ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 823/1438/16
адміністративне провадження № К/9901/48004/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Ковтунівської сільської ради на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 у складі судді Бабича А.М. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у складі колегії суддів: Безименної Н.В. (суддя-доповідач), Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. у справі №823/1438/16 за позовом голови Селянського (фермерського) господарства "Настасія" ОСОБА_1 до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, третя особа Управління Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області про часткове скасування рішення
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Голова селянського (фермерського) господарства "Настасія" ОСОБА_1 (надалі - голова СФГ "Настасія" ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області (надалі - Золоніська РДА), третя особа Управління Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області, в якому просив скасувати пункт 1 розпорядження відповідача від 27.10.2005 №409 у частині вилучення з його постійного користування земельної ділянки, площею 22,9 га ріллі, наданої у постійне користування рішенням від 16.02.2000 №13 в адмінмежах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (надалі - Ковтунівська сільрада) та пункт 3 наведеного розпорядження щодо втрати чинності Державним актом від 16.01.2001 серії ЧР 8-98 на право постійного користування земельною ділянкою.
2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 позовні вимоги задоволено повністю.
2.1. Визнано протиправними та скасовано пункт 1 розпорядження Золотоніської РДА від 27.10.2005 №409 у частині вилучення з постійного користування СФГ " Настасія " земельної ділянки, площею 22,9 га ріллі, наданої у постійне користування рішенням від 16.02.2000 13 в адмінмежах Ковтунівської сільради, а також пункт 3 наведеного розпорядження щодо втрати чинності Державним актом від 16.01.2001 серії ЧР 8-98 на право постійного користування земельною ділянкою.
3. Ковтунівська сільрада звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2016, в якій просила її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у задоволенні апеляційної скарги Ковтунівської сільради відмовлено, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 залишено без змін.
5. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
5.1. 16.01.2001 ОСОБА_1 на підставі рішення Золотоніської районної ради народних депутатів Золотоніського району Черкаської області від 16.02.2000 №13, видано державний акт серії ЧР 8-98 на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 22,9 га, що розташована в адміністративних межах Ковтунівської сільради, що зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №36.
5.2. 29.01.2001 зареєстровано СФГ "Настасія", головою якого став ОСОБА_1 .
5.3. Розпорядженням Золотоніської РДА від 27.10.2005 №409 "Про добровільну відмову від користування земельними ділянками СФГ "Настасія" в межах Ковтунівської сільради, з посиланням на пункт 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 140 Земельного кодексу України вилучено вищевказану земельну ділянку, надану СФГ "Настасія" у постійне користування рішенням Золотоніської районної ради від 16.02.2000 №13 та передано її до земель запасу в межах Ковтунівської сільради (пункт 1). На підставі пункту З зазначеного розпорядження вирішено вважати таким, що втратив чинність, вищезгаданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
6. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що обов`язковою умовою вилучення земельної ділянки з постійного користування у разі добровільної відмови є відповідна заява користувача, подана власнику такої земельної ділянки, однак відповідач не надав доказів подання позивачем заяви про відмову від користування спірною земельною ділянкою.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Ковтунівська сільрада подала касаційну скаргу на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник наполягає, що позивачем подавалась заява про відмову від користування спірною земельною ділянкою, яка проте, була знищена через закінчення строків її зберігання, що не було належним чином досліджено судами попередніх інстанцій. Крім того, скаржник посилається на факт обізнаності позивача з прийняттям оспорюваного розпорядження та на те, що позивач припинив сплачувати сільськогосподарський податок, що на думку скаржника, опосередковано свідчить про наявність добровільної відмови останнього від користування землею.
8. Позивач - голова СФГ "Настасія" ОСОБА_1, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
8.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржувані судові рішення були ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними. Позивач наголошує, що не подавав жодних заяв про добровільну відмову від користування спірною земельною ділянкою, а документи, на які покликався скаржник у касаційній скарзі є листуванням між позивачем та іншим товариством. Також, позивач вказує на те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування не СФГ "Настасія", а безпосередньо йому як фізичній особі, тому відповідач не міг припинити таке право за СФГ "Настасія".
9. Ковтунівська сільрада подала відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій просила не брати до уваги наведені у відзиві заперечення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
10. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
11. Частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
12. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).
13. Аналогічні правила визначення предметної юрисдикції адміністративних судів закріплені у статтях 4 та 19 КАС України у редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанції та станом на даний час.
14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
15. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.
16. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.
17. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.
18. Водночас, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до його порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.
19. Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_1 на праві постійного користування до моменту створення ним СФГ " Настасія ", про що видано державний акт серії ЧР 8-98 від 16.01.2001.
20. Оспорюваними пунктами розпорядження Золотоніської РДА від 27.10.2005 №409 вказану земельну ділянку вилучено з постійного користування СФГ " Настасія " та передано її до земель запасу в межах Ковтунівської сільради і вирішено вважати таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЧР 8-98 від 16.01.2001.
21. При цьому, виникнення спірних правовідносин в межах заявленого у даній справі позову обумовлено незгодою позивача з рішеннями відповідача в частині наведених пунктів, оскільки спірна земельна ділянка надавалась у користування позивачу як фізичній особі, а не СФГ "Настасія" і добровільної відмови від права користування цією земельною ділянкою позивач не надавав.
22. Отже, метою звернення до суду з даним адміністративним позовом, фактично, був захист цивільних прав позивача, як користувача спірної земельної ділянки.
23. Таким чином, між сторонами виник спір про цивільне право, і оспорювання рішення відповідача про припинення права постійного користування землею та скасування державного акта на це право не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
24. Стаття 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) надає кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
25. У свою чергу, відповідно до частини 4 статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать і органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.
26. Згідно зі статтею 16 ЦК України, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).
27. Частина 1 статті 21 ЦК України передбачає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
28. Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
29. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
30. Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 цього Кодексу, якою передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
31. Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати суду правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
32. Тому, зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі колегія суддів доходить висновку, що розгляд даного спору має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
33. Правові висновки аналогічного змісту щодо подібних правовідносин викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №2а-8868/11/2670 та від 23.06.2020 у справі №922/989/18.
34. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
35. За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).
36. Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
37. Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та наявні підстави для закриття провадження у справі, що визначені пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України.
38. Частиною 1 статті 354 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
39. Враховуючи положення частини 1 статті 239 та частини 3 статті 354 КАС України, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції і що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
40. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,