ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/1988/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Зайця Є.Г., Танасійчук Т.Б.,
відповідача - Білоуса Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "НВ",
на рішення Господарського міста Києва
(суддя - Удалова О.Г.)
від 28.05.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Шаптала Є.Ю., судді - Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.)
від 02.02.2021,
у справі за позовом Фермерського господарства "НВ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод"
про стягнення 168 165,07 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод"
до Фермерського господарства "НВ"
про стягнення 1 070 267,95 грн
В С Т А Н О В И В:
у вересні 2019 року ФГ "НВ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "Кривоозерський олійний завод" про стягнення 168 165,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити придбаний товар, поставлений позивачем на виконання договору поставки № 08/07/2019-740 від 08.07.2019.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області 17.09.2019 вказаний позов передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
У листопаді 2019 року ТОВ "Кривоозерський олійний завод" подало до Господарського суду міста Києва зустрічний позов до ФГ "НВ" про стягнення 1 070 267,95 грн неустойки (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.12.2019).
Обґрунтовуючи зустрічний позов, ТОВ "Кривоозерський олійний завод" послався на неналежне виконання ФГ "НВ" обов`язків щодо своєчасної поставки товару належної якості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021, позов ФГ "НВ" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Кривоозерський олійний завод" на користь ФГ "НВ" борг у сумі 168 165,07 грн. Зустрічний позов ТОВ "Кривоозерський олійний завод" задоволено частково. Стягнуто з ФГ "НВ" на користь ТОВ "Кривоозерський олійний завод" 404 000,00 грн штрафу, 250 147,95 грн пені.
Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що ТОВ "Кривоозерський олійний завод" не оплатило вартість отриманого від ФГ "НВ" товару на суму 168 165,07 грн. Проте, ФГ "НВ" частково не виконав свої зобов`язання за договором та не поставив позивачу весь товар в узгоджений сторонами строк, чим допустив порушення зобов`язань за договором № 08/07/2019-740 від 08.07.2019.
У березні 2021 року ФГ "НВ" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що судами не було враховано висновку щодо застосування частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №904/631/18 та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16. Стверджує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 щодо правил складання актів, зокрема, у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем), які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, у подібних правовідносинах відсутній.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Зазначає, що ФГ "НВ" не виконало свій обов`язок з поставки товару у зв`язку з відсутністю у нього необхідної його кількості. Вважає хибними аргументи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин п. 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997. Посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17, від 26.11.2020 у справі № 904/5217/19, від 13.08.2020 у справі № 922/3582/19.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1 та 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 08.07.2019 між ФГ "НВ" як постачальником та ТОВ "Кривоозерський олійний завод" як покупцем був укладений договір поставки № 08/07/2019-740, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити сільськогосподарську продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, визначених договором, в асортименті, кількості та за цінами, і в додатках до договору (специфікаціях), які є невід`ємною частиною договору.
Згідно з п. 2.1 договору ціна товару, кількість, номенклатура, асортимент і загальна вартість кожної конкретної партії товару, що придбавається на умовах договору, передбачена в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною договору.
Загальна вартість договору відповідає сумі загальних вартостей товару, визначених в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною договору (п. 2.2. договору).
Порядок здійснення оплати вартості товару визначається в додатках (специфікаціях) (п. 2.3 договору).
Специфікацією № 1 від 08.07.2019 сторонами обумовлена поставка товару у кількості 200 тонн (+/- 10%) загальною вартістю 2 020 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.3 специфікації, покупець здійснює передплату у розмірі 80% вартості товару з ПДВ, на поточний рахунок постачальника, що вказаний в п. 9 договору або в рахунку-фактурі. Постачальник зобов`язаний при цьому надати рахунок-фактуру на всю кількість товару, визначеного у специфікації, за допомогою електронного зв`язку, за реквізитами покупця, що вказані в п. 9 договору, для оплати його покупцем.
Згідно з п. 2.4 специфікації покупець здійснює доплату до 100% вартості товару кожної партії на нижчезазначених умовах поставки протягом 7 (семи) банківських днів після реєстрації постачальником податкової накладної. Також, не пізніше наступного дня від дати передачі товару постачальник зобов`язаний надати покупцеві такі документи: видаткову накладну, виписану в день поставки товару; зареєстровану в ЄРПН електронну податкову накладну відповідно до вимог податкового законодавства.
У п. 2.5 договору передбачено, що датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця.
За змістом п. 4.2 договору товар вважається поставленим постачальником та отриманим покупцем в момент підписання товарно-транспортної накладної особи вантажоодержувача.
Сторони погодили, що договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків, до фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань (8.1 договору).
Також сторонами договору поставки № 08/07/2019-740 від 08.07.2019 був складений додаток № 2 до вказаного договору, у якому були погоджені вимоги щодо якості товару.
Суди встановили, що ФГ "НВ" поставило ТОВ "Кривоозерський олійний завод", а ТОВ "Кривоозерський олійний завод" прийняло товар загальною вартістю 1 784 165,71 грн, що підтверджується видатковими накладними № 24 від 09.07.2019, № 25 від 10.07.2019, № 26 від 11.07.2019.
Платіжними дорученнями № 18860 від 09.07.2019, № 18883 від 10.07.2019 підтверджується, що ТОВ "Кривоозерський олійний завод" оплатило товар, поставлений ФГ "НВ", частково на суму 1 616 000,64 грн.
У зв`язку з вищенаведеним, суди дійшли висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого, але неоплаченого товару в сумі 168 165,07 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення первісного позову не оскаржується та не є предметом касаційного перегляду. В касаційному порядку також не оскаржується рішення суддів про відмову у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення з ФГ "НВ" на користь ТОВ "Кривоозерський олійний завод" 404 000,00 грн штрафу за поставку неякісного товару.
У касаційному порядку позивач оскаржує судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення зустрічного позову про стягнення з нього 404 000,00 грн штрафу та 250 147,95 грн пені за порушення строків поставки товару.
У п. 4.1 договору поставки № 08/07/2019-740 від 08.07.2019 сторони передбачили, що поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс-2010, встановлених у додатках (специфікаціях) до договору.
Згідно з п. 5 специфікації № 1 від 08.07.2019 товар повинен бути поставлений покупцю в період з 08.07.2019 по 19.07.2019. Товар повинен поставлятись автомобільними партіями. Автотранспорт покупця повинен відповідати вимогам складу постачальника.
У п. 3 специфікації пунктом навантаження визначено Житомирську обл., Лугнський район, село Радогоща.
Відповідно до п. 4 специфікації поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця на умовах FCA (франко-перевізник) на склад постачальника, згідно "Інкотермс" в редакції 2010 року, з пункту навантаження на складі постачальника - Житомирська обл., Лугинський район, село Радогоща, на зерновий склад покупця - Миколаївська область, Кривоозерський район, смт. Криве Озеро, вул. Кобзаря, 1. Норма завантаження товару в автотранспорт регулюється покупцем.
Відповідальність постачальника у випадку несвоєчасної поставки товару передбачена у пункті 5.2 договору поставки № 08/07/2019-740 від 08.07.2019, відповідно до якого постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості специфікації за кожен день прострочення; у випадку істотного (на строк понад 3 (три) робочих дні) порушення постачальником строку (терміну) поставки товару (партії товару), визначеного договором, та/або у випадку непоставки товару (партії товару), та/або у випадку відмови від поставки товару (партії товару), та/або у випадку поставки неякісного товару (партії товару), та/або у випадку неповної передачі постачальником документів, постачальник зобов`язується додатково сплатити на користь покупця штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від загальної вартості (ціни) (з ПДВ) цього договору, зазначеної в специфікації до договору, а також, покупець вправі застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення.
Під час судового розгляду справи ФГ "НВ" стверджувало, що ним належним чином виконувались умови договору поставки щодо відвантаження узгодженої кількості товару та в період з 09.07.2019 по 11.07.2019 було завантажено насінням соняшника всі автомобілі, що прибули від ТОВ "Кривоозерський олійний завод", загальною вагою 176,65 тонн на суму 1 784 165,71 грн.
ТОВ "Кривоозерський олійний завод" ці доводи заперечувало та стверджувало, що позивач не поставив частину товару (насіння соняшника), 11.07.2019 до ФГ "НВ" від ТОВ "Кривоозерський олійний завод" прибули під завантаження два автомобілі, проте завантажений був лише один з них, а саме - автомобіль перевізника ТОВ "Автокар-777", інший автомобіль - перевізника ТОВ "Кодима Логістик" у зв`язку з відсутністю товару у ФГ "НВ" завантажений не був та повернувся порожнім.
Господарські суди дійшли висновку про доведеність факту виконання ТОВ "Кривоозерський олійний завод" своїх зобов`язань щодо надання автомобільного транспорту для перевезення та порушення ФГ "НВ" умов своєчасної та повної поставки товару у зв`язку з невідвантаженням товару в автомобіль ТОВ "Кодима Логістик".
З посиланням на наведені обставини та п. 5.2 договору поставки господарські суди визнали правомірним нарахування та стягнення з ФГ "НВ" 404 000,00 грн штрафу та 250 147,95 грн пені за порушення строків поставки та непоставку частини товару.
Однак, наведені висновки судів попередніх інстанцій Верховний Суд вважає передчасними з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України).
У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем (ч. 4 ст. 267 Господарського кодексу України).
Умови договору поставки № 08/07/2019-740 від 08.07.2019 та специфікації № 1 від 08.07.2019 передбачали перевезення товару автомобільним транспортом покупця - ТОВ "Кривоозерський олійний завод" і завантаження його на складі постачальника - ФГ "НВ".
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 ЦК України).
Права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.
Відповідно до п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Підпунктом 15.1 п. 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.
Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін (підпункт 15.2 п. 15 Правил).
Як визначено в підпункті 15.3 п. 15 Правил записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.
За приписами підпункту 15.4 п. 15 Правил жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.
При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони (підпункт 15.5 п. 15 Правил).
Аналіз наведених положень свідчить, що у разі наявності розбіжностей між перевізником і вантажовідправником щодо обставин, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності учасника перевезення, такі обставини мають бути оформлені актом у передбаченій Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні формі. Акт засвідчуються підписами вантажовідправника і водія. При відмові однієї із сторін від складання акта він складається за участю представника незацікавленої сторони.
Відповідно до наданих ТОВ "Кривоозерський олійний завод" до суду документів у спірному перевезенні перевізником є ТОВ "Кодима Логістик", вантажовідправником - ФГ "НВ", а вантажоодержувачем - ТОВ "Кривоозерський олійний завод".
Стверджувана відповідачем відмова ФГ "НВ" завантажити автомобіль ТОВ "Кодима Логістик" на замовлення ТОВ "Кривоозерський олійний завод", повернення автомобільного транспорту порожнім, фактичне невиконання замовленого перевезення безумовно має матеріальні наслідки для учасників перевезення, зокрема щодо необхідності оплати його вартості. Відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засобу закріплена у ст. 921 ЦК України.
На підтвердження факту прибуття транспортного засобу в пункт навантаження, який визначено у п. 3 специфікації №1 та факту відмови ФГ "НВ" завантажити його ТОВ "Кривоозерський олійний завод" надало суду укладений між ним як замовником та ТОВ "Кодима Логістик" як перевізником договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 4/18 від 30.11.2018, заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2641 від 09.07.2019, акти наданих послуг з перевезення за березень - вересень 2019 року між ТОВ "Кодима Логістик" та ТОВ "Кривоозерський олійний завод", лист обліку роботи вантажного автомобіля від 11.07.2019, складений ТОВ "Кодима Логістик".
Проте, договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 4/18 від 30.11.2018 між ТОВ "Кривоозерський олійний завод" як замовником та ТОВ "Кодима Логістик" як перевізником, а також акти наданих послуг з перевезення за березень - вересень 2019 року між ТОВ "Кодима Логістик" та ТОВ "Кривоозерський олійний завод" не містять відомостей про замовлення та виконання саме перевезення насіння соняшника з Житомирської обл., Лугинського району, с. Радогоща на зерновий склад покупця - Миколаївська область, Кривоозерський район, смт. Криве Озеро, вул. Кобзаря, 1.
Заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2641 від 09.07.2019 не є безумовним підтвердженням фактичного відправлення та прибуття автомобіля ТОВ "Кодима Логістик" 11.07.2019 для завантаження на склад ФГ "НВ".
Тож єдиним доказом, який містить відомості про рух та прибуття автомобіля ТОВ "Кодима Логістик" 11.07.2019 для завантаження на склад ФГ "НВ" є наданий відповідачем лист обліку роботи вантажного автомобіля від 11.07.2019, складений ТОВ "Кодима Логістик".
Матеріали справи не містять інших доказів щодо подачі автомобіля ТОВ "Кодима Логістик" 11.07.2019 для завантаження, відшкодування ТОВ "Кривоозерський олійний завод" на користь ТОВ "Кодима Логістик" вартості перевезення без товару.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що випадок відмови вантажовідправника від завантаження наданого для перевезення вантажу автомобільного транспорту є обставиною, яка може служити підставою для матеріальної відповідальності учасників перевезення та є розбіжностю між перевізником і вантажовідправником в розумінні п. 15.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, про що необхідно складати акт у формі, яка наведена в додатку 4 до вказаних Правил і в якому викладаються обставини відмови вантажовідправника від завантаження автомобіля.
У спірних правовідносинах у разі прибуття автомобіля ТОВ "Кодима Логістик" на склад ФГ "НВ" і відмови вантажовідправника від завантаження автомобіля товаром (насінням соняшника), водій ТОВ "Кодима Логістик" та повноважний представник ФГ "НВ" мали скласти акт про обставини відмови вантажовідправника від завантаження автомобіля. У разі відмови ФГ "НВ" від складання та підписання такого акту, водій ТОВ "Кодима Логістик" мав скласти його самостійно та засвідчити викладені в акті обставини підписом представника незацікавленої сторони.
Зі змісту оскаржуваних у справі рішень вбачається, що господарські суди не дослідили питання чи складався 11.07.2019 акт відмови від завантаження автомобіля у передбаченому Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні порядку, в матеріалах справи відсутні пояснення сторін щодо цих обставин.
Оцінка спірного перевезення та доказів прибуття транспортного засобу ТОВ "Кодима Логістик" в пункт завантаження взагалі була здійснена судами без врахування Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, встановлених ними правил врегулювання розбіжностей між перевізником і вантажовідправником.
Під час розгляду справи у місцевому судді ТОВ "Кривоозерський олійний завод" подавало клопотання про витребування у ФГ "НВ" доказів наявності у нього станом на 11.07.2019 необхідного для виконання поставки обсягу насіння соняшника. У задоволенні такого клопотання було відмовлено.
На переконання Верховного Суду з`ясування питання наявності у ФГ "НВ" в узгоджений сторонами період поставки, зокрема 11.07.2019, обумовленого договором обсягу товару є необхідним для правильного вирішення спору, адже спроможність ФГ "НВ" поставити необхідність кількість насіння соняшника безпосереньо пов`язана зі здатністю ФГ "НВ" виконати належним чином свої зобов`язання з поставки товару.
Проте, встановлення таких обставин також залишилося поза увагою господарських суддів.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Встановлення та належна перевірка обставин перевезення 11.07.2019, перевірка дотримання ФГ "НВ" та ТОВ "Кривоозерський олійний завод" порядку поставки товару, його навантаження та перевезення на предмет відповідності умовам договору поставки № 08/07/2019-740 від 08.07.2019 має безпосередній вплив на встановлення факту наявності/відсутності порушення ФГ "НВ" строків поставки товару, і як наслідок правомірність стягнення з нього штрафу та пені за таке порушення.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.
Таким чином, доводи касаційної скарги визнаються судом касаційної інстанції обґрунтованими, оскільки суди належним чином не дослідили обставини правовідносин сторін та не надали їм належної оцінки, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржником зазначено, зокрема, п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнає обґрунтованими доводи Фермерського господарства "НВ" про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником щодо обставин перевезення, які можуть слугувати підставою для матеріальної відповідальності учасників перевезення.
Порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають частковому скасуванню щодо вимог ТОВ "Кривоозерський олійний завод" до ФГ "НВ" за зустрічним позовом про стягнення 404 000,00 грн штрафу та 250 147,95 грн пені з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
За змістом частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За встановлених у цій справі обставин, а саме: належного виконання ФГ "НВ" зобов`язань з поставки на користь ТОВ "Кривоозерський олійний завод" насіння соняшника загальною вагою 176,65 тонн, специфікацією № 1 від 08.07.2019 сторонами обумовлена поставка товару у кількості 200 тонн (+/- 10%), тобто сторонами погоджена можливість поставки насіння соняшника від 180 до 220 тонн, а можлива недопоставка товару від мінімального погодженого об`єму складає 3,35 тонн вартістю 33 875,00 грн, поза увагою господарських суддів залишилось питання розумності, справедливості та пропорційності розміру заявлених відповідачем до стягнення 404 000,00 грн штрафу та 250 147,95 грн пені за непоставку частини товару у співвідношенні з можливим порушенням зобов`язання.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду визнає обґрунтованими доводи скаржника про необхідність врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16 щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, які надають суду право зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки, з огляду на встановлену при розгляді справи ступінь виконання зобов`язання ФГ "НВ".
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, зокрема, належним чином дослідити обставини перевезення 11.07.2019 з врахуванням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, обґрунтованість розміру пені та штрафу з врахуванням ступеню виконання зобов`язання позивачем та з`ясувати питання наявності у ФГ "НВ" в узгоджений сторонами період поставки, зокрема 11.07.2019, обумовленого договором обсягу товару і в залежності від встановленого, відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
Відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд