ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 160/13864/20
адміністративне провадження № К/9901/14486/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/13864/20
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича
про визнання протиправною і скасування постанови
за касаційною скаргою приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року (головуючий суддя Прокопчук Т.С., судді Круговий О.О., Шлай А.В.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернулася до суду з позовом до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, в якому просила визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №63232631.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року визнано неповажними причини пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху і надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду скаржник подав заяву про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, у якій зазначив, що був позбавлений права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки суд першої інстанції у визначеному законом порядку не надіслав копію рішення суду на адресу відповідача. Вказав, що про ухвалене судове рішення дізнався 14 грудня 2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, тому, на його думку, останній день на апеляційне оскарження судового рішення припадав на 24 грудня 2020 року. Також вказав, що процесуальний строк на подання апеляційної скарги пропущений з поважних причин і на підставі статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") просив суд поновити пропущений процесуальний строк.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними й відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Постановляючи ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що норми статті 287 КАС України є спеціальними відносно статті 295 КАС України, а відтак строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення. Також апеляційний суд вказав, що відлік строку на апеляційне оскарження судового рішення з дати отримання особою рішення суду для термінових справ нормами КАС України не передбачений. Оскільки останній день строку подання апеляційної скарги на рішення суду, яке проголошено судом 30 листопада 2020 року в порядку письмового провадження, припадав на 10 грудня 2020 року, то звернення скаржника 23 грудня 2020 року до суду з апеляційною скаргою відбулось поза межами строку, передбаченого статтею 287 КАС України.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що на час подання до суду апеляційної скарги копія оскаржуваного рішення суду першої інстанції на його адресу не надходила, про рішення суду дізнався 14 грудня 2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, тому вважає, що саме з цієї дати починається відлік десятиденного строку на апеляційне оскарження судового рішення, в межах якого і подано апеляційну скаргу (23 грудня 2020 року). Також вказує, що копія оскаржуваного судового рішення направлена на поштову адресу відповідача лише 31 грудня 2020 року про, що свідчить, зокрема, відтиск поштового штемпеля на конверті, у якому суд надіслав копію судового рішення.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги й просив її відхилити, а ухвалу, прийняту судом апеляційної інстанції, залишити без змін.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами й неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 44 КАС України).
Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
Водночас за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом з тим, строк на апеляційне оскарження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, до яких відноситься цей спір, визначений статтею 287 КАС України.
Так, згідно з частиною шостою статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За правилами, встановленими статтею 271 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Водночас протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду ухвалено 30 листопада 2020 року в порядку письмового провадження. У цей же день складено повний текст судового рішення.
Апеляційна скарга подана відповідачем 23 грудня 2020 року, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження.
Поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач обґрунтував тим, що недотримання судом першої інстанції обов`язку щодо невідкладного надсилання йому копії судового рішення, тобто доведення до нього змісту судового рішення, унеможливило своєчасне оскарження рішення суду в апеляційному порядку. Також зазначив, що про судове рішення дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень і у межах десятиденного строку на апеляційне оскарження з моменту ознайомлення звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження відповідно до приписів статті 295 КАС України.
Надаючи оцінку наведеним відповідачем підставам для поновлення строку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перебіг строку подання апеляційної скарги, встановлений частиною шостою статті 287 КАС України, починається з дня проголошення судового рішення, а не з дня вручення його копії, тому присутність або відсутність учасника справи при проголошенні судового рішення, а також факт і дата отримання ним копії такого судового рішення не впливають на перебіг строку апеляційного оскарження.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що норми статті 295 КАС України про право учасника справи на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження в разі невручення йому повного судового рішення в день його проголошення не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки особливості провадження у цій категорії справ, зокрема, щодо апеляційного оскарження судового рішення визначені саме статтею 287 КАС України.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, адже спеціальні норми статті 287 КАС України щодо строку на апеляційне оскарження (десять днів) і порядку його обчислення (з дня проголошення судового рішення) не містять застережень щодо неможливості поновлення цього строку в порядку частини третьої статті 295 КАС України.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії належать оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом, з урахуванням визначених частиною шостою статті 287 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
Справи цієї категорії є терміновими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, тому надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції обов`язку щодо невідкладного вручення (надсилання) їм копій судового рішення, тобто доведення до них змісту судового рішення. Недотримання судом першої інстанції цього порядку не є перешкодою у оскарженні рішення суду і може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин.
Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України із метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій категорії справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.