Постанова
Іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 331/4781/19
провадження № 61-18443св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков Сергій Олександрович, Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк"
на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2020 року
у складі судді Скользнєвої Н. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду
від 17 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова С. О., Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позов обґрунтовано тим, що 07 жовтня 2008 року між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 994/08П019К, за умовами якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 60 000,00 дол. США зі сплатою 16,00 % річних та комісій, строком до 06 жовтня 2023 року.
Пунктом 1.2 договору визначено, що кредит надається позичальнику
на споживчі потреби. Згідно з пунктом 1.3 договору, як забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісії, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає в день укладання цього договору з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру,
що складається з двох кімнат, загальною площею 43,91 кв. м, що знаходиться
за адресою: АДРЕСА_1 та яке належить позичальнику на праві власності, заставною вартістю 363 750,00 грн,
що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату укладання цього договору еквівалентно сумі 74 699,66 дол. США.
У жовтні 2019 року позивачем отримано поштою від АТ "Укрсоцбанк" довідку
від 18 вересня 2019 року № 226, про те, що відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" банк 12 лютого 2019 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора Ільющенкова С. О., виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 15 лютого 2019 року № 45549836), а саме: квартиру, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, яка знаходилась в іпотеці банку відповідно до умов іпотечного договору від 08 жовтня 2008 року № 994/08П019І.
У цій довідці також вказано, що згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності, ринкова вартість предмета іпотеки визначена на рівні 300 000,00 грн. У зв`язку
із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" на дату державної реєстрації банком права власності
на нерухомість позивачу прощено (анульовано) залишок заборгованості
за кредитним договором від 07 жовтня 2008 року № 994/08П019-К.
Позивач вважає, що при вчиненні державної реєстрації права власності
за АТ "Укрсоцбанк" на спірну квартиру, державним реєстратором не було дотримано вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про мораторій
на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів
в іноземній валюті", внаслідок чого грубо порушено його права.
На підставі викладеного позивач просив визнати протиправним та скасувати запис про право власності № 30314743 на квартиру
АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк", внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С. О. на підставі рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 15 лютого 2019 року № 45549836.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 17 листопада 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано запис про право власності № 30314743
на квартиру АДРЕСА_1
за АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", внесений
до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С. О. на підставі рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень
від 15 лютого 2019 року № 45549836. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідно до положень Закону України "Про іпотеку"
та Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", з урахуванням встановлених обставин справи, що свідчить про пряму імперативну заборону
на примусове стягнення спірної квартири, наданої позивачем банку в якості забезпечення виконання ним зобов`язань за споживчим кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, а тому у державного реєстратора були відсутні підстави для вчинення оскаржуваної реєстраційної дії.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2020 року АТ "Альфа-Банк" подав до Верховного Суду касаційну скаргу
у якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд касаційної інстанції оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки підписання іпотечного договору із іпотечним застереженням свідчить про згоду на перехід права власності. Позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки такого способу захисту порушеного права як скасування запису про державну реєстрацію закон не передбачав. Крім того, позивачем не надано жодного доказу використання спірної квартири як місця постійного проживання та відсутності іншого нерухомого майна, оскільки позивач має довести обставини, на які він посилається належними доказами.
Судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 201/344/18, від 18 листопада 2020 року
у справі № 154/883/19.
Доводи інших учасників справи
У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржувані рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 331/4781/19, витребувано її з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
07 жовтня 2008 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 994/08П019К, за умовами якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності
та цільового характеру використання в сумі 60 000,00 дол. США зі сплатою
16,00 % річних та комісій, строком до 06 жовтня 2023 року.
Пунктом 1.2 договору визначено, що кредит надається позичальнику на наступні цілі: на споживчі потреби. Згідно з пунктом 1.3 договору, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісії, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає в день укладання цього договору з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, яка складається з двох кімнат, загальною площею 43,91 кв. м, що знаходиться
за адресою: АДРЕСА_1, яка належить позичальнику на праві власності, заставною вартістю 363 750,00 грн,
що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору еквівалентно сумі 74 699,66 дол. США.
08 жовтня 2008 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 994/08П019І, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О. М., зареєстрованим в реєстрі № 2590.
За умовами укладеного іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку
як забезпечення виконання всіх своїх зобов`язань за договором кредиту
від 07 жовтня 2008 року № 994/08П019К, квартиру загальною площею 43,91 кв. м та жилою площею 29,30 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого П`ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою 23 жовтня 2003 року за № 4-2785.
Згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору, заставна вартість предмету іпотеки
за згодою сторін становить 363 750,00 грн, що за офіційним курсом гривні
до долара США, встановленим НБУ на день укладання цього договору
(486,95 грн. = 100 дол. США), становить 74 699,66 дол. США.
Пунктом 4.1 іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з пунктом 4.2 іпотечного договору, у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 4.5 іпотечного договору, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:
на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки
в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві
на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку"; або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції
з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
31 березня 2010 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до іпотечного договору від 07 жовтня 2008 року № 994/08П019-І,
за якою сторони дійшли згоди внести зміни до іпотечного договору
№ 994/08П019-І, а саме підпункт 1.4.1 пункту 1.4 іпотечного договору викладено в наступній редакції: 1.4.1 сторони підтверджують, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладання цієї додаткової угоди складає
59 333,39 дол. США, залишок заборгованості за нарахованими процентами
7 599,91 дол. США, а також погашення здійснюються щомісячно згідно
з графіком, який вказаний в пункті 1.1 основного зобов`язання з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 06 жовтня 2028 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов`язання.
Підпункт 1.4.2 пункту 1.4 іпотечного договору викладено в наступній редакції: 1.4.2 сплата процентів за користування кредитом у розмірі 16,92 % річних
та комісій у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов`язання.
Всі інші умови іпотечного договору від 07 жовтня 2008 року №994/08П019-І залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.
Аналогічні положення було відображено також й у додатковій угоді № 1
від 31 березня 2010 року про внесення змін до договору кредиту.
Відповідно до наданої довідки АТ "Укрсоцбанк" від 18 вересня 2019 року № 226, згідно з статтею 37 Закону України "Про іпотеку" банк 12 лютого 2019 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності
на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора Ільющенкова С. О., виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 15 лютого 2019 року № 45549836), а саме: квартира,
що складається з двох кімнат, загальною площею 43,91 кв. м та житловою площею 29,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходилась в іпотеці банку відповідно до умов іпотечного договору від 08 жовтня 2008 року № 994/08П019І, посвідченого Туріченко О. М., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу
та зареєстрованого в реєстрі за № 2590 та кредитного договору від 07 жовтня 2008 року № 994/08П019-К. Згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності, ринкова вартість предмета іпотеки визначена на рівні 300 000,00 грн. У зв`язку
із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" на дату державної реєстрації банком права власності
на нерухомість позивачу прощено (анульовано) залишок заборгованості
за кредитним договором від 07 жовтня 2008 року № 994/08П019-К.
Відповідно до копії заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 12 лютого 2019, подану АТ "Укрсоцбанк" до Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, до неї додані документи, а саме: копію іпотечного договору від 08 жовтня 2008 року № 994/08П019І, копію додаткової угоди від 31 березня 2010 року № 1 до іпотечного договору, копію повідомлення АТ "Укрсоцбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання
на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 22 серпня 2018 року № К/И/УСБ/Б, копію поштового конверту із зазначенням відправника АТ "Укрсоцбанк", отримувача ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 ), та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності
№ 156454727 від 15 лютого 2019 року.
Згідно з вказаним витягом, 12 лютого 2019 року до Державного реєстру внесено запис про право власності № 30314743, державний реєстратор Ільющенков С. О. виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про те, що на підставі: додаткової угоди № 1 до іпотечного договору, серія та номер: 420, виданий 31 березня 2010 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О. М.; іпотечного договору № 994/08П019І, серія та номер: 2590, виданий 08 жовтня 2008 року, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О. М.; було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ "Укрсоцбанк".
Відповідно до інформаційної довідки від 22 жовтня 2019 року № 185776443
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, за якою, за ОСОБА_1 не зареєстровано права власності на об`єкти нерухомого майна.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.