ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 802/2534/15-а
адміністративне провадження № К/9901/27084/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі у тексті - Інспекція, Вінницька ОДПІ) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2015 (суддя - Богоніс М.Б.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 (головуючий суддя - Смілянець Е.С., Залімський І.Г.) у справі за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі у тексті - КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", комунальне підприємство) до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015 № 0002822205 та №0002832205,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що прийняті відповідачем рішення ґрунтуються на безпідставних висновках акту від 21.05.2015 № 1328/2205/33126849, складеного за результатами проведеної останнім документальної позапланової виїзної перевірки КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом приватним багатопрофільним малим підприємством "Монтажник-Сервіс" (далі - ПБМП "Монтажник-Сервіс") за період вересень - грудень 2014 року. А відтак, вважає, що податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" у вересні - грудні 2014 року відносило до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ, у зв`язку з придбанням робіт у ПБМП "Монтажник-Сервіс", що підтверджено податковими накладними, оформленими належним чином та іншими документами бухгалтерського обліку, крім того, позивач звернув увагу, що в опалюваний період 2014-2015 років нова система теплозабезпечення мікрорайону від котельні по вулиці Баженова 15-а, для монтування якої були укладені договори про виконання робіт з ПБМП "Монтажник-Сервіс" та здійснені перевіряємі господарські операції, функціонувала у повному обсязі, про що свідчать акти про наладку і запуск ІТП в експлуатацію та показники обліку, зважаючи на що просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 09.06.2015 № 0002822205 та №0002832205.
У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що у ході проведеної перевірки виявлені порушення податкового законодавства, оскільки, згідно з даних податкової інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача у зв`язку із не знаходженням ПБМП "Монтажник-Сервіс" за податковою адресою, що на думку відповідача ставить під сумнів реальність господарських операцій та достовірність нарахування суми податку на додану вартість під час проведення фінансово-господарської діяльності з ПБМП "Монтажник-Сервіс" та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 09.06.2015 № 0002822205 та №0002832205.
Інспекція оскаржила рішення Вінницького окружного адміністративного суду та Вінницького апеляційного адміністративного суду до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки, судами обох інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що ним встановлено маніпулювання контрагентом позивача податковими накладними, у результаті якого створено штучне формування податкового кредиту у жовтні 2014 року суб`єктом господарювання - покупцем робіт послуг, які відслідкувати неможливо, а надані документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку у зв`язку із недостовірністю даних, що у них відображені та невідповідністю вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому що не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто операції є безтоварними, оскільки фактичного здійснення ним вказаних господарських операцій не було, крім того, станом на дату реєстрації акту перевірки до ЄДР внесено запис про відсутність за місцемзнаходженням, тобто ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" присвоєно стан платника податку 8, зважаючи на що просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заперечення на касаційну скаргу позивачем суду не надавались.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.06.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 15.06.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за взаємовідносинами з ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" за період вересень - грудень 2014 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.05.2015 № 1328/2205/33126849, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі у тексті - ПК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у результаті чого КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду в податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2014 року на 8 333, 35 грн, за листопад 2014 року на 16 666, 67 грн, за грудень 2014 року на 43 919, 74 грн; завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року на суму 34 019,57 грн.
На підставі вказаного акта Вінницька ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 0002822205, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов`язання із податку на додану вартість в розмірі 10 416, 00 грн, у тому числі, за основним платежем - 8 333, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 083, 00 грн та № 0002832205, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 94 606, 00 грн.
17.06.2015 позивач звернувся із скаргою на податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 09.06.2015 № 0002822205 від 09.06.2015 року та № 0002832205 до Головного управління ДФС у Вінницькій області, за результатами розгляду якої оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджуючи надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентом - ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС", судами встановлено, що між КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" та ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" було укладено типові договори субпідряду на виконання реконструкції системи тепло забезпечення, а саме: №20 від 10.06.2014, №23 від 02.09.2014, №21 від 29.05.2014, №20/05 від 20.05.2014, №27 від 02.09.2014, №24 від 02.09.2014, №25 від 02.09.2014, №30 від 08.09.2014, №22 від 30.09.2014, №20/05/18, №20/05/16, №20/05/19 від 20.05.2014, №29 від 08.09.2014, №33 від 08.09.2014, №32 від 08.09.2014, №28 від 08.09.2014, №22 від 10.06.2014, №31 від 08.09.2014, №36 від 10.07.2014, №37 від 28.11.2014, №38 від 10.07.2014, №39 від 10.07.2014, №40 від 10.07.2014, №34 від 08.09.2014, №35 від 08.09.2014, №33 від 08.09.2014, згідно з умовами яких замовник (ВМР "Віннницяміськтеплоенерго") доручає, а субпідрядник (ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС") забезпечує виконання робіт відповідно до проектної документації та умов договору. Склад та обсяг робіт, що доручається до виконання субпідряднику, визначаються кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною договору.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, роботи за укладеними договорами проводилися з травня по жовтень 2014 року, що підтверджено позивачем наданими актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в з довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, податковими накладними, що знайшло своє відображення і в податковій звітності ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС", а саме: у деклараціях з ПДВ, податку на прибуток, формі 1ДФ, звіту про нарахування заробітної плати та інше. Також, підтверджено розрахунки між позивачем та ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" за виконані роботи відповідно до укладених договорів проведені в повному обсязі, правомірність їх проведення відповідачем в акті перевірки та у судових засіданнях не заперечувалась.
Колегія суддів Верховного Суду, погоджуючись із висновками судів щодо протиправності податкових повідомлень - рішень від 09.06.2015 № 0002822205 та №0002832205, виходить з такого.
У спірних правовідносинах податковий орган висновками у акті перевірки поставив під сумнів факт реальності господарських операцій КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" та його контрагента.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для винесення Вінницькою ОДПІ спірних податкових повідомлень-рішень слугувала, окрім іншого, інформація (лист від 03.03.2015 № 35/7/09-14-15-01/60 Тлумацького відділення Тисменицької ОДПІ ГУ ДФС у Івано-Франківській області) про відсутність за місцем знаходження ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС" - контрагента позивача, на підставі довідки про встановлення місцезнаходження платника податків від 23.01.2015 № 66/07-07.
У ході судового розгляду справи, позивачем на підтвердження позовних вимог надано суду копії первинних документів за операціями із контрагентом ПБМП "МОНТАЖНИК-СЕРВІС", а саме: договори про виконання робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, довідки про вартість робіт та інше.
Судами встановлено, що первинні документи, якими позивач доводив реальність здійснення господарських операцій КП ВМР "Віннницяміськтеплоенерго" із вказаним в акті перевірки контрагентом, оформлені належним чином та містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема