ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 818/761/18
адміністративне провадження № К/9901/2559/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумської міської ради на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у складі колегії суддів: Присяжнюк О.В. (суддя-доповідач), Бершова Г.Є., Русанової В.Б. у справі №818/761/18 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, треті особи - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Комунальне підприємство "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Сумської міської ради (далі - Сумська міськрада), Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - МУ Держгеокадастру), треті особи - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі - Департамент), Комунальне підприємство "Сумижилкомсервіс" Сумської міськради (далі - КП "Сумижилкомсервіс"), в якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міськради №1833 МР від 22.02.2017 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельних ділянок" в частині надання дозволу Департаменту на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки площею, 0,0905 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0032, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
1.2. визнати незаконними дії Державного кадастрового реєстратора МУ Держгеокадастру щодо державної реєстрації земельних ділянок, площею 0,0394 га, з кадастровим номером 5910136600:18:005:0036 та земельної ділянки, площею 0,0511 га, з кадастровим номером 5910136600:18:005:0040, які розташовані: АДРЕСА_1, що утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:18:005:0032;
1.3. зобов`язати Державного кадастрового реєстратора МУ Держгеокадастру виключити з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:18:005:0036 та земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:18:005:0040, закрити поземельні книги на земельні ділянки з кадастровими номерами 5910136600:18:005:0036, 5910136600:18:005:0040, скасувати кадастрові номери земельних ділянок 5910136600:18:005:0036, 5910136600:18:005:0040;
1.4. поновити державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0905 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0032, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 і ухвалено нове, яким позов задоволено частково.
3.1. Скасовано рішення Сумської міськради №1833 МР від 22.02.2017 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельних ділянок".
3.2. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0036 та земельної ділянки, площею 0,0511 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0040, розташованих за адресою АДРЕСА_1 .
3.3. Зобов`язано МУ Держгеокадастру вилучити з Державного земельного кадастру записи щодо державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0036 та земельної ділянки, площею 0,0511 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0040, розташованих за адресою АДРЕСА_1 .
3.4. В іншій частині позову відмовлено.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
4.1. Рішенням Сумської міськради №2269-МР від 24.12.2008 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0850 га.
4.2. На підставі вищезазначеного рішення, позивачкою замовлено та виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
4.3. Рішеннями Сумської міськради №4446-МР від 03.06.2015, № 4946-МР від 16.10.2015, № 708-МР від 27.04.2016 ОСОБА_1 неодноразово відмовлялося в затвердженні вказаного проекту землеустрою.
4.4. За результатами судового оскарження, постановами Зарічного районного суду м. Суми: від 17.08.2015 у справі №5223/279/15-а, від 21.01.2016 у справі №591/8086/15-а, від 16.12.2016 у справі №591/5302/16-а, зазначені рішення Сумської міськради скасовані, а відповідача 1 зобов`язано на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути проект землеустрою щодо відведення позивачу спірної земельної ділянки.
4.5. Рішенням Сумської міськради №1819-МР від 22.02.2017 ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, площею 0,0905 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок земель житлової та громадської забудови Сумської міськради.
4.6. Рішенням Сумської міськради №1833-МР від 22.02.2017 Департаменту, на підставі звернення юридичної особи, відповідно до статей 12, 79-1 Земельного Кодексу України, статті 56 Закону України "Про землеустрій", керуючись пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки, площею 0,0905 га, кадастровий номер р 5910135600:18:005:0032, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Суми та розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Категорія та функціональне призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудову Сумської міської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
4.7. Рішенням Сумської міськради від 21.06.2017 №2278-МР погоджено технічну документацію щодо поділу вказаної земельної ділянки.
4.8. 31.01.2018 позивачка звернулася до Департаменту з запитом про надання інформації щодо поділу земельної ділянки, площею 0.0905 га, кадастровий номер 5910135600:18:005:0032, яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Суми та розташована за адресою: АДРЕСА_1, за результатами розгляду якого позивачці повідомлено, що рішенням Сумської міської ради №1833-МР від 22.02.2017 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельних ділянок" Департаменту було надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки.
4.9. При цьому, земельну ділянку, яка утворилася після поділу площею 0.0394 га (кадастровий номер 5910136600:18:005:0036) на підставі рішення Сумської міськради від 28.02.2018 №3137-МР передано у постійне користування КП "Сумижилкомсервіс".
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки нормами чинного законодавства не передбачено заборони органу місцевого самоврядування вирішувати питання щодо надання дозволу на поділ земельної ділянки, навіть якщо раніше вже було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншій особі, то приймаючи оспорюване рішення та вчиняючи оспорювані дії відповідачі жодних норм законодавства не порушили.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції послався на те, що в оспорюваному рішенні відповідач 1 не обґрунтував підстав для його прийняття, незважаючи на наявність чинного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність позивачці, на підставі якого вона виготовила технічну документацію та зареєструвала земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Відповідач 1 - Сумська міськрада, подав касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2018.
7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та допущення ним порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що рішенням Сумської міськради №1819-МР від 22.02.2017 позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, відтак ця ділянка на момент прийняття оспорюваного рішення перебувала в комунальній власності та підлягала поділу.
8. Позивач - ОСОБА_1, до закінчення встановленого судом строку подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
8.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржуване судове рішення було ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними. Наголошує, що протягом тривалого періоду часу намагається відвести спірну земельну ділянку, проте відповідач 1 неодноразово відмовляє їй в затвердженні проекту землеустрою. Також, позивач зазначає, що рішення відповідача 1 про погодження технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки та надання її у постійне користування КП "Сумижилкомсервіс" були у подальшому скасовані судами в межах іншої справи.
9. Відповідач подав заперечення на відзив позивача на касаційну скаргу, в яких просив не враховувати наведені нею у відзиві доводи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
10. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
11. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
12. Як визначено у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
13. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
14. Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу особи. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням існуючого приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
15. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2010 №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), пункту 1 частини першої статті 17 КАС України роз`яснив, що:
-положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;
-положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
16. Згідно зі статтею 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
17. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
18. За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
19. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
20. Частиною 1 статті 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
21. Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 на підставі рішення Сумської міськради №2269-МР від 24.12.2008 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0850 га., у зв`язку з чим на її замовлення було виготовлено відповідний проект землеустрою. Проте, у подальшому Сумською міськрадою відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні цього проекту землеустрою, про що приймалися неодноразові рішення відповідача, останнім з яких було рішення Сумської міськради №1819-МР від 22.02.2017.
22. При цьому, рішення Сумської міськради №1819-МР від 22.02.2017, яким ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, площею 0,0905 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок земель житлової та громадської забудови Сумської міськради, не є предметом оскарження в межах заявленого у цій справі адміністративного позову.
23. Оскаржуваним в межах цієї справи рішенням Сумської міськради №1833-МР від 22.02.2017 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельних ділянок" наданий дозвіл Департаменту на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки площею, 0,0905 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0032, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
24. У подальшому рішенням Сумської міськради від 21.06.2017 №2278-МР технічну документацію щодо поділу вказаної земельної ділянки було погоджено, а рішенням Сумської міськради від 28.02.2018 №3137-МР - земельну ділянку, яка утворилася після поділу площею 0.0394 га (кадастровий номер 5910136600:18:005:0036), передано у постійне користування КП "Сумижилкомсервіс".
25. Відтак, станом на час розгляду судами попередніх інстанцій позовним вимог з приводу скасування рішення Сумської міськради №1833 МР від 22.02.2017 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельних ділянок", відповідна земельна ділянка, яка утворилася після такого поділу, належала на речовому праві третій особі - КП "Сумижилкомсервіс".
26. Тобто, після прийняття такого рішення відповідачем 1 (про передачу спірної земельної ділянки в постійне користування), предметом перевірки стала не законність дій суб`єкта владних повноважень при вирішенні питання надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельних ділянок, а фактично правильність формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї третій особі.
27. У пункті 11 постанови від 17.02.2021 у справі №813/1009/17 Велика Палата Верховного Суду навела висновок, згідно з яким: "…якщо під час розгляду справи фактично відбулася зміна предмета спору настільки, що дії чи рішення суб`єкта владних повноважень вичерпали свою управлінську владну функцію, трансформувалися і насправді набули іншої природи правовідносин, на які правила адміністративного судочинства не поширюються, то у такому випадку адміністративний суд повинен закрити провадження у справі і не вправі розглядати вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке вичерпало свою дію і по суті більше не порушує чиїхось прав чи свобод. У протилежному випадку судовий розгляд за правилами адміністративного судочинства вимог про визнання протиправним акта органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фактично призведе до порушення правил предметної юрисдикції та розгляду адміністративним судом спору про право цивільне, тобто спору, який вже має приватноправовий характер".
28. Тому, суди попередніх інстанцій помилково вирішили, що в контексті фактичних обставин та передумов спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки з огляду на його суб`єктний склад, характер та суть сформованих спірних правовідносин такий спір мав би розв`язуватися в порядку цивільного судочинства.
29. На користь цієї обставини свідчить, зокрема, і те, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.01.2019, що залишене без змін постановою Сумського апеляційного суду від 09.04.2019 у справі №592/10064/18 (на яке позивач посилається у своєму відзиві на касаційну скаргу), було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Сумської міськради, КП "Сумижилкомсервіс" про визнання рішень недійсними та визнано недійсними рішення Сумської міськради від 21.06.2017 №2278- МР "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки" та від 28.02.2018 №3137-МР "Про надання Комунальному підприємству "Сумижилкомсервіс" Сумської міської ради в постійне користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ".
30. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
31. Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 цього Кодексу, якою передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
32. Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати суду правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
33. Отже, зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки з огляду на його суб`єктний склад, характер і суть сформованих спірних правовідносин спір між сторонами було розв`язано за результатами розгляду цивільної справи №592/10064/18 про визнання недійсними рішень Сумської міськради з питань затвердження технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки та передачі третій особі у постійне користування земельної ділянки, яка утворилася внаслідок такого поділу.
34. Частиною 1 статті 354 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
35. Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
36. Ужите в нормі цієї статті формулювання "не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, однак щодо них на рівні законодавчого положення встановлено веління, яке обмежує чи забороняє розгляд вимоги про судовий захист порушеного права через подію (явище, фактор), з настанням якої виникають відповідні для цього підстави.
37. Частиною 1 статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
38. У даній справі такої потреби немає, адже мотивами для закриття провадження у цій справі стало не стільки порушення правил предметної підсудності, яке існувало на час розгляду справи, скільки виявлення обставин, які дозволили сторонам та учасникам цього спору виявити волю і вирішити звернутися за захистом порушеного права у зв`язку з виникненням нових приватно-правових правовідносин.
39. Правові висновки аналогічного змісту наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №813/1009/17 та Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №617/1469/16-а.
40. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,