Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 200/15234/13-ц
провадження № 61-1930св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Кредитна спілка "Взаємний кредит",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2013 року Кредитна спілка "Взаємний кредит" (далі - КС "Взаємний кредит") звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовну заяву мотивовано тим, що 28 листопада 2009 року між КС "Взаємний кредит" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 281109-к, за умовами якого КС "Взаємний кредит" надало відповідачу кредит у розмірі 81 000,00 грн строком до 28 листопада 2010 року (для купівлі побутової техніки) зі сплатою за користування кредитними ресурсами 48 % річних.
На забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 28 листопада 2009 року між КС "Взаємний кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 281109-з, згідно з яким відповідач передала позивачу в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ).
22 травня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з якою було збільшено суму кредиту до 121 500,00 грн та продовжено термін повернення кредиту до 28 листопада 2011 року.
21 серпня 2012 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно з якою було збільшено суму кредиту до 190 000,00 грн та продовжено термін повернення кредиту до 28 квітня 2013 року.
ОСОБА_1 порушила виконання умов кредитного договору та з 28 вересня 2012 року припинила сплачувати відсотки за користування кредитом та з 28 квітня 2013 року погашати кредит.
Заборгованість ОСОБА_1 перед КС "Взаємний кредит" станом на 20 вересня 2013 року складала 472 016,41 грн, з яких сума кредиту - 190 000,00 грн, проценти за користування кредитом - 96 989,83 грн, штраф - 173 704,66 грн, пеня - 11 321,92 грн.
Відповідач 18 червня 2013 року отримала поштою лист-вимогу КС "Взаємний кредит" від 13 червня 2013 року № 70 про необхідність у строк до 28 серпня 2013 року повернути кредит, сплатити проценти та штрафні санкції, із розрахунком заборгованості, однак цю вимогу не виконала.
Ураховуючи викладене, КС "Взаємний кредит" просила:
- в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 листопада 2009 року № 281109-к у загальному розмірі 472 016,41 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,3 кв. м, житловою площею 37,9 кв. м, належну ОСОБА_1 ;
- визначити спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження";
- стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у справі у розмірі 3 441,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року позов КС "Взаємний кредит" задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 листопада 2009 року № 281109-к у розмірі 472 016,41 грн, з яких сума кредиту - 190 000,00 грн, проценти за користування кредитом - 96 989,83 грн, штраф - 173 704,66 грн, пеня - 11 321,92 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,3 кв. м, житловою площею 37,9 кв. м, належну ОСОБА_1 на праві приватної власності; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 41 Закону України "Про іпотеку", шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження"; стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС "Взаємний кредит" судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач (позичальник) порушила кредитні зобов`язання, допустила виникнення заборгованості у визначеному позивачем розмірі. У зв`язку з цим в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором слід звернути стягнення на вказану квартиру та провести прилюдні торги у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року в частині визначення заборгованості за пенею за кредитним договором від 28 листопада 2009 року №281109-к у розмірі 11 321,92 грн скасовано.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року в частині розміру загальної суми заборгованості, що визначена за кредитним договором №281109-к від 28 листопада 2009 року, змінено з 472 016,41 грн на 460 694,49 грн.
В іншій частині заочне рішення залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано наявністю правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного нерухомого майна на прилюдних торгах під час проведення виконавчих дій відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.
Водночас, встановлюючи наявність заборгованості за кредитним договором від 28 листопада 2009 року № 281109-к, суд першої інстанції не звернув увагу на неможливість одночасного стягнення пені та штрафу за одне і те саме порушення виконання грошового зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що розмір заборгованості, визначений КС "Взаємний кредит", є завищеним. Відповідач не отримувала письмову вимогу КС "Взаємний кредит" про виконання зобов`язань за кредитним договором від 28 листопада 2009 року № 281109-к.
Оскаржувані судові рішення не містять висновків щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку". Суди не врахували, що на момент укладення договору іпотеки від 28 листопада 2009 року № 281109-3 у квартирі, яка є предметом іпотеки, був зареєстрований та фактично проживав малолітній правнук відповідача - ОСОБА_2 .
Відповідач не була обізнана про наявність на розгляді у суді справи № 200/15234/13-ц, повісток про виклик у судове засідання, копії позовної заяви та інших матеріалів вона не отримувала.
Звернувши стягнення на предмет іпотеки у цій справі, суди фактично допустили подвійне стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС "Взаємний кредит" заборгованість у розмірі 548 643,99 грн (272 100,82 грн - проценти за користування кредитом, 199 465,64 грн - штраф, 77 077,53 грн - пеня, 8 229,65 грн - судовий збір).
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу КС "Взаємний кредит" не подавала.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 6 882,00 грн за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 200/15234/13-ц із суду першої інстанції, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про зупинення виконання заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
28 листопада 2009 року між КС "Взаємний кредит" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 281109-к, відповідно до якого КС "Взаємний кредит" надала ОСОБА_1 кредит в розмірі 81 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 листопада 2010 року (а. с. 5).
Згідно з пунктом 7.1 кредитного договору у разі порушення позичальником зобов`язань з погашення кредиту, передбачених в пункті 3.1 цього договору, позичальник сплачує спілці пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період, за який сплачується пеня, від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.
Пунктом 7.2 кредитного договору від 28 листопада 2009 року № 281109-к визначено, що у разі порушення позичальником зобов`язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених у пункті 1.2 цього договору, у строки, вказані у пункті 3.3, позичальник сплачує спілці штраф в розмірі 1,0% від суми несплачених (прострочених) відсотків за кожен день прострочки.
ОСОБА_1 отримала від КС "Взаємний кредит" кредитні кошти в розмірі 81 000,00 грн, що підтверджується копією видаткового касового ордера від 28 листопада 2009 року № 146 (а. с. 7).
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 28 листопада 2009 року між КС "Взаємний кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 281109-З, за умовами якого ОСОБА_1 передала КС "Взаємний кредит" в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,3 кв. м, житловою площею 37,9 кв. м. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Білоус С. В. 28 листопада 2009 року за реєстровим № 1627 (а. с. 13, 14).
Згідно з пунктом 1.4 договору іпотеки від 28 листопада 2009 року № 281109-З заставна вартість вказаної квартири визначена сторонами у сумі 100 000,00 грн.
Відповідно до пункту 5.1 договору іпотеки № 281109-З у разі порушення умов кредитного договору або цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення; в ньому зазначається зміст порушення, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Також 22 травня 2010 року між КС "Взаємний кредит" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з якою було збільшено суму кредиту до 121 500,00 грн та продовжено термін повернення кредиту до 28 листопада 2011 року (а. с. 8).
Того ж дня ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 40 500,00 грн, що підтверджується копією видаткового касового ордера від 22 травня 2010 року № 46 (а. с. 9).
21 серпня 2012 року між КС "Взаємний кредит" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 281109-к, згідно з якою було збільшено суму кредиту до 190 000,00 грн та продовжено термін повернення кредиту до 28 квітня 2013 року (а. с. 10).
На виконання умов зазначеної додаткової угоди № 2 ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 68 500,00 грн, що підтверджується копією видаткового касового ордера від 21 серпня 2012 року № 56 (а. с. 11).
У зв`язку зі збільшенням розміру кредиту відповідно до укладених додаткових угод, 22 травня 2010 року та 21 серпня 2012 року між КС "Взаємний кредит" та ОСОБА_1 були укладені договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки № 281109-З, якими внесено зміни, зокрема, в частині зазначення розміру кредиту за основним (кредитним) договором, - 121 500,00 грн та 190 000,00 грн відповідно (а. с. 15, 16).
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 28 листопада 2009 року № 281109-к утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку, наданого КС "Взаємний кредит" суду разом із позовною заявою, станом на 20 вересня 2013 року складає 472 016,41 грн, з яких: сума кредиту - 190 000,00 грн, проценти за користування кредитом 96 989,83 грн, штраф - 173 704,66 грн, пеня 11 321,92 грн (а. с. 12).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року в нескасованій та незміненій частинах та постанова Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року не повною мірою відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України "Про іпотеку".
Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").
З огляду на вказане Закон України "Про іпотеку" визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий (захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса)) або самозахист (договір про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України "Про іпотеку") є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону України "Про іпотеку"); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України "Про іпотеку) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 310/11024/15-ц (провадження
№ 14-112цс19)).
Положеннями частини першої статті 41 Закону України "Про іпотеку", у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом, передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Отже, застосування такого способу захисту права, як звернення стягнення на предмет іпотеки, пов`язане виключно з невиконанням основного зобов`язання у встановлений строк (термін).
Для застосування такого способу захисту своїх прав, як звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідно не тільки встановити факт невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, але й розмір заборгованості, в рахунок погашення якої буде звернуто стягнення.
Позивач обґрунтовував своє звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки тим, що відповідач не виконала зобов`язання за договором позики належним чином, оскільки допустила утворення заборгованості.
Встановлено та не заперечується сторонами у справі отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором та додатковими угодами до нього.
Так, отримання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 40 500,00 грн, 81 000,00 грн та 68 500,00 грн підтверджується копіями видаткових касових ордерів від 22 травня 2010 року № 46 (а. с. 9), від 28 листопада 2009 року № 146 (а. с. 7), від 21 серпня 2012 року № 56 (а. с. 11).
Прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором від 28 листопада 2009 року № 281109-к відповідач не заперечує, фактично не погоджуючись з розміром заборгованості, визначеної КС "Взаємний кредит".
За таких обставин суди обґрунтовано вважали доведеним факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором.
Пунктом 5 договору іпотеки від 28 листопада 2009 року передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.
В контексті зазначеного та з урахуванням фактичних обставин, встановлених у цій справі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, належний відповідачу, у обраний позивачем спосіб.
Щодо розміру кредитної заборгованості колегія суддів зазначає таке.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
У заяві про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2014 року та у апеляційній скарзі на це рішення та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 заперечувала проти визначеного позивачем розміру заборгованості.
Розглядаючи справу у апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про неможливість застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як одночасне стягнення пені та штрафу за одне і те ж порушення виконання грошового зобов`язання.
Разом з цим апеляційний суд не врахував такого.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Предметом позову у цій справі є вимога КС "Взаємний кредит", зокрема, про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 листопада 2009 року
№ 281109-к у загальному розмірі 472 016,41 грн, до складу якої, серед іншого, входить сума кредиту - 190 000,00 грн, проценти за користування кредитом 96 989,83 грн, штраф - 173 704,66 грн.
З розрахунку заборгованості, наданого суду КС "Взаємний кредит", відомо, що заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 20 вересня 2013 року складає 248 679,83 грн. Зазначений розмір визначений як сума заборгованості за процентами, нарахована за окремі періоди, а саме: з 28 листопада 2009 року до 22 травня 2010 року (18 641,10 грн), з 22 травня 2010 року до 21 серпня 2012 року (131 339,84 грн), з 21 серпня 2012 року до 20 вересня 2013 року (98 695,89 грн).
При цьому в розрахунку заборгованості КС "Взаємний кредит" врахувало сплачені ОСОБА_1 151 687,00 грн. Таким чином, проценти за користування кредитом у розмірі 96 989,83 грн визначені КС "Взаємний кредит" до стягнення так:
18 641,10 грн + 131 339,84 грн + 98 695,89 грн - 151 687,00 грн = 96 989,83 грн.
Водночас зі змісту кредитного договору від 28 листопада 2009 року № 281109-к зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою від 21 серпня 2012 року № 2, укладеною між КС "Взаємний кредит" та ОСОБА_1, відомо, що позичальник зобов`язувалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами не пізніше 28 квітня 2013 року.
Таким чином, зі спливом строку кредитування у зв`язку із закінченням строку дії кредитного договору КС "Взаємний кредит" втратила право нараховувати проценти за кредитом після 28 квітня 2013 року.
Станом на указану дату заборгованість за процентами відповідно до розрахунку становить 60 759,69 грн.
Аналогічне значення строк кредитування має і для визначення розміру штрафу.
Відповідно до пункту 7.2 кредитного договору у разі порушення позичальником зобов`язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених у підпункті 1.2 цього договору у строки, вказані у підпункті 3.3, позичальник сплачує спілці штраф в розмірі 1 % від суми несплачених (прострочених) відсотків за кожен день прострочки.
За таких обставин, виходячи з того, що станом на 28 квітня 2013 року прострочені проценти складають 60 759,69 грн, розмір штрафу на вказану дату відповідно до розрахунку становить 64 647,12 грн.
Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 530, 1048, 1050 ЦК України, не звернули увагу на неможливість нарахування процентів та штрафу, як різновиду неустойки, поза межами строку кредитування.
За таких обставин постанова апеляційного суду в частині визначення розміру процентів за користування кредитом та штрафу, а також заочне рішення суду першої інстанції у нескасованій та незміненій частинах підлягають зміні.
Відповідно, сума кредитної заборгованості, в рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки, становить 315 406,81 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 190 000,00 грн, прострочені проценти - 60 759,69 грн, розмір штрафу - 64 647,12 грн.
Аргументи ОСОБА_1 про незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні, незалучення до участі у справі органу опіки та піклування у зв`язку з реєстрацією та проживанням у квартирі неповнолітніх правнуків відповідача - ОСОБА_2, 2006 року народження, та ОСОБА_4, 2014 року народження, були предметом оцінки під час перегляду справи у апеляційному порядку. Апеляційний суд обґрунтовано відхилив зазначені доводи як такі, що не вказують на наявність підстав для відмови КС "Взаємний кредит" у позові.
Колегія суддів не вважає за необхідне повторно відповідати на ті ж самі доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .