Постанова
Іменем України
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 756/16696/17
провадження № 61-22251св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: акціонерне товариство "Універсал Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 квітня 2019 року у складі судді Тітова М. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 рокуу складі колегії суддів: Желепи О. В., Мараєвої Н. Є., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Універсал Банк" про визнання кредитного договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 21 травня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 065-2008-1591, згідно з яким банк зобов`язався надати позивачу кредит в іноземній валюті в сумі 634 030,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,45% річних, на строк до 10 травня 2028 року. У жовтні 2017 року після отримання юридичної консультації позивачу стало відомо, що при підписанні кредитного договору банком було порушено його права, оскільки договір за своїм текстом та змістом не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивача. Позивач вказує, що кредитний договір укладений ним під впливом обману та із застосуванням відповідачем нечесної підприємницької практики, договір містить несправедливі умови, порушує принципи рівності сторін. Так, під час укладення даного договору відповідач приховав від нього повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позивача в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої реальної суми кредиту. Крім того, зазначив, що перед укладенням договору йому не було надано інформацію щодо методики визначення курсу іноземної валюти та комісій, пов`язаних з конвертацією валюти.
Посилаючись на наведене, просив суд визнати недійсним кредитний договір від 21 травня 2008 року № 065-2008-1591, що укладений між ним та відповідачем.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що умови кредитного договору, укладеного між сторонами, є несправедливими для позивача, оскільки при підписанні договору позивач мав реальну можливість ознайомитись з умовами договору і за умови непогодження з його положеннями - відмовитися від його укладення. Разом з тим, не знайшли свого підтвердження посилання заявника на несправедливість кредитного договору з причин наявності істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, оскільки договірні правовідносини, які виникають на підставі укладеного кредитного договору, пов`язані з наданням банком кредитних коштів на користь позичальника, після виконання банком свого обов`язку по наданню кредиту у позичальника відповідно виникає зобов`язання з повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування ними. Також позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність умислу з боку відповідача та сам факт обману.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, дійшли висновку про виконання банком своїх зобов`язань на підставі недопустимих доказів, не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Крім того, суд першої інстанції не розглянув заяву позивача про відвід, пов`язану з порушенням порядку автоматизованого розподілу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року АТ "Універсал Банк" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 травня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 065?2008-1591 (на придбання майна), згідно з умовами якого банк надав позивачу кредит в іноземній валюті в сумі 634 030,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату укладення договору складає 3 201 851,50 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,45%, на строк до 10 травня 2028 року, з метою придбання квартири.
13 жовтня 2014 року між позивачем та банком укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої сторони погодили внести зміни до договору. Підписанням додаткової угоди сторони підтвердили, що станом на дату її укладення заборгованість позичальника за сумою кредиту складає 96 644,03 доларів США.
Кредитний договір та додаткова угода до нього укладені у письмовій формі та підписані сторонами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту.
Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Пунктами 3, 10 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із відсутності підстав для визнання кредитного договору недійсним, оскільки банк у письмовій формі надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену частинами другою, четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; ОСОБА_1 особистим підписом засвідчив, що він погодився на отримання у кредит коштів саме на тих умовах, що визначені договором, зазначив, що розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.
Посилання заявника на ту обставину, що під час укладання кредитного договору відповідач не повідомив йому про сукупну вартість кредиту та реальну процентну ставку по кредиту, є безпідставними та не підтверджені жодними доказами. Крім того, про згоду з умовами кредитування свідчить часткове виконання кредитних зобов`язань позичальником та укладення додаткової угоди до вказаного кредитного договору у жовтні 2014 року.
Доводи касаційної скарги щодо позбавлення позивача можливості отримати відповідні докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, у зв`язку з необґрунтованою відмовою судів витребувати вказані докази у ПАТ "Універсал Банк" колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
При розгляді справи судом першої інстанції позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів, яке було частково задоволено протокольною ухвалою суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі позивачем також заявлено клопотання про витребування доказів, мотивоване тим, що суд першої інстанції порушив принцип рівності прав та обов`язків сторін, необґрунтовано відмовивши у витребуванні частини доказів. Вказане клопотання було частково задоволено ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року.
У зв`язку з тим, що значна частина документів, про необхідність витребування яких було заявлено позивачем, не стосувалася предмету доказування, а вказані клопотання не містили обґрунтування того, які обставини можуть бути підтверджені зазначеними доказами, суди у відповідності до вимог статті 84 ЦПК України частково задовольнили клопотання позивача.
З огляду на те, що у касаційній скарзі заявник не вказує, які саме документи, що підтверджують наявність підстав для визнання спірного кредитного договору недійсним, не були витребувані судами, підстави вважати, що вказаними діями суду порушено принцип змагальності у цивільному процесі та позбавлено позивача можливості довести обґрунтованість своїх вимог, відсутні.
Неспроможними є посилання заявника на неврахування судами правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, оскільки в цій справі ухвалене судове рішення за інших фактичних обставин, а висновки судів вказаному висновку не суперечать.
Не заслуговують уваги посилання заявника на те, що при встановленні факту надання кредитних коштів заявнику на підставі меморіального ордеру та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 судами було порушено підпункт 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 01 лютого 1999 року № 56/3349, який визначає, що підставою бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, оскільки зазначене положення врегульовує питання ведення бухгалтерського обліку та не визначає критерії належності та допустимості доказів у судовому процесі.
Посилання заявника на те, що суд першої інстанції не розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тітову М. Ю. з підстав порушення автоматизованого розподілу справ при розгляді справи у суді першої інстанції є необґрунтованими з огляду на наступне.
04 вересня 2018 року у залі судового засідання представник позивача звернулася до суду із заявою про відвід судді Тітова М. Ю. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року вказану заяву було визнано необґрунтованою та передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді (том 1, а. с. 133-134). Ухвалою Оболонського районного суду від 07 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Тітова М. Ю. (том 1, а. с. 137-138).
19 березня 2019 року позивач звернувся з повторною заявою про відвід судді Тітова М. Ю. Відповідно до протоколу судового засідання від 22 березня 2019 року (том 1, а. с. 160) вказана заява була залишена без розгляду у зв`язку з порушенням заявником положень частини третьої статті 39 ЦПК України та подачею вказаної заяви з пропуском встановленого законом строку. Згідно з протоколом судового засідання від 12 квітня 2019 року (том 1, а. с.166-167) повторні усні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Тітова М. Ю. були залишені без розгляду з аналогічних підстав.
З огляду на те, що при розгляді вказаних заяв судом першої інстанції не встановлено порушення порядку визначення складу суду, встановленого статтею 33 ЦПК України, а поданим заявам ОСОБА_1 було надано належну оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами дотримано вимоги статтей 36, 39, 40 ЦПК України, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Крім того, при перегляді справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 неодноразово заявляв відвід колегії суддів. 11 вересня 2019 року представник позивача усно заявила відвід складу суду: Желепі О. В., Олійнику В. І., Рубан С. М. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року заявлений відвід визнано необґрунтованим, передано заяву про відвід на автоматичний розподіл для визначення судді, який вирішить питання про відвід, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України (том 3, а. с. 93-94).
Ухвалою Київського апеляційного суду у складі судді Шахової О.В.. від 13 вересня 2019 року у задоволенні заяви про відвід суддів відмовлено (том 3, а. с. 97-98).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року повторну заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Желепи О. В. та Олійника В. І. залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України з огляду на безпідставність вказаного відводу та зловживання процесуальними правами позивачем (том 3, а. с. 117-119).
Враховуючи, що залишення повторної заяви про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду без розгляду відповідає нормам процесуального законодавства, а зазначені позивачем обставини свідчать виключно про його незгоду з ухваленими судом рішеннями, вказані твердження є безпідставними.
Посилання касаційної скарги ОСОБА_4 на невмотивованість судових рішень з огляду на те, що вони не містять оцінки судами обставин приховання від позивача наявних програм та форм кредитування та введення його в оману щодо ціни кредитного договору, Верховний Суд оцінює з урахуванням висновків, висловлених Європейським судом з прав людини у своїх рішення, а саме: що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
З огляду на зазначене вище, вказані доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що на підтвердження зазначених обставин заявником не надано жодних доказів, а при аналізі умов кредитного договору судами не було встановлено зловживань з боку відповідача при його укладенні.
Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 401, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду