ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
справа №810/2245/18
адміністративне провадження №К/9901/28446/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Єзерова А.А., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 810/2245/18
за позовом ОСОБА_1
до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді: Кучми А. Ю., суддів: Аліменка В. О., Бєлової Л. В.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 05 квітня 2018 року № 14 "Про погодження висновку постійної комісії з питань використання земельних та водних ресурсів, екології і охорони навколишнього середовища відмовити у наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд";
- зобов`язати Петропавлівсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва площею 0,16 га, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства України щодо порядку прийняття такого рішення та підлягає скасуванню. Так, на думку позивача, відповідач позбавив його права отримати земельну ділянку, прийнявши рішення, що не відповідає ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 05 квітня 2018 року № 14 "Про погодження висновку постійної комісії з питань використання земельних, водних ресурсів, екології і охорони навколишнього середовища щодо відмови у надання земельної ділянки ОСОБА_1". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року заяву про стягнення судового збору задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 704, 80 грн за рахунок Державного бюджету України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення від 12 червня 2019 року у даній справі залишено без розгляду. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 5 763 грн за зловживання процесуальними правами.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень прийнято останнім з урахуванням рішень від 14 липня 2015 року № 26-27 та від 23 листопада 2006 року щодо реалізації іншими громадянами свого права на безоплатне отримання земельних ділянок відповідно до граничних норм розмірів безоплатної приватизації. Поряд з цим, у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за таких обставин рішення відповідача від 05 квітня 2018 року № 14 є протиправним та підлягає скасуванню. Позовні вимоги щодо зобов`язання розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою задоволенню не підлягають, оскільки надання такого дозволу є дискреційними повноваженнями відповідача.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нову постанову, якою зобов`язано Петропавлівсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва площею 0,16 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою стягнуто з Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 409,60 грн.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року скасовано.
6. Задовольняючи фактично позовні вимоги повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено визначених у статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва площею 0,16 га.
Поряд з цим, відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні земельної ділянки та така відмова була неодноразова, за таких обставин, для відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов`язання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва площею 0,16 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 15 жовтня 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати вказане судове рішення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.
8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги той факт, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є дискреційними повноваженнями відповідача.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15 жовтня 2019 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Саприкіна І. В., судді: Шарапа В. М., Чиркін С. М.
10. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року.
11. 14 листопада 2019 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
12. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року № 633/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09 квітня 2020 року № 923/0/15-20 "Про звільнення Саприкіної І. В. з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді даної справи.
13. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2020 року визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Стеценко С. Г. - головуючий суддя, судді: Єзеров А. А., Рибачук А. І.
14. Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 15 червня 2021 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача від 05 квітня 2018 року № 14 "Про відмову у погодженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1".
16. Вказане рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05 квітня 2018 року № 14 мотивовано тим, що вказана заявником земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої фізичної особи, якій надано дозвіл на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність.
17. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
21. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
22. Згідно зі ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
23. За приписами ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
24. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
25. За змістом ст. 3, 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
26. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
27. Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
28. Положеннями п. "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
29. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
30. За змістом статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
31. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
32. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
33. Відповідно до пункту "г" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
34. Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.
35. Згідно зі ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
36. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
37. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 05 березня 2019 року у справі № 360/2334/17 та від 16 липня 2020 року у справі № 755/10113/16-а.
38. Крім того, виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
39. Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.
40. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
41. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, суб`єкт владних повноважень відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою тому, що заявлена позивачем земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої фізичної особи, якій надано дозвіл на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність.
42. Поряд з цим, слід звернути увагу, щовідповідачем не наведено визначених у ст. 118 ЗК України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва площею 0,16 га, зокрема, щодо невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
43. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 05 квітня 2018 року № 14 "Про погодження висновку постійної комісії з питань використання земельних та водних ресурсів, екології і охорони навколишнього середовища відмовити у наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд".
44. Між тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року зобов`язано Петропавлівсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва площею 0,16 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
45. З цього приводу, слід зазначити наступне.
46. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Таким чином, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
47. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 819/570/18, 29 вересня 2020 року у справі № 814/2221/17 та від 27 травня 2021 року у справі № 442/3936/17.
48. Слід звернути увагу, що судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні земельної ділянки та така відмова була неодноразова.
Так, рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 05 жовтня 2017 року № 12 "Про погодження висновку постійної комісії з питань використання земельних та водних ресурсів, екології і охорони навколишнього середовища відмовити у наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд".
Вказане рішення прийнято відповідачем з підстав того, що заявлена позивачем земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої фізичної особи, якій надано дозвіл на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність.
49. Отже, у цій справі ОСОБА_1 оскаржуючи рішення відповідача від 05 квітня 2018 року № 14, фактично оскаржує другу відмову у наданні йому земельної ділянки з тих же підстав, що і у попередньому рішенні.
50. З огляду на це, саме зобов`язання ради надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача.
51. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва площею 0,16 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
52. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
53. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
54. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
55. У справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
56. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
57. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
58. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної існтанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваному судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
59. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -