ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 922/2297/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго",
представник позивача - Яценко Д.Ю. (у порядку самопредставництва),
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт",
представник відповідача - Корнієнко Ю.В. (у порядку самопредставництва); Черешньов Д.О. (у порядку самопредставництва),
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт"
на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 (головуючий суддя Чистякова І.О)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 (головуючий Склярук О.І., судді: Гетьман Р.А. і Дучал Н.М.)
у справі № 922/2297/20
за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі - Підприємство)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" (далі - Товариство)
про стягнення 1 997 612,52 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Підприємство звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства про стягнення штрафу, нарахованого згідно з пунктом 14.3 договору підряду від 14.11.2018 № 1061-18/27 (далі - Договір), який укладений Підприємством (замовник) та Товариством (підрядник), у розмірі 1 997 612,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- після закінчення робіт, проведених підрядником з ремонту парової турбіни ПР 6-35-10/5М на ТЕЦ-1 по вул. Немирівське шосе, 26 в м. Винниця, замовником були виявлені недоліки, які викладені у Технічному звіті з проведення технічного діагностування, виконаного на замовлення позивача ТОВ "Цукорремналадка" (ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції від 24.07.2019 № 41-Л, виданої 01.08.2019);
- листом від 15.04.2020 № 34/1155 замовник повідомив підрядника про висновки вказаного Технічного звіту і вимагав усунення недоліків та забезпечення виконання гарантійних зобов`язань, взятих підрядником за Договором, а саме: досягнення об`єктом капітального ремонту показників, визначених у технічній специфікації та можливості експлуатації об`єкта відповідно до умов договору на протязі 2-х років;
- підрядник у листі від 27.04.2020 № 000-03/154 не погодився з Технічним звітом ТОВ "Цукорремналадка" та витребував від замовника перелік технічної документації;
- недоліки, про які вказував замовник, на момент звернення до суду підрядник не усунув.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2021, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства штраф у розмірі 1 997 612,52 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а також на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- ухвалюючи рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 15.10.2020 у справі № 910/5253/19, від 06.08.2020 у справі № 910/4517/14, від 15.03.2018 у справі № 910/13725/16 щодо застосування статті 853 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та від 06.08.2020 у справі № 910/4517/14, від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19 щодо застосування статей 74, 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від Товариства надійшли заяви про поворот виконання рішення та про зупинення виконання судового рішення.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що сторонами укладено Договір, який за своєю правовою суттю є договором підряду на капітальне будівництво.
Згідно із статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Стаття 846 ЦК України встановлює, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно із статтею 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Частиною п`ятою статті 858 ЦК України передбачено, що підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.
Відповідно до статті 859 ЦК України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.
Згідно із статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 883 ЦК України передбачено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
Відповідно до частини другої статті 883 ЦК України передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Згідно із статтею 884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 884 ЦК України передбачено, що підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 884 ЦК України гарантійний строк продовжується на час, протягом якого об`єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1.1 Договору Підприємство (замовник) доручило, а Товариство (підрядник) взяло на себе зобов`язання забезпечити, згідно з кошторисною документацією та умовами Договору, виконання робіт з капітального ремонту парової турбіни ПР 6-35-10/5М на ТЕЦ-1 по вул. Немирівське шосе, 26 у м. Вінниця, визначених пунктом 1.2 Договору.
Згідно з пунктом 1.2 Договору роботи з: ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт парової турбіни ПР 6-35-10/5м на ТЕЦ-1 по вул. Немирівське шосе, 26 в м. Вінниця (Код ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи).
Пунктом 9.2 Договору передбачено, що підрядник забезпечує відповідність якості робіт та матеріальних ресурсів, що поставляються ним, специфікаціям, технічним умовам, а також наявність сертифікатів, технічних паспортів, інших документів, що підтверджують їхні характеристики і якість. Роботи та матеріальні ресурси, що використовуються для їх виконання, повинні відповідати вимогам нормативно - правових актів і нормативних документів у галузі будівництва, кошторисній документації, вимогам і нормам виробника та цьому Договору.
Відповідно до пункту 9.6 Договору виявлені у процесі перевірок і випробувань неякісні роботи підлягають виправленню підрядником, а неякісні матеріали - заміні на вимогу замовника негайно із інформуванням письмово замовника про це.
Розділом 12 сторони визначили гарантійні строки якості закінчення робіт (експлуатації об`єкта) та порядок усунення виявлених недоліків (дефектів).
Згідно з пунктом 12.1 Договору відносини сторін, пов`язані із забезпеченням гарантійних строків якості робіт (експлуатації об`єкта) та усуненням виявлених недоліків (дефектів), будуть регулюватися положеннями загальних умов.
Пунктом 12.2 Договору передбачено, що гарантійний термін експлуатації обладнання складає 3 (три) роки з моменту вводу об`єкту в експлуатацію.
Відповідно до пункту 12.3 Договору Товариство (підрядник) гарантує досягнення об`єктом капітального ремонту показників, визначених у технічній специфікації та можливість експлуатації об`єкта відповідно до Договору протягом трьох років з дати прийняття об`єкта в експлуатацію.
Судами встановлено, що парова турбіна ПР 6-35-10/5 М на ТЕЦ -1 по вул. Неміровське шосе, 26 в м. Винниця так і не вийшла на показники, передбачені технічною специфікацією.
Зазначена обставина визнавалася сторонами як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з чим не підлягає доведенню з огляду на приписи частини першої статті 75 ГПК України, а саме обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.
Підприємство вказувало на те, що ремонт парової турбіни ПР 6-35-10/5М був виконаний відповідно до умов Договору в повному обсязі, проте стався випадок, який є порушенням умов пункту Договору (пункту 12.3) щодо гарантії підрядника досягнення об`єктом капітального ремонту показників, визначених у технічній специфікації, та можливості експлуатації об`єкта відповідно до Договору протягом трьох років з дати прийняття об`єкта в експлуатацію. Про вказані обставини Підприємство повідомило Товариство листом від 10.02.2020 № 34/438 у порядку, передбаченому пунктом 12.4 Договору.
Товариство, у свою чергу, стверджувало, що Підприємством не доведено, що недосягнення об`єктом капітального ремонту показників, визначених у технічній специфікації, сталося саме з вини Товариства у зв`язку з неякісним виконанням ним робіт, встановлених у Договорі.
Однак з огляду на приписи частини другої статті 884, частини першої статті 883 ЦК України суди дійшли висновку, що саме на підрядника законодавець покладає обов`язок доведення тієї обставини, що виявлені недоліки або дефекти при експлуатації об`єкта виникли саме не з його вини.
Водночас результатом виконаних робіт згідно з Договором є якісний ремонт парової турбіни, яка забезпечує стале, з відповідністю необхідних параметрів під час функціонування турбогенератора.
Згідно з пунктом 103 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (далі - Загальні умови), якими сторони керувалися під час укладення Договору (пункт 12.1 Договору), підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації та можливості їх експлуатації протягом гарантійного строку.
14.08.2020 відбулося розкриття турбіни, та спеціалістами підрядника складено Технічний акт № 1 про поточний стан турбіни, а також визначено перелік гарантійних робіт, направлених на усунення можливих причин недобору турбогенератором потужності. Після проведення гарантійного ремонту підрядником було складено акт виконаних робіт від 04.09.2020 № 1.
10.12.2020 проведено пусконалагоджувальні роботи турбогенератора та зафіксовані високі показники температури пари за турбіною двісті дев`яносто градусів Цельсія (при номінальній двісті сорок п`ять градусів Цельсія) а також коливання напруги більше 0,2мВт, результати яких сторони визначили в Технічному акті № 3 та які свідчать, на переконання позивача, що запуск турбогенератора в подальшому є неможливим, оскільки турбіна не видає параметрів, передбачених паспортними даними, а, отже, ремонт турбіни не здійснено, мета укладення Договору з відповідачем не досягнута.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що штрафні санкції, передбачені пунктом 14.3 Договору, застосовуються і в період гарантійного терміну експлуатації обладнання з огляду на приписи пункту 12.1 Договору, яким передбачено, що відносини сторін, пов`язані із забезпеченням гарантійних строків робіт (експлуатації об`єкта) та усуненням виявлених недоліків (дефектів), будуть регулюватися положеннями Загальних умов, оскільки відповідно до пункту 12.3 Договору підрядник гарантував досягнення об`єктом капітального ремонту показників, визначених до технічної специфікації, та можливість експлуатації об`єкта відповідно до Договору протягом трьох років з дати прийняття об`єкта в експлуатацію.
При цьому посилання Товариства на підписання акта приймання виконаних робіт без заперечень та без зауважень не спростовує тієї обставини, що саме на підрядника (Товариство) покладено обов`язок забезпечити якість закінчених робіт, досягнення показників, визначених у технічній специфікації, та можливості їх експлуатації протягом гарантійного строку.
У зв`язку з тим, що Товариством не доведено, що недосягнення об`єктом капітального ремонту показників, визначених у технічній специфікації, сталося не з його вини, суди дійшли висновку про доведення позовних вимог та наявності підстав для стягнення штрафних санкцій.
Товариство у касаційній скарзі посилається на те, що, ухвалюючи рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 15.10.2020 у справі № 910/5253/19, від 06.08.2020 у справі № 910/4517/14, від 15.03.2018 у справі № 910/13725/16 щодо застосування статті 853 ЦК України та від 06.08.2020 у справі № 910/4517/14, від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19 щодо застосування статей 74, 99 ГПК України.
Водночас під час підготовки справи до розгляду Верховним Судом було проаналізовано зміст судових рішень у вказаних справах та встановлено, що:
- у справі № 904/7804/16 суди, з урахуванням підстав розірвання договорів підряду в частині неналежного виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань щодо ремонту електродвигуна та статора електродвигуна, встановили, що після складання підрядником актів виконаних робіт за листопад 2013 року та липень 2014 року сторонами проводились випробування електродвигуна та складались двосторонні акти з переліком недоробок та недоліків, які, з урахуванням листування сторін, долученого до матеріалів справи, визнавались підрядником, проте не були усунуті у строки, погоджені сторонами, а електродвигун було повернуто лише після розірвання в односторонньому порядку Договорів-1, 2 у розібраному стані, що підтверджується актом приймання-передачі електрообладнання від 23.08.2018, підписаним представниками замовника та Підрядника, та накладною на перевезення готової продукції від 23.08.2018 № 58 та свідчить про неналежне та неякісне виконання договірного зобов`язання щодо строків та усунення дефектів після проведеного ремонту;
- у справі № 910/5253/19 судові рішення мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань у частині оплати виконаних позивачем робіт, що підтверджується актом приймання виконаних робіт форми КБ-2в від 01.11.2018, який підписаний повноважними представниками сторін (від підрядника - директором Грінченко С.В., від замовника директором Черепій В.О.) без зауважень. Судами не прийняті заперечення відповідача щодо визнання акта приймання виконаних робіт за листопад 2018 року неналежним доказом та щодо визнання зазначеного акта підписаним частково помилково, оскільки акт приймання виконаних будівельних робіт від 01.11.2018 підписаний сторонами без зауважень та умовами договору і вимогами чинного законодавства не передбачено права замовника в односторонньому порядку, через вісім місяців після підписання акта, змінювати та визнавати частково помилковим раніше підписаний акт приймання виконаних робіт. Також у вказаній справі судами встановлено, що висновок будівельно-технічної експертизи від 16.09.2019 не спростовує факт виконання робіт за договором;
- у справі № 910/13725/16 суди, розглядаючи вимоги про стягнення збитків, які були обґрунтовані тим, що відповідач на порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на виконання робіт із створення проектно-кошторисної документації від 28.07.2011 № 14/МА-11 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо якісного виконання робіт, у зв`язку з чим позивачу було завдано збитки у розмірі 8 050 000,00 грн, встановили недоведення позивачем належними та допустимими доказами наявності всіх необхідних складових для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків у сумі 8 050 000,00 грн, які становлять суму авансу, перерахованого позивачем відповідачу на виконання умов Договору № 14/МА-11, а саме причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача і збитками, як не доведено матеріалами справи і вину відповідача у завданні позивачу збитків на заявлену суму. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивач, прийнявши від відповідача без зауважень щодо якості проектну документацію стадії "Робоча документація", не зазначивши про недоліки, які могли бути виявлені при звичайному способі прийняття, у порядку та строки, встановлені договором та законом, втратив право заявляти про такі недоліки згідно з частиною другою статті 853 ЦК України;
- у справі № 910/2683/19 суди, розглядаючи вимоги про розірвання договору про надання комплексних послуг від 15.12.2017 № 12/2017-21ІР та стягнення 782 594,00 грн, які були обґрунтовані тим, що відповідач на порушення умов договору не розробив для позивача Інтернет-сайт, не виконав у повному обсязі визначені договором етапи виконання зобов`язань, порушив визначені договором строки їх виконання, не забезпечив приведення позивачу потенційних клієнтів за узгодженими в договорі параметрами, встановили відсутність підстав, передбачених статтею 651 ЦК України для розірвання договору, оскільки позивач не довів факту істотного порушення відповідачем спірного договору. За висновком судів, виконання зобов`язань за спірним договором було порушене обома сторонами, зокрема відповідач частково надав послуги/виконав роботи, а позивач не здійснював належним чином чергові платежі у визначені договором строки, тобто має місце прострочення зобов`язань як зі сторони позивача, так із боку відповідача. Суди визнали необґрунтованими посилання позивача на недосягнення відповідачем мінімальних показників рекламної кампанії та відсутність потенційних клієнтів як на обставини невиконання відповідачем жодного зобов`язання за договором, оскільки ці посилання не відповідають умовам спірного договору, в якому сторони погодили, що в разі, якщо по завершенні бюджету рекламної кампанії не буде досягнутий мінімальний показник ефективності, Сторона-1 досягає його самостійно за рахунок власних коштів (пункт 1.2.2 договору), а також позивач погодився з існуванням впливу на ефективність рекламної компанії чинників, що не залежать від волі, дій або бездіяльності відповідача (пункт 1.2.3 договору). Відмовивши у задоволенні позову про розірвання договору, суди, як наслідок, відмовили і у задоволенні позову про повернення отриманого за цим правочином;
- № 910/4517/14 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, вказав про те, що суд апеляційної інстанції не дав оцінки відповідям експертів на інші питання, сформульовані судом, а саме: Який клас бетону згідно з вимогами чинних нормативів слід було використати для виконання робіт з будівництва бетонного покриття? Які роботи було виконано фактично і чи відповідають дані роботи вимогам робочої проектної документації і нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам, тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності. Крім того, суд апеляційної інстанції не зазначив підстав, з яких ним враховані чи не враховані висновки експерта № 8194 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 09.02.2015 "Незалежного інституту судових експертиз" та, як наслідок, не спростовано та не підтверджено висновки суду першої інстанції, які ґрунтуються на зазначеному висновку експертизи.
Тобто у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Що ж до визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 305/1180/15-ц, № 922/2383/16, № 757/31606/15-ц).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Отже, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин.
Крім того, у справі № 910/4517/14 постанову суду апеляційної інстанції було скасовано Верховним Судом повністю з передачею справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору у такій справі, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у ній.
Водночас обов`язковою умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. При цьому у даній справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судового рішення згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу є необґрунтованими.
Таким чином Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів, у зв`язку з тим, що зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів (Технічної специфікації та Технічного звіту), є необґрунтованими, оскільки скаржником не доведено, у чому саме полягає недопустимість таких доказів, водночас судами при ухваленні оскаржуваних рішень надавалась оцінка не лише вказаним доказам, а й іншим наданим сторонами доказам, тобто судами надано оцінку всім доказам у їх сукупності. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з твердженням Товариства, що наданий Підприємством до матеріалів справи Технічний звіт про проведення технічного діагностування турбогенератора ПР 6-35-10/5 на ТЕЦ-1 КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", виконаний ТОВ "Цукроремналадка", не є беззаперечним доказом того, що недоліки, виявлені у роботі турбіни, виникли з вини саме Товариства (підрядника).
Водночас касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.
У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені рішення та постанову, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Що ж до заяви Товариства про поворот виконання рішення, то, враховуючи залишення без змін оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд залишає зазначену заяву без розгляду, оскільки відповідно до статті 333 ГПК України, зокрема, суд касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання рішення, якщо скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд