, що нереагування позивачем-1 на допущені відповідачами порушення вимог чинного законодавства, зокрема незвернення до суду з відповідним позовом, є нездійсненням Міністерством своїх владних повноважень, суд першої інстанції не врахував, що бездіяльність позивача-1 не можна вважати встановленою за умов відсутності будь-яких звернень Прокурора до Міноборони України до подання позову з метою надання Міністерству можливості відреагувати протягом розумного строку на стверджуване прокурором порушення інтересів держави; 3) до позовної заяви Прокурором не додано жодного доказу на підтвердження здійснення завчасного попереднього повідомлення уповноваженого органу (до подання позовної заяви) для з`ясування того, чи вчиняє зазначений орган заходи для відновлення своїх прав у спірних правовідносинах, та відповідні докази не надано і в процесі розгляду справи, що унеможливило відповідне реагування компетентного органу в розумний строк; 4) наведені Прокурором доводи про те, що позивачам було достеменно відомо про порушення інтересів держави після розгляду справ № 908/2808/13 і № 908/2846/13, не звільняють Прокурора від обов`язку дотриматися передбаченої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка (процедура) у часовому вимірі передує зверненню Прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави, оскільки таку обов`язкову процедуру запроваджено законодавцем з метою надання саме уповноваженому органу можливості самостійно здійснити захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, виконувач обов`язків керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі - скаржник) звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу
12. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права, а саме статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 5, 11, 53, 74, 162, 226, 236, 278 ГПК України, наголошуючи, що: 1) під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 5, 11, 53, 74, 162, 226, 278 ГПК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/261/20, від 23.02.2021 у справі № 923/496/19, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 07.10.2020 у справі № 265/10650/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18; 2) відсутність у матеріалах справи, яка перебувала на розгляді у судах різних інстанцій з травня 2017 року, повідомлення прокуратури уповноваженому органу про намір звернутися до суду з цим позовом не свідчить про відсутність такого повідомлення взагалі та про невиконання прокурором вимог, передбачених частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; 3) суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому факту, що оборонному відомству з 01.04.2015, тобто після прийняття остаточного рішення у справі № 908/2808/13 було достеменно відомо про перевищення наданих Кирилівській селищній раді повноважень під час розпорядження землями оборони, що призвело до порушення права держави в особі Міноборони України як належного землекористувача, адже Міністерство було стороною у вказаній справі; 4) Міноборони України не оскаржувало підстави для представництва Прокурором в суді інтересів держави, заперечень проти представництва Прокурором інтересів держави не висловлювало, вважало позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. Позивачі та відповідачі не подали відзивів на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 908/1053/17 і призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 08.06.2021 о 15:15.
15. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.06.2021 № 29.3-02/1456 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 908/1053/17 у зв`язку з відпусткою судді Случа О. В.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.06.2021 для розгляду справи № 908/1053/17 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у такому складі: головуючий - Чумак Ю. Я., судді Багай Н. О., Дроботова Т. Б.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
16. Відповідно до державного акта на право користування землею серії В № 012923 від 1981 року 402 військовому заводу ГСП-161, правонаступником якого наразі є ДП МОУ "Запорізький автомобільний ремонтний завод", виконавчий комітет Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році надав у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га, з яких: 3 га - надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га - для бази відпочинку.
17. Розпорядженням Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 № 20 скасовано державний акт серії В № 012923 від 1981 року, вилучено земельну ділянку площею 3 га та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради, надано у постійне користування ДП МОУ "Запорізький автомобільний ремонтний завод" земельну ділянку площею 1,2436 га під розміщення бази відпочинку "Дельфін".
18. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 у справі № 908/2846/13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014, визнано недійсним розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 № 20 у частині скасування державного акта Б № 01223 від 1981 року на право постійного користування землею під розміщення бази відпочинку "Дельфін", вилучення у Міноборони України земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.
19. Рішенням Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення майнового комплексу ТОВ "ГРІН-ТУР-АГ" затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Грін-Тур-АГ" 2-ох земельних ділянок площами по 1 га кожна, а всього 2 га (зі складу земель, раніше вилучених у ДП МОУ "Запорізький автомобільний ремонтний завод") для розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємства громадського харчування; змінено їх цільове призначення на землі житлової га громадської забудови; надано дані земельні ділянки ТОВ "Грін-Тур-АГ" у довгострокову оренду на 49 років.
20. На виконання рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16 між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007, який зареєстровано у Якимівському районному відділі Державного підприємства "Центр земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України" 23.04.2007 за № 040726400136.
21. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 у справі № 908/2808/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015, визнано недійсним рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення майнового комплексу "Грін-Тур-АГ".
Позиція Верховного Суду
22. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
23. В основу оскаржуваної постанови покладено висновки апеляційного суду про те, що: 1) дійшовши висновку, що нереагування позивачем-1 на допущені відповідачами порушення вимог чинного законодавства, зокрема незвернення до суду з відповідним позовом, є нездійсненням Міністерством своїх владних повноважень, суд першої інстанції не врахував, що бездіяльність позивача-1 не можна вважати встановленою за умов відсутності будь-яких звернень Прокурора до Міноборони України до подання позову з метою надання Міністерству можливості відреагувати протягом розумного строку на стверджуване прокурором порушення інтересів держави; 2) на виконання частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор був зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це Міноборони України, яке мало розглянути таке звернення та вжити заходів щодо захисту інтересів держави, і лише подальше невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, та дає підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави. Проте, до позовної заяви Прокурором не додано доказів здійснення відповідного завчасного (попереднього) повідомлення уповноваженого органу та відповідні докази не надано і в процесі розгляду справи; 3) наведені Прокурором доводи про те, що позивачам було достеменно відомо про порушення інтересів держави після розгляду справ № 908/2808/13 і № 908/2846/13, не звільняють Прокурора від обов`язку дотриматися передбаченої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка (процедура) у часовому вимірі передує зверненню Прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави, оскільки таку обов`язкову процедуру запроваджено законодавцем з метою надання саме уповноваженому органу можливості самостійно здійснити захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
24. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
25. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
26. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
27. За змістом частин 1, 2 статті 77 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
28. Згідно з пунктом "а" частини 4 статті 83 (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності.
29. Пунктом "б" частини 3 статті 84 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.
30. Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
31. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" (в первісній редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
32. Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено і сторонами у справі не заперечується той факт, що спірна земельна ділянка, стосовно якої укладався оспорюваний договір оренди, належить до категорії земель оборони та перебуває у державній власності.
33. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
34. Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
35. У пунктах 45, 47, 67, 77- 81, 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок: