ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа №319/444/20
провадження №51-610км21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої Яновської О. Г.,
суддів Голубицького С.С., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,
прокурора Кузнецова С.М.,
в режимі відеоконференції засудженого ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції захисника - адвоката Кісельова О.М.,
в режимі відеоконференції представника потерпілої - адвоката Гришко Р.В.,
в режимі відеоконференції потерпілої ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Гришка Р.В., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_2, на вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новоукраїнка Куйбишевського району Запорізької області, зареєстрованого і проживаючого в АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК), та засудженого за ст. 118 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
2. Місцевий суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 13 березня 2020 року, близько 00:00 хв., перебуваючи в будинку, розташованому у АДРЕСА_2 ), за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_3, під час сумісного вживання алкогольних напоїв з останнім на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин зазнав нападу від ОСОБА_3 та, захищаючи свої охоронювані законом права та інтереси, перевищив межі необхідної оборони, умисно заподіяв потерпілому фрагментом розбитої скляної пляшки, що має колото-ріжучі властивості, три удари в життєво важливі органи, два з яких - в обличчя (мають ознаки легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я), а третій - у ділянку шиї,що призвело до смерті ОСОБА_3 .
3. Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
4. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4105 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, а також процесуальні витрати в сумі 944,20 грн, а всього - 155 049,20 грн.
5. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі представник потерпілої, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
7. Свої вимоги представник потерпілої обґрунтовує тим, що:
- суд першої інстанції об`єктивно не з`ясував обставин про існування реальної загрози здоров`ю обвинуваченого;
- суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів представника потерпілої щодо не підтвердження факту заподіяння з боку ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_1, а також щодо моменту виникнення в ОСОБА_1 умислу на вбивство ОСОБА_3, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
8. Представник потерпілої - адвокат Гришко Р.В та потерпіла ОСОБА_2 просили задовольнити скаргу в повному обсязі.
9. Прокурор не підтримав касаційну скаргу представника потерпілої та зазначив, що постановлені судові рішення є законними та обґрунтованими.
10. Захисник - адвокат Кісельов О.М. та засуджений ОСОБА_1 заперечили проти касаційної скарги представника потерпілої.
Мотиви Суду
11. Доводи представника потерпілої про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону переважно обґрунтовуються наявними, на думку скаржника, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду.
12. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
13. З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам касаційної скарги в частині оцінки доказів, належність і допустимість яких було перевірено судом апеляційної інстанції.
14. Натомість фактичні обставини кримінального провадження були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
15. Переглядаючи справу за апеляційною скаргою представника потерпілої в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд в ухвалі навів достатні мотиви прийнятого рішення.
16. Так, перевіряючи доводи представника потерпілої про те, що суд першої інстанції об`єктивно не з`ясував обставин про існування реальної загрози здоров`ю обвинуваченого ОСОБА_1, апеляційний суд визнав їх необґрунтованими, зазначивши, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього фізичного насильства з боку потерпілого та факт отримання тілесних ушкоджень обвинуваченим саме від ОСОБА_3 підтверджуються: експертним судово-медичним висновком № 72 від 15 квітня 2020 року, відповідно до якого наявні в обвинуваченого тілесні ушкодження за часом їх спричинення співпадають із встановленими подіями та з поясненнями обвинуваченого; протоколом огляду місця події від 13 березня 2020 року з фототаблицею до нього, згідно з яким встановлено наявність калюжі крові біля входу до будинку, що підтверджує показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що коли він вийшов з будинку, то в нього пішла кров з носа; показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до яких встановлено наявність на обличчі, руках та одязі обвинуваченого ОСОБА_1 слідів крові після спричинення смерті ОСОБА_3 ; висновками експерта № 98 від 27 квітня 2020 року, № 1010 від 23 березня 2020 року, № 1011 від 06 травня 2020 року, № 1013 від 18 травня 2020 року, № 1014 від 15 травня 2020 року, № 1015 від 15 травня 2020 року, № 1016 від 15 травня 2020 року, № 1012 від 19 травня 2020 року, відповідно до яких походження крові на місці події не виключається від самого потерпілого ОСОБА_3 та (або) підозрюваного ОСОБА_1 при наявності в останнього на момент скоєння злочину тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею.
17. Перевіряючи доводи представника потерпілої стосовно того, що умисел на вбивство ОСОБА_3 з мотивів особистих неприязних відносин міг виникнути в ОСОБА_1 ще до приходу в дім останнього або ж під час з`ясування відносин за столом, суд апеляційної інстанції вказав, що поєднання обстановки, обставин та умов, за яких було скоєно вбивство ОСОБА_3, не дають підстав для висновку про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 умисного вбивства під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин. В основу вказаного висновку також було покладено і ту обставину, встановлену судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, що обвинувачений і загиблий за життя ніколи не конфліктували, мали дружні відносини, спільно працювали і залучались до виконання робіт з реконструкції водопроводу в селі Новоукраїнка. Так, апеляційним судом встановлено, що про наявність будь-яких суперечок чи конфліктів між ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 жоден зі свідків на вказував.
18. Апеляційний суд дійшов висновку, що всі доводи представника потерпілої, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують того, що кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 було вчинено з мотивів захисту його охоронюваного законом права від суспільно небезпечного посягання ОСОБА_3, що підтверджується належними, допустимими, достовірними і взаємоузгодженими між собою доказами, наявними в матеріалах справи та безпосередньо дослідженими в суді першої інстанції.
19. Таким чином, ретельно перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги представника потерпілої, апеляційний суд зазначив, що фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення судом першої інстанції встановлені правильно, а юридична кваліфікація його дій за ст.118 КК є вірною.
20. На переконання колегії суддів, апеляційний суд відповідно до вимог статей 370, 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі представника потерпілої доводам, які частково співпадають із доводами, наведеними в касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
21. Ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга адвоката Гришка Р.В., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів