Постанова
іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 303/2121/19
провадження № 51-4826км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Слинька С. С.,
за участю:
секретаря судового
засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Дехтярук О. К.,
захисника Пензеника В. І. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140000000197, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-1 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-1 КК. На підставі п. 3 ч. 2 ст. 105 КК ОСОБА_1 звільнено від покарання без визначення його виду і розміру та застосовано до нього примусовий захід виховного характеру - передача неповнолітнього ОСОБА_1 під нагляд батька ОСОБА_1 на строк 1 рік.
Згідно з вироком ОСОБА_1, за обставин детально викладених у вироку, будучи неповнолітнім, у листопаді 2017 року діючи умисно з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на розповсюдження шкідливого програмного засобу, завантажив на власну електронно-обчислювальну машину (комп`ютер) з інтернет ресурсу файл, який надає можливість несанкціоновано втручатись в роботу електронно-обчислювальних машин, котрий в подальшому надіслав через мережу Інтернет ОСОБА_2, за що отримав грошову винагороду у сумі 340 грн.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що на час прийняття рішення місцевим судом ОСОБА_1 був повнолітньою особою, тому суд не мав застосовувати до нього примусові заходи виховного характеру, що також залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим обидва рішення судів підлягають скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Захисник заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч. 1 ст. 361-1 КК в касаційній скарзі не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Вимогами ч. 2 ст. 97 КК визначено, що примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 цього Кодексу, суд застосовує до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
В свою чергу, ст. 105 КК передбачає, що примусові заходи виховного характеру, перелік яких визначений ч. 2 цієї статті, можуть бути застосовані до неповнолітнього.
Відповідно до ч. 2 ст. 500 КПК судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Як убачається з вироку, судом застосовано примусовий захід виховного характеру - передача неповнолітнього ОСОБА_1 під нагляд батька ОСОБА_1 на строк 1 рік.
Разом із цим, аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що примусові заходи виховного характеру можуть бути застосовані виключно до неповнолітнього. Вони застосовуються, не лише за умови вчинення особою, яка після досягнення 11-річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, а і якщо під час постановлення ухвали про застосування таких заходів, особа перебувала у неповнолітньому віці.
Таким чином, всупереч зазначених вимог закону, суд першої інстанції застосував примусові заходи виховного характеру до ОСОБА_1, який на момент розгляду справи досяг повноліття, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Про вказані порушення прокурор зазначав в апеляційній скарзі, проте вони залишились поза увагою апеляційного суду, який усупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК, не навів в ухвалі переконливих аргументів на спростування вищевказаних доводів та докладних мотивів прийнятого у зв`язку з цим рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження здійснено без належної перевірки наведених у апеляційній скарзі прокурора доводів та надання обґрунтованих відповідей на них, в зв`язку з чим рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а тому, відповідно до ст. 438 цього Кодексу, воно підлягає скасуванню.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, дати їм належну оцінку та, з урахуванням усіх встановлених обставин, прийняти законне й обґрунтоване рішення. Враховуючи викладене, подану касаційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд