ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 826/8314/15
адміністративне провадження № К/9901/27562/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа - виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року (головуючий суддя Кармазін О. А., судді: Катющенко В. П., Скочок Т. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року (головуючий суддя Костюк Л. О., судді: Бужак Н. П., Кобаль М. І.),
І. Суть спору
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулась до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ, відповідач), третя особа - виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у якому просила:
- скасувати наказ НБУ від 30 березня 2015 року № 1924-к "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного економіста сектору внутрішньобанківських операцій відділу організації бухгалтерського обліку управління НБУ в Луганській області;
- зобов`язати НБУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за грудень 2014 року та січень-березень 2015 року обчислену виходячи з середнього заробітку;
- стягнути з НБУ на користь позивачки допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю по листках непрацездатності AГM № 190260 з 03 травня 2014 року по 27 травня 2014 року, АГО № 302079 з 28 травня 2014 року по 12 червня 2014 року, АГМ № 227707 з 13 червня 2014 року по 01 липня 2014 року, АГО № 302183 з 02 липня 2014 року по 14 липня 2014 року, НОМЕР_1 з 10 грудня 2014 року по 19 грудня 2014 року, НОМЕР_2 з 26 лютого 2015 року по 27 березня 2014 року в частині, що виплачується за рахунок роботодавця;
- зобов`язати НБУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю по листках непрацездатності АГМ № 190260 з 03 травня 2014 року по 27 травня 2014 року, АГО № 302079 з 28 травня 2014 року по 12 червня 2014 року, АГМ № 227707 з 13 червня 2014 року по 01 липня 2014 року, АГО № 302183 з 02 липня 2014 року по 14 липня 2014 року, НОМЕР_1 з 10 грудня 2014 року по 19 грудня 2014 року, НОМЕР_2 з 26 лютого 2015 року по 27 березня 2014 року в частині, що виплачується за рахунок внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних їй сум при звільненні по день фактичного повного розрахунку;
- стягнути з НБУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання рішення в частині стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених п. 2 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем протягом червня 2014 - березня 2015 років допущено ряд грубих порушень норм чинного законодавства в сфері трудових відносин, оплати праці та соціального забезпечення, зокрема наказ про звільнення позивачки із займаної посади є незаконним, а в порушення приписів профільного законодавства відповідачем не нарахована та не виплачена ОСОБА_1 заробітна плата за грудень 2014 року та січень-березень 2015 року, не виплачена допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю по листках непрацездатності АГМ № 190260 з 03 квітня 2014 року по 27 травня 2014 року, АГО № 302079 з 28 травня 2014 року по 12 червня 2014 року, АГМ № 227707 з 13 червня 2014 року по 01 липня 2014 року, АГО № 302183 з 02 липня 2014 року по 14 липня 2014 року, НОМЕР_1 з 10 грудня 2014 року по 19 грудня 2014 року, НОМЕР_2 з 26 лютого 2015 року по 27 березня 2014 року.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.
25 березня 1992 року ОСОБА_1 прийнята на роботу до Луганського обласного управління НБУ на посаду економіста ІІ категорії сектору обліку міжбанківських рахунків, з 16 вересня 2009 року працювала на посаді головного економіста сектору внутрішньобанківських операцій відділу організації бухгалтерського обліку управлінні НБУ в Луганській області.
31 січня 2000 року позивачкою прийнято присягу державного службовця.
04 серпня 2014 року позивачка перемістилась з району проведення антитерористичної операції в м. Білопілля Білопільського району Сумської області, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області від 07 листопада 2014 року № 5901000115.
Наказом НБУ від 09 вересня 2014 року № 1634-к "Про скорочення вакантних посад у підрозділах Національного банку України" скорочено відповідно до законодавства України всі вакантні посади, які є у штаті структурних підрозділів центрального апарату, структурних підрозділів та одиниць, територіальних управлінь і навчальних закладів НБУ станом на 10 вересня 2014 року. Наказом НБУ від 24 жовтня 2014 року № 1854-к пункт 1 зазначеного наказу доповнено словами "а також ті посади, які будуть вакантними після зазначеного строку".
Згідно із постановою правління НБУ від 20 листопада 2014 року № 736 "Про окремі питання оплати праці працівників управлінь Національного банку України в Донецькій і Луганській областях та внесення змін до їх граничної чисельності", у зв`язку з нестабільною ситуацією, що склалася в м. Луганську і спричинила через загрозу життю та здоров`ю працівників неможливість виконувати управлінням НБУ в Луганській області своїх функцій, призупинено з 01 грудня 2014 року виконання управлінням НБУ в Донецькій та Луганській області частини своїх функцій та прийнято рішення про скорочення чисельності працівників управління НБУ в Луганській області на 242 одиниці та затверджено граничну чисельність у кількості 11 одиниць. Також, цією постановою вирішено не здійснювати з 01 грудня 2014 року оплату праці працівникам управління, які не залучаються до роботи.
На виконання вказаної постанови в.о. начальника НБУ в Луганській області видано наказ від 26 листопада 2014 року № 234-к "Про скорочення чисельності працівників управління НБУ в Луганській області" на 242 одиниці. Пунктом 2 цього наказу визначено обов`язок ознайомити працівників управління з наказом про скорочення та попередити про наступне вивільнення до 26 грудня 2014 року за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв`язку із скороченням чисельності працівників (будь-яким можливим засобом зв`язку, зокрема, письмово під розписку особисто, поштовим, телефонним, факсимільним, електронною поштою).
26 листопада 2014 року управлінням НБУ в Луганській області направлено голові профспілкового комітету управління подання № 17-060/3228 про майбутнє вивільнення працівників у зв`язку з скороченням чисельності, а на виконання вимог ст. 49 КЗпП України управлінням направлено повідомлення від 25 грудня 2014 року № 17-058/4123 Луганському міському центру зайнятості у м. Біловодську Луганської області про заплановане вивільнення працівників.
26 грудня 2014 року ОСОБА_1 попереджено управлінням про наступне вивільнення з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за телефоном, у зв`язку з відсутністю інформації про її місцезнаходження, про що складено акт № 2 про попередження працівників управління НБУ в Луганській області про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням займаної посади, які не мали можливості прибути для ознайомлення з наказом особисто та з якими, можливий лише телефонний зв`язок.
З протоколу засідання профспілкового комітету профспілкової організації управління НБУ в Луганській області від 17 січня 2015 року убачається, що профспілковим комітетом розглянуто подання управління про надання згоди профспілкового комітету на звільнення співробітників управління за скороченням штату.
Згідно із зазначеним протоколом профспілковий комітет повідомив, що не може виконати вимоги законодавства та не має можливості розглянути зазначене подання у зв`язку з відсутністю кворуму.
30 березня 2015 року НБУ прийняв наказ № 1924-К, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи 30 березня 2015 року у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Вважаючи такий наказ протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного наказу про звільнення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для його скасування та поновлення позивача на посаді. Також, з огляду на те, що у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської області не було можливості для виконання своїх функції Управлінням на території Луганської області після закінчення простою з 01 грудня 2014 року, і працівники Управління, які не залучені у відрядження до м. Києва для виконання частини функцій Управління та центрального апарату НБУ, не виконували свої посадові обов`язки за трудовим договором із дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для зобов`язання НБУ нарахувати та виплатити позивачці заробітну плату. Крім того, суди дійшли висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення, а також зобов`язання нарахувати та виплатити допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатності.
Постановою Верховного Суду від 28 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2016 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і направлено справу в цій частині на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у вищезазначеній частині, Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків судів в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за час простою у період з грудня 2014 року по березень 2015 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виплата заробітної плати (простою) за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території можлива лише у разі повернення території під контроль органів державної влади, або переміщення установи в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи, якщо така продовжує функціонувати і її працівники виконують свої обов`язки. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в умовах відсутності безпосереднього роботодавця позивачки, який залишився на території, неконтрольованій українською владою, а також можливості підтвердження ним фактів про роботу або простій Управління та здійснення позивачкою своїх функціональних обов`язків відповідно до трудового договору, в період проведення на території м. Луганськ антитерористичної операції, у відповідача не було правових підстав для нарахування і виплати позивачці заробітної плати за простій.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своєї позиції позивачка посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 січня 2020 року у справі №826/8314/15, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо виплати працівнику при звільненні усіх грошових сум від підприємства, установи, організації у день звільнення відповідно до КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 524/1714/16-a, від 11 червня 2019 року у справі № 524/8023/16-a, від 08 жовтня 2019 року у справі № 524/9217/15.
ОСОБА_1 вважає, що час простою Управління НБУ в Луганській області повністю повинен був бути оплачений позивачці з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого окладу. За весь час простою, що фактично тривав у ОСОБА_1 до дня звільнення, за нею повинен був зберігатися середній заробіток, оскільки остання була позбавлена можливості працювати в іншій установі через той факт, що її трудова книжка знаходилася у відповідача.
Відповідач у своєму відзиві на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Стверджує, що судові рішення Верховного Суду, на які посилається скаржниця, прийняті судом у справах, які не є подібними. Крім того, відповідач наголошує, що законодавство України не визнає простоєм припинення роботи підприємств України на території тимчасово окупованої території з часу початку окупації і до цього часу, а також не встановлює обов`язок для роботодавців щодо здійснення оплати такого простою.
Третьою особою відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3, 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Статтею 21 КЗпП України закріплено обов`язок власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичної особи виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР) визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. (ст. 34 КЗпП України).
Згідно з ч. 1-4 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" (далі - Указ № 405/2014) уведено в дію вказане рішення Ради національної безпеки і оборони України.
На підставі ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII) періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу № 405/2014.
Датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.
На виконання Закону № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (далі - розпорядження № 1053-р, 1275-р відповідно) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Луганськ.
Відповідно до постанови правління НБУ від 23 липня 2014 року № 436 на території Донецької та Луганської областей, починаючи з 24 липня 2014 року, запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи. З метою запобігання загрози життю і здоров`ю працівників та клієнтів банків, Правлінням НБУ прийнято постанову від 06 серпня 2014 року № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", якою призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.
Згідно з визначенннями термінів, наведених у ст. 1 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV "Про боротьбу з тероризмом" (далі - Закон № 638-IV), антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
За приписами ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 638-IV організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції. Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.
Повноваження інших суб`єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом визначено статтею 6 Закону № 638-IV, згідно якої останні, у межах своєї компетенції здійснюють заходи щодо запобігання, виявлення і припинення терористичних актів та злочинів терористичної спрямованості; розробляють і реалізують попереджувальні, режимні, організаційні, виховні та інші заходи; забезпечують умови проведення антитерористичних операцій на об`єктах, що належать до сфери їх управління; надають відповідним підрозділам під час проведення таких операцій матеріально-технічні та фінансові засоби, засоби транспорту і зв`язку, медичне обладнання і медикаменти, інші засоби, а також інформацію, необхідну для виконання завдань щодо боротьби з тероризмом.
Крім того, за правилами ст. 14 Закону № 638-IV у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Перебування в районі проведення антитерористичної операції осіб, які не залучені до її проведення, допускається з дозволу керівника оперативного штабу.
На вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу. Відповідні фахівці цих підприємств, установ та організацій при проведенні антитерористичної операції можуть у встановленому порядку, за їх згодою, залучатися до виконання окремих доручень.
Процедуру фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям, здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей визначає Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 (далі - Порядок № 595).
Відповідно до п. 3 Порядку № 595 заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.
Згідно з п. 4 Порядку № 595 заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов`язки. Переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня (у разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради).