Постанова Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 369/7613/17
провадження № 61-17851св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (за первісним позовом) - ОСОБА_2 (правонаступники: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ),
третя особа (за первісним позовом) - ОСОБА_6,
позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 (правонаступники: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ),
відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
позивач - ОСОБА_6 (правонаступником якої був ОСОБА_2 ),
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступники: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 (правонаступниками якого є: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ) на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_6, про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності та стягнення коштів, позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності та стягнення грошових коштів.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Позов мотивований тим, що у період з 02 вересня 1989 року по 24 січня 2017 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Під час перебування у шлюбі вони набули у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .
Після розірвання шлюбу відповідач заявив, що вказаний будинок є його особистою приватною власністю, оскільки він був йому подарований, і не виявив бажання вирішувати спір щодо вказаного нерухомого майна в позасудовому порядку.
Зважаючи на це, ОСОБА_1 направила відповідні звернення до КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" на які, листом від 16 травня 2017 року № 604 було надано відповідь, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на вказаний житловий будинок право власності на нього зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності від 20 грудня 2001 року, виданого виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради на підставі рішення від 30 листопада 2001 року № 704 (зареєстровано в БТІ 25 грудня 2001 року за реєстраційним номером 1185 в реєстраційній книзі № 4).
Оскільки свідоцтво про право власності на спірний будинок видане на ім`я відповідача, позивач не має можливості володіти, користуватись та розпоряджатись вказаним майном в межах своєї частки.
Таким чином, будинок на АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 (відповідача) та ОСОБА_1 (позивача). Однак, ОСОБА_1 не може реалізувати своє право власності.
18 липня 2017 року Регіональним сервісним центром в м. Києві на запит адвоката було надано відповідь про те, що станом на 15 липня 2017 року транспортні засоби: MITSUBISHI PAJERO, 2008 року випуску, реєстраційний номерНОМЕР_1, зареєстрований за громадянином ОСОБА_2 з 15 червня 2010 року на підставі довідки-рахунку від 11 червня 2010 року № 994503, яка була видана ТОВ "Діамант-Альянс"; HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, належить вказаному громадянину з 24 січня 2017 року на підставі договору від 24 січня 2017 року № 8041/2017/302015, укладеного в ТСЦ № 8041. За громадянином ОСОБА_2 з 06 березня 2001 року зареєстрований на праві власності автомобіль TOYOTA CARINA II 2.0, сірого кольору, 1992 року виготовлення та з 11 серпня 2011 року зареєстрований на праві власності причіп HUMBAUR Н 752010-30А, сірого кольору, 2011 року виготовлення.
Таким чином, з вказаного вбачається, що вказані транспортні засоби, окрім автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, були набуті та зареєстровані на ім`я відповідача під час перебування із позивачем у шлюбних відносинах і як наслідок вказане майно є їх спільною сумісною власністю.
Позивач просила визнати, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка площею 0,0829 га, кадастровий номер 3222485901:01:005:0073, що знаходяться на АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 314,3 кв. м, житловою площею 114,90 кв. м. На іншу 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 314,3 кв. м, житловою площею 114,90 кв. м, визнати право власності за ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0829 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: 3222485901:01:005:0073, що знаходиться на АДРЕСА_1 ; на іншу 1/2 частину земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1, площею 0,0829 га, кадастровий номер 3222485901:01:005:0073 визнати право власності за ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля MITSUBISHI PAJERO, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, на іншу Ѕ частину цього автомобіля визнати право власності за ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля TOYOTA CARINA II 2.0, сірого кольору, 1992 року випуску, на іншу 1/2 частину цього автомобіля визнати право власності за ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину причіпу HUMBAUR Н 752010-30А, сірого кольору, 2011 року випуску, на іншу 1/2 частину цього ж причіпу визнати право власності за ОСОБА_2 .
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву, яка була мотивована тим, що 02 вересня 1989 року між ОСОБА_2 та, на той час, ОСОБА_7 був укладено шлюб, який зареєстрований Ленінградським ЗАГС м. Києва, про що в книзі реєстрації актів укладених шлюбів зроблено запис № 1581.
У січні 2017 року шлюб розірвано, про що Святошинським районним у м. Києві відділом актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 24 січня 2017 року.
За час перебування у шлюбі вони набули майно, а саме земельну ділянку, площею 0,0998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485900:03:008:0246. 20 липня 2013 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки. ОСОБА_2 надав відповідну згоду на укладення цього договору, оформлену належним чином, про що зазначено в договорі.
Згодом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було подано відповідне повідомлення про початок виконання будівельних робіт на цій земельній ділянці та розпочато будівництво.
Однак, у серпні 2017 року на запит адвоката було видано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 серпня 2017 року № 93449090, з якої стало відомо про те, що вищезгадана земельна ділянка була відчужена ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 31 липня 2017 року № 1093, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красновською Т. В.
Про відчуження земельної ділянки ОСОБА_1 не повідомила, а грошові кошти, які вона отримала в результаті укладення угоди, вона привласнила собі, незважаючи на те, що він відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_2 має право на 1/2 їх частину.
ОСОБА_2 та його колишня дружина - ОСОБА_1 були співвласниками будівельних матеріалів, які використовувалися для будівництва будинку, 40% готовності, який розміщений на земельній ділянці, кадастровий номер 3222485900:03:008:0246, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, однак це майно було продане ОСОБА_1, про що вона не повідомила та приховала цей факт.
Відповідно до аналітичного дослідження, розробленого ТОВ "Кволітас" від 07 серпня 2017 року ступінь готовності недобудованого житлового будинку, який розміщений на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 складає 40%.
При цьому, ринкова вартість житлового будинку - ступінь готовності 40%, загальною площею 193,39 кв. м (171 кв. м - згідно повідомлення по початок будівельних робіт - будівельний паспорт № 747 від 6/09-2013) та земельної ділянки (кадастровий номер 3222485900:03:008:0246) складає 2 241 600,00 грн, в тому числі вартість земельної ділянки складає 1 081 600,00 грн.
ОСОБА_2 просив: визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 803 490,00 грн, отримані ОСОБА_1 внаслідок продажу земельної ділянки, площею 0,0998 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485900:03:008:0246 та будівельних матеріалів, які використовувалися для будівництва будинку, 40% готовності, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаних грошових коштів, яка становить 401 745,00 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вказаних грошових коштів, яка становить 401 745,00 грн.
У грудні 2017 року до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6, яка була мотивована тим, що ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 17 червня 1986 року.
Вважала, що має право на 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться на АДРЕСА_1 та відшкодування вартості будівельних матеріалів та інших витрат, які були понесені нею на його добудову та реконструкцію, виходячи з такого.
У вересні 1976 року між нею, на той час ОСОБА_9, та ОСОБА_10 було укладено шлюб, про що 24 вересня 1976 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві в книзі реєстрації актів цивільного стану зроблено запис № 635.
За час перебування у шлюбі у них народився син - ОСОБА_2 . Після народження сина вона знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку.
Загальна сума отриманих нею грошових коштів в якості заробітної плати за 1977 - 1994 роки на ПАТ "Київський завод реле та автоматики" становила 5 881 252,31 крб.
Між нею та чоловіком була домовленість, що грошові кошти, які отримувалися нею в якості заробітної плати заощаджувалися на майбутні потреби їх сина, в тому числі на житло, в той час як заробітна плата чоловіка витрачалася на потреби їх сім`ї. Таким чином, їй вдалося зібрати близько 40 000,00 дол. США.
02 вересня 1989 року між їх сином - ОСОБА_2 та, на той час, ОСОБА_7 було укладено шлюб, який зареєстрований Ленінградським ЗАГС м. Києва, про що в книзі реєстрації актів укладених шлюбів зроблено запис № 1581.
Невдовзі її брат та його дружина відчужили на користь ОСОБА_2 належні їм частини недобудованого житлового будинку, що в АДРЕСА_1 .
Так, у лютому 1995 року між ОСОБА_11 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_2, а останній прийняв в дар 1/2 частину незакінченого будівництвом, побудованого на 46% жилого будинку, який знаходиться на АДРЕСА_1 .
У серпні 2001 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_12 продав, а ОСОБА_2 купив 1/2 частину незакінченого будівництвом, побудованого на 46% житлового будинку та земельну ділянку, площею 0,0404 га, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
У листопаді 2001 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво на право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Всі кошти по придбанню, добудові та реконструкції даного житлового будинку були вкладені із вищезазначених заощаджених грошових коштів, а також вкладені значні трудові зусилля.
На купівлю частини недобудованого, на той час, житлового будинку ОСОБА_6 надала ОСОБА_2 в борг грошові кошти в розмірі 45 000,00 грн строком на 15 років, про що ОСОБА_2 написав відповідну розписку від 01 серпня 2000 року. Однак, до цього часу, борг останнім повернуто не було.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_2 придбав за договором купівлі-продажу частину недобудованого будинку, джерелом придбання якого були грошові кошти, які належали ОСОБА_6 та до цього часу не були повернуті.
Тобто, фактичним власником 1/2 частини житлового будинку є саме ОСОБА_6
ОСОБА_6 просила: визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на її користь 1 109 381,61 грн в якості відшкодування її затрат на придбання, будівництво та реконструкцію житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 та вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 314,3 кв. м, житловою площею 114,90 кв. м.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 314,3 кв. м, житловою площею 114,90 кв. м.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0829 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3222485901:01:005:0073.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини земельної ділянки площею 0,0829 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485901:01:005:0073.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля MITSUBISHI PAJERO, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля MITSUBISHI PAJERO, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля TOYOTA CARINA II 2.0, сірого кольору, 1992 року випуску.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля TOYOTA CARINA II 2.0, сірого кольору, 1992 року випуску.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину причіпу HUMBAUR Н 752010-30А, сірого кольору, 2011 року випуску.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину причіпу HUMBAUR Н 752010-30А, сірого кольору, 2011 року випуску.
В решті вимог первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів, яка становить 401 745,00 грн, отриманих внаслідок укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0998 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485900:03:008:0246.
В решті вимог зустрічного позову відмовлено.
У позові третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_6 відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. ОСОБА_1 не надала суду належних, допустимих та достовірних письмових доказів того, що спірний житловий будинок за час шлюбу істотно збільшився у своїй цінності внаслідок її трудових або грошових затрат, а тому відсутні підстави вважати домоволодіння в цілому спільною сумісною власністю подружжя. Під час перебування сторін у шлюбі ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку, яка є спільним сумісним майном подружжя і була відчужена ОСОБА_1 вже після розірвання шлюбу за 803 490,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_6, яку підтримав її правонаступник ОСОБА_2, та ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року задоволено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року скасовано в частині, в якій: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 314,3 кв. м, житловою площею 114,90 кв. м; визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 314,3 кв. м, житловою площею 114,90 кв. м; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0829 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485901:01:005:0073; визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини земельної ділянки площею 0,0829 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485901:01:005:0073; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів, яка становить 401 745,00 грн, отриманих внаслідок укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0998 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222485900:03:008:0246.
Постановлено в цій частині нове судове рішення за яким:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_6, про визнання права власності задоволено.
Визнано житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 314,3 кв. м, житловою площею 114,90 кв. м і земельну ділянку площею 0,0829 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485901:01:005:0073 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 314,3 кв. м, житловою площею 114,90 кв. м. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 314,3 кв. м, житловою площею 114,90 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0829 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485901:01:005:0073. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0829 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485901:01:005:0073.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності та стягнення коштів відмовлено повністю.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року залишено без змін, зокрема в частині визнання права власності на транспортні засоби та в частині відмови у позові третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_6 .
Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій за позовом та апеляційною скаргою ОСОБА_1 компенсовано за рахунок держави.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за час перебування сторін у шлюбі спірний житловий будинок був перебудований, що встановлено матеріалами справи, як 1/2 частина, що була подарована, так і 1/2 частина, що була придбана за договором купівлі-продажу, які становили 46% готовності. Збудовано було 54% будинку, загальна вартість домоволодіння збільшилась у 4,1 рази станом на 2005 рік, площа значно збільшена, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що він є спільним сумісним майном подружжя.
Земельна ділянка площею 0,0829 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485901:01:005:0073, була набута сторонами також під час шлюбу, тому на неї поширюється правило спільної сумісної власності, а не стаття 120 ЗК України, а частки розподілу між власниками не можуть визначатись пропорційно часткам будинку.
Колегія суддів апеляційного суду не погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що грошові кошти, які були отримані внаслідок продажу земельної ділянки підлягають розподілу в рівних частинах між колишніми співвласниками, оскільки встановлено та підтверджено матеріалами справи, що земельна ділянка була придбана за особисті кошти ОСОБА_1, отримані нею за майно, що було набуте за договором дарування.
Суд першої інстанції зробив правильні висновки про поділ рухомого майна відповідно до ідеальних часток подружжя, визнаючи за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині на транспортні засоби MITSUBISHI PAJERO, TOYOTA НОМЕР_5 та причіп HUMBAUR Н.
Доводи ОСОБА_6, які підтримав її правонаступник ОСОБА_13, висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, належну оцінку яким надано судом першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просив рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на майно скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові, скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6, в частині стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_2 залишити в силі, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, а в частині позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Києво-Святошинського районного суду Київської області.
ОСОБА_2 також подав заяву про зупинення виконання оскаржених судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, проте вказану заяву не обґрунтував належним чином, зокрема не вказав будь-яких мотивів щодо необхідності вчинення такої процесуальної дії, а тому вказана заява не може бути задоволена.
У липні 2020 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду заяву про зупинення провадження у вказаній справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .
На підтвердження зазначеного факту надано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що видане виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 14 лютого 2020 року, актовий запис № 14.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року провадження у вказаній справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_2 .
У березні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду клопотання про залучення його до участі у справі як правонаступника та поновлення провадження у справі.
Для встановлення правонаступників ОСОБА_2 . Верховний Суд зробив запит до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори.
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла інформація від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори у якій зазначено, що заяву про прийняття спадщини подали наступні особи: син померлого - ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), син померлого - ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), дружина померлого - ОСОБА_5 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року клопотання ОСОБА_3 про залучення до участі у справі правонаступника та поновлення провадження у справі задоволено.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_6, про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності та стягнення коштів, позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності та стягнення грошових коштів поновлено.
Залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
На підставі ухвали Верховного Суду від 27 травня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 31 травня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.