ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2021 року
Київ
справа №808/239/18
адміністративне провадження №К/9901/54315/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - МО України) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 5 березня 2018 року у складі судді Лазаренка М.С. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2018 року у складі колегії суддів: Щербак А.А. (головуючий), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до МО України про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У січні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми та порання, отриманих під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII);
1.2 скасувати пункт 11 протоколу №105 від 6 жовтня 2017 року засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
1.3 зобов`язати відповідача у місячний термін призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Закону №2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги уразі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" (далі - Порядок №499), у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.
2. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 5 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2018 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії МО України щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми та порання, отриманих під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до Закону №2011-XII.
Визнав протиправним та скасував пункт 11 протоколу №105 від 6 жовтня 2017 року засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Зобов`язав МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №499, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.
У задоволенні позовних вимог про стягнення з МО України витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн відмовив.
2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач не довів правомірність відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності пов`язаної з травмою та пораненням, отриманими під час виконання обов`язків військової служби.
2.2 Крім того, суди зазначили, що частина восьма статті 16-3 Закону №2011-XII набула чинності з 1 січня 2014 року, проте, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності у 2012 році, останній має право на реалізацію права на отримання одноразової грошової допомоги протягом 3-х років починаючи з 1 січня 2014 року, і це у повній мірі відповідає частині першій статті 58 Конституції України.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 5 квітня 2006 року ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності, внаслідок травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при виконання інтернаціонального обов`язку, що підтверджується довідкою МСЕК серії АД №039593.
3.2 3 квітня 2012 року позивачу безстроково встановлено 2 групу інвалідності, у зв`язку з травмою та пораненням, отриманими під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АД №180225.
3.3 У зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, позивач звернувся до МО України з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.
3.4 Відповідно до протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 6 жовтня 2017 року №105, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
3.5 З витягу з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 6 жовтня 2017 року №105 підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової допомоги стало наступне:
- одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцям строкової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, проте, ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місяціний термін;
- зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін;
- ОСОБА_1 звернувся за допомогою 10 березня 2016 року, що перевищує трирічний термін для реалізації права на допомогу.
3.6 Уважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, МО України звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що строкова військова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби. На момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової служби у разі встановлення інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби.
5. Відзив на касаційну скаргу позивач не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
7. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Статтею 41 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, чинній на час звернення позивача за отриманням допомоги ) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .
9. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (у редакції, що діяла у березні 2016 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
10. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
11. При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (Офіційний вісник України, 2008 р., №39, ст.1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 (Офіційний вісник України, 2007 р., №14, ст.532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., №89, ст.3255);
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
12. Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
13. Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме Закон №2011-ХІІ, у редакції Закону України від 3 листопада 2006 року №328 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (далі - Порядок №499).
14. Так, частинами другою та шостою статті 16 Закону №2011-XII, (у редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року), було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
15. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII (у редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
16. Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
17. У контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону №2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;
- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
18. Аналогічне правило закріплено Порядком №499.
Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
19. Частиною шостою статті 16 Закону №2011-XII (у редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
20. При цьому, така позиція не суперечить іншим правовим позиціям Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 16 Закону №2011-XII (у редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) у випадку, коли інвалідність встановлена військовослужбовцю, який проходив військову службу у добровільному порядку (за контрактом), після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби, та наявності у таких військовослужбовців права на отримання одноразової грошової допомоги.
21. Оскільки, позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.
22. Висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа №750/5074/17) і такі висновки враховуються судом під час вирішення даної справи.
23. Колегія суддів не знаходить підстав для відступлення від вказаних висновків.
24. Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
26. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено необґрунтовані рішення, які постановлено без дотриманням норм матеріального права, у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -