ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 556/888/17
адміністративне провадження № К/9901/57009/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - управління ПФУ) на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 березня 2018 року у складі судді Котик Л.О. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2018 року у складі колегії суддів: Мацького Є.М. (головуючий), суддів: Шевчук С.М., Шидловського В.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просила:
1.1 - визнати неправомірною відмову управління ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії державного службовця;
1.2 - зобов`язати відповідача провести їй перерахунок та виплату пенсії державного службовця, в розмірі 87% заробітної плати відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на червень 2009 року), включаючи посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років, премії та з врахуванням індексації доходів, отриманих в червні 2009 року, матеріальної допомоги на оздоровлення, згідно платіжної відомості про нарахування заробітної плати в червні 2009 року та довідки про заробітну плату станом на 1 квітня 2009 року, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, без обмежень граничного розміру пенсії, без зміни базового місяця нарахування індексації пенсії, починаючи з 15 жовтня 2015 року, відповідно до постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2016 року у справі №556/1010/16-а.
2. Володимирецький районний суд Рівненської області рішенням від 21 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2018 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправною відмову управління ПФУ у перерахунку та виплаті ОСОБА_1, пенсії державного службовця відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу (у редакції що діяла на час призначення пенсії).
Зобов`язав управління ПФУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії державного службовця, в розмірі 87% заробітної плати відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній на червень 2009 року), включаючи посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років, премії та з врахуванням індексації доходів, отриманих в червні 2009 року, матеріальної допомоги на оздоровлення, згідно довідки про заробітну плату станом на 1 червня 2009 року, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, без обмежень граничного розміру пенсії, без зміни базового місяця нарахування індексації пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013, починаючи з 1 квітня 2017 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив за безпідставністю.
2.1 Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що дії відповідача щодо застосування при виконанні постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2016 року положень статті 37 Закону України "Про державну службу" у редакції Закону України від 8 липня 2011 року "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" є неправомірними.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 Згідно довідки, виданої Володимирецькою селищною радою від 13 березня 2018 року №02-23/680 ОСОБА_1 дійсно працювала у Володимирецькій селищній раді на посаді заступника селищного голови по фінансовій частині та її заробітна плата станом на 1 червня 2009 року становила: посадовий оклад (згідно штатного розпису) 2234,00 грн; надбавка за ранг 90 грн; надбавка за вислугу років 581 грн; премія 1167,00 грн; матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 5645,64 грн; індексація 162,57 грн; відпускні 2033,40 грн, в тому числі премія, включена у відпускні 838,96 грн, з яких було нараховано внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
3.2 ОСОБА_1 була призначена пенсія відповідно до положень статті 37 Закону України "Про державну службу". Однак, при розрахунку призначеної пенсії не було враховано посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років, премії та з врахуванням індексації доходів, отриманих в червні 2009 року, матеріальну допомоги на оздоровлення як це передбачено законом, що встановлено під час розгляду Володимирецьким районним судом Рівненської області справи №556/1010/16-а.
3.3 Згідно постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2016 року суд зобов`язав здійснити з 15 жовтня 2015 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу", виходячи з усіх сум заробітної плати, на які нараховані страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
3.4 Після пред`явлення постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2016 року до виконання відповідач здійснипв позивачу перерахунок призначеної пенсії з врахуванням зазначених виплат, однак застосував норму статті 37 Закону України "Про державну службу" у редакції Закону України від 8 липня 2011 року "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яка передбачає виплати пенсії державним службовцям в розмірі 80% від заробітної плати, а не у розмірі 87% як передбачалось нормою закону, яка діяла на момент призначення пенсії.
3.5 24 березня 2017 року ОСОБА_1 подала до управління ПФУ заяву, просила провести арифметичне донарахування та виплату заниженої пенсії, на виконання постанови суду №556/1010/16-а від 21 жовтня 2016 року.
3.6 Управління ПФУ листами №1087/05-01 від 7 квітня 2017 року та №1176/04-01 від 21 квітня 2017 року відмовило в проведенні перерахунку.
3.7 Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, управління ПФУ звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що суд не перевіривши всіх чинників та складових від яких залежить призначення, перерахунок і пенсії не може підміняти орган та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, вважає, що рішення судів відповідають вимогам матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Згідно частини шостої статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723-XII, який діяв на час призначення пенсії позивачу) пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частинами другою і п`ятою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I та II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I та II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
10. Згідно частини другої статті 37 Закон №3723-XII пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
11. Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону №3723-XII за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90% заробітної плати.
12. Законом України від 8 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, статтю 37 Закону викладено в новій редакції, зокрема, виключено положення щодо збільшення пенсії на один відсоток заробітку, але не більше 90% заробітної плати за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі.
13. Ураховуючи зазначене, з 1 жовтня 2011 року положення статті 37 Закону №3723-XII щодо призначення державним службовцям пенсії від сум їх заробітної плати у розмірі не більше 90% заробітної плати втратили чинність у зв`язку з внесенням змін до цієї статті Законом №3668-VI.
14. Разом із тим, підстави та порядок перерахунку пенсій державним службовцям регулює стаття 37-1 Закону №3723-XII, положення якої щодо перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям Закону №3668-VI змін не зазнали.
15. При цьому, внесені вищезгаданим Законом №3668-VI зміни до статті 37 Закону щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
16. У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
17. Колегія суддів зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної їй пенсії та здійснюється на підставі судового рішення, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
18. Отже, застосувавши відсоток - 80 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 87% від заробітку.
19. За таких обставин, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача в розмірі 87% суми її заробітної плати в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, є обґрунтованими.
20. Відповідно частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
21. Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
22. З підстав вище викладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи, дослідили наявні докази, надали їм належну оцінку та прийняли законне і обґрунтоване рішення.
23. Аналогічний правовий висновок неодноразово викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 1 листопада 2018 року (справа №576/2740/16-а).
24. За таких обставин, зважаючи на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
25. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
26. Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суди попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -