Рішення № 9901/61/19 від 15.06.2021 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2021 року

Київ

справа №9901/61/19

адміністративне провадження №П/9901/61/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Смоковича М. І.,

суддів: Губської О. А., Кашпур О. В., Уханенка С. А., Шевцової Н. В.,

за участі:

секретаря судового засідання Пушенко О. І., Жидецької В. В.,

представника позивача Волкової Л. М.,

представника відповідача (в режимі відеоконференції) Цуцкірідзе І. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 1987/ко-18 від 21 грудня 2018 року (далі також - Рішення від 21 грудня 2018 року).

- зобов`язати ВККС допустити ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

2. Позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнень від 15 лютого 2019 року, обґрунтовані тим, що відповідно до рішення ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 анонімне тестування і складення практичного завдання в рамках кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих судів, призначено на 27 серпня 2018 року. За результатами анонімного письмового тестування та за виконання практичного завдання ОСОБА_1 набрала 43,875 бала та 63 бали відповідно. Між тим, у період з 23 серпня 2018 року по 28 серпня 2018 року позивач була на лікарняному, свідченням чого є листок тимчасової непрацездатності. 21 грудня 2018 року Комісія ухвалила спірне Рішення, однак, за поясненнями позивачки, того самого дня вона надіслала на електронну пошту ВККС заяву з проханням не розглядати питання щодо проходження нею кваліфікаційного оцінювання, проте відповіді не отримала. Відтак вона звернулася до Комісії із заявою про перегляд результатів тестування і виконаного практичного завдання, оскільки у період з 23 серпня 2018 року по 28 серпня 2018 року була на лікарняному, проте відповіді на це звернення теж не отримала.

Покликаючись на пункт 13 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18; далі - Положення № 143/зп-16) позивач ствердила, що та обставина, що їй не встановили нових строків кваліфікаційного оцінювання з огляду на її стан здоров`я свідчить про протиправність Рішення від 21 грудня 2018 року.

Позивач зауважила також, що спірне Рішення не містить мотивів його ухвалення, в ньому не зазначено за яким конкретно критерієм позивач (як суддя) не відповідає займаній посаді, а сама процедура кваліфікаційного оцінювання не відповідає задекларованій меті його проведення. Щодо останнього пояснила, що кваліфікаційне оцінювання, судячи з того, як воно відбувається, замість сприяти в підвищенні кваліфікаційного рівня, фактично спрямоване на те, щоб перешкодити професійним суддям надалі здійснювати правосуддя.

3. ВККС подала відзив на позовну заяву, у якому, з-поміж іншого зазначено, що особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді визначені розділом V Положення № 143/зп-16 "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді", пунктом 9 якого встановлено, що мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

Посилаючись на пункт 9 глави 6 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" та пункт 10 розділу V "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді" Положення № 143/зп-16 ВККС зауважила, що своїм рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 визначила мінімально допустимий бал іспиту і умови, щоб його отримати. Оскільки позивач за виконання анонімного тестування набрала 43,875 бала, тобто менше 50 відсотків від максимально можливого бала за це завдання, Комісія визнала її такою що не склала іспиту і не допустила до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

З приводу доводів позивача про її тимчасову непрацездатність Комісія зазначила, що як у день складення іспиту, так і до того ОСОБА_1 не зверталася із відповідною заявою про неможливість складення іспиту через незадовільний стан здоров`я. Кваліфікаційне оцінювання проведено відповідно до визначеного порядку і під час оцінювання Комісія не допустила звуження її прав та інтересів.

4. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправним та скасування рішення від 25 червня 2020 року №1973/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кілійського районного суду Одеської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України" (далі - Рішення від 25 червня 2020 року).

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що ВРП під час розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді не забезпечила справедливого розгляду цього питання. Пояснила, що у своєму Рішенні Рада покликається, серед іншого, на рішення Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, яким призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема - судді ОСОБА_1 . Цим рішенням, окрім іншого, змінено умови проходження кваліфікаційного оцінювання на етапі "Іспит", а саме - мінімально допустимий (прохідний) бал цього етапу, який, відповідно до Положення № 143/зп-16, був визначений як мінімальна сумарна кількість балів за анонімне письмове тестування і виконане практичне завдання (без умовностей щодо необхідності набрати певну кількість балів за виконання кожного із цих двох складових іспиту).

Згадане рішення Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 не було оприлюднено, судді з ним не були ознайомлені, тож не знали про нові правила/вимоги, які ВККС встановила на цього етапі. На думку позивача, такий підхід Комісії до проведення кваліфікаційного оцінювання не узгоджується з принципами передбачуваності і незмінюваності прав та гарантій особи. Водночас, як зауважила позивач, мінімально допустимий бал, визначений згідно з Порядком № 143/зп-16, вона набрала і мала достатні підстави очікувати, що її допустять до другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Позивач зазначила, що посилання Ради на рішення ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 є недопустимим, адже це рішення не може слугувати належною підставою для ухвалення рішення (щодо проходження суддею кваліфікаційного оцінювання).

Позивач звернула увагу також на те, що на законодавчому рівні не визначено порядку ухвалення (ВРП) рішення про звільнення судді за результатами кваліфікаційного оцінювання. Ця обставина, в інтерпретації позивача, унеможливлює перевірку відповідності діям ВРП з вимогами закону в частині повноважень цього органу під час звільнення судді з вказаної підстави.

У цьому зв`язку позивач акцентувала на ще один аспект її звільнення з посади. Йдеться про те, що підставою для ухвалення Рішення від 25 червня 2020 року по суті є результати оцінювання, а не проступок чи поведінка, яка несумісна зі статусом судді. Переконує, що такий підхід є неприйнятним, посягає на гарантії суддівської незалежності та суперечить керівним, принципам, настановам і висновкам КРЄС, задекларованим, зокрема, у її Висновку № 17.

Окрему увагу позивач вділила питанню вмотивованості Рішення від 25 червня 2020 року. З-поміж іншого загострила увагу на тому, що на жоден її аргумент та на аргументи її представника - адвоката Кравця Р.Ю. не надано відповіді і пояснень стосовно причин, через які їх не було враховано. Відсутність мотивації рішення, на думку позивача, не дає можливості зрозуміти чим керувалася ВРП і на чому ґрунтується її висновок про наявність підстав для звільнення з посади судді. Посилання на рішення ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 і результати кваліфікаційного оцінювання судді, які ВККС визначила такими, що не досягають мінімального допустимого бала за результатами іспиту, позивач вважає неприйнятним.

5. Ухвалою від 15 липня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив провадження у справі за вказаним позовом ОСОБА_1 до ВРП про скасування Рішення від 25 червня 2020 року.

6. ВРП подала відзив на цю позовну заяву, в якому зазначила, що спірне Рішення ухвалила на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

З посиланням на пункт 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, пункт 12 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) ВРП зазначила, що кваліфікаційне оцінювання для підтвердження відповідності (професійного) судді займаній посаді є особливою процедурою, яка проводиться в рамках судової реформи з урахуванням рекомендацій Венеційської комісії.

При обґрунтуванні своєї позиції ВРП зіслалася на рішення Верховного Суду у справах № 9901/832/18 (у цій справі Велика Палата Верховного Суду постановою від 16 травня 2019 року залишила без змін рішення Касаційного адміністративного суду) та № 9901/31/19 (у цій справі Велика Палата Верховного Суду постановою від 14 листопада 2019 року теж залишила без змін рішення Касаційного адміністративного суду). У цих рішеннях констатовано, що підпункт 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, поряд зі статтею 126 Основного Закону України, передбачає самостійні підстави для звільнення судді з посади.

Доводи позивача про невмотивованість Рішення від 25 червня 2020 року відповідач вважає безпідставними. Твердить, що такі головним чином стосуються результатів "Іспиту", які ОСОБА_1 теж оспорила в судовому порядку.

Так само Рада не погоджується з аргументами позивачки про помилковість застосування нею рішення ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, яке, на думку відповідача, вона теж могла оспорити, якщо вважає його протиправним.

Зауважила також, що на засідання Ради 25 червня 2020 року прибув представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р.Ю., який висловив свою позицію стосовно того, чи може бути звільнено суддю за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Наостанок ВРП нагадала про підстави, з яких її рішення може бути скасовано (частина друга статті 57 Закону № 1798-VIII), підкресливши що стосовно спірного Рішення від 25 червня 2020 року таких немає.

7. Ухвалою від 15 вересня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду об`єднав в одне провадження позов ОСОБА_1 до ВРП з її позовом до ВККС.

8. Після об`єднання справ позивач (на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 31 серпня 2020 року) надіслала уточнення до позовної заяви, у якому просила скасувати наказ Голови Кілійського районного суду Одеської області № 14-ос/г від 15 липня 2020 року про відрахування зі штату Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ; зобов`язати Голову Кілійського районного суду Одеської області винести наказ про зарахування ОСОБА_1 до штату Кілійського районного суду Одеської області.

Судові засідання у справі, призначені після об`єднання проваджень, неодноразово відкладалися за клопотаннями позивачки і її представників, через що розгляд згаданих уточнень до позовної заяви по суті не відбувся.

9. Проте, 19 квітня 2021 року від позивачки надійшли (нові) уточнення до позовної заяви, у яких вона просить:

- скасувати рішення ВРП від 21 червня 2010 року № 1973/0/15-20 в частині, що стосується судді Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1;

- скасувати рішення ВККС № 1987/ко-18 від 21 грудня 2018 року в частині, що стосується судді Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ВККС призначити повторне оцінювання на відповідність судді Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 займаній посаді.

Аргументи позивачки і її представника, викладені в уточненій позовній заяві від 19 квітня 2021 року, головним чином стосувалися стану здоров`я позивачки (на дату складення кваліфікаційного іспиту) і його впливу на результати кваліфікаційного оцінювання. Позивач пояснила, що напередодні вона захворіла і дуже погано себе почувала, у зв`язку з чим звернулася до лікаря. Діагностувавши гостру вірусну інфекцію, лікар призначив їй лікування і видав листок тимчасової непрацездатності (з 23 серпня 2018 року по 28 серпня 2018 року).

Позивач зазначила, що попри незадовільний стан здоров`я все ж з`явилася для складення іспиту, але під час цього процесу їй стало погано. Описавши свої симптоми (задуха, підвищення температури, головний біль), позивач зауважила, що повідомила уповноваженого представника ВККС про своє погане самопочуття, проте їй сказили, що залишивши місце складення іспиту, вона отримає нуль балів. Тому вона продовжила виконувати тестові завдання, однак різке погіршення стану здоров`я, зі слів позивачки, вплинуло на результат їх виконання. Переконує, що саме погане самопочуття є тією обставиною, яка призвела до набрання недостатньої кількості балів за виконання тестових завдань (43,875 бала).

Додала також, що після складення іспиту захворювання дало ускладнення, яке й досі дається взнаки, проте вона продовжувала працювати, адже з об`єктивних причин не могла призупинити виконання професійних обов`язків.

Дізнавшись про Рішення (ВККС) від 21 грудня 2018 року, позивач 28 грудня 2018 року направила заяву про перегляд результатів іспиту з урахуванням її стану здоров`я (під час іспиту). Однак, як пише позивач, відповіді на цю заяву так і не отримала.

З посиланням на статті 3, 43 Конституції України позивач ствердила, що зважаючи на свій стан вкрай незадовільний здоров`я, під складення іспиту вона перебувала у нерівних умовах з іншими учасниками. Проте, ВККС при ухваленні спірного Рішення не взяла до уваги цієї обставини. У цьому зв`язку відсутність вмотивованого пояснення невідповідності судді ОСОБА_1 займаній посаді, з погляду останньої, у сукупності доводить, що спірне Рішення від 21 грудня 2018 року є неправомірним.

ВРП, на думку позивачки, теж не навела мотивів свого Рішення, зокрема щодо причин, через які не взято до уваги інформації про її стан здоров`я на час складання іспиту. Знову таки, стан здоров`я, на переконання позивачки, призвів до того, що вона не змогла набрати достатньої кількості балів за виконання тестового завдання, і єдиним способом надати їй можливість пройти кваліфікаційне оцінювання на рівних з іншими умовах є призначення (для неї) повторного кваліфікаційного оцінювання.

10. На судовому засіданні 20 квітня 2021 року колегія суддів, з урахуванням думки представників сторін, постановила (протокольну) ухвалу, якою прийняла зазначену уточнену позовну заяву, визнавши поважними причини пропуску строку для її подання.

Уточнена позовна заява (від 19 квітня 2021 року) стосується змісту позовних вимог і містить доповнення до попередньої аргументації позивачки, з урахуванням якої суд надалі розглядатиме справу.

11. На судовому засіданні 15 червня 2021 року (після оголошеної на попередньому судовому засіданні перерви) представник позивача - адвокат Волкова Л. М. підтримала позовні вимоги з підстав, про які написано вище; просила позов задовольнити. Зауважила, що незадовільний результат проходження суддею ОСОБА_1 першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит" спричинений поганим самопочуттям судді, що, з погляду представника позивача, дає підстави для скасування оспорених рішень відповідачів.

12. Представник ВРП Цуцкірідзе І. Л. (яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції) просила відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.

На попередньому судовому засіданні, представник ВРП, з-поміж іншого, зауважила, що про незадовільний стан здоров`я під час складання іспиту позивач не повідомляла ВРП. Судячи з пояснень представника відповідача, як під час розгляду подання ВККС (за наслідками кваліфікаційного оцінювання) ні позивач, ані її представник не акцентували на тому, що на результат кваліфікаційного оцінювання вплинув стан здоров`я позивачки, а також про те, що ВККС належним чином не відреагувала на цю ситуацію. На ці обставини (стан здоров`я) позивач і її представник вказали при зверненні до суду з позовом і вже під час розгляду справи в суді переконують у неправомірності оскаржених рішень відповідачів, посилаючись саме на стан здоров`я як на одну з вагомих підстав для того, щоб ці рішення скасувати.

13. Представник ВККС у судове засідання не з`явився, але про місце, дату і час розгляду справи ВККС повідомлена належним чином. Водночас треба додати, що з набранням чинності Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" повноваження членів ВККС припинено і станом на дату розгляду цієї справи в суді ВРП так і не сформувала нового складу ВККС у порядку і строки, визначені пунктом 3 Прикінцевих і перехідних положень вказаного Закону.

Зважаючи на наведене, ураховуючи також, що в матеріалах справи є письмовий відзив ВККС по суті спору, колегія суддів дійшла висновку, що справу можна розглянути без участі представника цього органу в судовому засіданні.

14. Суд заслухав пояснення представників сторін, з`ясував обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, дослідив докази, надані на підтвердження заявлених вимог та заперечень і встановив таке.

Указом Президента України від 24 вересня 2016 року № 410/2016 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначена строком на п`ять років на посаду судді Кілійського районного суду Одеської області.

Рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 ВККС, відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді. З-поміж них - суддя Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 . Тим самим рішенням Комісія визначила: черговість етапів кваліфікаційного оцінювання (перший етап - іспит, другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди); графік іспиту для 2188 суддів місцевих та апеляційних судів (зокрема на 27 серпня 2018 року - для суддів місцевих судів (цивільна спеціалізація); а також встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

27 серпня 2018 року суддя ОСОБА_1 склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 43,875 бала (з можливих 90), та виконала практичне завдання, за результатами якого набрала 63 бала (з можливих 120).

15. Рішенням від 27 листопада 2018 року № 282/зп-18 Комісія затвердила результати виконаного суддями 27 серпня 2018 року анонімного письмового тестування та практичного завдання.

21 грудня 2018 року ВККС ухвалила спірне Рішення, яким вирішила:

- визначити, що суддя Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18;

- відмовити судді Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє і проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18;

- визнати суддю Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;

- внести до ВРП подання з рекомендацією звільнити з посади суддю Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 .

16. У спірному Рішенні Комісія зазначила, що відповідно до вимог підпунктів 5.1.1.1 та 5.1.1.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16 максимально можливий бал за показником рівня знань у сфері права становить 90 балів, за показником рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів. Суддя ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування набрала 43,875 бала, за виконання практичного завдання - 63 бали.

З посиланням на пункт 9 розділу V "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді" Положення № 143/зп-16 та на рішення від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 (в частині визначення мінімально допустимого бала іспиту) Комісія констатувала, що оскільки суддя ОСОБА_1 набрала менше 50 відсотків від максимально можливого бала, вона не склала іспиту, тому не може бути допущеною до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє і проведення співбесіди".

З наведених мотивів Комісія дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, у зв`язку з чим є підстави для того, щоб рекомендувати ВРП розглянути питання про її звільнення із займаної посади.

Не погодившись з правомірністю Рішення, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВККС.

17. Тим часом, 18 січня 2019 року до ВРП надійшло подання від 18 січня 2019 року № 21-314/19 з рекомендацією ВККС від 21 грудня 2018 року № 1987/ко-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кілійського районного суду Одеської області.

За наслідками розгляду цього подання ВРП, покликаючись на статтю 131, підпункт 4 пункту 16 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункт 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, пункт 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-ХІІ, ухвалила спірне Рішення від 25 червня 2020 року, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді Кілійського районного суду Одеської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

18. За текстом цього Рішення, ОСОБА_1 повідомлена про розгляд питання про її звільнення з посади судді. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті ВРП. На засідання ВРП 05 лютого 2019 року, до порядку денного якого було включено розгляд питання про звільнення її з посади судді відповідно до подання з рекомендацією Комісії від 21 грудня 2018 року № 1987/ко-18, суддя ОСОБА_1 не з`явилась, попередньо надіслала клопотання про відкладення розгляду матеріалу у зв`язку із оскарженням вказаного рішення Комісії до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

ВРП ухвалила відкласти розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кілійського районного суду Одеської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України відповідно до подання з рекомендацією Комісії.

19. На засідання ВРП 01 серпня 2019 року, до порядку денного якого було повторно включено вказане питання, суддя ОСОБА_1 теж не прибула, заздалегідь направивши клопотання про відкладення розгляду матеріалу у зв`язку із тимчасовим виконанням нею обов`язків голови суду, здійсненням повноважень слідчого судді, перебуванням на її розгляді кримінальних проваджень, стосовно обвинувачених у яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Рада повторно відклала розгляд матеріалів стосовно ОСОБА_1 .

З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав судді, визначених пунктом 17.41 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), судді ОСОБА_1 запропонували взяти участь у засіданні 25 червня 2020 року в режимі відеоконференції.

20. На засідання ВРП 25 червня 2020 року суддя Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 (у тому числі у режимі відеоконференції) не прибула; 22 червня 2020 року звернулася до ВРП з клопотанням про відкладення розгляду включеного до порядку денного на 25 червня 2020 року питання щодо її звільнення, мотивуючи це тимчасовим виконанням нею обов`язків голови суду, здійсненням повноважень слідчого судді, перебуванням на її розгляді кримінальних проваджень, стосовно обвинувачених у яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З посиланням на статтю 56 Закону № 1798-VIII, пункт 17.41 Регламенту Рада виснувала, що позаяк ОСОБА_1 втретє не з`явилася на засідання, питання про її звільнення з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 16№ розділу XV "Перехідні положення" Конституції України може розглядатися без її участі.

21. Водночас ВРП зауважила, що на засідання 25 червня 2020 року прибув представник судді ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р.Ю., який заперечив проти звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кілійського районного суду Одеської області. Переконував, що ОСОБА_1 набрала мінімально допустимий бал під час оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, а Комісія протиправно порушила принципи правової визначеності, адже за наявності 50,89 відсотка від максимально можливого бала, встановленого в межах іспиту ОСОБА_1 не дозволили продовжувати участь в оцінюванні.

22. По суті питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді ВРП зазначила, що Рішенням від 21 грудня 2018 року Комісія визначила, що суддя Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 отримала менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, а отже не склала іспиту. Як наслідок ВККС відмовила їй у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", визнала суддю ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді, та рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кілійського районного суду Одеської області.

23. Стосовно Рішення від 21 грудня 2018 року ВРП зауважила також, що в ньому допущено технічну помилку (описку), а саме у його мотивувальній частині помилково вказано про отримання суддею ОСОБА_1 менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, при цьому відповідно до результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного суддею ОСОБА_1 27 серпня 2018 року, та з огляду на зміст Рішення від 21 грудня 2018 року висновується, що суддя ОСОБА_1 набрала менше ніж 50 відсотків від 90 (дев`яноста) максимально можливих балів за складення анонімного письмового тестування.

ВРП дійшла висновку, що ця описка, з огляду на фактичні та нормативні підстави ухвалення Рішення від 21 грудня 2018 року, не впливає на можливість розгляду подання з рекомендацією Комісії про звільнення судді. Тож у підсумку Рада ухвалила Рішення від 25 червня 2020 року, яке теж є предметом оскарження в цій справі.

24. Отож, у цій справі предметом оскарження є два рішення - ВККС від 21 грудня 2018 року (яким ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді і рекомендовано звільнити її з посади) та рішення ВРП від 25 червня 2020 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади судді (за наслідками розгляду згаданої рекомендації ВККС). Щодо останнього зауважимо, що нормативною підставою для такого рішення зазначено підпункт 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Додамо також, що у справах такої категорії Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію (приміром, у справах № 9901/637/18 (постанова від 26 лютого 2020 року), № 9901/831/18 (постанова від 29 квітня 2020 року), № 9901/769/18 (постанова від 27 травня 2020 року), № 9901/613/18 (постанова від 09 грудня 2020 року) про те, що оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе тільки після того, як таке рішення було предметом розгляду ВРП, яка остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді; рішення якої (ВРП) є обов`язковим для виконання, породжує відповідні правові наслідки та може бути оскаржене в судовому порядку.

25. У цій справі Рішення від 21 грудня 2018 року, ухвалене в рамках "кваліфікаційного" оцінювання стосовно позивачки, набуло статусу "актуалізованого" через Рішення від 25 червня 2020 року (адже на підставі результатів проходження позивачкою етапу "Іспит" (які визначила ВККС) Рада звільнила її ( ОСОБА_1 ) як таку, що не підтвердила відповідності займаній посаді), тож нарівні з останнім може бути об`єктом судового контролю у поєднанні з висновками ВРП, викладеними в її рішенні.

Перед тим як перейти до правового оцінювання спірних відносин колегія суддів зверне увагу на те, що Рішення від 21 грудня 2018 року стосується визначення результатів кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 як судді місцевого суду, а Рішення від 25 червня 2020 року - звільнення її з посади на підставі цих результатів.

26. Проаналізувавши обставини справи і з`ясувавши предмет позову колегія суддів під час ухвалення цього рішення керувалася таким.

Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (у редакції Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)"; далі - Закон № 1401-VIII) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

За частиною другою цієї статті критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Відповідно до частини першої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Згідно з частиною другою статті 85 Закону № 1402-VIII іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" частину другу статті 85 зазначеного Закону доповнено новим абзацом, відповідно до якого Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання.

Згідно з частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 85 Закону № 1402-VIII порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України більшістю голосів від її складу, визначеного законом, затверджує регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, установлених цим Законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії.

Рішення палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюється більшістю від складу палати з урахуванням членів іншої палати в разі їх залучення до участі в розгляді відповідного питання.

За частинами третьою, четвертою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюється більшістю голосів.

Палати та колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюють свої рішення від імені Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу. Вища кваліфікаційна комісія суддів України може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо допуску до конкурсу або добору.

Згідно з частинами п`ятою, сьомою, восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Згідно з частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

Водночас, за змістом пункту 40 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, положення цього Закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, розглядаються на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Стаття 56 Закону № 1798-VIII, яка має назву "Звільнення судді з посади за особливими обставинами", визначає порядок розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення (частина шоста статті 56 Закону № 1798-VIII).

Відповідно до частин першої, другої статті 57 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.

Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

Відповідно до пункту 17.41 Глави 17 ("Звільнення судді з посади за особливих обставин") Регламенту, яким його доповнено згідно з рішенням ВРП від 02 жовтня 2018 року № 3058/0/15-18, питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, розглядається Радою в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 Закону.

Запрошення на засідання Вищої ради правосуддя судді, стосовно якого розглядається питання про звільнення, є обов`язковим.

Суддя та/або його представник має право бути заслуханим на засіданні Вищої ради правосуддя та надати відповідні пояснення.

У разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Вищої ради правосуддя суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду питання про звільнення його з посади. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

За пунктом 17.5 Глави 17 Регламенту розгляд питання про звільнення судді починається із доповіді члена Ради, визначеного автоматизованою системою розподілу справ, який викладає підстави прийняття матеріалів до розгляду, встановлені обставини, висновок щодо суті питання.

Після доповіді члена Ради суддя та/або його представник мають право бути заслуханими на засіданні Ради та надати відповідні пояснення. Члени Ради можуть поставити запитання до них.

На виконання положень частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила згадане Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

Відповідно до пунктів 4-6 розділу І "Загальні положення" Положення № 143/зп-16 кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Якщо не ухвалене інше рішення, першим етапом кваліфікаційного оцінювання є складення іспиту. У разі ухвалення рішення Комісії про зміну черговості етапів кваліфікаційного оцінювання порядок допуску до наступного етапу та застосування мінімально допустимих балів визначається зазначеним рішенням.

За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює рішення щодо допуску судді (кандидата на посаду судді) до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого (на виконання положень статей 83-88 та пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII) рішенням Комісії від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 (далі - Порядок № 144/зп-16) іспит - це встановлений Законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/ або кандидата на посаду судді (далі - учасник іспиту). Іспит проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16 критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16 відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня (підпункти 1.1. - 1.4.).

За змістом пунктів 2 і 3 глави 2 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16 показники "рівень знань у сфері права" та "рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні" оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.

Відповідно до пунктів 1-4 глави 6 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16 встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Усі статистичні дані є допоміжними показниками у процесі кваліфікаційного оцінювання та мають бути досліджені у сукупності з якісними показниками.

Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності професійної етики та доброчесності.

За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16 критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) - 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права - 90 балів (підпункт 5.1.1.1.); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів (підпункт 5.1.1.2.); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді - 80 балів (підпункт 5.1.1.3.); діяльність щодо підвищення фахового рівня - 10 балів (підпункт 5.1.1.4.); особиста компетентність - 100 балів (підпункт 5.1.2.); соціальна компетентність - 100 балів (підпункт 5.1.3).

Згідно з підпунктом 6.1 пункту 6 глави 6 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16 мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні.

Згідно з підпунктами 6.2.1-6.2.3 підпункту 6.2 пункту 6 глави 6 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16 мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту.

Відповідно до підпунктів 6.3, 6.4 пункту 6 глави 6 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16, мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням Комісії за критеріальним методом відповідно до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів. Мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту.

Мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням Комісії за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.

Згідно з пунктами 7-9 глави 6 розділу ІІ "Методологія кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16, суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту.

Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу "Іспит" набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу "Дослідження досьє та співбесіда", припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 14 розділу ІІІ "Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16, іспит проводиться з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

Іспит складається з двох стадій: 1) складення анонімного письмового тестування; 2) виконання практичного завдання. Рішення про черговість стадій проведення іспиту ухвалює Комісія. Якщо не ухвалене інше рішення, першою стадією іспиту є складення анонімного письмового тестування. У разі ухвалення рішення Комісії про зміну черговості стадій складення іспиту порядок допуску до наступної стадії та застосування мінімально допустимих балів визначається зазначеним рішенням.

Для цілей проведення іспиту Комісія на підставі відповідних рішень: 1) визначає мінімально допустимі бали анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання; 2) затверджує деперсоніфіковані (кодовані) та персоніфіковані (декодовані) результати анонімного письмового тестування та практичного завдання; 3) визначає мінімально допустимий бал іспиту та затверджує його результати.

Згідно з підпунктами 33.1.1 та 33.2.2 пункту 33 розділу ІІІ "Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16 у разі недопуску судді (кандидата на посаду судді) до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання за результатами попереднього етапу Комісія може ухвалити рішення про: непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (у випадку проведення кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді); невідповідність судді займаній посаді (у разі проведення кваліфікаційного оцінювання з метою оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)").

Відповідно до пункту 1 розділу V "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді" Положення № 143/зп-16, організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Згідно з пунктом 9 розділу V "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді" Положення № 143/зп-16, мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді ? 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

Згідно з пунктом 10 розділу V "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді" Положення № 143/зп-16, за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді (підпункти 10.1 та 10.2).

Розділ V "Опрацювання матеріалів складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання" Порядку № 144/зп-16 визначає порядок (етапи) опрацювання матеріалів складеного анонімного письмового тестування і виконаного практичного завдання на паперових носіях; правила оцінювання та оприлюднення.

Відповідно до пункту 14 розділу V Порядку № 144/зп-16 мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання визначається членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного іспиту, за критеріальним методом. Критеріальний метод полягає у тому, що члени Комісії, аналізуючи тестові запитання або практичні завдання, визначають (оцінюють) вагу правильної відповіді на кожне запитання або показників виконання практичного завдання для мінімально підготовленого потенційного судді відповідного суду.

Після цього кожен член Комісії виводить мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання. Оцінки членів Комісії усереднюються, а ці середні значення використовуються для визначення мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування або практичного завдання. Для подальшої участі у кваліфікаційному оцінюванні допускаються учасники іспиту, які набрали мінімально допустимий і більший бал на відповідному етапі.

За пунктом 15 розділу V Порядку № 144/зп-16 мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання встановлюється окремо для кожного іспиту.

Максимальна кількість балів, яку може отримати учасник іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування, становить 90 балів. Максимальна кількість балів, яку може отримати учасник іспиту за результатами виконання практичного завдання - 120 балів (пункти 16, 17 розділу V Порядку № 144/зп-16).

Загальним результатом складення іспиту є сума балів, отриманих учасником іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання (пункт 18 розділу V Порядку № 144/зп-16).

27. Предметом спору в цій справі є два рішення ВККС і ВРП. Нагадаємо, що задекларованою метою кваліфікаційного оцінювання (професійних) суддів (призначених/обраних на цю посаду до 30 вересня 2016 року) є встановлення (перевірка) їх відповідності займаній посаді, результати якого, у вимірі наведених положень законодавства, за певних умов можуть слугувати підставою для звільнення з посади судді (як-от у випадку із суддею ОСОБА_1 ). До "кваліфікаційного" процесу залучено два органи - ВККС і ВРП, кожен з яких відповідно до свого правового статусу реалізовує на відповідному етапі свої повноваження, тож колегія суддів аналізуватиме спірні відносини у такій послідовності: спочатку проходження першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит", відтак - наслідки, які настали для позивачки внаслідок виявлення за результатами цього оцінювання невідповідності займаній посаді.

28. Зауважимо, що аргументи ОСОБА_1 і її представника щодо Рішення від 25 червня 2020 року та Рішення від 21 грудня 2018 року частково збігаються в тому, що в обох випадках акцентується на невідповідності визначених Комісією результатів кваліфікаційного оцінювання позивачки на етапі "Іспит" з правилами/умовами, передбаченими Порядком № 133/зп-18. Мовиться про те, як повинен визначатися мінімальний допустимий бал іспиту. Тут підходи позивача та ВККС різняться, адже побудовані на неоднакому трактуванні нормативних підстав, які встановлюють мінімальний прохідний бал і порядок/умови його отримання, та власне на різному баченні цих нормативних підстав.

Зокрема позивач та її представник підкреслили, що мінімально допустимий бал має визначатися як сума балів, набраних за виконання тестових та практичних завдань, оскільки саме так зазначено у Порядку № 143/зп-18. Натомість ВККС рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 (яким призначила кваліфікаційне оцінювання суддів, зокрема судді ОСОБА_1 ) уточнила, що мінімально допустимий бал на етапі "Іспит" передбачає, що за виконання і тестового, і практичного завдань суддя повинен набрати не менше половини від максимально можливого бала (тобто окремо як за тестове, так і за практичне завдання) і саме така сума балів може "утворити" мінімально допустимий бал іспиту загалом. Позивач та її представник у цьому зв`язку ведуть до того, що ВККС таким чином суттєво змінила умови проходження кваліфікаційного оцінювання, адже Порядок № 143/зп-18 таких вимог не передбачає.

29. Стосовно самої процедури кваліфікаційного оцінювання професійних суддів, то критика позивача з цього приводу може бути слушною. Водночас, треба мати на увазі, що нормативною підставою для кваліфікаційного оцінювання діючих професійних суддів є закони України № 1401-VIII та № 1402-VIII, на підставі та на виконання яких ВККС затвердила згадані Положення № 143/зп-16 і Порядок № 144/зп-16.

Враховуючи положення статті 19 Основного Закону України, які вимагають, зокрема, від органів державної влади та їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені, в тому числі, законами України, проходження позивачем як професійним суддею процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно до правил та умов, які визначив парламент та ВККС (остання - в межах повноважень, визначених законами, та на виконання вимог цих законів), на думку колегії суддів, не може вважатися протиправним.

Зауважимо, що адміністративний суд при вирішенні спору не може керуватися принципом доцільності й давати оцінку якості закону чи ставити під сумнів або заперечувати визначену законодавцем (у контексті обставин цієї справи) організацію (процедуру, порядок) кваліфікаційного оцінювання суддів (зокрема, у вимірі рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи, висновків КРЄС, у зіставленні з якими позивач аналізує концептуальний підхід законодавця до кваліфікаційного оцінювання суддів (в Україні) у площині його співмірності із незалежністю суддів та відповідності (узгодженості) із міжнародними стандартами оцінювання суддів).

30. Важливо наголосити на тому, що суд жодним чином не заперечує значимості правозастосовної практики Європейського суду з прав людини, зокрема тієї, до якої апелює позивач, та з урахуванням якої загалом суд (адміністративний), за правилами статті 6 КАС Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), повинен застосовувати принцип верховенства права.

Вирішуючи адміністративний спір, де стороною є суб`єкт владних повноважень, дії/рішення якого і є предметом спору, адміністративний суд повинен сфокусуватися передусім на тому, що є правовою основою (підставою) для прийняття рішення/вчинення дій, тобто чи передбачено це законом та чи відповідає його меті. Такий підхід випливає безпосереднього із завдань адміністративного судочинства, визначених у статті 2 КАС, та встановленому в статті 19 Основного Закону України правовому порядку в державі. Тож вирішувати спір адміністративний суд повинен у вимірі існуючого (чинного) законодавчого регулювання спірних відносин (джерел права (у розумінні статті КАС) з урахуванням принципу верховенства права. У такому сенсі аргументи позивача в окресленій частині виходять за межі предмета доказування й розглядати їх підставу позову адміністративний суд не може. Щодо доводів позивача про (юридичні) наслідки, які настають у випадку непроходження суддею кваліфікаційного оцінювання в контексті того, наскільки це узгоджується із нормами Основного Закону України, мовитиметься нижче.

31. Повертаючись до власне предмета спору нагадаємо, що подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді ВККС внесла у зв`язку із тим, що за наслідками першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів "Іспит" (в межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного відповідно до рішення Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18) вона набрала менше 50 відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування (43,875 балів із 90 можливих, які можна отримати за це завдання). На цій підставі Комісія констатувала, що суддя ОСОБА_1 не склала іспиту, тому не може бути допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди". Водночас, нескладення іспиту слугувало для ВККС підставою для висновку, що ОСОБА_1 не підтвердила відповідності займаній посаді судді.

Зі змісту доводів позивачки та її представника можна зрозуміти, що вони не заперечують кількості балів, які виставила Комісія за виконання анонімного письмового тестування та практичного завдання (43,875 балів та 63 бали відповідно). Утім, з посиланням на пункти 15 - 18 розділу V Порядку № 144/зп-16 та пункт 8 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 вони наголошують на тому, що ця обставина усе ж дозволяла допустити ОСОБА_1 до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, позаяк сумарна кількість балів, які вона набрала, становить більше половини від максимально можливої кількості балів, які можна отримати (загалом) на етапі "Іспит".

У цьому зв`язку позивач пояснила, що додавши кількість балів, які вона набрала за результатами анонімного тестування (43,875 балів) з кількістю балів, яку їй виставили за виконання практичного завдання (63 бали) отримаємо в сумі 106,875 балів, що становить більше 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в рамках іспиту (як одного з етапів кваліфікаційного оцінювання, який, з огляду на максимально можливі бали за анонімне письмове тестування (90) і за виконання практичного завдання (120), становить 105 балів).

32. Підхід ВККС до визначення мінімально допустимого бала на етапі "Іспиту", як і визначення результатів кваліфікаційного оцінювання, полягає в такому. Встановивши мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема, місцевих судів, в кількості, яка становитиме 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах іспиту (що відповідає вимогам пункту 9 розділу V Положення № 143/зп-16), Комісія своїм рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 конкретизувала яким чином цей мінімально допустимий бал іспиту повинен розраховуватися (визначатися).

За цим рішенням, суддя вважатиметься таким, що набрав мінімально допустимий бал іспиту, якщо він набрав половину або більше половини від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування та половину або більше половини від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

З урахуванням визначених у підпунктах 5.1.1.1 та 5.1.1.2 підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 максимально можливих балів, які можна отримати за такими показниками критерію професійної компетентності судді як "рівень знань у сфері права" (90 балів) та "рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні" (120 балів), мінімально допустимим балом іспиту є 105 балів, який є сумою двох доданків: 45 балів і 60 балів, які власне і є кількісним виразом мінімального п`ятдесятивідсоткового прохідного балу, встановленого для кожної із двох вказаних стадій іспиту.

У випадку з позивачем, сума балів, які вона набрала за виконане анонімне письмове тестування (43,875 бала), становить менше 50 відсотків від максимально можливого бала за це завдання, а отже й стадії іспиту загалом, у зв`язку з чим Комісія вирішила, що позивач не підтвердила відповідності займаній посаді за критерієм професійної компетентності.

33. Аналіз наведених положень законодавства в аспекті спірних правовідносин дає суду підстави погодитися з таким висновком ВККС з огляду на таке.

Закон № 1402-VIII визначив, що кваліфікаційне оцінювання включає два етапи: складення іспиту і дослідження досьє та проведення співбесіди (стаття 85). Поряд з тим, у Законі № 1402-VIII встановлено критерії цього кваліфікаційного оцінювання: компетентність, професійна етика та доброчесність (частина друга статті 83).

Щодо першого критерію, то він включає: професійну компетентність, особисту компетентність та соціальну компетентність.

Показники відповідності судді кожному із зазначених критеріїв кваліфікаційного оцінювання, а також засоби їх встановлення визначено у главі 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16.

За змістом положень пунктів 1, 2 і 3 цієї глави професійна компетентність встановлюється за чотирма показниками (рівень знань у сфері права, рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, ефективність здійснення правосуддя, діяльність щодо підвищення фахового рівня), з яких лише перші два встановлюються під час іспиту за результатами анонімного письмово тестування та виконання практичного завдання відповідно. Інші показники, як висновується зі змісту пунктів 4-7 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.

34. За змістом частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII іспит як основний засіб встановлення відповідності судді критерію професійної компетентності, є першим етапом кваліфікаційного оцінювання, зокрема на предмет відповідності судді займаній посаді, і від результату його складення залежить те, чи буде суддя допущений до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання (під час якого оцінюватимуться решта показників відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання), відповідно чи підтвердить відповідність займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання загалом.

Рівень знань у сфері права та рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні є самостійними показниками визначення рівня професійної компетентності судді, кожен з яких, відповідно до пунктів 2, 3 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, має на меті проявити і оцінити різні аспекти професійної підготовки і кваліфікації судді (які хоч і взаємопов`язані між собою з огляду сферу професійної діяльності, втім відмінні одне від одного за своєю суттю).

Зокрема, друга стадія іспиту націлена на те, щоб проявити аналітичні вміння судді, його здатність оцінювати та аналізувати обставини правової ситуації, вміння виокремити істотні для певної ситуації факти, вміння висловити свої мотиви (міркування) і судження, застосовувати норми права і робити відповідні висновки, вичерпно обґрунтовувати свою позицію, а також грамотно викладати текст процесуального документа з урахуванням вимог закону.

Іншими словами, якщо складення анонімного письмового тестування дозволить оцінити теоретичні знання судді, тобто наскільки він володіє нормами матеріального і процесуального права та обізнаний з правозастосовною практикою, то виконання практичного завдання дасть змогу зрозуміти і оцінити вміння судді застосовувати свої знання.

Оцінюючи рівень знань у сфері права (за показниками, визначеними у пункті 2 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16) шляхом письмового тестування, однак, не вдасться з`ясувати рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, й незважаючи на те, що вказаний критерій професійної компетентності (рівень знань у сфері права) теж має істотне значення, усе ж він не може замінити чи частково збалансувати загальний результат іспиту (шляхом додавання балів). Позаяк йдеться про оцінювання відповідності судді займаній посаді, то така особа повинна підтвердити свою відповідність цій посаді за критерієм професійної компетентності за усіма критеріями у тій послідовності та сукупності умов, які встановила Комісія.

За змістом пунктів 6.3, 6.4 пункту 6 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту, який, своєю чергою, визначається за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмово тестування і виконання практичного завдання.

35. Зважаючи на положення пункту 14 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 у зіставленні з підпунктами 6.2.1-6.2.3 підпункту 6.2 пункту 6 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, колегія суддів вважає, що Комісія для цілей проведення іспиту має право своїм рішенням встановлювати мінімально допустимі бали анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання в межах іспиту і на цій основі визначати мінімально допустимий бал іспиту загалом, відтак затверджувати його результати, що й було зроблено.

З урахуванням наведеного, зокрема вимоги пункту 9 розділу V Положення № 143/зп-16, які встановлюють особливості кваліфікаційного оцінювання суддів, Комісія, для цілей проведення іспиту своїм рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 встановила як мінімально допустимий бал для іспиту загалом, так і для анонімного письмового тестування і практичного завдання зокрема, як дві необхідні умови набрання мінімально допустимого бала в межах цього іспиту.

Колегія суддів погоджується з позицією Комісії, що оскільки позивач не набрала мінімально допустимого бала за виконання анонімного письмового тестування, вона вважається такою, що не підтвердила своєї професійної компетентності на етапі іспиту, тому не може бути допущена до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

36. Аналогічну позицію Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду висловлював неодноразово, зокрема у справах № 9901/558/18, №9901/582/18, № 9901/585/18, № 9901/589/18, судові рішення у яких набрали законної сили після їх апеляційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 02 квітня 2019 року, від 29 січня 2019 року, від 19 березня 2019 року, від 05 грудня 2018 року відповідно).

37. З приводу доводів ОСОБА_1 про перебування на лікарняному (з 23 по 28 серпня 2018 року) під час складання іспиту (27 серпня 2018 року) колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 неявка судді для проходження кваліфікаційного оцінювання у встановлені Комісією строки за відсутності поважних причин такої неявки є підставою для ухвалення рішення про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді або невідповідності судді займаній посаді.

Поважними причинами неявки судді для проходження кваліфікаційного оцінювання є обставини, настання яких не залежить від волі судді і які перешкоджають участі судді у кваліфікаційному оцінюванні та підтверджуються відповідними документами.

Про причини неявки суддя зобов`язаний письмово повідомити Комісію протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу або припинення дії обставин, які були причиною неявки на кваліфікаційне оцінювання, а також звернутися до Комісії з письмовою заявою для встановлення строків проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання.

Неявка судді (кандидата на посаду судді) для проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді не перешкоджає проведенню конкурсу та є підставою припинення проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання.

Непідтвердження суддею відповідності займаній посаді в силу неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання без поважних причин є підставою для внесення Комісією до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення судді з посади.

38. Відповідно до листка непрацездатності (серія АДЖ № 665752 ), копію якого долучено до матеріалів справи, ОСОБА_1 була на лікарняному з 23 серпня 2018 року по 28 серпня 2018 року (так зазначено (словесно-цифровим способом) у розділі "Звільнення від роботи" листка непрацездатності).

Зважаючи на наведені положення пункту 13 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16, тимчасова непрацездатність (судді) може вважатися однією з поважних причин неявки судді для проходження кваліфікаційного оцінювання. Водночас, про ці обставини/причини суддя повинен повідомити заздалегідь, а не під час проходження кваліфікаційного оцінювання і тим паче не після затвердження його результатів.

39. Колегія суддів не може заперечити того, що суддя ОСОБА_1, складаючи іспит, могла погано себе почувати. Однак, не зайвим буде нагадати, що на дату складення цього іспиту позивач перебувала на лікарняному, а стан здоров`я у неї погіршився до дати проходження кваліфікаційного оцінювання (принаймні до такого висновку можна дійти на підставі листка непрацездатності). В уточненій позовній заяві позивач про це теж зазначила.

Незважаючи на це, вона вирішила все ж з`явитися на кваліфікаційне оцінювання для складення іспиту, а після того, як дізналася його результат, ствердила, що він є наслідком поганого самопочуття.

40. За схожих фактичних обставин і правового регулювання спірних відносин Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 9901/2/20 серед іншого, зазначила, що "<…> Погоджуючись пройти відповідну процедуру оцінювання, позивачка [у справі № 9901/2/20] як суддя мала передбачати, що його наслідки можуть бути як позитивними, так і негативними. Вона не могла не усвідомлювати наслідки, що можуть настати через негативний результат за кваліфікаційний іспит. Вочевидь небажання скористатися правом не з`явитися для складання іспиту у день його проведення з огляду на той стан, що міг бути оцінений як поважна причина такої неявки, не створює можливості повторно пройти кваліфікаційне оцінювання. Створення такої можливості було би невідповідним, непропорційним, несправедливим щодо інших суддів, які, як і позивачка, теж отримали негативний результат за іспит".

Запропонований підхід Великої Палати Верховного Суду, на якому базується правова позиція у справі № 9901/2/20, полягає у тому, що тимчасова непрацездатність (за станом здоров`я) дає підстави не з`явитися у визначений для кваліфікаційного оцінювання день, але якщо суддя таким правом не скористалася, апелювання до цієї обставини після складення іспиту і затвердження його результатів як підстави для перегляду/скасування цих результатів уже не має сенсу.

41. Тому аргументи позивачки про те, що вона зверталася до ВККС із заявою про перегляд її результатів іспиту з мотивів, про які мовиться вище, не спростовує правомірності спірного Рішення цього органу. Крім того, сам факт звернення із такою заявою (28 грудня 2018 року) не має документального підтвердження.

Так само необґрунтованими видаються доводи позивачки і її представника про те, що ВРП не взяла до уваги того, що при складенні іспиту суддя ОСОБА_1 погано себе почувала. Про ці обставини ані позивач, ані її представник не повідомляли ВРП; на засіданнях ВРП, куди їх неодноразово запрошували, такої інформації теж не було озвучено, у поясненнях представника позивача (адресованим ВРП) з цього приводу також нічого не написано.

42. Підсумовуючи зазначимо, що позаяк позивачка не скористалася наданим їй пунктом 13 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 правом не проходити кваліфікаційне оцінювання 27 серпня 2018 року у непрацездатному стані, все ж з`явилася у визначену дату для складення іспиту, але не набрала мінімально допустимого бала за виконання тестових завдань, вона вважається такою, що не підтвердила своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом, відповідно не може бути допущеною до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

43. ВРП у Рішенні від 25 червня 2020 року, спираючись на нормативні підстави щодо призначення та проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, звільнення судді у разі виявлення за наслідками кваліфікаційного оцінювання його невідповідності займаній посаді (пункт 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, пункт 12 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII, підпункт 4 пункту 161 Перехідних положень Конституції України) констатувала, що позаяк за наслідками першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів "Іспит" ОСОБА_1 не підтвердила відповідності займаній посаді, вона підлягає звільненню з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 161 Перехідних положень Конституції України.

44. Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що ВРП, ухваливши Рішення від 25 червня 2020 року, не вдавалася до детального, глибинного аналізу фактичних підстав для висновку про невідповідність судді займаній посаді. Іншими словами, ВРП безпосередньо не вдавалася до правового оцінювання тестового і практичного завданням судді ОСОБА_1 й тому, як ці завдання оцінила Комісія. За описаного підходу Ради можемо виснувати, що це Рішення, з огляду на наведену нормативну основу його ухвалення, є закономірним (очікуваним) результатом/наслідком непроходження позивачкою (як професійним суддею) першого етапу кваліфікаційного оцінювання, що в розумінні згаданих вище законодавчих норм власне ототожнюється з виявленням "невідповідності" судді займаній посаді.

45. Аналізуючи нормативне регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання суддів у системному зв`язку, з урахуванням мети його проведення і правового статусу ВККС та ВРП у цьому процесі, немає достатніх, переконливих аргументів стверджувати, що ВРП, розглядаючи подання ВККС щодо звільнення з посади судді за описаних фактичних і правових підстав, повинна чи могла б переоцінити результати виконаних суддею тестових та/або практичних завдань (тобто, змінити рішення (висновки Комісії і виставити за них іншу кількість балів).

У цьому зв`язку нагадаємо, що кваліфікаційне оцінювання (професійного судді на етапі "Іспит"), з огляду на сутнісне наповнення цього процесу та визначений Порядком № 144/зп-16 алгоритм дій, є компетенцією ВККС. Втім, це не заперечує того, що лише ВРП вирішує питання про звільнення з посади судді, у тому числі з мотивів встановлення невідповідності судді займаній посаді.

Зауважимо, що невідповідність займаній посаді судді (за критерієм професійної компетентності) у випадку з позивачем основується на тому, що вона не набрала мінімального допустимого бала на першому етапі кваліфікаційного оцінювання "Іспит". Нормативною підставою для звільнення її з посади судді на цій підставі ВРП вказала підпункт 4 пункту 161 Перехідних положень Конституції України.

46. З урахуванням наведеного, даючи правову оцінку Рішенню ВРП через призму конституційних підстав для звільнення з посади судді у контексті описаних обставин справи, колегія суддів взяла до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені, зокрема, у постановах від 16 травня 2019 року (справа № 9901/832/18), від 14 листопада 2019 року (справа № 9901/31/19), від 28 листопада 2019 року (справа № 9901/24/19), від 23 січня 2020 року (справа № 9901/433/19), від 09 липня 2020 року (справа № 9901/308/19), від 17 грудня 2020 року (справа № 9901/160/19).

У зазначених справах предметом спору були рішення ВРП, якими суддів (позивачів у справах) звільнено з посади судді на підставі підпункт 4 пункту 161 Перехідних положень Конституції України. У всіх згаданих випадках приводом для такого рішення слугувало подання ВККС з рекомендацією звільнити суддю у зв`язку з тим, що він/вона не підтвердив/не підтвердила відповідності займаній посаді, що виявилося (проявилося) за наслідками першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит". Тобто, так само як суддя ОСОБА_1, позивачі у тих справах рішеннями ВККС визнані такими, що не склали "Іспиту", відтак ВРП своїми рішеннями звільнила їх з посад судді, що й зумовило звернення до суду з позовами про скасування цих рішень Ради.

Отже, фактичні обставини згаданих справ збігаються з тими, які маємо у цій справі, в частині ухвалення ВРП рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункту 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, статей 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII.

47. В окресленій площині спірних правовідносин Рішення ВРП має визначальне значення, адже породжує юридичні наслідки у вигляді звільнення судді з посади (на основі результатів кваліфікаційного оцінювання (першого його етапу). Тож висловлений Великою Палатою Верховного Суду підхід до оцінки рішень ВРП, які ухвалено з указаних нормативних підстав, і правові висновки, яких вона дійшла на цій основі, є цілком застосовними до цієї справи, тому колегія суддів їх враховує.

Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішення, серед іншого, зазначила, що мета, процедура і правові наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів чітко визначені та врегульовані Конституцією України, законами № 1402-VIII та № 1798-VIII. Положення цих законів, що регулюють спірні правовідносини, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Цим законодавством, зокрема, передбачена можливість звільнення судді в тому випадку, коли об`єктивні результати його оцінювання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої обов`язки на мінімально прийнятному рівні.

За текстом згаданих судових рішень, правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення цього спору можна висловити так, що за існуючого правового регулювання (кваліфікаційного оцінювання суддів, призначених або обраних безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII) у зіставленні з (непрохідними) результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит", ВРП, ухвалюючи спірне рішення (про звільнення з посади судді на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України) діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципів пропорційності та законності.

У постанові від 09 липня 2020 року (справа № 9901/308/19) Велика Палата Верховного Суду наголосила також на тому, що підпункт 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України є самостійною, окремою, відмінною від наведених у статті 126 Конституції України підставою звільнення судді безпосередньо за результатами виявлення під час проведення оцінювання судді невідповідності його займаній посаді за критерієм компетентності. Така підстава з`явилася внаслідок запровадження такого заходу перевірки відповідності суддів займаній посаді, як кваліфікаційне оцінювання.

Зважаючи на написане, ВРП мала (передбачувані) законні підстави для ухвалення спірного Рішення; це Рішення є вмотивованим і містить підстави його ухвалення.

48. З приводу відповідності Рішення від 25 червня 2020 року вимогам частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII колегія суддів з`ясувала, що відповідно до витягу з протоколу № 50 від 25 червня 2020 року під час розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді участь у засіданні та голосуванні брали 15 членів ВРП, тобто засідання, відповідно до частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII, було повноважним. За рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді проголосували більшість членів ВРП ("за" - 11 членів ВРП, "проти" - 4).

Рішення ВРП підписане усіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні, та містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді і мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

З огляду на наведені мотиви, а також зваживши на згадані правозастосовні висновки Верховного Суду у справах №№ 9901/832/18, 9901/31/19, 9901/24/19, 9901/433/19, 9901/308/19, 9901/160/19, колегія суддів констатує, що Рішення ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кілійського районного суду м. Одеси є правомірним.

Отже, за встановлених обставин цієї справи та правового регулювання спірних відносин підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішень ВКК і ВРП немає.

49. Вимога про зобов`язання ВККС призначити повторне оцінювання на відповідність судді Кілійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 займаній посаді, позаяк є похідною позовною вимогою, задоволенню теж не підлягає, з огляду на результат розгляду двох попередніх позовних вимог.

50. За правилами статті 139 КАС понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 250, 262, 266, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 16 червня 2021 року.

................

Перейти до повного тексту