ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/1492/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Лисенка В.О.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
на рішення Господарського суду Київської області
(суддя - Третьякова О.О.)
від 11.09.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Агрикова О.В., судді - Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.)
від 03.02.2021,
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа"
про стягнення 1 208 793, 29 грн,
В С Т А Н О В И В:
у травні 2020 року АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" про стягнення 1 208 793,29 грн, з яких - 456 536,67 грн пені, 272 412,86 грн 3% річних та 479 843,76 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прострочив оплату поставленого природного газу за договором постачання природного газу №2140-1718-ТЕ-17 від 18.09.2017.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 456 536,67 грн пені, 177 955,16 грн 3% річних, 462 792,91 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків про часткове неналежне виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого газу.
Відмовляючи у стягненні частини 3% річних та інфляційних втрат, суди вказали, що позивач неправомірно нарахував їх на суми оплат, які були здійснені за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та на суми оплат, вчинених на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
У березні 2021 року АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення в частині відмови у стягненні 94 141,69 грн 3% річних та 17 050,85 грн інфляційних втрат і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статті 549 -552, 599, 625 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України та не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №910/3657/18, від 22.11.2019 у справі №916/2286/18, від 28.11.2019 у справі №925/74/19, від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Зазначає, що частина оплат за поставлений газ здійснювалася на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій" та від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", за приписами яких відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків у частині, яка сплачується за рахунок субвенцій з Держаного бюджету, тому що державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ для потреб пільгових категорій населення, що унеможливлює застосування до відповідача наслідків неналежного виконання зобов`язання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 18.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2009 №226 перейменоване в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") як постачальником та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" як споживачем укладено договір №2140/1718-ТЕ-17 постачання природного газу, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Пунктом 1.4 договору встановлено, що за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 4 000,0 тис. куб. метрів (чотири мільйони куб. метрів), в тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): у жовтні - 315 тис. куб. м, у листопаді - 600 тис. куб. м, у грудні - 825 тис. куб. м, загалом за IV квартал 2017 - 1740,0 тис. куб. м. За січень - 875,0 тис. куб. м, за лютий - 755,0 тис. куб .м, за березень - 630,0 тис. куб. м, загалом за І квартал 2018 - 2260,0 тис. куб. м.
Додатковою угодою №2 до договору постачання природного газу від 06.04.2018 року в п. 2.1 договору сторонами включено абзац у редакції: "Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 250,0 тис. куб. м (двісті п`ятдесят тисяч куб. м), у тому числі по місяцях (тис. куб. м): у квітні - 250,0 тис. куб. м, всього 250,0 тис. куб. м".
Відповідно до п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.
Положеннями п. 3.7 договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Згідно з п. 3.10 договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
Відповідно до п. 4.1 договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
Положеннями п. 5.1 договору врегульовано, що ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.
Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1 000 куб.м газу на дату укладення договору становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Додатковою угодою №1 до договору постачання природного газу від 11.01.2018 абз. 3 п. 6.1 розділу 6 "Порядок та умови проведення розрахунків договору" викладено у такій редакції: "Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населення згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Згідно з п. 6.2 договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.
Положеннями п. 6.3 договору врегульовано, що оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку,- у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором; кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу - відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
За приписами п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведених споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.
Пунктом 8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
Додатковою угодою №1 до договору постачання природного газу від 11.01.2018 п. 8.2 та п. 8.3 розділу 8 "Відповідальність сторін договору" викладено у такій редакції: п. 8.2 "У разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суму оплат, проведених споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256; 8.3. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
Пунктом 10.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.
Згідно з п. 11.3 договору, сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору; 2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору; 3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить зміни до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; 4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
Додатковою угодою №1 до договору постачання природного газу від 11.01.2018 підпункт 4 п. 11.3 розділу 11 "Інші умови договору" викладено у такій редакції: " 4) будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору".
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (в редакції додаткової угоди №2 від 06.04.2018 до договору постачання природного газу від 18.09.2017 №2140/1718-ТЕ-17).
Господарськими судами також встановлено, що позивач в період з жовтня 2017 року по березень 2018 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 19 943 093,08 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 на суму 1 166 450,38 грн, від 30.11.2017 на суму 2987320,39 грн, від 31.12.2017 на суму 3 479 454,64 грн, від 31.01.2018 на суму 4470288,07 грн, від 28.02.2018 на суму 3 819 474,12 грн, від 31.03.2018 на суму 4020105,48 грн. Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
До матеріалів справи долучено сальдову відомість по КП Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" за період з 01.09.2017 по 29.02.2020, а також виписку з операцій за період з 01.09.2017 по 29.02.2020, відповідно до яких у відповідача відсутня заборгованості перед позивачем.
Згідно з банківськими виписками (а.с. 49-303, т.1) оплата за переданий природний газ здійснювалась відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача з призначенням платежу: "Постанова КМУ №20 від 11.01.2005", СПР №4093 від 23.11.2017, №4472 від 19.12.2017", "Постанова КМУ №256 від 04.03.2002, за природний газ згідно договору №2140/1718-ТЕ-17 від 18.09.2017".
Окрім того, 23.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (сторона №2), Комунальним підприємством Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" (сторона №3) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №4093 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 1 150 000,00 грн.
19.12.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області (сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації (сторона №2), Комунальним підприємством Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" (сторона №3) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №4472 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на суму 3 000 000,00 грн.
Предметом вказаних спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору в частині розрахунків за отриманий природний газ.
У касаційному порядку позивач оскаржує судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні з відповідача 94 141,69 грн 3% річних та 17 050,85 грн інфляційних втрат. В частині задоволення позову про стягнення 456 536,67 грн пені, 177 955,16 грн 3% річних та 462 792,91 грн інфляційних втрат рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується та не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Пунктом 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 БК України).
Згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 БК України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таке регулювання визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, який діяв на час укладення договору і втратив чинність з 01.01.2018.
Відповідно до змісту Порядку № 20 від 11.01.2005 держава взяла на себе бюджетне зобов`язання з відшкодування частини витрат теплопостачальних організацій, пов`язаних з виробництвом і постачанням теплової енергії та гарячої води населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме на оплату послуг тепло-, водопостачання.
Пунктом 6 Порядку № 20 від 11.01.2005 визначено, що органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 порядку № 20 від 11.01.2005).
Спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), який визначає взаємовідносини, зокрема, між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року N 20.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку № 493/688 від 03.08.2015 розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, форми яких наведені у додатках 1, 2, 3 до цього Порядку.
За змістом пункту 1.5 Порядку № 493/688 від 03.08.2015 Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підписує з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів. Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до Порядку. Останній учасник розрахунків не пізніше наступного дня після підписання спільного протокольного рішення повідомляє інших учасників про підписання та направляє їм підписані спільні протокольні рішення.
Тобто, розрахунки згідно з вказаним Порядком проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
З 01.01.2018 механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначався Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.
Отже, з 01.01.2018 розрахунки за природний газ, спожитий категорією населення, яке має пільги та субсидії, здійснювалися між сторонами відповідно до Порядку № 256 від 04.03.2002.
Згідно з п. п. 2, 4 Порядку № 256 від 04.03.2002 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Положеннями п. 7 Порядку № 256 від 04.03.2002 передбачено, що органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.
Відповідно до абз. 1 п. 8-1 Порядку № 256 від 04.03.2002 кошти, отримані як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, отримані постачальниками від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот та іншими суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, використовуються протягом бюджетного року за цільовим призначенням.
Положеннями абзаців 21, 22, 25, 28 п. 8-1 Порядку № 256 від 04.03.2002 встановлено, що для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. N 256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство протягом одного операційного дня здійснює виконання платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом.
Виходячи з положень Порядків № 20, № 256, № 493, механізм і строки розрахунків за надані пільговим категоріям населення послуги, зокрема з теплопостачання, за рахунок субвенцій з державного бюджету здійснюються у такому порядку:
- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;
- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;
- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;
- головні розпорядники коштів у п`ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.
Отже, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання теплової енергії певним категоріям населення фактично регулюються Порядками № 20, № 256, № 493, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.
Аналогічний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що відшкодування коштів на пільги та субсидії здійснюється з Державного бюджету України за рахунок субвенцій за спеціальною процедурою і такі кошти не є коштами теплопостачальної організації як суб`єкта господарювання, що здійснює виробництво та постачання теплової енергії для потреб споживачів, вартість споживання якої пільговими категоріями населення компенсується коштами з державного бюджету.
Зазначене свідчить про адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату теплової енергії та гарячої води.
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині теплопостачальними організаціями, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання правовідносин, що склалися між гарантованими постачальниками природного газу та теплопостачальними організаціями на підставі укладених між ними договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами договору постачання природного газу в цій частині (щодо розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.
Таким чином, зазначеними нормативно-правовими актами держава безпосередньо регулює (змінює) строки проведення розрахунків та визначає механізм перерахування коштів за постачання природного газу (у тому числі, послуг з транспортування, розподілу та постачання), певним категоріям населення, а підписання спільних протокольних рішень є елементом процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій із державного бюджету.
Правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.
Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. Цей висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.
Отже, у разі здійснення теплопостачальною організацією розрахунків за отриманий у гарантованого постачальника природний газ за рахунок субвенцій з державного бюджету на підставі спільних протокольних рішень, підписаних між постачальником, споживачем природного газу та іншими учасниками розрахунків з боку держави, застосування до відповідача-споживача відповідальності за порушення грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого газу в порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді 3% річних та інфляційних втрат є можливим у випадку, якщо відповідач здійснив оплату отриманих ним з державного бюджету коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.
Підставою для стягнення з відповідача нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, та застосування до нього штрафних санкцій (пені) у погодженому у договорі поставки розмірі за порушення грошового зобов`язання, може бути наявність у відповідача, як споживача природного газу, суми основного боргу за розрахунками за отриманий від позивача природний газ, яка не була предметом регулювання спільних протокольних рішень та несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів (висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі № 908/885/18).
З аналізу вищевикладеного випливає, що для застосування наслідків порушення грошових зобов`язань, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату придбаного природного газу було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених Порядками № 20 та № 256.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що нарахування спірних 94 141,69 грн 3% річних та 17 050,85 грн інфляційних втрат було здійснено позивачем на суми оплат, вчинених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій" та від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".
Проте, відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, оплата вартості отриманого природного газу в сумі 4 150 000, 00 грн була проведена на підставі підписаних спільних протокольних рішень в повному обсязі та відповідно до Порядку № 20 від 11.01.2005.
Докази, які підтверджують, що перерахування коштів було здійснено з порушенням строків, встановлених також Порядком №256 від 04.03.2002, з вини відповідача, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, судом враховано й те, що заборгованість за природний газ за договором сплачена повністю. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення позивачем збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань.
Беручи до уваги наведене, Суд відхиляє протилежні доводи скаржника про безпідставність застосування положень Порядків № 20 та № 256 до спірних правовідносин з посиланням на те, що вони регулюються лише на договірних засадах.
Аргументи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №910/3657/18, від 22.11.2019 у справі №916/2286/18, від 28.11.2019 у справі №925/74/19, від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18, є безпідставними, оскільки в силу правової позиції, яка викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції.
Рішення у цій справі були прийняті судами попередніх інстанцій відповідно до останніх висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 625 ЦК України, постанов Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій" та від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" при розгляді спорів про стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат у правовідносинах постачання природного газу, які викладено, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 903/313/20, від 01 квітня 2021 року у справі № 906/943/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 912/1215/20 тощо.
Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки не спростовують висновків господарських судів про відмову у стягненні 94 141,69 грн 3% річних та 17 050,85 грн інфляційних втрат.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд