ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2021 року
Київ
справа №640/15899/19
адміністративне провадження №К/9901/34387/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості"
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді від 23 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Аліменка В. О., Кучми А. Ю., Бєлової Л. В. від 21 листопада 2019 року
у справі №640/15899/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Масма"
до Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості"
про заборону вчиняти дії,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 21 серпня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Масма" (далі також - позивач, ТОВ "Науково-дослідний інститут "Масма") до подання позову до Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (далі також - відповідач, ДП "УкрНДНЦ") щодо визнання протиправним та скасування індивідуального акта - протокольного рішення, прийнятого на засіданні Технічного комітету стандартизації ТК 38 "Стандартизація продуктів нафтопереробки і нафтохімії" (далі також - ТК 38) від 11 липня 2019 року, як такого, що організоване та проведене з грубими порушеннями "Положення про Технічний комітет стандартизації ТК 38 "Стандартизація продуктів нафтопереробки і нафтохімії", подано заяву про забезпечення позову, у якій просить заборонити ДП "УкрНДНЦ" вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання та реалізацію протоколу засідання ТК 38 від 11 липня 2019 року.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено.
3. 10 грудня 2019 року до Верховного Суду відповідачем подано касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі №640/15899/19, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення та у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
4. Верховний Суд ухвалою від 18 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Науково-дослідний інститут "Масма" є членом Технічного комітету 38 стандартизації ТК 38 "Стандартизація продуктів нафтопереробки і нафтохімії", який є громадським об`єднанням без створення юридичної особи та в своїй діяльності підконтрольний юридичній особі Національному органу стандартизації - ДП "УкрНДНЦ".
6. 11 липня 2019 року відбулось засідання Технічного комітету 38 стандартизації ТК 38 "Стандартизація продуктів нафтопереробки і нафтохімії" на якому протокольним рішенням вирішено виключити із складу членів технічного комітету ТОВ "Науково-дослідний інститут "Масма" та вказане рішення передано для відповідного затвердження у формі наказу до Національному органу стандартизації - ДП "УкрНДНЦ".
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що винесення наказу ДП "УкрНДНЦ" потягне за собою виключення позивача зі складу комісії та як наслідок істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених прав або інтересів позивача.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що позивачем не наведено обставин та не надано доказів, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин крайньої необхідності та підстав, з якими норми Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) пов`язують можливість забезпечення позову.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.
10. Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
11. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).
12. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
13. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
14. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
15. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
16. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
17. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
18. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
19. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
20. При цьому, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
21. Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
22. Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що 11 липня 2019 року засідання Технічного комітету 38 стандартизації ТК 38 "Стандартизація продуктів нафтопереробки і нафтохімії" відбулось з грубим порушенням Положення про Технічний комітет стандартизації ТК 38 "Стандартизація продуктів нафтопереробки і нафтохімії", що позбавило ТОВ "Науково-дослідний інститут "Масма" реалізувати свої законні права, як члена ТК 38, оскільки протокольним рішенням визначено виключити його із складу ТК 38. У разі визнання незаконним виключення із складу ТК 38 позивача, унеможливить виконання договору від 28 грудня 2018 року на надання послуг по розробці та погодження національних стандартів України для технічного регулювання обігу нафтопродуктів на суму 10 950 000,00 та призведе до приниження ділової репутації товариства.
23. Колегія суддів вважає, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС України та погоджується із доводами касаційної скарги про те, що заява про забезпечення позову не містить обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, що унеможливило б їхній захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, зокрема, шляхом заборони ДП "УкрНДНЦ" вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання та реалізацію протоколу засідання ТК 38 від 11 липня 2019 року. Також до заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
24. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку щодо розгляду заяви про забезпечення позову у порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся до суду на захист порушеного (на його думку) права на участь у складі технічного комітету як колективного члена та позбавлення можливості виконання функцій секретаріату, що потрібно розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України.
25. З урахуванням викладеного, суди необґрунтовано прийняли рішення про вжиття заходів щодо забезпечення позову у цій справі.
26. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
27. Враховуючи викладене, судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню з прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд