ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/21682/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представники позивача - не з`явилися,
відповідач - Державне підприємство "Конярство України"
представник відповідача - адвокат Кушнір С.Л, ордер на надання правничої допомоги АТ № 1010659 від 14.05.2021,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 09.02.2021
у складі колегії суддів: Грека Б.М. (головуючого), Отрюха Б.В., Остапенка О.М.
у справі за позовом
ОСОБА_1
до Державного підприємства "Конярство України"
про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати,
в межах справи № 910/21682/15 за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"
до боржника Державного підприємства "Конярство України"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" (далі - ТОВ фірма "Астарта-Київ") про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" (далі - ДП "Конярство України") на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.
2. 21.10.2019 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ДП "Конярство України" про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.
3. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2019 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ДП "Конярство України" про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство ДП "Конярство України".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.11.2020 в задоволенні позову ОСОБА_1 у справі № 910/21682/15 відмовлено.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про те, що він ознайомлений з наказом лише 08.05.2019 не відповідають дійсності, оскільки, обов`язок такого попередження (ознайомлення) не передбачено законом як передумова застосування п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 910/21682/15 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 09.11.2020 скасовано та ухвалено постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади керівника філії "Дібрівський кінний завод № 62" ДП "Конярство України" на 06.05.2019, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
В іншій частині ОСОБА_1 - відмовлено.
7. Суд апеляційної інстанції встановивши, що настала подія, яка зумовила наслідки, визначені підпунктом 5.2.1. контракту від 27.04.2018, укладеного між сторонами, а саме закінчення терміну його дії, дійшов висновку про обґрунтованість звільнення позивача (припинення з ним трудового договору) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
8. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни дати звільнення позивача на 06.05.2019, тобто перший робочий день після його виходу з лікарняного. При цьому, вказав на те, що у зв`язку зі зміною дати звільнення, період з 12.04.2019 по 05.05.2019 не може вважатися вимушеним прогулом, який підлягає оплаті середнім заробітком, оскільки за цей період позивачу виплачуються кошти, а саме допомога по тимчасовій непрацездатності.
9. При цьому, судом апеляційної інстанції була перевірена правильність встановлення судом першої інстанції обставини справи та встановлено такі обставини справи:
9.1. 27.04.2018 між ДП "Конярство України" (відповідач) та ОСОБА_1 (позивач) було укладено контракт з керівником філії "Дібрівський кінний завод № 62" ДП "Конярство України".
9.2. Відповідно до п. 6.1 цей контракт діє з 30.04.2018 та діє до 30.04.2019.
9.3. Розділом 5 контракту сторони погодили умови зміни, припинення та розірвання даного контракту. Зокрема, згідно п.п. 5.2.1 п. 5.1. контракту цей контракт припиняється по закінченню строку дії контракту.
9.4. Наказом заступника директора з фінансових питань ДП "Конярство України" № 65-к від 02.05.2019 звільнено ОСОБА_1 керівника філії "Дібрівський кінний завод № 62" ДП "Конярство України" з 02.05.2019 через закінчення строку дії контракту з працівником згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Крім того, листом ДП "Конярство України" від 02.05.2019 за вих. № 457, у зв`язку з закінченням строку дії контракту запрошено ОСОБА_1 з`явитись до ДП "Конярство України" з метою отримання трудової книжки.
9.5. Лист-повідомлення за вих. № 457 від 02.05.2019 та наказ № 65-к від 02.05.2019 були направлені на адресу позивача засобами поштового зв`язку 02.05.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист з відміткою про відправлення 02.05.2019.
9.6. Позивач з 12.04.2019 по 05.05.2019 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві "Миргородська центральна районна лікарня", що підтверджується листком непрацездатності серії АДЦ № 277078.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 09.11.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 910/21682/15, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою про скасування оскаржених рішення та постанови, з вимогою прийняти нове судове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/21682/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.03.2021.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Погребняка В.Я. від 22.03.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 09.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 910/21682/15 залишено без руху.
Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
Роз`яснено ОСОБА_1, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
13. 09.04.2021 від заявника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, щодо обґрунтування підстав касаційного оскарження з урахуванням підстав визначених ст. 287 ГПК України.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К.М. від 22.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/21682/15 Господарського суду м. Києва за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 09.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021.
Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 09.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 відбудеться 08.06.2021.
Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.05.2021.
Витребувано з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/21682/15/15 за позовом ОСОБА_1 до ДП "Конярство України" про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.
15. Від ДП "Конярство України" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 09.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, в якому з доводами касаційної скарги не погоджується та просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
16. В судове засідання 08.06.2021 з`явився представник відповідача ДП "Конярство України", який надав пояснення у справі.
17. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
18. В касаційній скарзі ОСОБА_1 міститься клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.
19. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 910/21682/15 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
20. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (08.06.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 08.06.2021.
21. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
( ОСОБА_1 )
22. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме, ст. ст. 74, 76, 77, 78, 80, 118, 119, 165, 167, 236 ГПК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також вказує на неправильне застосування норм матеріального права п. 2 ч. 1 ст. 36, ст. 39-1, ст. 47 КЗпП України, Закону України "Про управління об`єктами державної власності", постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777 "Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки", п. п. 2.3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
23. Крім того, зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування положень постанови Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 640/498/17-ц, оскільки в ній відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи відповідача
(ДП "Конярство України")
24. У відзиві відповідач вказує на те, що скаржником не наведено та необґрунтовано жодного порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, а касаційна скарга зводиться лише до викладення фактичних обставин справи та незгоди скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
25. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені п. п. 1, 3, 4, 8 ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (ч. 4 ст. 300 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 скаржник не погоджується з рішенням Господарського суду м. Києва від 09.11.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 910/21682/15.
В той же час, постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 910/21682/15 рішення Господарського суду м. Києва від 09.11.2020 скасовано та ухвалено постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Таким чином, судом касаційної інстанції в касаційному порядку переглядається лише вказана постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 910/21682/15.
26. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом судового розгляду у цій справі є позовна заява ОСОБА_1 до ДП "Конярство України" про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.
Як встановлено судом першої інстанції 27.04.2018 між ДП "Конярство України" (відповідач) та ОСОБА_1 (позивач) було укладено контракт з керівником філії "Дібрівський кінний завод № 62" ДП "Конярство України".
Відповідно до п. 6.1 даний контракт діє з 30.04.2018 до 30.04.2019.
Розділом 5 даного контракту сторони погодили умови зміни, припинення та розірвання даного контракту.
Зокрема, згідно п.п. 5.2.1 п. 5.1. контракту цей контракт припиняється по закінченню строку дії контракту.
Наказом заступника директора з фінансових питань ДП "Конярство України" № 65-к від 02.05.2019 звільнено ОСОБА_1 керівника філії "Дібрівський кінний завод № 62" ДП "Конярство України" з 02.05.2019 через закінчення строку дії контракту з працівником згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Крім того, листом ДП "Конярство України" від 02.05.2019 за вих. № 457, у зв`язку з закінченням строку дії контракту запрошено ОСОБА_1 з`явитись до ДП "Конярство України" з метою отримання трудової книжки.
Вказані лист-повідомлення за вих. № 457 від 02.05.2019 та оригінал наказу № 65-к від 02.05.2019 були направлені на адресу позивача засобами поштового зв`язку 02.05.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладної № 0100171226745 від 02.05.2019 та опису вкладення у цінний лист з відміткою про відправлення 02.05.2019.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що з наказом про його звільнення був ознайомлений 08.05.2019, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 06.05.2019.
При цьому, позивач також зазначав, що 06.05.2019 та 07.05.2019 виконував покладені на нього обов`язки керівника філії "Дібрівський кінний завод № 62" ДП "Конярство України", про що свідчать видані ним накази від 06.05.2019 № 35-ОД, № 35-1-ОД, від 07.05.2019 № 36-ОД, № 37-ОД.
За твердженнями позивача наказ заступника директора з фінансових питань ДП "Конярство України" № 65-к від 02.05.2019 є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, звільнення працівника у зв`язку з закінченням дії строкового трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України повинно відбутись в останній день дії строкового трудового договору.
Крім того, позивач вказував, що з 12.04.2019 по 05.05.2019 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві "Миргородська центральна районна лікарня", що підтверджується листком непрацездатності серії АДЦ № 277078, копію якого додано до позовної заяви.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що підставою припинення трудового договору (контракту) із позивачем було саме закінчення строку його дії. Про припинення трудових відносин, у зв`язку з закінченням дії контракту, позивача повідомлено належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії накладної № 0100171226745 від 02.05.2019 та опис вкладення у цінний лист з відміткою про відправлення 02.05.2019.
Суд першої інстанції також вказав на те, що припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором, та одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінчення строку, на який він був укладений.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що листом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 06.08.2004 № 05-31-1137 щодо деяких питань соціального страхування з тимчасової втрати працездатності передбачено, що у разі, якщо під час тимчасової непрацездатності у працівника закінчується дія строкового трудового договору, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпПУ видається наказ про його звільнення, але допомога по тимчасовій непрацездатності надається йому до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Суд першої інстанції дійшов висновків, що доводи позивача про ознайомлення з наказом лише 08.05.2019 не відповідають дійсності, оскільки обов`язок такого попередження (ознайомлення) не передбачено законом як передумова застосування п. 2 ст. КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, дійшов висновку про необхідність його скасування та прийняття нового рішення, виходячи з такого.
Відповідно до Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777 "Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки" призначення на посаду генерального директора державного підприємства відбувається виключно на конкурсних засадах.
Згідно п.п. 2.3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" контракти з керівником підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства.
Іншої форми трудового договору, окрім контракту, з керівником підприємства, що є у державній власності не передбачено.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.
Істотними умовами укладення контракту є передбачення строку його дії, підстав його припинення чи розірвання. Таким чином, контракт укладається на строк, який встановлюється за погодженням сторін та містить чітке зазначення, коли розпочинається строк дії контракту та коли він закінчується.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони визначили строк дії контракту від 27.04.2018 з 30.04.2018 до 30.04.2019, разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що між сторонами відбувалися перемовини щодо укладення контракту на новий строк, у той час, як про дату його припинення, позивачу було достеменно відомо з часу підписання ним контракту.
За наведених обставин, встановивши, що настала подія, яка зумовила наслідки, визначені підпунктом 5.2.1. контракту від 27.04.2018, укладеного між сторонами, а саме закінчення терміну його дії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість звільнення позивача (припинення з ним трудового договору) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена ч. 3 ст. 40 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про порушення зазначених гарантій, застосовуваних під час реалізації процедури звільнення працівника та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
У рішенні Конституційного Суду України від 04.09.2019 у справі № 6-р(ІІ)/2019, Другий сенат Конституційного Суду України визнав положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).
Рішення Конституційного Суду України мотивовано тим, що положеннями ч. 3 ст. 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці.
Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно інших категорій.
Таким чином, положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини, а тому звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності є порушенням гарантованого законодавством права особи на працю та не може бути визнано законним і правомірним.
В постанові від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що "не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці (перше речення ч. 3 ст. 40 КЗпП України). Гарантія поширюється на випадки припинення трудового договору (договору контракту) з працівником за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, тобто з підстав, передбачених контрактом. Наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні ч. 3 ст. 40 КЗпП України, усуваються шляхом зміни дати припинення трудових відносин на перший день після закінчення періоду непрацездатності чи відпустки".
Подібні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 310/2284/17, від 13.11.2019 у справі № 545/1151/16-ц, від 11.12.2019 у справі № 522/3410/15-ц, від 29.01.2020 у справі № 320/7991/16, від 11.06.2020 у справі № 481/1043/17, від 08.07.2020 у справі № 752/11686/18, від 29.07.2020 у справі № 305/1229/18.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач з 12.04.2019 по 05.05.2019 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві "Миргородська центральна районна лікарня", що підтверджується листком непрацездатності серії АДЦ № 277078.
Виходячи з викладених норм законодавства та вказаних обставин, суд апеляційної інстанції вказав на те, що днем звільнення позивача слід вважати 06.05.2019, тобто перший робочий день після його виходу з лікарняного.
При цьому, у зв`язку зі зміною дати звільнення, період з 12.04.2019 по 05.05.2019 не може вважатися вимушеним прогулом, який підлягає оплаті середнім заробітком, оскільки за цей період позивачу виплачуються кошти, а саме допомога по тимчасовій непрацездатності.
Крім того, з системного аналізу наданих відповідачем разом із клопотанням про доручення доказів документів, зокрема копій кадрових наказів про призначення ОСОБА_1 в.о. директора та призначення надбавок, суд апеляційної інстанції зазначив, що у вказаної особи наявні повноваження на підписання кадрових документів, натомість позивач будь-яких належних та допустимих доказів на спростування цього не надав.
Оскільки обставини справи встановлені судом першої інстанції повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та правомірно ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову, а саме, слід змінивши дату звільнення позивача, а в іншій частині позову відмовив.