ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 813/3399/15
адміністративне провадження № К/9901/27044/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі у тексті - Дрогобицька ОДПІ, Інспекція) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2015 (суддя Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 (головуючий суддя - Клюба В.В., судді - Нос С.П., Яворський І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Волинь" (далі у тексті - Товариство, ТОВ "АТД "Волинь") до Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2015 № 0000652201,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроторговий дім "Волинь" звернулося до суду із адміністративним позовом до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Львівській області) про скасування податкового повідомлення - рішення від 08.04.2015 №0000652201.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що прийняте відповідачем рішення ґрунтується на безпідставних висновках акта перевірки, які сформовані на основі суб`єктивних суджень та припущень, оскільки, не відповідають дійсності у частині завищення суми податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад - грудень 2014 року у зв`язку із не підтвердженням факту придбання будівельних робіт у ТОВ "Цифрові Технології - Захід" та ТОВ "Екоінтех", зважаючи на те, що розбіжності у звітності по заробітній платі підприємства - підрядника не може впливати на податковий кредит позивача, а також на те, що суб`єкт господарювання здійснює діяльність на власний розсуд і є вільним у виборі предмета та мети укладення угод. Також, позивач зазначає, що доводи відповідача щодо необхідності складання документів про виведення з експлуатації приміщень - місця проведення будівельних робіт та відсутність журналів перебування на території працівників та техніки не заслуговують на увагу, оскільки податковим законодавством не передбачені такі вимоги. А відтак, вважає, що зменшення відповідачем від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість у сумі 173 344, 00 грн є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення протиправним і просив його скасувати.
У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що у ході проведеної перевірки виявлені порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) щодо завищення позивачем податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних ТОВ "Цифрові Технології - Захід" та ТОВ "Екоінтех", так як операції фактично не здійснювалися. Крім цього, позивач здійснює технічне обслуговування ТОВ "Ріксос Прикарпаття" і в штаті позивача є працівники відповідної кваліфікації, що дозволяло власними ресурсами виконати зазначені в актах роботи, а не залучати субпідрядників. Позивач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення від 08.04.2015 № 0000652201.
Інспекція оскаржила рішення Львівського окружного адміністративного суду та Львівського апеляційного адміністративного суду до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки, судами обох інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що позивачем було безпідставно завищено податковий кредит, а надані документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку у зв`язку із недостовірністю даних, що у них відображені та невідповідністю вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому що не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто операції є безтоварними, оскільки фактичного здійснення ним вказаних господарських операцій не було та просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що наведені аргументи є надуманими, безпідставними, зробленими з перевищенням власних посадових обов`язків виключно на підставі суб`єктивних суджень та припущень, не підтверджених будь-якими належними документами та наданими у повному обсязі документами, які підтверджують реальність здійснення операцій із вказаними контрагентами, з огляду на що суди дійшли правильних висновків щодо протиправності вказаних податкових повідомлень - рішень. Зважаючи на це, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення судів є законними та обґрунтованими.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.05.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 14.06.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Верховний Суд допускає заміну відповідача - Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області ЇЇ правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекцією у період з 05.03.2015 по 12.03.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад, грудень 2014 року, за результатами проведення якої 19.03.2015 склала акт перевірки №171/2201/31120922.
Згідно з висновків вказаної перевірки встановлено порушення позивачем: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, у результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 173 344, 00 грн, у тому числі: за листопад 2014 року - на суму 29 881, 00 грн, за грудень 2014 року - на суму 143 463, 00 грн при відображенні позивачем у декларації за листопад - грудень 2014 року від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1 865 425, 00 грн, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 173 344, 00 грн, у тому числі: за листопад 2014 року - у сумі 29 881, 00 грн та за грудень 2014 року - у сумі 143 463, 00 грн.
На підставі висновків вказаного вище акту перевірки відповідачем 08.04.2015 винесено податкове повідомлення-рішення за формою "В4" №0000652201, яким позивачеві зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 173 344, 00 грн.
Прийняте податкове повідомлення - рішення обґрунтоване у висновку акту перевірки податкового органу тим, що Товариство не підтвердило реальність здійснення господарських операцій із ТОВ "Цифрові технології - захід" за листопад - грудень 2014 року та із ТОВ "Екоінтех" за грудень 2014 року.
Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням ТОВ "АТД "Волинь" звернулось із адміністративним позовом до суду.
Колегія суддів Верховного Суду, погоджуючись із висновками судів щодо протиправності податкового повідомлення - рішення від 08.04.2015 №0000652201, виходить з такого.
У спірних правовідносинах податковий орган висновками у акті перевірки поставив під сумнів факт реальності господарських операцій ТОВ "АТД "Волинь" та його контрагентів.
Судами попередніх інстанцій досліджено, що протягом періоду, який було охоплено перевіркою, Товариство здійснювало господарські операції із вказаними контрагентами -ТОВ "Цифрові технології - Захід" на підставі договору підряду на виконання робіт від 01.10.2014 №ЦТ - 01/10.14 та з ТОВ "Екоінтех" на підставі договору підряду від 03.11.2014 №03 - 11/14 - ТС.
Як вбачається із матеріалів справи, що виконання вищевказаних договорів з контрагентами позивачем підтверджено первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV (далі у тексті - Закон № 996-XIV, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин): окрім договорів, надано копії актів приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ - 2в) та договірної ціни; податкових накладних: від 28.11.2014 №13, від 28.11.2014 №4 та від 19.12.2014 №1. Крім цього, досліджені договори підряду: від 16.11.2014 №1/06 - 11/14, від 12.11.2014 №3/12 - 11/14 та №2/15 - 12/14, згідно з якими ТОВ "Екоінтех" залучало до виконаних робіт субпідрядників.
Так, судами першої та апеляційної інстанції надано вірну оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи, та встановлено, що позивачем підтверджено факт придбання будівельних робіт за результатами господарських операцій із вказаними контрагентами правомірно віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за листопад та грудень 2014 року та квітень 2015 року, оскільки, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від будь-якої звітності інших осіб і фактичної сплати контрагентами позивача податку до бюджету.
У ході судового розгляду справи належні докази нереальності укладених позивачем із контрагентами правочинів відповідачем надані не були, також встановлено відсутність судових рішень, згідно з якими контрагенти позивача визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, на час дії угод ТОВ "Цифрові Технології - Захід" та ТОВ "Екоінтех" не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість в установленому порядку, мали належну правосуб`єктність щодо права виписувати та надавати податкові накладні, зважаючи на що, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що висновок відповідача про нереальність правочинів позивача із зазначеними контрагентами є хибним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, надані сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, а належним чином видані та оформлені податкові накладні були підставою для формування податкового обліку.
При вирішенні справи суди першої інстанції та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили про безпідставність тверджень відповідача, які у свою чергу ґрунтувались на висновках перевірки, щодо розбіжностей між актами приймання - передачі виконаних робіт та податковою звітністю ТОВ "Цифрові технології - Захід" та ТОВ "Екоінтех" про суми нарахованої заробітної плати, так як позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства чи правильність бухгалтерського обліку його контрагентів.
Доводи скаржника щодо ненадання дефектних актів про доцільність проведення ремонтно - будівельних робіт, ненадання перепусток, журналів про перебування на території позивача працівників та техніки під час проведення ремонтно - будівельних робіт, а також про відсутність документів про виведення з експлуатації приміщення, де проводились ремонтно - будівельні роботи не можуть слугувати підтвердженням незаконності та необґрунтованості судового рішення, так як законодавчими актами не визначено обов`язковість складання таких документів при виконанні саме таких робіт за вказаними договорами.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що залучення до виконання робіт субпідрядників на підставі договорів, не може свідчити про наявність ознак безтоварних операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки згідно із частиною першою статті