ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 465/4841/17
адміністративне провадження № К/9901/49797/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №465/4841/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Мікули О.І., суддів: Курильця А.Р., Кушнерика М.П.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" звернулося в суд з позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 21 лютого 2017 року № 61 "Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1".
2. Позовна заява мотивована тим, що оскаржуване розпорядження від 21.02.2017 року № 61 "Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1" прийнято за відсутності у голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради відповідних повноважень.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Постановою Франківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуване розпорядження прийняте правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Суд також вказав, що це рішення не є обов`язковим до виконання, має рекомендаційний характер, а, відтак, не порушує прав та законних інтересів позивача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року скасовано постанову Франківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2017 року та прийнято нову, якою позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 21 лютого 2017 року № 61 "Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1".
6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в ході судового розгляду встановлено ряд процедурних порушень з боку відповідача при прийнятті спірного рішення, а також порушення принципу належного урядування, що у своїй сукупності є підставою для визнання протиправним та скасування такого рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Касаційна скарга аргументована тим, що відповідно до ухвали Львівської міської ради від 14.07.2016 року "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради" до повноважень районної адміністрації у галузі економічного, культурного та соціального розвитку належить розгляд та вжиття заходів у встановленому міською радою та виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: cудді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів - Берназюка Я. О., Кравчука В. М., ухвалою від 23 травня 2018 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
10. У зв`язку із обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Анцупової Т. О. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 465/4841/17.
11. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді: Рибачук А.І., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.
12. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Франківською районною адміністрацією прийнято розпорядження від 21 лютого 2017 року № 61 "Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1", яким ТОВ "Біля Універмагу" зобов`язано демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду на перекритті будівні під літерами Б, В, Г, Д на АДРЕСА_1, збудовану з металевих сандвіч панелей без облаштування фундаменту.
14. Вказаним розпорядженням ТОВ "Біля Універмагу" надано термін на його виконання до 20 березня 2017 року, про що останнього повідомлено листом від 22 лютого 2017 року № 35-вих-1284, направленим рекомендованою кореспонденцією.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
18. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
20. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно підпункту 7 пункту "а" статті 30 Закону № 280/97-ВР до компетенції виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Стаття 31 Закону № 280/97-ВР передбачає, що виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, зокрема, зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, Франківська районна адміністрація наділена як самоврядними, так і делегованими повноваженнями від Львівської міської ради, які визначені ухвалою Львівської міської ради від 14 липня 2016 року №777 "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради".
Зокрема, передбачено, що до повноважень районної адміністрації у галузі економічного, культурного та соціального розвитку віднесено розгляд та вжиття заходів у встановленому міською радою та виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм та літніх майданчиків.
Пунктом 3.5.7 Положення про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради передбачено, що голова районної адміністрації видає у межах компетенції районної адміністрації розпорядження, вносить у них зміни та доповнення, організовує їх виконання.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 6 вересня 2005 року № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV) на об`єктах благоустрою забороняється, зокрема, самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Відповідно до статті 10 цього Закону до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема: здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.
Згідно статті 12 Закону № 2807-IV суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 34 Закону № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.
Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.
Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.
На виконання названих вище вимог Закону №2807-IV Законом України "Про благоустрій населених пунктів" ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376 затверджено Правила благоустрою м. Львова.
Пунктом 1.10 Правил благоустрою м. Львова визначено, що мала архітектурна форма - штучний архітектурно-об`ємний елемент (лави, урни, зупинки громадського транспорту, паркани, огорожі тощо); самочинне встановлення (малої архітектурної форми, відкритого літнього майданчика, засобу зовнішньої реклами) - це встановлення малої архітектурної форми, відкритого літнього майданчика, засобу зовнішньої реклами, дозвіл на встановлення яких не видавався або закінчився і не був продовжений у передбачені терміни або був скасований у встановленому порядку.
В силу ч.2 статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до малих архітектурних форм, як елементів декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою, належать, зокрема, альтанки, павільйони, навіси. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Відповідно до пункту 12.2.6 Правил благоустрою м. Львова самочинно встановлені малі архітектурні форми підлягають демонтажу без попереднього судового розгляду. Демонтаж, перевезення та зберігання самочинно збудованих МАФ здійснює особа, яка самочинно встановила МАФ, за власні кошти або відповідна районна адміністрація з подальшим відшкодуванням власниками витрат на демонтаж перевезення та зберігання самочинно збудованих МАФ їх власниками. Якщо у процесі демонтажу не звернулися зацікавлені особи і не надали документи, що засвідчують право власності на МАФ, то МАФ демонтується і перевозиться на майданчик тимчасового зберігання і знаходиться там до прийняття остаточного рішення відповідно до законодавства України.
Процедуру вирішення питань, пов`язаних з самочинним будівництвом на території м. Львова, регламентує Положення №835 від 09.09.2011 "Про затвердження положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові".
Пунктом 1.3 Положення №835 передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без отриманих у встановленому законодавством порядку містобудівних умов та обмежень, архітектурно-планувальних вимог або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до пункту 3.1 Положення №835 розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.
Порядок розгляду заяв з питань самочинного будівництва, визначений у розділі 4 цього Положення, згідно з яким при виявленні порушень, що суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, у висновку вказується їх зміст, конкретні пункти, параграфи, розділи державних будівельних норм і стандартів та інших нормативно-технічних документів, за якими виявлено порушення.
Висновок департаменту містобудування скеровується на розгляд міжвідомчої комісії при районній адміністрації відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.
Відповідно до пункту 5.1. Положення №835 міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з таких рішень:
- про передачу матеріалів до суду у разі істотного відхилення будівництва від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або істотного порушення будівельних норм і правил з відповідним позовом про зобов`язання проведення особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відповідної перебудови. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за кошти особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (п.п. 5.1.1);
- про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти: у разі неможливості виділення земельної ділянки для цього будівництва; у разі заперечення виконавчим органом міської ради визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності і не підлягає передачі у власність; у разі порушення прав інших осіб (п.п. 5.1.3).
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі №465/249/15-а.
Відповідно до підпункту 7.1.2 Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 20 березня 2014 року № 3190, демонтажу підлягають тимчасові споруди, зокрема, розміщені без належно оформленого дозволу (самовільно розміщені).
Пунктом 1.3. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Згідно з пунктом 5.1 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у місті Львові міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва, зокрема рішення (пункт 5.1.3) про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка його здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти, зокрема у разі (пункт 5.1.3.3.) порушення прав інших осіб.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що виконавчі органи місцевих рад наділені правом контролю за дотриманням законодавства, яке регулює містобудівну діяльність, зокрема, і щодо самочинно збудованих об`єктів, встановлення факту самочинного будівництва та прийняття відповідних рішень, спрямованих на усунення таких правопорушень.
За приписами пункту 2.18 Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові контроль за встановленням тимчасових споруд здійснюють районні адміністрації та комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління".
Порядок демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності врегульовано розділом 7 вищезгаданого Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, відповідно до якого при виявленні тимчасових споруд, які самовільно встановлені, складається акт довільної форми та районна адміністрація, на території якої розташована тимчасова споруда, приймає рішення про її демонтаж у 10-денний термін.
Акт обстеження підписують представники районної адміністрації, комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" та власник тимчасової споруди.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку про те, що демонтажу підлягають лише самочинно зведені тимчасові споруди у випадку, якщо власник такої споруди самостійно не демонтував споруду у встановлений у вимозі строк або якщо власник невідомий. При цьому, самочинно зведеною тимчасова споруда вважається у тому разі, якщо відсутні дозвільні документи, визначені законом.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Франківська районна адміністрація звернулася з листом до Інспекції ДАБК у м. Львові із проханням здійснити перевірку законності будівництва за адресою АДРЕСА_1 - АДРЕСА_3 ТОВ "Біля Універмагу".
Зі змісту листа Інспекції ДАБК у м.Львові від 02 лютого 2017 року №4-0006-57 вбачається, що посадовою особою Інспекції здійснено виїзд за місцем знаходження павільйону та встановлено, що на перекритті будівлі під літерами Б, В, Г, Д, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташована одноповерхова тимчасова споруда із сандвіч панелей без влаштування фундаменту. На час проведення перевірки будівельні роботи не проводились.
06 лютого 2017 року КП "Адміністративно-технічне управління" склало акт обстеження тимчасових споруд на території Франківського району, в якому вказало на відсутність дозвільних документів на тимчасову споруду ТОВ "Біля Універмагу" на АДРЕСА_3 (фактично АДРЕСА_1), що свідчить про самовільне встановлення такої тимчасової споруди.
Судами також встановлено, що інспектором КП "Адміністративно-технічне управління" складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказано, що директор ТОВ "Біля Універмагу" ОСОБА_1 здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.152 КУпАП, а саме: самочинно встановив тимчасову споруду - МАФ за адресою: АДРЕСА_3, що є порушенням п.1.24 розділу 20 "Правил благоустрою м.Львова". Протокол складено у відсутності представника ТОВ "Біля Універмагу".
Постановою у справі про адміністративне правопорушення №118 від 12 січня 2017 року також встановлено, що ОСОБА_1 (директор ТОВ "Біля Універмагу") самочинно встановив тимчасову споруду - МАФ за адресою: АДРЕСА_3, що є порушенням п.1.24 розділу 20 "Правил благоустрою м.Львова".
Вказані вище документи стали підставою для прийняття головою Франківської районної адміністрації розпорядження від 21 лютого 2017 року № 61 "Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1", яким зобов`язано ТОВ "Біля Універмагу" демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду на перекритті будівлі під літерами Б, В, Г, Д на АДРЕСА_1 .
З огляду на вищевказане, а також враховуючи те, що факт розміщення тимчасової споруди на АДРЕСА_1 за відсутності дозвільних документів встановлено в ході судового розгляду справи та позивачем не спростовується, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття спірного розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 21.02.2017 року № 61 "Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1".
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 296/3773/16-а.
Стосовно доводів позивача про те, що акт обстеження тимчасових споруд на території Франківського району від 06 лютого 2017 року, протокол про адміністративне правопорушення від 20 грудня 2016 року та постанова у справі про адміністративне правопорушення №118 від 12 січня 2017 року були прийняті за відсутності позивача та направлені йому поштою на адресу директора ТОВ "Біля Універмагу", в той час стосовно даного підприємства порушено провадження про банкрутство і призначено арбітражного керуючого, колегія суддів зазначає, що вказані процедурні порушення не можуть нівелювати факт вчиненого позивачем правопорушення у вигляді самовільного встановлення тимчасових споруд, а, відтак, не є самостійними підставами для скасування розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 21.02.2017 року № 61 "Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1".
21. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13 листопада 2007 року є власником будівлі під літерами Б, В, Г, Д загальною площею 233,9 кв.м. в АДРЕСА_1, які відповідач зобов`язує позивача демонтувати.
Разом з тим, наявність у ТОВ "Біля Універмагу" права власності на будівлі за вказаною вище адресою не звільняє його від обов`язку отримання відповідних дозвільних документів на її встановлення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" зазначає про те, що 26 грудня 2016 року звернулося до начальника Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради із заявою про надання висновку про можливість розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_1 . Проте, станом на момент ухвалення відповідачем оскаржуваного розпорядження позивачу не було надано відповідних дозвільних документів.
Таким чином, позивач фактично підтверджує факт відсутності у нього дозвільних документів на тимчасову споруду на АДРЕСА_1, а відтак, оскаржуване розпорядження голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 21 лютого 2017 року № 61 "Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1" є законним та обґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
22. Частиною першою статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
23. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
24. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
25. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду