Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 760/18262/17
провадження № 51-159км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Матюшевої О. В.,
засудженої ОСОБА_1,
захисника Сахнюка С. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090009258 від 12 серпня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Нова Каховка Херсонської області, яка згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватою за ч. 1 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 65 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1105 грн. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з цим вироком 12 серпня 2017 року близько 12:50 ОСОБА_1, знаходячись в автомобілі-таксі KIA Magentis, д.н.з. НОМЕР_1, після приїзду до місця призначення до терміналу "А" аеропорту "Київ", розташованого на вул. Медовій в м. Києві, таємно викрала належний водію вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 мобільний телефон вартістю 4267 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 22 жовтня 2020 року вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника Студзінського М. А. - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вищезазначені судові рішення скасувати, а кримінальне провадження стосовно неї закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності. Зазначає, що на час розгляду справи в апеляційному суді закінчилися передбачені ст. 49 КК України строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 цього Кодексу, однак апеляційний суд не звернув на це уваги і не звільнив її від кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена ОСОБА_1 і захисник Сахнюк С. В. у судовому засіданні підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор Матюшева О. В. вважала за необхідне касаційну скаргу засудженоїзадовольнити, вирок суду і ухвалу апеляційного суду скасувати, звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції відповідно до ст. 438 КПКУкраїни є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як визначено ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В такому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України, є імперативними нормами, що передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За приписами ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 вчинила 12 серпня 2017 року.
Санкція ч. 1 ст. 185 КК України в редакції Закону, яка діяла на час вчинення ОСОБА_1 цього злочину, передбачала покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до 2 років, або арешту на строк до 6 місяців, або позбавлення волі на строк до 3 років.
З 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 22 листопада 2018 року № 617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" (далі - Закон № 617-VIII).
Згідно з ч. 2 ст. 12 КК України у редакції вищевказаного Закону кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.
У редакції Закону № 617-VIII санкція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до 2 років, або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 5 років.
Тобто відповідно до ст. 12 КК України в редакції Закону № 617-VIII зазначене кримінальне правопорушення належить до проступків, оскільки карається обмеженням штрафом у розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та іншими покараннями, не пов`язаними з позбавленням волі. Перебіг строків давності у справі не переривався, фактів ухилення засудженою від досудового розслідування або суду не встановлено.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції Закону № 617-VIII визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, зокрема, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки.
Проте апеляційний суд зазначених вимог закону не дотримався та всупереч ч. 2 ст. 285 КПК України під час апеляційного розгляду не роз`яснив ОСОБА_1 права бути звільненою від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, що засуджена підтвердила в суді касаційної інстанції.
Під час касаційного розгляду ОСОБА_1 було роз`яснено її право бути звільненою від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, правові наслідки такого звільнення у випадку її згоди, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з вищезазначеної підстави та подальші наслідки цього. Таку згоду засуджена надала та на підставі ст. 49 КК України просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити кримінальне провадження стосовно неї. Захисник підтримав таку позицію ОСОБА_1
Враховуючи наявність у цьому кримінальному провадженні правових підстав для звільнення засудженої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу засудженої задовольнити, судові рішення скасувати та звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження стосовно неї відповідно до вимог статей 284, 440 КПК України закрити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд