Постанова
іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 420/342/18
провадження № 51-131км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Слинька С. С.,
за участю:
секретаря судового
засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Мороза С. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника Заїки В. К. на вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 18 грудня 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 5 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016131580000024, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Березівка Новопсковського району Луганської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Відповідно до ст. 74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно з вироком 16 липня 1994 року приблизно о 21:00 ОСОБА_1, керуючи в стані алкогольного сп`яніння технічно справним автобусом марки "Ікарус-256" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухався по автомобільній дорозі "Артемівськ-Розсош" Новопсковського району Луганської області у напрямку з смт Новопсков до смт Білолуцьк, де в районі с. Рогове під час роз`їзду із зустрічним автомобілем проявив неуважність та недбалість до зміни дорожніх умов, не вибрав безпечної швидкості руху при даних умовах, в наслідок чого скоїв наїзд на велосипед під керуванням неповнолітнього ОСОБА_2, котрий рухався в попутному напрямку, після чого ОСОБА_1 зник з місця події. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 було заподіяно тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці події, а пасажиру велосипеду ОСОБА_3 заподіяно тяжких тілесних ушкоджень.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженого, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У спільній касаційній скарзі засуджений та його захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. На думку скаржників, вирок суду є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, оскільки в його основу покладено недопустимі докази, які не доводять винуватість засудженого. Розгляд проведено упереджено та незаконно, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях. Суд апеляційної інстанції формально розглянув кримінальне провадження, своїх висновків належним чином не мотивував та залишивши апеляційну скаргу без задоволення не зазначив підстав, з яких скаргу визнано необґрунтованою. Відтак обидва рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого та його захисника.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого злочину, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, за обставин, викладених у вироку, доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_3, котрий пояснив, що в день події вони разом із ОСОБА_2 рухались на велосипеді по правому узбіччю автодороги в напрямку с. Рогове з приблизною швидкістю 5км/год, на дорогу не виїжджали. В районі повороту на с. Рогове він почув позаду звук автомобіля, який наростав, однак не повернувся щоб подивитися і раптом відчув удар та втратив свідомість, а прийшов до тями лише в лікарні. Також потерпілий пояснив, що цього дня ні він, ні ОСОБА_2 алкогольні напої не вживали, а їх велосипед знаходився в справному стані та на його задньому і передньому крилах були світловідбивачі. Потерпіла ОСОБА_4 в суді першої інстанції підтвердила, що в день події син разом із ОСОБА_3 поїхали в с. Рогове. В подальшому, їй стало відомо, що дорожньо-транспортна пригода, в якій загинув син, сталась внаслідок наїзду автобуса під керуванням ОСОБА_1 на велосипед. Також вона зазначила, що після поховання сина до неї приїздив засуджений, просив вибачення та сплатив 1 млн. крб. При цьому сам засуджений ОСОБА_1 факт дорожньо-транспортної пригоди не заперечував ні в суді першої, ні в апеляційної інстанції.
Показання потерпілих узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_5, котрий здійснював досудове розслідування даного кримінального провадження та під час проведення слідчих дій йому було відомо, що ОСОБА_1, керуючи автобусом та перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, здійснив наїзд на велосипед, в результаті чого одна особа загинула, а іншій було заподіяно тілесних ушкоджень. Тоді ОСОБА_1 пояснював, що в день події святкував день народження своєї дружини, після чого поїхав на службовому транспорті (автобусі) до смт Білолуцьк та під час руху здійснив наїзд на велосипедиста. ОСОБА_1 надавав показання добровільно, за участю захисника, ніякого тиску на нього не було. Свідок ОСОБА_6 пояснив, що не пам`ятає обставини дорожньо-транспортної пригоди, оскільки минуло багато часу, проте на час, коли справа розглядалась вперше давав такі показання, що були йому відомі.
Відповідно до протоколу медичного обстеження для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння від 16 липня 1994 року у ОСОБА_1 встановлено факт алкогольного сп`яніння. Допитаний в суді першої інстанції спеціаліст лікар-нарколог ОСОБА_7 пояснив, що виключається факт того, що на результат визначення вмісту алкоголю в крові може вплинути змочений спиртом тампон, яким обробляється місце для забору крові.
Згідно з протоколом огляду місця події на правій частині узбіччя дороги в 2,4 м від правого краю проїжджої частини виявлено велосипед, а на краю проїжджої частини - труп. Протоколами огляду та перевірки технічного стану встановлено, що передня частина рами велосипеда зогнута, а середня деформована, у автобуса "Ікарус" деформована права сторона капоту та решітки, розбито скло правого переднього повороту та фари, на бампері маються нашарування білої фарби.
Висновками проведених у справі автотехнічних експертиз встановлено, що дії водія автобуса з технічної точки зору не відповідали правилам дорожнього руху та були умовами здійснення аварійної обстановки та знаходились в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній обстановці водій автобуса мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п.п. 12.2, 19.2 ч. 3 Правил дорожнього руху.
Суд, оцінивши показання потерпілих, свідків та засудженого у сукупності із іншими доказами, зокрема протоколами огляду місця події, огляду та перевірки технічного стану транспортних засобів, відтворення обстановки та обставин події, висновків експертиз, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Кваліфікація дій засудженого є правильною.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку. Відтак, доводи сторони захисту про те, що вирок ґрунтується на припущеннях, є безпідставними.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого доводам, в тому числі і тим, на які він з захисником посилаються при касаційному розгляді та обґрунтовано відмовив у її задоволенні.
Зокрема, суд погодився з висновком місцевого суду про те, що в умовах даної пригоди, дії водія автобуса ОСОБА_1 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху та знаходилися в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки і наслідками, що повністю узгоджується з висновками проведених автотехнічних експертиз у справі.
Також, суд зазначив, що органом досудового розслідування та місцевим судом в повному обсязі виконано вимоги, викладені в постанові президії Луганського обласного суду, в тому числі й було перевірено твердження сторони захисту щодо засліплення водія автобуса світлом фар іншого транспортного засобу, та вони не знайшли свого підтвердження, оскільки жодних об`єктивних даних та доказів цього не було здобуто, як під час проведення досудового розслідування так і під час розгляду кримінального провадження в суді.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі засудженого та його захисника. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.
Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Доводи сторони захисту про те, що відомості про вчинення кримінального правопорушення не було внесено до ЄРДР спростовуються матеріалами кримінального провадження, в яких міститься витяг з ЄРДР про внесення відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
В подальшому, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні згаданого кримінального правопорушення та роз`яснено його процесуальні права, в тому числі й право на правову допомогу, про свідчить підпис останнього в повідомленні про підозру та пам`ятці про процесуальні права та обов`язки.
Поставною слідчого було доручено Регіональному центру з надання безоплатно вторинної правової допомоги призначити ОСОБА_1 адвоката для здійснення його захисту, у зв`язку з тим, що він під час вручення повідомлення про підозру заявив відповідне клопотання. Також, під час розгляду кримінального провадження в суді першої та апеляційної інстанцій у засудженого був адвокат, який здійснював його захист.
Відтак, доводи сторони захисту про те, що засудженому не було роз`яснено його процесуальні права та не залучено захисника у кримінальному провадженні, що є порушенням права на захист, є безпідставними.
Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не було відкрито матеріали досудового розслідування, спростовуються наявним в справі протоколом про надання доступу до матеріалів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з цими матеріалами в кількості три томи, про свідчить підпис останнього.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та закриття кримінального провадження - відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд