Постанова
Іменем України
14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 580/363/18
провадження № 61-21813св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Ворожбянська сільська рада Лебединського району Сумської області,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Орлова І. В., Собини О. І., Хвостика С. Г.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2018 року ОСОБА_1, а у червні 2018 року ОСОБА_2 звернулися до суду з позовами до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області про визначення додаткових строків для подання заяв про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_8 .
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 відкрилася спадщина, яка у тому числі складається з трьох земельних ділянок, розташованих на території Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, а саме: земельної ділянки площею 4,3399 га, яка належала ОСОБА_8 на підставі Державного акта серії СМ № 127755; земельної ділянки площею 4,51 га, що була успадкована ОСОБА_8 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її співмешканця - ОСОБА_9, яка належала остатньому відповідно до сертифікату на земельний пай серії СМ № 0062553 та земельної ділянки площею 4,25 га, що була успадкована ОСОБА_8 після смерті її матері - ОСОБА_10, яка належала останній на підставі сертифікату на земельний пай серії СМ № 0062551.
Пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини позивачка ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що тривалий проміжок часу з`ясовувала склад майна, яке входить до спадщини ОСОБА_8, отримувала необхідні документи щодо підтвердження родинних зв`язків спадкодавця та прийняття померлою спадщини, виготовляла дублікати правовстановлюючих документів на земельні ділянки.
А ОСОБА_2 поважність пропуску цього строку обґрунтовувала тим, що постійно проживаючи за межами України, з кінця 90-х років вона втратила зв`язок з родичами, рідко відвідувала Україну, несвоєчасно була ознайомлена з інформацією щодо наявності та складу спадщини, не мала відомостей про місцезнаходження правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а у зв`язку з віддаленістю місця свого проживання не мала можливості самостійно їх відновити.
Посилаючись на вищевказані обставини, позивачки стверджували, що встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини кожною з них був пропущений з поважних причин. ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном три місяці після набрання чинності рішенням суду, а ОСОБА_2 - терміном два місяці після набрання чинності рішенням суду.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 05 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном три місяці після набрання чинності рішенням суду. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном два місяці після набрання чинності рішенням суду.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини за правом представлення після смерті бабусі - ОСОБА_8, суд першої інстанції визнав поважними причинами пропуску цього строку тривале з`ясовування позивачкою складу спадщини, отримання нею необхідних документів щодо підтвердження родинних зв`язків зі спадкодавцем, дублікатів правовстановлюючих документів.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті її матері - ОСОБА_8, місцевий суд вважав доведеними обставини того, що постійно проживаючи за межами України з кінця 90-х років, ОСОБА_2 втратила зв`язок з родичами, рідко відвідувала Україну не мала відомостей про склад спадщини та місцезнаходження правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а у зв`язку з віддаленістю місця проживання не мала можливості їх відновити.
Постановою Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Рішення Лебединського районного Сумської області від 05 червня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 про визначення додаткових строків для подання заяв про прийняття спадщини відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати за подання апеляційної скарги по 264,30 грн кожному. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати за подання апеляційної скарги по 264,30 грн кожному.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачки не надали належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявами про прийняття спадщини.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи ОСОБА_1 про тривале з`ясування складу спадщини ОСОБА_8 та відновлення документів, які підтверджують право на майно, не є непереборними труднощами, які можуть стати перешкодою своєчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження періоду початку постійного проживання ОСОБА_2 за межами України, а також на підтвердження обставин, що унеможливлювали звернення позивачки до нотаріуса або консульства України із заявою про прийняття спадщини у період з 24 грудня 2009 року по 24 червня 2010 року.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг та позиція інших учасників справи
У грудні 2019 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- безпідставно відхилив аргументи заявника про те, що тривале з`ясовування складу спадщини, відновлення документів на підтвердження родинних зв`язків спадкодавця, фактів прийняття ОСОБА_8 спадщини після родичів та близьких, отримання необхідних правовстановлюючих документів є перешкодою для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини та підставою для задоволення позовних вимог про визначення додаткового строку на прийняття спадщини;
- не звернув увагу на те, що організацією поховання ОСОБА_8 займалась заявник та її сестра ОСОБА_5, як онуки померлої. ОСОБА_6, який на той момент був зареєстрований за однією адресою з померлою, але фактично проживав в іншому місці, ні його діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4, участі в церемонії не приймали, на похованні були відсутні;
- не врахував, що під час розгляду справи № 580/2422/15 за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на майно ОСОБА_8 судами досліджувались обставини які зумовили пропуск строку подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини;
- проігнорував, що всі оригінали доказів на підтвердження вжиття заявником заходів щодо з`ясування складу спадщини, пошуку та виготовлення дублікатів документів, які підтверджують факти родинних зв`язків, правовстановлюючих документів, долучені до матеріалів справи № 580/2422/15 та не надав їм правову оцінку;
- не звернув увагу на те, що твердження апелянтів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно наявності прав на спадкове майно ОСОБА_8 та, як наслідок, наявності підстав для подання апеляційної скарги, ґрунтується на рішенні Лебединського районного суду Сумської області від 10 березня 2017 року у справі № 580/326/17, яким останнім визначений додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 . Разом з тим, провадження у зазначеній справі було відкрито 02 березня 2017 року, а рішення прийнято - 10 березня 2017 року;
- не врахував, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 станом на момент розгляду цієї справи у 2016 році заяв про прийняття спадщини про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 не подавали, що свідчить про відсутність у них майнових прав і на спадщину ОСОБА_8, тощо.
До касаційної скарги ОСОБА_1 додала клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови апеляційного суду до вирішення касаційної скарги.
У грудні 2019 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- безпідставно відхилив аргументи заявника про те, що об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, через які ОСОБА_6 не мала можливості подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері у період з 24 грудня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_3, є велика відстань, значна вартість проїзду та відсутність можливості тривалий час (більше двох вихідних днів) перебувати на території України;
- дійшов помилкових висновків стосовно недопустимості наданого позивачем трудового контракту від 01 січня 2008 року, як доказу у справі;
- не звернув увагу на те, що трудовий контракт укладався між громадянкою ОСОБА_11 та приватним суб`єктом господарювання Республіки Албанія ОСОБА_12 та фактично є адміністративним документом, що регулює комерційні операції (виконання роботи агента з продажу квитків), тому у розумінні статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" він не підлягає легалізації (проставлення апостиля) для визнання його дійсним на території України;
- не надав оцінки тому, що неотримання ОСОБА_6 постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, немає жодного правового значення для вирішення цієї справи, оскільки, по-перше право особи на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не залежить від факту подання чи не подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу, а по-друге, нотаріус не наділений повноваженнями визнавати причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, у зв`язку чим, закінчення цього строку, зумовлює у особи лише одного способу захисту права на спадщину - звернення до суду з відповідним позовом;
- не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2009 року у справі № 565/1145/17-ц;
- не звернув увагу на те, що права та інтереси третіх осіб ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у справі № 580/363/18, ґрунтуються на рішенні Лебединського районного суду Сумської області від 10 березня 2017 року у справі № 580/326/17, яким останнім визначений додатковий строк для прийняття спадщини. Зазначене рішення прийнято судом через десять днів після подання позову, без належного з`ясування усіх обставин справи та жодного доказу наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, тощо.
До касаційної скарги представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 додав клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови апеляційного суду до вирішення касаційної скарги.
У грудні 2019 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги на постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, в яких зазначив про те, що:
- у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивачем є спадкоємці, які пропустили цей строк, а відповідачами - або спадкоємці померлого, які прийняли спадщину, або, у разі їх відсутності, територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При цьому участь третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у таких справах не передбачена;
- позивачами у справі подавались суду першої інстанції заперечення щодо залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, але протокольною ухвалою суду Лебединського районного суду Сумської області вони були залучені;
- позивачем ОСОБА_6 до Сумського апеляційного суду було подано клопотання про закриття апеляційного провадження з тих підстав, що рішення суду першої інстанції не впливає на права та інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проте ухвалою від 12 листопада 2019 року, у задоволенні згаданого клопотання відмовлено з тих підстав, що доводи позивача є передчасними;
- у постанові від 12 листопада 2019 року, якою задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, Сумський апеляційний суд проігнорував доводи позивачів про відсутність впливу на права та інтереси апелянтів рішенням у справі № 580/363/18 та не навів мотивів неврахування цих аргументів.
У січні 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_13 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, в якому заявники, посилаючись на її необґрунтованість, просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
У лютому 2020 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги на постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, в яких заявник виклав заперечення на відзив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 та 18 грудня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду касаційних скарг ОСОБА_1 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, витребувано матеріали справи № 580/363/18 із Лебединського районного суду Сумської області, клопотання представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задоволено і зупинено дію постанови Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 рокудо закінчення касаційного розгляду справи, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, відмовлено у задоволенні клопотання заявника про зупинення дії постанови Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2020 року матеріали справи № 580/363/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року задоволено заяви про самовідвід колегії суддів Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 03 червня 2021 року № 1265/0/226-21 призначено повторний автоматизований розподіл указаних касаційних скарг, у зв`язку з постановленням Верховним Судом 31 травня 2021 року ухвали про самовідвід колегії суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. у справі № 580/363/18.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 03 червня 2021 року визначено колегію суддів для розгляду касаційних скарг ОСОБА_1 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі суддів: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подані до Верховного Суду у грудні 2019 року, то вони підлягають розгляду у порядку, визначеному в ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційних скарг) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційних скарг) встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційних скарг) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права.