ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 200/14355/18-а
адміністративне провадження № К/9901/33143/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області
на рішення Донецького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Череповського Є. В. від 23.08.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А. В., суддів: Казначеєва Е. Г., Компанієць І. Д. від 30.10.2019
у справі № 200/14355/18-а
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Донецькій області
про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі також - відповідач, ГУ Держпраці у Донецькій області), в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу на позивача від 16.07.2018 № ДЦ 388/545/АВ/П/ТД-ФС та № ДЦ 388/545/АВ/П/ІП-ФС.
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.08.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано постанови Головного управління Держпраці в Донецькій області про накладення штрафу від 16.07.2018 № ДЦ388/545/АВ/П/ТД-ФС та № ДЦ388/545/АВ/П/ІП-ФС; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1154,13 грн.
3. 29.11.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.08.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
5. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є фізичною особою-підприємцем, проживає за адресою: АДРЕСА_1, здійснює діяльність відповідно до Коду КВЕД 47.29 "Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах"; Коду КВЕД 47.73 "Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (основний)"; Коду КВЕД 47.74 "Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах"; Коду КВЕД 47.75 "Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах"; Коду КВЕД 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна".
7. На підставі Наказу ГУ Держпраці у Донецькій області № 640 від 11.06.2018 та направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єктів господарювання № 406/04-1/15-14-12 від 11.06.2018 посадовими особами ГУ Держпраці у Донецькій області здійснено інспекційне відвідування об`єкта, де здійснює господарську діяльність позивач.
8. 12.06.2018 складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ДЦ388/545/НД/АВ у зв`язку з ненаданням завірених об`єктом відвідування копій трудових договорів, відомостей нарахування заробітної плати, табелів обліку робочого часу, повідомлення центрального органу про прийняття на роботу працівників, відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.
9. Також 12.06.2018 складено Вимогу про надання документів № ДЦ388/545/ПД.
10. Позивачем на виконання Вимоги надано відповідачу витребувані документи, що відображено в Акті інспекційного відвідування.
11. 21.06.2018 відповідачем складено Акт інспекційного відвідування № ДЦ388/545/АВ та припис про усунення виявлених порушень № ДЦ388/545/АВ/П.
12. 16.07.2018 начальником Головного управління Держпраці в Донецькій області прийнято постанову № ДЦ 388/545/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу у сумі 3723,00 грн за порушення частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці" та постанову № ДЦ388/545/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у сумі 111 690,00 грн за порушення вимог частини першої статті 21, частин першої та третьої статті 24 та статті 253 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
13. Не погоджуючись з постановами відповідача про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що інспекційне відвідування, за наслідком якого прийнято оскаржувані постанови, проведено безпідставно. Копію наказу на проведення інспекційного відвідування позивач не отримувала, з ним не ознайомлена. Обставини, викладені в акті інспекційного відвідування щодо допущення працівників до роботи без укладання трудових договорів, не відповідають дійсності. Про дату розгляду справи її не було повідомлено, чим обмежено її право на участь в процесі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень. Відповідач діяв поза межами своїх повноважень, оскільки Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено мораторій на проведення перевірок у сфері господарської діяльності органами державного контролю у період та на території проведення антитерористичної операції.
15. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством. Під час проведення інспекційного відвідування позивача на підставі інформації СУ ГУ Національної поліції в Донецькій області встановлено наявність між позивачем та ОСОБА_2 трудових відносин. Інспекційне відвідування проведено правомірно, а мораторій на проведення позапланових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, встановлений статтею 2 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) Держпраці та її територіальними органами. Твердження позивача щодо відсутності у неї можливості бути присутньою під час проведення інспекційного відвідування спростовуються матеріалами справи.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Ухвалюючи рішення про задоволення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що аналіз змісту статті 265 КЗпП України та положень Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, дає змогу дійти висновку про можливість накладення штрафу на суб`єкта господарювання саме за фактичний допуск працівника до виконання службових обов`язків без укладення трудового договору та лише за умови встановлення факту вчинення порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України. Факт допущення позивачем до роботи ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виникнення між позивачем та ОСОБА_2 саме трудових відносин. Факт виконання цією особою роботи не встановлено під час інспекційного відвідування, в акті інспекційного відвідування є лише посилання на матеріали, отримані від СУ ГУ Національної поліції в Донецькій області, однак до суду вказані матеріали надані не були. На час проведення інспекційного відвідування аптека № 2 за адресою: АДРЕСА_2 не працювала. Відеозапис, долучений до матеріалів справи відповідачем, суд не взяв до уваги в якості доказу у справі.
17. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пояснень сторін інспекційне відвідування відбувалося не за адресою місцезнаходження ФОП ОСОБА_1, оскільки у період проведення обшуків з 27.02.2017 по 01.08.2018 підприємець не працювала, про що свідчать пояснення ОСОБА_1 на ім`я начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області та протоколи обшуків від 27.02.2018. Фактично перевірка позивача не проводилася, її працівники не опитувалися. Висновок про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 та статті 253 КЗпП України був зроблений на підставі відеозаписів, наданих слідчим з кримінального провадження. Однак матеріали кримінального провадження, на підставі яких не ухвалено судових рішень, не можуть бути доказами вчинення позивачем порушень КЗпП України. Відеозапис, долучений до матеріалів справи, не надає повної інформації щодо подій та був створений не під час інспекційного відвідування позивача, а тому судом першої інстанції правомірно не прийнятий в якості належного доказу у справі. Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що факт допущення позивачем до роботи ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин не підтверджується належними та допустимими доказами, в матеріалах справи відсутні докази виникнення між позивачем та цією особою саме трудових відносин, позивачем не було порушено приписів КЗпП України, а відтак висновок посадових осіб Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо незабезпечення позивачем достовірного обліку виконуваної ОСОБА_2 роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці останньої є необґрунтованим.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
18. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що судами не враховано, що повноваження інспекторів праці жодною нормою закону не обмежені в частині місця здійснення інспекційного відвідування, а також ту обставину, що документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зокрема, пункти 6, 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295. Факт виконання трудових обов`язків ОСОБА_2 за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (реалізація лікарських засобів, які знаходились у аптеці та належали ФОП ОСОБА_1 ) підтверджується відеоматеріалами, які були надані Управлінням Держпраці в якості доказів по справі, а тому висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що відеозапис, наданий до матеріалів справи, не надає повної інформації щодо подій є помилковим. Судами першої та апеляційної інстанцій не враховані письмові пояснення ОСОБА_2 від 15.06.2018, отримані в ході інспектування ФОП ОСОБА_1. Помилковими є висновки судів щодо непропорційності застосованого до позивача штрафу.
19. Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими з дотримання норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Частиною першою статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
24. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі також - Порядок №295, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
25. Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
26. Колегія суддів зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 визнано нечинною.
27. Водночас за змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
28. Зважаючи на викладене, постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019.
29. Як встановлено судами попередніх інстанцій, інспекційне відвідування відповідачем проведено у період, коли Порядок №295 був чинним.
30. Підпунктом 4 пункту 5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі Наказу ГУ Держпраці у Донецькій області № 640 від 11.06.2018 та направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єктів господарювання № 406/04-1/15-14-12 від 11.06.2018 посадовими особами ГУ Держпраці у Донецькій області здійснено інспекційне відвідування об`єкта, де здійснює господарську діяльність позивач. Підставою проведення спірного інспекційного відвідування стало повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.
32. Згідно з пунктом 6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю. Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
33. Відповідно до пункту 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
34. Аналізуючи положення пунктів 6, 11 Порядку №295 в контексті обставин цієї справи, колегія суддів погоджується із доводами відповідача, що інспектори Головного управління Держпраці у Донецькій області могли використовувати матеріали кримінального провадження, надані правоохоронним органом, що стосуються предмета інспекційного відвідування, та долучити такі матеріали до матеріалів інспекційного відвідування.
35. Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
36. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
37. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
38. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
39. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
40. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
41. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 24.12.2019 у справі №823/1167/16, від 05.02.2020 у справі №620/3913/18, від 06.02.2020 у справі №0840/3690/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.
42. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактично перевірка позивача не проводилася, працівники позивача не опитувалися; висновок про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 та статті 253 КЗпП України зроблений на підставі відеозаписів, наданих слідчим з кримінальної справи, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваних постанов.
43. Однак колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.
44. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався, зокрема, на те, що посадовими особами Управління Держпраці було вручено ФОП ОСОБА_1 направлення на проведення інспекційного відвідування від 11.06.2018 № 406/04.1/15-14-12 із зазначенням періоду та предмету інспектування. Також відповідач зазначав про наявність у матеріалах справи відомостей про надсилання позивачу акта інспекційного відвідування від 21.06.2018 № ДЦ 388/545/АВ та оскаржуваного припису рекомендованим листом з повідомленням про вручення та невручення таких позивачу, що підтверджується актом про відмову від отримання/підпису від 10.07.2018 № 388/545/АВ-ВП. Крім цього, відповідач зазначав, що згідно з письмовими поясненнями провізора ОСОБА_6 від 21.06.2018, отриманими в ході інспектування ОСОБА_1, приблизно у грудні 2017 року ФОП ОСОБА_1. представила нового працівника фармацевта ОСОБА_2 в якості змінниці ОСОБА_6 згідно з графіком; ОСОБА_2 працювала в аптеці приблизно до лютого 2018 року. Також в обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 15.06.2018, отриманих в ході інспектування ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 зазначила, що працювала в режимі роботи аптеки у період з грудня 2017 року по лютий 2018 року у ФОП ОСОБА_1 в аптеці № 2 за адресою АДРЕСА_2, а саме: здійснювала реалізацію лікарських засобів, які знаходились у аптеці та належали ФОП ОСОБА_1 ; трудовий договір з ОСОБА_2 не укладався.
45. Однак судами попередніх інстанцій не надано оцінку вищезазначеним доводам відповідача та доказам, на які він посилався.
46. Встановлення вищевикладених обставин має важливе значення під час розгляду цієї справи, оскільки дасть змогу на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів у справі встановити наявність або ж відсутність факту допущення позивачем порушень, зазначених у оскаржуваних постановах відповідача.
47. Натомість до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
48. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.
49. Колегія суддів зауважує, що відповідно до частин першої - третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
50. Згідно з частиною першою статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
51. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
52. Колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи у випадку, якщо після дослідження наявних у матеріалах справи доказів та надання їм оцінки з точки зору належності, допустимості та достовірності у суду виникають сумніви щодо їх достатності для встановлення обставин, що мають значення для справи, вправі викликати та допитати ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у якості свідків та врахувати їх показання під час ухвалення судових рішень у цій справі.
53. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
54. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
55. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
56. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не може ґрунтуватися на припущеннях.
57. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, правильно застосовуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.
58. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, що призвело до передчасних висновків судів щодо відсутності підстав для задоволення позову. З урахуванням неповного з`ясування судами всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.
59. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
60. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
61. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
62. У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; пункт 30).
63. У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, пункт 30).
64. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
65. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
66. З огляду на викладене, відповідно до положень статті 353 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд